Соціальні прогнози. Джерела інформації – основа для прогнозування.

Герасимчук

Лекція 8. ФУТУРОЛОГІЯ. її ФУНКЦІЇ ТА МЕТА

 

Слово «футурологія» (від лат. futurum — майбутнє і грецьк. logos — вчення) у широкому його значенні означає сукупність уявлень про майбутнє людства; у вузькому — це галузь наукових знань, яка охоплює перспективи соціальних процесів; часто вживається як синонім прогно­стики (теорія розробки прогнозів) і прогнозування (практика розробки прогнозів). 1 Современная западная социология. Словарь.— Москва, 1990.— С.384.

Таке визначення дає один з сучасних словників з соціології. У «Філософському словнику» стосовно футурології читаємо, що це уявлення про майбутнє людства, галузь знань, яка охоплює перспективи соціальних процесів.2 Философский словарь.— Москва, 1980.— С.402.

Трохи далі ми дамо визначення футурології соціологами Заходу, де вона виникла і набула поширення.

 

Причини виникнення футурології. Її сутність і функції.

Першим соціологом, який намагався змоделювати майбутній розвиток суспільства, вважає болгарський вчений Н.Ірібаджаков, був арабський мислитель Ібн-Халдун (1322-1406).3 Ирибаджаков Н. Критика на метафизическая разум.— София, 1979.—С.532.

У праці «Вступ до світової історії» Ібн-Халдун писав, що завданням науки повинно стати не тільки розкриття таємниць сучасного життя суспільства. Вона повинна озброїти людину такими знаннями, які могли б розкрити перед нею шляхи її розвитку в майбутньому.

Релігійна відірваність Сходу від Європи значною мірою впливала і на культурні зв'язки. Тому думки арабського мислителя не були підхоплені європейською філософією, а якщо врахувати те, що Європа поступово входила в морок інквізиції, то вони взагалі були небезпечні для тих, хто їх висловлював.

Термін «футурологія» у 1943 році ввів німецький вчений O.K. Флехтхайм, який окреслив ним «філософію майбутнього», вільну від ідеології

і різного роду утопічних вчень. Філософською основою нового напря­му в соціології стали, з одного боку, — соціологічний емпіризм у поглядах К.Поппера і, з іншого, — структурно-функціональний аналіз Р.Мертона та загальна аналітична логіко-дедуктивна система Т.Парсонса.'1Altman ft Der Zeitverwalter // Zukunft im Zeitraffer.— Dusselldorf, 1968 — S.14; Karsch P., Milke H. Wissenschaft und Technik zum Wohle des Volkes.— Berlin, 1979.— S.66-68.

Спочатку майже ніхто з соціологів не підтримав О.К.Флехтхайма, вважаючи, що наука, яка будує прогнози на далеке завтра, мало потріб­на; навіщо вдивлятися у XXI ст., коли ми ще не розібралися як слід з проблемами XX. Проте вже в 50-ті і особливо 60-ті роки ставлення до футурології різко змінилося. Виник ряд проблем, які вимагали пояснен­ня та вирішення не тільки питань сьогодення, а й передбачення розвитку й вирішення окремих проблем близького і далекого майбутнього. Основними причинами бурхливого розвитку футурології в країнах Західної Європи були:2 Там же.

розвиток науково-технічної революції;

загострення суперечностей суспільно-політичних систем;

міжнародна стурбованість подальшою долею світу;

наростання ознак екологічної кризи;

всезагальне усуспільнення продукції і науки.

Розвиток футурології сприяв виникненню у різних країнах Заходу наукових центрів. Так, наприклад, в Англії було створено «Раду соціологічних досліджень», у Франції соціологи організували групу «Перспектива»; в 1967 році в Осло відбувся перший міжнародний конгрес, присвячений проблемам майбутнього людської цивілізації. На книжковому ринку Заходу з'явилася велика кількість праць соціологів, в яких прогнози розвитку західного суспільства і світу взагалі займають чільне місце. Щоправда, вони переважно мали рекламний характер. Серед тих, які набули найбільшої популярності, слід назвати «Техноло­гічне суспільство» (Ж.Еллюль, 1954 p.), «Образ майбутнього» (Ф.Поллак, 1961 p.), «Профілі майбутнього» (А.Ч.Кларк, 1962 p.), «Історія і футурологія» (О.К.Флехтхайм, 1967 p.), «Технологічна людина» (В.Фер-кісс, 1969 p.), «Активне суспільство» (А.Етціоні, 1969 p.), «Між двома епохами. Роль Америки в технотронній епосі» (З.Бжезінський, 1970 p.), «Шок майбутнього» (А.Тоффлер, 1970 р.) та інші.

3 Ирибаджаков Н. Критика на метафизическая разум.— София, 1979.— С.518-519.

Не всі прогнози, які давалися у цих книгах, завжди підтверджувалися, але в основному цивілізація рухалася у напрямі, який на основі глибокого соціального аналізу передбачали ці та інші соціологи.

Слід зазначити, що футурологією цікавилися не тільки науковці. Вже в 40-50-х роках вона була в центрі уваги представників військово-промислового комплексу, тобто стала прикладною наукою, яка давала конкретну, реальну користь; роботи експертів щедро фінансувалися військовими відомствами. Присутність соціолога-футуролога в країнах Західної Європи під час розробки нових галузей науки і техніки, впровадження наукових досягнень у виробництво ставали не просто бажаними, а необхідними.

Поряд з прогнозами на емпіричному рівні в західноєвропейській соціології розробляються теорії «стратегічного» значення. Не тільки приватні фірми, але й державні інститути щедро фінансують ті наукові центри, які займаються розробкою теоретичних положень, розглядаючи саме їх як пріоритетні. Правда, більше заохочувалися і стимулювалися фінансово ті дослідження, які формулювали теорії середнього рівня. Багато науковців Заходу вважають, що найкраще про розуміння практичного застосування ролі теорії висловився Роберт Мертон. Що ж це за позиція американського соціолога, яка так припала до душі сучасним суспільствознавцям Заходу?

На відміну від Т.Парсонса, який намагався надати теорії такого рівня абстракції, що було незрозуміло, де її можна застосувати практичної, Р.Мертон вважав, що теоретичні положення про суспільство на дуже високому рівні абстракції малопридатні для пізнання, оскільки вони пояснюють все взагалі і настільки туманно, що невідомо, де їх можна застосувати конкретно. Аналізуючи якийсь конкретний факт в історії суспільства, писав Р.Мертон, можна зауважити, що він узгоджуєть­ся з тією чи іншою загальною теорією, але можна взяти зовсім інший факт, який цілком заперечує перший, і він теж може бути пояснений тією ж самою теорією.

Не заперечуючи цілком загальних теорій, наприклад, історичного матеріалізму К.Маркса, теорію соціальних систем Т.Парсонса, інтеграль­ну соціологію П.Сорокіна2, 2Merton R.K. Teoria socjologiczna і struktura spoleczna.— Warszawa, 1982. — S.87.

Р.Мертон дійшов висновку, що, з одного боку, теорії середнього рівня досить абстрактні і загальні, що дає їм статус теорій, водночас з іншого, — тримаючись конкретних реалій, вони мають практичну цінність. 3Там же. — S.87.

Теорії середнього рівня використовувалися соціологами під час прогнозування розвитку сім'ї (соціологія сім'ї), релігії (соціологія релігії), нестабільностей суспільства (соціологія конфліктних ситуацій) і т.д.

1Szacki J. Historia mysli socjologicznej. CzeSc druga.— Warszawa, 1981.— S.791-792.

Поряд з футурологічними концепціями, які не виходили за межі теорій середнього рівня, в західноєвропейській соціології з'явилися теорії, які претендували на рівень загальних (теорія конвергенції, теорія постіндустріального суспільства тощо). У цьому випадку соціологи повинні були піднятися над теоріями середнього рівня, вони намагалися відмежуватися від спекулятивних умоспоглядальних розмірковувань, а більше спиратися на реальні факти сьогодення.

З розвитком футурології виникає потреба докладного її визначення. Так, наприклад, німецький соціолог К.Штейнбух дійшов висновку, що футурологія — це ціла галузь наукової діяльності, «яка дає нам інформацію про майбутні технічні і суспільні ситуації»1 Steinbuch К. Die informiente Gesellschaft.— Stuttgart: Deutsche Verlagst-Anstalt, 1967.—S.294.

Р.Юнг вважав, «що дослідження, які ставлять за мету вивчення майбутнього, можна визнати науковими лише тоді, коли вони піддають сумніву свій предмет, визначають свої межі і пропонують лише гіпотези про розвиток майбутнього»2. 2 Unsere Welt 1985. Modelle fur eine neue Welt.— Muncheh-Wien-Basel, 1967.—S.13.

Більш конкретне визначення футурології дає Г.Шішкоф. «Футурологія, — пише він, — це дисципліна, яка повинна формувати майбутнє, а також визначати впливи всіх факторів людської діяльності»3. 3 Schischkoff G. Wissenschaftstheoretische Betrachtunqen ilber Gegenstand, Methodenlehre und Grenzen fur Futurologie// Futurum.— №3.—- S.323.

О.К.Флехтхайм визначив футурологію «як чисту науку прогнозів і проектів, теорію програм і планів, а також філософію... майбутнього»4. Bonisch A. Futurologia—jej funkcie і ce,le.— Wroclaw-Warszawa-Krakow-Gdansk, 1980.— S.21.

В праці «Чому футурологія?» О.К.Флехтхайм зазначив, що коли ми го­воримо про футурологію, то це не означає, що її слід розуміти лише як прагнення до координації наук.5 Там же.

Розвиваючи цю думку, вчений розріз­няє поняття «чиста футурологія» і «практична футурологія». Перша — займається накопиченням, упорядкуванням і координацією різного роду прогнозів і проекцій; друга — програмуванням і плануванням. Практична футурологія, на думку Флехтхайма, включає в себе і філософські аспекти, це, переважно, критика ідеології.6Там же.

Футурологія виникла як результат великої кількості досліджень спеціальних дисциплін. Основною її функцією спочатку було визначення економічного розвитку, прогнозування результатів реформ в економіці. Так, наприклад, один з німецьких футурологів, працівник фірми «Фольксваген» В.Хольсте так визначив функції футурології: «Промисловість чекає від футурологічних досліджень таких результатів, які можуть бути використані в економіці».

1 Там же.— S.22.

Трохи ширше формулюють функції футурології Г.Кан і А.Вінер. На думку цих соціологів, ці функції мають бути такими:2 Kahn Я, Wiener A. Ihr werdet es erleben.— Miinchen-Wien, 1968.— S. 17.

а) формувати в свідомості робітників пріоритет загальнолюдських почуттів відносно класових;

б) передбачати, як буде йти процес входження представників робітни­чого класу в структури влади;

в) розкривати тенденції безперспективності соціалістичної теорії і практики.

Аналізуючи роботи західноєвропейських соціологів, які схильні до футурології, можна помітити дві тенденції:

а) спроби дати загальне бачення майбутнього розвитку людства як в цілому, так і кожного суспільства зокрема;

б) спроби вказати на небезпечні процеси в розвитку суспільства сьогодні, завтра, в майбутньому.

Наприкінці 60-х на початку 70-х років відповідно до об'єктів досліджень футурології виразно окреслились такі напрями:3 Bonisch A. Futurologia—jej funkcie і cele.— Wrociaw-Warszawa-Krakow-Gdansk, 1980.— S.24.

1. Загальна футурологія природи.

2. Футурологія замкнених природних систем.

3. Футурологія замкнених технологічних систем.

4. Загальна футурологія культури.

5. Футурологія замкнених соціально-господарчих систем.

6. Загальна політична футурологія.

7. Футурологія відносно замкнених політичних систем.

8. Футурологія планування науки.

9. Футурологія розвитку антропології і людського мислення. Футурологічні дослідження спираються на загальну футурологію, яка складається з футурології природи і футурології культури.

Футурологія природи розкриває глобальний характер взаємодії людини з природою, застерігає суспільство від непродуманого втручання у природні системи, вказує шляхи збереження пам'яток природи, дикоростучих рослин і диких тварин в олюднених екосистемах майбут­нього тощо. У футурології культури важливе місце посідає теорія господарювання. Остання, в свою чергу, частково включає різного роду політологічні концепції.

В роботах футурологів (наприклад, О.К.Флехтхайма) визначаються актуальні завдання, які стоять перед футурологією:44 Там же.— S.31.

виключення війни з життя людства і утвердження миру на Землі;

боротьба з голодом і бідністю;

стабілізація демографічної ситуації;

боротьба з визиском і пригнобленням людини;

сприяння демократизації держави і суспільства;

боротьба з хижацькою експлуатацією природи;

охорона природи і людини;

створення нового, творчого типу людини.

Футурологічних праць на Заході велика кількість. Навряд чи хтось візьме на себе сміливість на основі будь-якої ознаки (чи групи ознак) виділити напрями, течії тощо. Подібні спроби були. Вчені колишньої НДР, Польщі намагалися якось систематизувати футурологічні концепції, але вони зазнали невдачі і дійшли висновку, що зробити це практично неможливо, оскільки світ швидко змінюється, а водночас змінюються й акценти футурології. Але сутність її як узагальнюючої суспільної теорії та здатність (функції) передбачати, координувати, планувати і т.д. розвиток суспільства в цілому і конкретних його складових залишається

постійною.

 

Соціальні прогнози. Джерела інформації – основа для прогнозування.

Соціальні прогнози мають давню історію. Футурологічні тенденції впліталися у тканину філософських роздумів Платона, Арістотеля, Мора, Кампанелли, Бекона, Сен-Сімона; Сісмонді. Ґрунтовну розробку в загальному плані вони одержали в соціологічних поглядах Конта, Маркса.

Соціологи виділяють три історичні періоди прогностичної діяльності людства:

перший період — донауковий, коли людина моделювала і прогнозувала свої дії на основі досвіду, виробленого в процесі безпосередньої емпіричної діяльності;

другий період — це період створення різного роду концепцій розвитку суспільства, спроб прогнозувати цей розвиток. Великий вклад в становлення футурології в цей період був зроблений Мором, Кампанел-лою, Сен-Сімоном, Фур'є, Оуеном;

третій період — це період систематизації наукових теорій різних соціологічних шкіл і напрямів. Історично його можна датувати серединою XIX ст. Період запеклого політичного та ідеологічного протистояння, особливо характерного для XX ст., негативно позначився на розвитку футурологічних теорій. Створилася парадоксальна ситуація. Футурологічні концепції, розроблені на основі останніх досліджень науки, втрачали свою цінність від того, що були густо замішані на політичних та ідеологічних догматичних канонах.

Представники тієї чи іншої школи шукали в інших концепціях не позитивних моментів, а вважали своїм першочерговим обов'язком критикувати опонентів. І критика ця виходила не з наукових, а передусім з політичних та ідеологічних позицій.

Сьогодні, спираючись в основному на аналіз розвитку суспільства, футурологія пробує створити моделі майбутнього. Ці моделі з часом уточ­нюються, деякі відкидаються зовсім. Слід зауважити, що прогнози, які давалися, наприклад на сьогодні, 10-15 років тому американськими, французькими і західнонімецькими футурологами стосовно рівня матеріального споживання, вільного часу людини, зростання духовних потреб і т. д. «середніх» працюючих в індустріально розвинених краї­нах, майже цілком підтвердилися. Г.Кан і А.Вінер, проаналізувавши розвиток суспільства за останні 100 років, дійшли висновку, що в останні десятиріччя XX ст. можна очікувати:

короткотермінову апатію людей в сфері досягнень медицини;

управління людьми, які знаходяться в стані соціальної сплячки;

використання в широких масштабах енергії АЕС;

впровадження автоматизації і кібернетизації в управління та ви­робництво;

нових і ефективних виховних і пропагандистських методів впливу на діяльність людини в її суспільному і особистому житті;,

нових надійних ліків у подоланні різного роду негативних явищ, піднесення життєвого тонусу людини;

створення одномісних літальних апаратів, які поступово замінять автомобілі, і т. д.'1 BonischA. Futurologia—jej funkcie icele.— Wroclaw-Warszawa-Krakow- Gdansk, 1980.— S.99.

Майже все, що прогнозували футурологи, реалізувалося в розвинених країнах Західної Європи і Північної Америки. Виняток становить використання в широких масштабах АЕС. Причиною цьому стала Чорнобильська катастрофа, яка налякала людство планети «мирним атомом».

Як уже зазначалося, футурологія — це, в основному, прогнозування майбутнього. Прогнозування спирається на три взаємно доповнюючі джерела інформації про майбутнє:22 Рабочая книга по прогнозированию.— Москва, 1982.— С,20.

— оцінка перспектив розвитку майбутнього стану, явища, яке прогнозується, на основі досвіду;

— умовне пролонгування в майбутнє тенденцій, закономірностей розвитку, які в минулому і нині добре відомі;

— модель майбутнього стану того чи іншого явища, процесу, яка побудована відповідно до очікуваної або бажаної зміни ряду умов, перспективи розвитку яких добре відомі.

Відповідно до цього існують три доповнюючі один одного способи розробки прогнозів:

анкетування — опитування населення, експертиза з метою впорядкування, узагальнення суб'єктивних оцінок прогнозів. Особливо велике значення належить експертним оцінкам;

екстраполяція і інтерполяція (виявлення проміжного значення між двома відомими моментами процесу);

моделювання. Найбільш ефективна прогнозна модель — це система рівностей, проте мають значення і різні види моделей в широкому розумінні цього слова: сценарії, імітації, матриці, графічні зображення і т. д.

Основні етапи розробки прогнозу, їх логічну послідовність достатньо висвітлено у вітчизняній літературі.

Основним об'єктом прогнозування є як суспільство в цілому, так і значно менші за обсягом об'єкти, тобто ті, які охоплені теоріями середнього рівня:

1. Соціологія форм суспільної свідомості.

2. Соціологія праці.

3. Соціологія релігії.

4. Соціологія сім'ї.

5. Соціологія освіти і виховання.

6. Соціологія політики.

Рабочая книга по прогнозированию. — Москва, 1982. — С.20.

 

Нині важливою проблемою в соціології є спроба класифікувати методи прогнозування. Соціологи в своїх дослідженнях користуються методами прогнозування (опитування населення, опитування експертів, метод моделювання тощо). Проте спроби класифікувати методи прогнозування не відповідають суті класифікації. Кожен з методів застосовується «сам по собі», без урахування його внутрішнього зв'язку з іншим. Якщо сьогодні і є щось подібне до класифікації, то це з дуже великим застереженням стосується окремих галузей прогнозування, насамперед тих, які найбільше розвинуті — науково-технічна і економічна.

Одна з перших спроб класифікувати методи прогнозування була зроблена австрійським соціологом Е.Янчем. Він розподілив методи прогнозування на пошукові й нормативні. Дійсно, одні методи застосовуються при розробці пошукових, а інші — нормативних моделей. В принципі методи можуть застосовуватися і в пошуковому, і в норматив­ному прогнозуванні. До методів пошукового прогнозування Янч відніс екстраполяцію тимчасових рядів, «контекстуальне картографування», морфологічний аналіз, сценарії, аналогії, моделі і деякі інші складні метода; до методів нормативного прогнозування — матриці, теорію прийняття рішень, сіткові та ігрові моделі. Як особливі, Янч виділив «інтуїтивні методи» («мозковий штурм»), «наукову фантастику», тобто неформалізовані сценарії, а також «методи зі зворотним зв'язком». Детально розписані методи створюють громіздку будову, практично це не класифікація, а перелік методів з умовною субординацією, ієрархією (майже півтори сотні методів). Проте, незважаючи на недолі­ки, а нерідко і явні невдачі, футурологія на Заході розвивається, і до її послуг звертаються військово-промислові комплекси, промислові фірми, державні інститути. Щоправда, закінчився бум прогнозів, який заполо­нив газети, журнали, радіопередачі, літературу в 60-х та на початку 70-х років. Перестали існувати декілька тисяч футурологічних центрів, але на їх місці виникли сотні добре організованих, технологічно забезпече­них, озброєних теоретично наукових установ, які можна поділити на чотири групи:1 Рабочая книга по прогнозированию.— Москва, 1982.— С.57-58.

1. Приватні консультаційні центри (фірми), які розробляють прогнози для різного роду установ на контрактній основі.

2. Державні установи (або їх відділи), які займаються розробкою прогнозів. Поряд з цим, державні установи часто систематизують вже готову прогностичну інформацію, яка підготовлена іншими спеціалізова­ними центрами.

3. Прогностичні групи або окремі дослідники в установах.

4. Суспільні організації (наукові товариства, асоціації і т.п.) здійсню­ють систематичний обмін досвідом, інформацією між спеціалістами, які розробляють прогнози шляхом організації різного роду нарад, окремих публікацій, а також іноді силами членів організації складають прогнози щодо актуальних проблем.

За останні роки прогнозування на Заході стало широкомасштаб­ним, комплексним. Якщо раніше соціологом досліджувалася будь-яка вузька галузь, і на основі цього дослідження робилися висновки, то сьогодні дослідник обов'язково повинен врахувати різні чинники (економічні, політичні, етичні, юридичні, естетичні, релігійні і т.д.), які можуть вплинути на розвиток процесів у досліджуваній галузі. Такі всебічні узагальнення з перспективою на близьке і далеке майбутнє дозволяють соціологу займати високий статус на інтелектуальному ринку праці, який вимагає від нього постійного пошуку, ефективного застосування підтверджених практикою старих теорій, формулювання нових, що відповідають сучасним умовам життя.

 

Прогнозування і планування міжнародної політики.

Міжнародні стосунки як сфера людського спілкування складаються з економічних, політичних, правових, дипломатичних, соціально-психологічних, культурних, науково-технічних, торгових, військових та інших зв'язків і взаємовідносин між державами, народами, соціальними групами, партіями, а також окремими особами, які діють на ниві між­народної політики.

Основним суб'єктом міжнародних відносин виступає держава, яка через ці відносини реалізує свою зовнішньополітичну функцію.11 Рабочая книга по прогнозированию.— Москва, 1982.— С.362.

Цілком зрозуміло, що для успішної реалізації цієї функції відповідні державні інститути зобов'язані планувати свою діяльність. Особливо це важливо, коли справа стосується таких болючих і актуальних проблем, як обмеження виробництва зброї, зміцнення миру. На цих проблемах, справедливо зазначав великий італійський гуманіст А.Печчеї, фокусуєть­ся доля народів світу.22 Rostocki M. Bog wzrostu opuscil swiat, 1983.— 17 wrzesnia.—- S. 11.

Дослідження нинішньої ситуації в світі і надання рекомендацій щодо дій у майбутньому відповідних директивнх органів здійснюється у двох взаємопов'язаних напрямах:

а) розробка наукового інструментарію прогнозування конфліктів і пошуки відповідних заходів щодо їх уникнення, а якщо вони вже виникли, то нейтралізації;

б) моделювання нових форм і методів міжнародного співробітництва на шляху утвердження стабільного миру на планеті.

Як слушно зазначив соціолог-футуролог Р.Юнг: «Хто дійсно сьогодні і завтра прагне миру, повинен його передбачити, проектувати, планувати. Це можна здійснювати з такою точністю, з якою військово-промисловий комплекс планує свою майбутню стратегію і системи зброї»3. 3 Eskalation der neuen Waffen.— Munchen-Wien-Basel, 1989.— S.241.

Футурологи вказують на те, що для реалізації цього на практиці необхідно зняти гри­фи «таємно» з величезної кількості військових документів, які не мають ніякої таємниці. Ці грифи, стверджує Р.Юнг, військові чиновники запро­ваджують з метою обмеження контролю за їх діяльністю з боку суспільства.

У минулому, 10-15 років тому, існувало дві концепції стосовно збереження миру:

1) Мир може бути збережений лише за умови існування країни (або групи країн), яка силою зброї погрожує потенційному агресорові, не

дозволяє йому розв'язувати військові конфлікти (Г.Кан, З.Бжезінський та ін.). Прихильники цієї концепції, окрім наукових кіл, мали і велику матеріальну силу в особі робітників і службовців, які були зайняті виробництвом зброї. Серед деякої частини населення набула поширення думка про те, що військова продукція сприяє розвиткові наукових досліджень, розширенню виробництва, створенню додаткових робочих .місць і т. д.

2) Наявність «караючого меча» в окремої держави (або групи держав) може створити, за певних обставин, напружену ситуацію в світі, оскільки уряд кожної країни формує таку військову політику, яка йому найбільше відповідає. Для збереження миру необхідно максимально обмежити діяльність військово-промислового комплексу, проводити політику роззброєння, відкритості і довіри.

Ці дві полярні концепції мають місце і сьогодні, але в останні роки, особливо починаючи з 1989 року, коли в Східній Європі відбулися відомі події, в модифікованому вигляді все більшого поширення набуває друга концепція.

Футурологи дотримуються думки про те, що мир завжди матиме крихку основу, якщо в світі й надалі процвітатиме виробництво і продаж зброї. Відомо, що донедавна майже необмеженими щодо кількості закупленої зброї були Африка, ряд країн Азії і Латинської Америки.

Незважаючи на катастрофічний стан економіки, уряди країн цих континентів за будь-яку ціну намагаються озброїтися, що вкрай негативно позначається на життєвому рівні людей.

Сьогодні футурологи різних країн при прогнозуванні розвитку міжнародної політики намагаються врахувати не тільки всі нюанси політичних, економічних, національних й інших зв'язків між народами окремих країн, але і діяльність партій, рухів, соціальних груп і навіть окремих осіб, визначити їх вплив на державне життя. Саме часто «з подачі» футурологів одним державним діячам, партіям і т.д. надається більше уваги, ніж іншим. Враховуються всі аспекти діяльності суспільства і соціальних інститутів, і вже на основі цього формується певний план політичної діяльності. З часом вносяться певні корективи. Планування міжнародної політики має жорсткий характер, корективи модифікують певні елементи цієї політики. Від того, наскільки є гнуч­ким бюрократичний апарат, залежить майбутнє міжнародної політики. Сьогодні Україна йде нелегкою дорогою розбудови своєї міжнародної політики. Більшість країн світу визнали нашу незалежність. Проте утримання і зміцнення незалежності залежить не тільки і не стільки від того, визнають чи ні декларативно її інші країни, а від того, як вона будуватиме свою зовнішню політику.

 

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Причини виникнення футурології. Функції футурології

2. Які ви знаєте періоди прогностичної діяльності людини?

3. Назвіть напрями досліджень футурології.

4. Розкажіть про сучасні футурологічні центри на Заході.

5. Яку ланку футурології вважають основною при прогнозуванні міжнародної політики держави?

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Ирибаджаков Н. Критика на метафизическая разум.— София, 1979.

2. Прогнозирование в социологических исследованиях. Методологические проблемы.— Москва, 1978.

3. Рабочая книга по прогнозированию.— Москва, 1982.

4. Современная западная социология. Словарь.— Москва, 1990.

5. Философский словарь.— Москва, 1980.

 

 

---

Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1111; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!