Зміст діагностико-психокорекційної практики

Діагностико-психокорекційна

ПРАКТИКА

Для студентів ІV курсу

Напряму підготовки 6.030103 Практична психологія

Діагностико-психокорекційна практика проводиться у VІІІ семестрі.

Вид практики – виробнича.

Тривалість практики – 6 тижнів.

Основною метою діагностико-психокорекційної практики є ознайомлення з особливостями роботи практичного психолога, поглиблення і закріплення теоретичних знань, удосконалення навичок організації та виконання професійно-орієнтованих завдань, складовими яких є проведення психологічних досліджень (оцінка особистісних якостей, особливостей інтелектуального та емоційного розвитку, специфіки міжособистісної взаємодії), психокорекційних технік (внесення змін у розвиток окремих психічних процесів, нівелювання особистісної проблематики), вироблення умінь проведення консультативної, просвітницької та профорієнтаційної роботи.

Для виконання завдань діагностико-психокрекційної практики студенти направляються у центри практичної психології та соціальної роботи, притулки для неповнолітніх, центри зайнятості населення, центри соціальних служб для молоді, громадські організації, шкільні та дошкільні навчальні заклади.

Студенти ознайомлюються з системою психологічної служби в закладах різного типу (освітньо-виховних, медичних, юридичних, громадських, торгівельних, сфери послуг тощо), її структурою, основними нормативно-правовими документами, що регулюють діяльність психолога, специфікою і напрямками роботи.

Завдання практики:

1. Поглиблення та закріплення теоретичних знань, формування умінь застосовувати знання у професійно-орієнтованих завданнях.

2. Удосконалення вмінь проведення діагностичної та психокорекційної роботи.

3. Стимулювання професійного росту майбутніх психологів.

Особливості проходження

Діагностико-психокорекційної практики

Студенти-практиканти виконують 2 професійно-орієнтованих завдання та одне профорієнтаційне заняття. Студенти самостійно розподіляють завдання по днях і тижнях, керуючись програмою практики та нормативами часу на основні види роботи практичного психолога:

– психодіагностичне дослідження групи (проведення, обробка результатів, написання висновків та рекомендацій) – 16,5 годин;

– індивідуальне психодіагностичне дослідження (проведення, обробка результатів, написання висновків та рекомендацій) – 6годин;

– підготовка до проведення тренінгового заняття, ділових ігор, групової дискусії тощо – 7годин;

– підготовка до проведення навчального заняття – 3години;

– підготовка до просвітницької бесіди – 3 години;

– робота в бібліотеці, самопідготовка – всього 8годин за час проходження практики.

інші види роботи – корекційно-відновлювальна робота, навчальна діяльність, психологічна просвіта, консультаційна робота – фактично використаний час.

Загальний час роботи на тиждень – 40 годин.

Загальний час проходження практики – 240 годин.

При виконанні професійно-орієнтованих завдань студент-практикант керується актуальними проблемними питаннями установи (закладу, організації, робочого колективу) і власним досвідом виконання професійно-орієнтованих завдань в межах навчальних дисциплін, які вивчав. Професійно-орієнтовані завдання повинні іманентно містити діагностичні та психокорекційні задачі. При цьому студент-практикант зобов’язаний знати про діагностичні можливості, особливості інтерпретації та обмеження методів дослідження і психокорекційних технік, дотримуватись правил взаємодії з досліджуваним та клієнтом.

Студент-практикант виконує професійно-орієнтовані завдання за всіма п’ятьма етапами (Алгоритм виконання професійно-орієнтованого завдання).

Проводячи діагностичну роботу, студент-практикант повинен досконало знати процедуру дослідження та інструкцію, складати протокол, чітко реєструвати емпіричні показники, зіставляти результати діагностики з результатами спостереження за поведінкою досліджуваного. Протоколи індивідуальних досліджень повинні містити інформацію про особливості виконання досліджуваним тестових завдань. Зокрема, має бути відображено особливості встановлення контакту психолога і досліджуваного, ступінь інтересу досліджуваного до виконання запропонованих завдань, спосіб їхнього виконання, темп роботи, рівень працездатності тощо.

Психокорекційна робота передбачає відвідування та аналіз психокорекційних занять практичного психолога закладу, спільну розробку та проведення з ним психокорекційних занять.

Профорієнтаційне заняття передбачає використання інформаційних, діагностичних, корекційно-розвивальних методів, що допомагають старшокласникам розширити увлення про світ проесій, свої нахили та здібності, здатність рефлексувати.

студенти денної форми навчання здають матеріали практики лаборанту випусковї кафедри впродовж трьох днів після її завершення.

студенти заочної форми навчання повинні подати організатору практики відношення із закладу, в якому проходитимуть практику. Матеріали проходження діагностико-психокорекційної практики подають лаборанту випусковї кафедри у перші три дні літньої заліково-екзаменаційної сесії.

Студенти заочної форми навчання, незалежно від того, чи працюють на посаді практичного психолога, не звільняються від проходження і здачі матеріалів діагностико-психокорекційної практики.

За результатами проходження діагностико-психокорекційної практики виставляється диференційований залік. Оцінка залежить від якості виконання професійно-орієнтованих завдань і кількості виконаних завдань з діагностичної та психокорекційної роботи. Особлива увага звертається на самоаналіз пройденої практики.

Зміст діагностико-психокорекційної практики

Зміст діагностико-психокорекційної практики визначений відповідно до основних видів діяльності практичного психолога: психодіагностичної, корекційно-відновлювальної, консультативної, розвивальної, просвітницької, навчальної та організаційно-методичної роботи.

За допомогою психолога організації (соціального працівника, менеджера з персоналу) студент-практикант формулює професійно-орієнтовані завдання. Наприклад, визначає коло психологічних чинників, що впливають на низьку працездатність працівників (вивчення особливостей динаміки професійно важливих якостей, умінь і навиків у звичайних умовах, дослідження функціональних станів працівників, особливостей мотиваційної сфери, індивідуальних властивостей особистості тощо).

В межах професійно-орієнтованого завдання студент-практикант самостійно або за допомогою практичного психолога (соціального працівника, менеджера з персоналу) розробляє відповідну програму діагностики вирішуваної проблеми (наприклад, найімовірніших чинників, що зумовлюють неефективну діяльність працівників, низькі показники працездатності).

Студент-практикант проводить групові та індивідуальні дослідження, формулює висновки.

Після інтерпретації результатів діагностики студент-практикант розробляє програмупсихологічної допомоги (наприклад, із метою підвищення рівня працездатності), яка може включати психокорекцій ну (обов’язково), консультативну, тренінгову та просвітницьку роботу практичного психолога.

Профорієнтаційна робота передбачає проведення окремого заняття у формі групової бесіди просвітницького характеру, психологічного тренінгу.

Ймовірний перелік

професійно-орієнтованих завдань:

– участь у здійсненні професійного відбору працівників;

– наявність внутрішньо групових та міжособистісних конфліктів;

– зниження показників рівня працездатності працівників (учбової успішності школярів);

– збільшення кількості виробничих/навчальних конфліктів;

– велика кількість виробничих помилок у діяльності;

– втрата інтересу до результатів професійної/навчальної діяльності (зміна ціннісних орієнтації, зниження мотивації);

– висока плинність кадрів.

Психодіагностична робота відповідно до закладу, де проходить практика, може здійснюватися за допомогою таких методів:

1. Діагностика особистісних характеристик:

– методика діагностики акцентуацій характеру К. Леонгарда;

– 16-факторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла;

– особистісний опитувальник Р. Кеттелла (дитячий варіант);

– методика дослідження особистості «Дім-Дерево-Людина»;

– шкала оцінки психічного розвитку дитини В. Манової-Томової (від 4 до 52 тижнів; від 1 до 3 років;

– методика «Психологічна група ризику – ПГР» (Л.А. Лєпіхова, В.О. Татенко);

– каузометрія (Є. Головаха, О. Кронік);

- тест інтелекту Д. Векслера (для дітей);

- методика «Малюнок сім’ї» (на вибір – інтерпретація за Г.Т. Хоментаускасом, за методом Л. Кормана, за кінетичним малюнком сім’ї Р. Бернсом);

- визначення рівня розумового розвитку за методикою ШТРР;

- методика діагностики акцентуацій характеру Х. Шмішека;

- методика діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса;

- методика «Незакінчені речення» (модифікація С.І. Подмазіна);

- методика діагностики готовності до навчання в школі дітей шестирічного віку (Н.М. Стадненко , Т.Д. Ілляшенко, А.Г. Обухівська).

2. Діагностика психічних станів:

– методика діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності і настрою (САН);

– методика «Особистісний опитувальник Бехтеревського інституту»;

– методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Даркі;

– методика діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга і Ю.Л. Ханіна;

– кольоровий тест М. Люшера;

– методика діагностики рівня невротизації Л.І. Вассермана;

– методика діагностики рівня емоційного вигоряння В.В. Бойка;

– експериментально-психологічна методика вивчення фрустраційних реакцій С. Розенцвейга;

– методика експрес-діагностики властивостей нервової системи за психомоторними показниками Є.П. Ільїна;

– методика експрес-діагностики рівня психоемоційної напруги О.С. Копіна, К.О. Суслова, Е.В. Заікіна.

3. Діагностика міжособистісних стосунків у колективі:

– методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі;

– методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда;

– методика «Q-сортування» В. Стефансона;

– методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса;

– методика діагностики між особистісних стосунків («соціометрія») Дж. Морено;

– методика вивчення особливостей спілкування школярів у класному колективі та комунікабельності як характерологічної риси особистості В.І. Абраменка, М.В. Левченка;

– методика оцінки психологічної атмосфери в колективі А.Ф. Фідпера;

– експрес-методика вивчення соціально-психологічного клімату в колективі О.С. Михалюка і А.Ю. Шалито.

4. Діагностика професійно важливих якостей працівників:

– опитувальник внутрішньої мотивації Р. Раяна (адаптація В.О. Климчука, О.Л. Музики);

– методика професійного самовизначення (тест Голландка);

– методика вивчення динаміки здібностей (МВДЗ) О.Л. Музики;

– карта дослідження особистості К.К. Платонова;

– методика діагностики особистості за допомогою психометричного тесту С. Деллінгера;

– методика вивчення професійно важливих якостей спеціалістів системи «людина-техніка»;

– малюнковий тест «Ділові ситуації» Н.Г. Хитрової;

– методика самооцінки ділових й особистісних якостей керівника (менеджера);

– методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса;

– методика діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач Т. Елерса;

– ергономічна контрольна карта.

В окремих випадках студенти-практиканти можуть розробляти анкети, які, наприклад, розкривають зовнішні і внутрішні мотиваційні фактори праці для конкретного виду діяльності. Анкета закритого типу може вивчати різні сторони праці: престиж, професійний зміст роботи, кар’єрні питання, соціальну та особистісну значущість, умови праці, особливості колективу тощо і містити шкалу оцінки за таким принципом:

Для того, щоб успішно навчатися професії психолога, я володію такими важливими уміннями:

а) аналізувати події у житті людей

б) вислуховувати людину

в) виділяти з прочитаного ключові ідеї

г) переконувати людей у доцільності певних дій

д) під час розмови ставити влучні запитання

е) відчувати ситуацію іншої людини (ставити себе на місце іншого)

є) проводити соціально-психологічні дослідження

Проведення індивідуальних досліджень включає проведення дослідження, обробку результатів, аналіз та інтерпретацію даних кожної методики, складання загальної психологічної характеристики досліджуваного і розробку рекомендацій.

Групові дослідження включають проведення дослідження, обробку результатів, аналіз та інтерпретацію даних.

Програма надання психологічної допомоги може включати:

– психокорекційні заняття;

– психологічне консультування (зазначити, коли і з ким проводилась консультація, коротко розкрити зміст);

– психологічну просвіту (вказати тему виступу і список використаної літератури);

– тренінгові заняття (ділова гра, мозковий штурм, групова дискусія, в яких зазначається мета, завдання, методи роботи, розробити критерії ефективності заняття).

Психокорекційні заняття проходять відповідно до спеціально розробленої програми. У професійно-орієнтованому занятті необхідно детально описати одну психокорекційну зустріч.

Студент-практикант розробляє проведення групових та індивідуальних психокорекційних занять, які можуть бути спрямовані на

1) вирішення проблем шкільної дезадаптації (проблема невротизації, низького поведінкового самоконтролю, недостатнього розвитку окремих психічних процесів);

2) подолання нав’язливих страхів і високої тривожності;

3) оптимізацію самооцінки у певних сферах життєдіяльності;

4) подолання комунікативних бар’єрів та високого рівня конфліктності;

5) нівелювання дисгармонії особистісного розвитку.

Психокорекційна робота розробляється й узгоджується спільно з керівником діагностико-психокорекційної практики, а також практичним психологом організації, і проводиться лише в присутності чи за прямої участі останнього.

Психокорекційна група може включати від 3 до 15 осіб.

Профорієнтаційне заняття відбувається у старших класах у формі просвітницької бесіди чи тренінгу з елементами психодіагностики.

Студент-практикант попередньо повинен:

1. Сформулювати мету заняття.

2. Сформулювати назву заняття (цікаву, яка відповідає меті).

3. Продумати конкретні завдання, які будуть вирішуватися на занятті: про що інформувати, що обговорити, які психологічні особливості діагностувати, що розвинути, сформувати, актуалізувати тощо.

4. Роздати агітаційні матеріали соціально-психологічного факультету.

5. Визначити структуру заняття (вступна, основна і заключна частини), вправи.

6. Описати використані вправи.

7. Оформити роботу за зразком

Профорієнтаційне заняття для учнів 10-11 класів

(тема)

Мета заняття:

Завдання:

Час заняття: 45 хвилин

Структура заняття:

№	Назва вправи	Час (хв.)	Матеріали

Зміст заняття

(описати вправи з вказівкою на інструкцію, інформаційними повідомленнями, питаннями і можливим напрямом обговорення)

Звітна документація

1. Щоденник проходження практики, який включає характеристику роботи студента-практиканта, підписана директором закладу і практичним психологом (або при відсутності у школі психолога – заступником директора з виховної роботи чи соціальним педагогом) та затверджена мокрою печаткою.

2. Програма діагностико-психокорекційноїпрактики, в якій керівником практики проставлені відмітки про виконання завдань.

3. Загальні відомості про організацію:

повна назва

адреса

телефон

Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1689; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

Мы поможем в написании ваших работ!