Виховання особистості в колективі
Колектив, його ознаки і стадії розвитку
Кожна людина протягом життя входить до різних соціальних об'єднань, малих груп: сім'ї, групи у дитсадку, класу, дворової компанії, студентської групи, спортивної секції, гуртка, бригади і т. д. Мала група - невелике за складом об'єднання людей, які мають спільну мету і безпосередньо взаємодіють між собою. Це елементарна ланка суспільства, через яку особистість сприймає соціальні норми, цінності і правила поведінки.
Малі групи розрізняють за структурою, згуртованістю та організованістю. Для малорозвинутих груп характерна відсутність або слабкість психологічної єдності (згуртованості), налагоджених ділових і особистих стосунків, чіткого розподілу прав та обов'язків, ефективної спільної діяльності. Прикладом такої групи є загін дітей у літньому таборі відпочинку в перший день зміни.
Серед високорозвинутих малих груп розрізняють корпорації і колективи. Корпорація - організована група, члени якої об'єднані діяльністю, що суперечить суспільним нормам. Корпораціями, наприклад, є злочинна група, група наркоманів.
Колектив - група людей, які об'єдналися для досягнення особистісно і суспільно значущої мети. Це така форма організації дітей, яка задовольняє їхні життєві потреби й одночасно є могутнім чинником морального виховання. Шкільний клас після сім'ї - це найближче середовище, яке справляє суттєвий вплив на розвиток учня. -Цей вплив здійснюється багатьма напрямками; в одних випадках він може бути позитивним, в інших - негативним. У міру розвитку групи в ній формуються важливі у виховному розумінні традиції, громадська думка, соціальна ідентифікація, соціально-психологічний клімат і т.д.
|
|
Серед основних ознак групи, що визначають її як колектив, виділяють такі:
1) наявність суспільно значущої мети та діяльності, спрямованої на її досягнення;
2) чітка організаційна структура: наявність органів самоврядування, визначеність прав і обов'язків, сформованість відносин взаємозалежності (кожен відчуває відповідальність за виконання покладених на нього обов'язків перед іншими членами колективу);
3) дружні стосунки, взаєморозуміння та згуртованість, ціннісно-орієнтаційна єдність колективу, тобто схожість у ставленні до мети спільної діяльності та найважливіших для групи цінностей;
4) високий рівень значущості колективу для його членів: задоволення від перебування у ньому, гордість за нього, емоційна ідентифікація з групою;
5) захищеність особистості в групі.
Суть колективного виховання полягає у використанні групи як фактору цілеспрямованої соціалізації дітей. Група справляє відчутний вплив на вихованців, спонукає їх дотримуватися прийнятих більшістю норм і правил поведінки. Головне у колективному вихованні - сформувати ціннісно-орієнтаційну єдність колективу, досягти того, щоб більшість його членів орієнтувалася на суспільні норми поведінки і цінності. За такої умови колектив стає постійно діючим виховним фактором, спрямовує поведінку кожного вихованця, спонукає до самовдосконалення.
|
|
Одним із перших у педагогіці обґрунтував ідею використання організованої групи (колективу) з метою виховання дітей А.С. Макаренко: «...я не вважаю, що потрібно виховувати окрему людину, я вважаю, що потрібно виховувати цілий колектив. Це єдиний шлях правильного виховання. Я сам став учителем з сімнадцяти років, і сам довго вважав, що найкраще організувати учня, виховати його, виховати другого, третього, десятого, і коли всі будуть виховані, то буде хороший колектив. А потім я дійшов висновку, що потрібно не розмовляти з окремим учнем, а сказати всім, побудувати такі форми, щоб кожен був змушений перебувати в загальному русі. Ось при цьому ми виховуємо колектив, згуртовуємо його, зміцнюємо, після чого він сам стає великою виховною силою».
|
|
А.С. Макаренко розробив концепцію виховання дитячого колективу, в основі якої лежали такі положення: постановка суспільно значущої і захоплюючої для дітей перспективи, залучення їх до спільної діяльності, спрямованої на її реалізацію, опора на дитяче самоврядування, використання з метою організації життя дітей гри та змагання, культивування традицій, включення колективу в систему більш широких соціальних зв'язків.
Останнім часом у педагогічній літературі висловлюється критичне ставлення до використання колективу як фактору виховання особистості. Стверджується, зокрема, що А.С. Макаренко перебільшував роль колективу у вихованні (останнє він розглядав як виховання для колективу, в колективі і через колектив), переоцінював роль вимоги в згуртуванні і розвитку дитячого колективу, у керуванні ним, робив ставку на «моноколектив», а не на їхню різноманітність в організації життя дітей.
Проте критична оцінка окремих аспектів теорії колективного виховання А.С. Макаренка не дає підстав для заперечення доцільності колективного виховання як такого. Формування дитячого колективу має важливе значення як для педагогів, так і для дітей. Для педагогів - це ефективний інструмент організації виховного процесу, спрямованого на особистісний розвиток дітей. Для дітей колектив - це об'єднання на основі спільних інтересів і потреб, соціальне мікросередовище, необхідне для особистісного самовираження і самоствердження.
|
|
Сучасні уявлення про роль колективу у вихованні особистості можна викласти у таких положеннях:
• розуміння дитячого колективу як своєрідного інструменту, необхідного для виховання всіх учнів і розвитку кожного зокрема;
• трактування дитячого колективу як організаційної і психологічної єдності; причому, головну роль у згуртуванні колективу слід вбачати не стільки у «відносинах відповідальної залежності», скільки в інтелектуальних, емоційних, міжособистісних взаємозв'язках учнів;
• розуміння шкільного колективу не як моноколективу, а як диференційованої єдності різнотипних колективів(кожен учень може бути одночасно членом декількох первинних колективів);
• уявлення про взаємодію особистості з колективом як про процес двосторонній: ідентифікації з колективом і відособлення в ньому.
Умови позитивного впливу колективу на особистість
Колектив може впливати на особистість не лише позитивно, але й негативно. Останнє найчастіше виявляється у протиставленні волі і думки колективу волі та думці окремих учнів, у розв'язанні певних питань шляхом тиску. У слабких і середньо розвинутих колективах (а таких у школах більшість) існує групова норма: будь таким, як усі, не виділяйся. Це значною мірою гальмує прояв ініціативи, особистісне самовираження, створює нездорову атмосферу. У таких колективах часто формуються конформісти, тобто пристосуванці.
Умовами позитивного впливу на особистість можна вважати:
• формування гуманних, духовно багатих взаємин між членами колективу;
• створення можливості для реалізації кожним учнем своїх задатків і здібностей, для самовираження і самоствердження;
• відмову від пріоритетності колективної думки перед думкою окремо взятої особистості, від переконання про те, що поза реальним колективом або без нього повноцінна особистість сформуватися не може;
• фактичну рівність у правах і обов'язках особистості і колективу, дитини і дорослого, вихователя і вихованців;
• сприяння тому, щоб не тільки окрема особистість брала на себе і виконувала певні обов'язки перед колективом, але й колектив мав чіткі і рівнозначні обов'язки перед кожною особистістю1.
Стадії розвитку колективу
У своєму розвитку колектив проходить кілька органічно взаємопов'язаних стадій. Перехід від однієї стадії до іншої підпорядкований певним закономірностям і характеризує керований розвиток з якісного боку.
Існують різні підходи до диференціації та характеристики етапів розвитку малих груп, колективів. Однією із найбільш поширених у вітчизняній педагогіці є тристадійна модель колективної динаміки, яку розробив А.С. Макаренко у відповідності із змінами джерела та характеру вимог до поведінки вихованців.
Перша стадія характеризується недостатньою організованістю, розрізненістю учнів, лише формально об'єднаних в один клас. Учитель виступає організатором колективу, єдиним джерелом вимог до учнів.
На другій стадії в класі виділяються учні (актив), які підтримують вимоги вчителя і готові до співробітництва з ним. Вони не тільки самі погоджуються з нормами поведінки, яких вимагає педагог, але й переконують у необхідності їх дотримання інших учнів класу. Отже, джерелом вимог поряд із педагогом виступає також актив класу.
Третя стадія характеризується високим рівнем згуртованості групової самосвідомості, єдиною системою групових норм (громадська думка), дотримуватися яких повинен кожний член колективу. Формується ціннісно-орієнтаційна єдність колективу. Дитячий колектив стає суб'єктом виховного впливу, джерелом вимог до поведінки своїх членів. Учні дотримуються єдиних норм поведінки і засвоюють їх один від одного. Виникає атмосфера взаємної доброзичливості, вимогливості, колектив стає фактором, який спонукає дітей до самовиховання.
Таким чином, колектив проходить у своєму становленні шлях від одноосібної вимогливості вихователя до саморегуляції кожною особистістю своєї поведінки на основі єдиних групових норм.
Кожна стадія розвитку колективу передбачає виконання педагогом відповідної ролі і функцій, вимагає від нього своєчасного коригування своєї поведінки і стилю педагогічного спілкування.
Розвиток колективу далеко не завжди характеризується плавним переходом від однієї стадії до іншої. Між стадіями немає чітких меж, передумови для переходу до наступної стадії формуються в рамках попередньої, можливі зупинки, регресія.
Шляхи формування колективу
Головний шлях формування дитячого виховного колективу полягає у залученні дітей до чітко організованої суспільно корисної й особистісно значущої діяльності, у розвитку і зміцненні товариських стосунків між усіма його членами, у створенні і накопиченні цінних традицій поведінки.
Одним із важливих напрямків у формуванні колективу є організація учнівського самоврядування, що сприяє розвитку саморегуляції школярів і налагодженню педагогічно доцільних взаємовідносин між членами колективу. Самоврядування здійснюють органи колективу, у кожному з яких концентрується керівництво певним видом діяльності: освітньої, господарсько-трудової, культурно-масової, фізкультурно-оздоровчої тощо.
Слід зазначити, що не існує єдиної обов'язкової для всіх шкіл схеми самоврядування. її формування залежить від традицій колективу, дитячих інтересів, організаторських умінь учнів.
Самоврядування не означає повного невтручання вчителів у справи учнів. Воно вимагає вмілого керівництва і підтримки: допомоги учням у визначенні початкової структури самоуправління, тобто органів шкільного і класного колективу та їхніх функцій; розвитку в учнів організаторських умінь (уміння планувати роботу, розподіляти доручення, аналізувати результати своєї діяльності та ін.). З цією метою можна використовувати ділові, імітаційні ігри, аналіз проведених заходів.
Використання системи перспективних ліній. A.C. Макаренко великого значення надавав правильному вибору мети колективної діяльності - перспектив, які здатні зацікавити, захопити дітей. На його думку, істинним стимулом людського життя є «завтрашня радість». У міру розвитку колективу просту мету замінює складніша, глибша і соціально значуща мета.
Перед кожним колективом необхідно поставити або допомогти вибрати цікаву, захоплюючу мету, яка б відповідала інтересам дітей і рівню розвитку колективу.
А.С. Макаренко виділяв перспективи ближні, середні і далекі. У початковий період організації дитячого колективу першорядне значення мають найближчі перспективи - безпосередня радість завтрашнього дня. Багато важать колективні творчі справи: змагання, ігри, цікава робота в гуртках, походи, екскурсії і т.д. Середня перспектива- це очікувана подія, дещо віддалена в часі: підготовка до канікул, багатоденного походу, завершення будівництва шкільного стадіону і т.д. Таких подій мало, але колектив ними живе, прагне до них. Далека перспектива - це довгострокові життєві плани, пов'язані, наприклад, з усвідомленим вибором професії, пошуком життєвого покликання. Виховання такої перспективи - одне з кінцевих завдань виховної роботи.
Важливим фактором згуртування учнівського колективу є розвиток колективних традицій - форм діяльності і поведінки, звичаїв, правил, які передаються з покоління в покоління. Це можуть бути: класні і загальношкільні заходи (свята, олімпіади, збори); церемонії з приводу важливих подій шкільного життя (перший і останній дзвінки, випуск); традиції, що стосуються поведінки дітей (наприклад, точність - все починати вчасно).
Змагання дозволяє ефективно розв'язувати завдання подальшого згуртування виховного колективу, його включення в ділові відносини з іншими колективами, сприяє розвитку таких соціально цінних та індивідуально значущих якостей, як творча активність, відповідальність, ініціативність, самостійність, наполегливість тощо. Важливим стимулом організації змагання є заохочення переможців.
Дата добавления: 2021-05-18; просмотров: 80; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!