Питання 3. Джерела податкового права
Джерела податкового права - це система зовнішніх форм вираження правотворчої діяльності органів держави та місцевого самоврядування з приводу прийняття ними правових актів, які містять норми податкового права.
Залежно від того, які органи приймають податково-правові акти, їх поділяють на дві групи:
1) акти органів державної влади;
2) акти органів державного управління.
За юридичною силою податково-правові акти поділяють на закони та підзаконні акти. У свою чергу всі податково-правові акти можна поділити на правові акти органів державної влади й органів місцевого самоврядування.
Основним джерелом податкового права є Конституція України. Важливе місце в системі джерел податкового права посідають Закони, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради України, уряду тощо.
Питання 4.Види податків. Прямі та непрямі податки. Загальнодержавні податки та інші обов'язкові платежі. Місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі
За способом справляння (формою оподаткування чи покладення податкового тягаря) податки поділяються на прямі та непрямі.
Прямі (прибутково-майнові) податки справляються у процесі отримання й накопичення матеріальних благ безпосередньо з доходів чи майна платників.
Загальною підставою для їх справляння є отримання платником відповідних доходів (прибутку) в грошовій чи іншій матеріальній формі або наявність певного майна. Кінцевим платником прямих податків є власник майна (доходу). Прямі податки справляються на основі платоспроможності, тобто більше платять ті, хто має вищий дохід. Такий підхід в оподаткуванні вважається найсправедливішим.
|
|
|
Основними проблемами прямих податків є можливість ухилення від сплати та труднощі обліку об'єкта оподаткування.
Приклади прямих податків:
• прибутки з підприємств та громадян;
• податок на землю;
• податок на нерухомість тощо.
Непрямі (на споживання або адвалерні) податки справляються у процесі витрачання коштів. Підставою для справляння непрямих податків є придбання споживачем певних товарів чи послуг, у ціну яких і включаються суми цих податків. При цьому фактичним (кінцевим платником) є споживач товару, на якого податок перекладається шляхом надбавки до ціни, а юридичним (формальним) платником є продавець.
Розмір податку на одиницю товару для окремого платника не залежить від його доходів. В абсолютному розмірі більше платить той, хто більше споживає, а отже, у кінцевому підсумку, той, хто має вищі доходи.
Приклади непрямих доходів: ПДВ, АЗ, ввізне-вивізне мито тощо.
За об'єктом оподаткування прямі доходи поділяються на податки на майно та на доходи.
|
|
|
Податки на доходи (особисті) сплачуються платником із дійсно отриманого доходу (прибутку) і відображають фактичну платоспроможність платника. Наприклад, прибуткові податки з підприємств та громадян.
Податки на майно (реальні, у перекладі з англ. "геаl" - майно) справляються не з дійсно отриманого платником доходу, а з припущеного середнього доходу, одержуваного в даних економічних умовах від того чи іншого предмета оподаткування (нерухомої власності, грошового капіталу тощо).
Реальними податками обкладається переважно майно. У багатьох випадках важко визначити дохід, отриманий від певного виду майна або виду діяльності чи проконтролювати правильність оголошеного платником доходу.
Основна причина справляння майнових податків - прагнення зрівняти осіб, які використовують майно продуктивно й непродуктивно.
Приклади реальних (майнових) податків: податок із власників транспортних засобів, на землю, на нерухомість.
За рівнем компетенції органів, що встановлюють та вводять у дію податки, розрізняють загальнодержавні та місцеві податки.
Загальнодержавні податки встановлюються та вводяться в дію рішенням вищого представницького органу; справляються на всій території держави; зараховуються або до державного бюджету, або до місцевих бюджетів, або розподільно і до державного, і до місцевого.
|
|
|
Місцеві податки встановлюються та вводяться в дію переважно за участі як вищого представницького, так і відповідного місцевого органів влади. В Україні перелік місцевих податків та граничні розміри їх ставок установлюються на рівні центрального представницького органу. Місцеві податки вводяться в дію на локальній території за рішенням органу місцевого самоврядування, справляються лише на даній території та завжди зараховуються до місцевих бюджетів.
За постійністю надходження податків до доходів тієї чи іншої ланки бюджетної системи виділяють закріплені та регу люючі податки.
Закріплені - це податки, доходи від яких безстроково, повністю або частково (у процентному відношенні) закріплено чиненим законодавством за певними бюджетами і для їх зарахування до відповідного бюджету не потрібне спеціальне рішення представницького органу влади вищого рівня.
Регулюючі податки щорічно перерозподіляються між бюджетами різних рівнів з метою покриття дефіцитів. Розподіл сум цих податків і зарахування до відповідних бюджетів у певному розмірі визначаються щорічно рішенням вищого представницького органу про відповідний бюджет.
|
|
|
За цільовою спрямованістю введення податків розрізняють загальні й цільові податки.
Загальні податки - вводяться для формування дохідної частини бюджету в цілому і не мають на меті покриття конкретних видатків.
Цільові (спеціальні) податки - вводяться з метою фінансування конкретного напряму державних видатків. Для цільових платежів часто встановлюється спеціальний цільовий фонд.
За характером суб'єкта або платника податку виділяють такі податки:
• з фізичних осіб;
• з юридичних осіб;
• з фізичних та юридичних осіб.
За регулярністю внесення є регулярні я разові податки.
Регулярні (систематичні, поточні) податки справляються з певною періодичністю протягом усього строку отримання доходу чи володіння майном.
Разові податки справляються у зв'язку з настанням відповідних юридичних фактів нерегулярного характеру, що спричиняють виникнення у платника обов'язку по сплаті податків.
За формою стягнення вирізняють грошові та натуральні податки.
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 42; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!