Ступінь № 3 – перистуюча БА середньої тяжкості
Клінічні симптоми до початку лікування: щоденні симптоми загострення викликають порушення активності і сну. Нічні симптоми виникають більше одного разу на тиждень. Хворий потребує щоденного прийняття b2-агоністів короткої дії.
ПОШвид або ОФВ = 60-80 % від прогнозованого значення; відхилення > 30 %.
Лікування
Інгаляційні кортикостероїди щодня по 800-2000 мкг. Бронходилятатори пролонгованої дії (особливо при наявності нічних симптомів): Інгаляційні b2-агоністи, теофіліни або b2-агоністи у таблетках і сиропах. При необхідності: інгаляційних b2-агоністи короткої дії, але не частіше 3-4-х разів на день, інгаляційні холінолітики.
Ступінь № 4 – тяжка персистуюча БА
Клінічні симптоми до початку лікування: постійна наявність денних симптомів, часті загострення, часті нічні симптоми астми, обмеження фізичної активності через астму. ПОШвид або ОФВ1: < 60 % від прогнозованого значення; відхилення > 30 %.
Лікування
Інгаляційні кортикостероїди щодня по 800-2000 мкг і більше, бронходилятатори пролонгованої дії: інгаляційні b2-агоністи, теофіліни або b2-агоністи у таблетках і сиропах. Кортикостироїди перорально тривалий час. При необхідності: інгаляційні b2-агоністи короткої дії, холінолітики.
Якщо на будь-якому із класифікаційних ступенів отримано добрий лікувальний ефект, який спостерігається протягом кількох місяців, можна обережно перейти на нижчий щабель класифікації, тобто дещо послабити терапію.
|
|
|
У ситуації, коли контроль симптомів і функціональних порушень у хворого недостатній, слід перейти на вищий класифікаційний ступінь і посилити терапію. Однак спочатку потрібно перевірити, чи правильно хворий виконував призначення. Необхідно інформувати хворого про симптоми погіршення стану при БА, навчити його спостерігати за своїм станом, виконувати пікфлуометрію, інформувати про ранні симптоми загострення, обговорити характер поведінки хворого, що може запобігти небажаним наслідкам. Тобто, пропонується гнучка система, яка передбачає ефективне лікування із застосуванням мінімуму медикаментозних засобів.
УСКЛАДНЕННЯ
Найбільш грізним ускладненням є астматичний статус – тяжкий затяжний напад, який не купірується і характеризується вираженою стійкою, тривалою бронхіальною обструкцією, наростаючою дихальною недостатністю, порушенням дренажної функції бронхів і формуванням резистентності до симпатоміметиків. Дуже часто розвитку астматичного статусу сприяє передозування симпатоміметиків, швидка або нераціональна відміна глюкокортикоїдних препаратів, контакт з масивною дозою антигену, введення b-адреноблокатора.
|
|
|
В розвитку астматичного статусу виділяють:
1 стадія – відносної компенсації (стадія резистентності до симпатоміметиків);
2 стадія – стадія “німої легені”;
3 стадія – астматична кома.
Невідкладна допомога при астматичному статусі
І стадія
1. Для усунення бронхоспазму внутрішньовенно крапельно на фізіологічному розчині вводять:
Еуфілін 2,4 % розчину – 1 мл.
Ефедрин гідрохлорид 5 % розчину – 1 мл.
При неефективності даних заходів протягом 10-15 хвилин вводять на 200-400 мл ізотонічного розчину натрію хлориду (або 5 % розчину глюкози) 60-90 мг преднізолону або 75-150 мг гідрокортизону.
2. Для розрідження мокротиння вводять:
Калію йодид 5 % розчин всередину чи 5-10 мл 10 % внутрішньовенно, трипсин 5-10 мг у 2-5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 2-4 % розчин натрію гідрокарбонату.
3. Психотропні засоби:
Мепробамат у таблетках по 0,2-0,4 г.
Тріоксазин у таблетках по 0,3 г.
4. Інгаляції зволоженого кисню.
ІІ стадія
1. Продовжують внутрішньовенне введення гормональних препаратів, доза збільшується у 1,5-2 рази.
2. Повторне введення еуфіліну внутрішньовенно повільно на фізіологічному розчині.
3. Для усунення ацидозу внутрішньовенно крапельно вводять 200 мл 4 % розчину гідрокарбонату натрію.
|
|
|
ІІІ стадія
1. Хворого переводять на штучну вентиляцію легень в умовах реанімаційного відділення.
2. Триває введення гормональних препаратів: преднізолон – по 120-150 мг повторно або гідрокортизон по 250 мг.
3. Корекція показників кислотно-лужного стану.
Після виведення хворого з астматичного статусу необхідне призначення планової глюкокортикоїдної терапії поряд з іншими препаратами: преднізолон – по 20-30 мг/добу або дексаметазон – по 12-16 мг/добу.
Оцінка стану хворого
Проводиться на основі клінічних даних (частоти і тривалості нападів ядухи), лабораторно-інструментальної діагностики, ефективності сходинкової терапії. Визначають ступінь тяжкості перебігу захворювання, формулюють наявні і потенційні проблеми та розробляють план сестринського догляду.
ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ
1. Зняття нападу бронхіальної астми.
2. Лікування астматичного статусу.
3. Планове лікування бронхіальної астми.
4. Підтримуюче лікування.
Для зняття нападу бронхіальної астми використовують:
І. Селактивні b2- адреноміметики, які стимулюють b2-адренорецептори бронхів, що супроводжується послабленням гладких м’язів бронхів.
Алупент (астмомент, орципреніл) дія через 1-2 хв після інгаляції, напад знімається через 15-20 хв, діє 3 год. Можна використовувати 4 рази.
|
|
|
Сальбутамол – максимум ефекту через 30 хв, тривалість дії 2-3 год.
Тербуталін – максимум дії через 45-60 хв, тривалість дії не менше 5 год.
Беротек (фенотерол) – максимум дії через 45 хв, тривалість дії 5-7 год.
Беродуал – сполучення b2-адреностимулятора + холінолітика.
Вищезазначені засоби широко розповсюджені у повсякденній практиці, є засобами вибору при нападі бронхіальної астми, часто використовуються хворими для самолікування.
ІІ. Метилксантини (еуфілін, теофілін, теопек): внутрішньовенне введення 10 мл. 2,4% розчину еуфіліну.
ІІІ. Холінолітики (атропін, метацин, платифілін, синтетичний атровент).
Догляд за хворим
Під час нападу медична сестра не повинна залишати хворого, при необхідності змінити натільну білизну. Для полегшення відходження мокротиння хворому призначають відхаркувальні та розріджувальні засоби: пити лужні води, тепле молоко з натрію гідрокарбонатом, 3% розчин калію йодиду всередину, бромгексин (0,008 три рази на день).
Закінчення нападу супроводжується виділенням білого склоподібного “перлинного” мокротиння. Після нападу хворого зручно вкласти в ліжко, заспокоїти, забезпечити умови для відпочинку.
У міжнападний період необхідно проводити заходи елімінаційної терапії. Для цього лікар-алерголог проводить проби на чутливість до типових алергенів. При виявленні такого специфічного алергена хворого навчають, як зменшити контакти з ним (шерсть домашніх тварин, корм для рибок, квітучі рослини). Якщо вилучення алергену неможливе, то хворому призначають гіпосенсибілізуючу терапію.
Хворого навчають вести харчовий щоденник, вивчаючи який, можна визначити високоалергенні для цього хворого харчові продукти.
Спеціалісти з лікувальної фізкультури навчають хворого дихальних вправ, які він спочатку виконує під контролем медичної сестри, а згодом самостійно. У період між нападами проводять санацію вогнищ інфекцій, застосовують різні види фізіотерапевтичного лікування масажу, фітотерапії.
ПЛАН СЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ
Проблема. Напад бронхіальної астми.
Причина. Бронхоспазм, гіперсекреція слизу, набряк слизової оболонки.
Мета. Зняття спазму і відновлення прохідністі бронхів.
Втручання. Про напад терміново повідомляють лікаря і водночас перевіряють в “Листку призначень”, які заходи записані у нього з поміткою: “при нападі”. Хворому допомагають набути зручного положення тіла (сидячи в кріслі чи в ліжку з фіксацією плечового пояса, що полегшує видих). Звільняють стискаючу тіло (шию, грудну клітку) одежу. Забезпечують максимальне надходження повітря або починають оксигенотерапію.
До приходу лікаря допомагають хворому прийняти лікарські засоби із кишенькового інгалятора (рис. 3.2) (алупент, астмопент, сальбутамол). Попередньо необхідно уточнити скільки разів хворий скористався інгалятором (щоб не було передозування ліків). За призначенням лікаря внутрішньовенно вводять еуфілін 2,4 % – 10 мл. У частини хворих ефективним є введення адреналіну гідрохлориду (0,3-0,5 мл 1% розчину підшкірно), ефедрину гідрохлорид (1 мл 5% розчину підшкірно). Іноді напад минає після внутрішньовенного введення преднізолону (30-60 мг).
Оцінка результатів
Мета лікування – зрідження загострень захворювання, яка досягається довготривалою сходинковою терапією, з якою повинна бути ознайомлена медична сестра. Об’єм (сходинка) медикаментозного впливу залежить від ступеня тяжкості захворювання, вираженості клінічних симптомів та порушення функції зовнішнього дихання. При неефективності призначеного лікування пацієнт переводиться на “вищу сходинку”. Перехід на “нижчу сходинку” відбувається при досягненні стійких позитивних результатів протягом кількох тижнів або місяців. Медична сестра об’єктивізує контроль лікування хворого, навчає його користуватися інгаляторами, пікфлуометрами.
Профілактика
Проводять у здорових людей в сім’ях з обтяженою спадковістю: застерігають про можливий негативний вплив алергенів, переохолодження, куріння; необхідність ефективного лікування респіраторних інфекцій.
Хворі можуть лікуватися в санаторіях Південного берегу Криму, Закарпаття, у Солотвинських соляних шахтах.
Диспансеризація
Нагляд за хворими на БА здійснює дільничний терапевт під контролем пульмонолога і алерголога. Частота відвідувань залежить від перебігу захворювання (при тяжкому перебігу БА гормональнозалежної – 1 раз на три тижні). В інших випадках хворий відвідує лікаря кожні 3 місяці. Періодично оглядається отоларингологом і стоматологом (2 рази на рік). При прийнятті глюкокортикоїдів – 1 раз на рік – гастроскопія).
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 69; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!