Захист прав суб’єктів господарювання при порушенні порядку здійснення господарського контролю

Тема 2.10. Контроль за здійсненням господарської діяльності

План

1. Поняття «контроль». Його сутність та форми.

2. Види та завдання контролю за господарською діяльністю.

3. Захист прав суб’єктів господарювання при порушенні порядку здійснення господарського контролю.

Поняття "контроль" (франц. controle) в дидактиці означає нагляд, спостереження

Державний контроль — це одна з форм впливу держави в особі її органів а також органів місцевого самоврядування на економіку.

Згідно зі ст. 19 ГК держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб’єктів господарювання в таких сферах:

збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб’єктами господарських відносин — за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;

фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин — за додержанням суб’єктами господарювання кредитних зобов’язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, подат­кової дисципліни;

цін і ціноутворення — з питань додержання суб’єктами гос­подарювання державних цін на продукцію і послуги;

монополізму та конкуренції — з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;

земельних відносин — за використанням і охороною земель;

водних відносин і лісового господарства — за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;

виробництва і праці — за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов’язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;

споживання — за якістю і безпечністю продукції та послуг;

зовнішньоекономічної діяльності — з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

Держава забезпечує захист прав суб’єктів господарювання і споживачів незалежно від їх організаційних форм і форм власності на майно

Одним з основних питань контролю є визначення його сутності. Сутність контролю взагалі і фінансового контролю зокрема полягає в ефективному попередженні, виявленні та запобіганні порушенням щодо використання фінансових ресурсів.

Так, за критерієм обсягу повноважень всю сукупність контролюючих органів за їх компетенцією можна умовно поділити на окремі групи.

По-перше, загальні, тобто ті органи, компетенцією яких є здійснення контролю за всіма юридичними особами незалежно від виду та специфіки їх діяльності. Діяльність загальних контролюючих органів стосується всіх без винятку суб'єктів господарської діяльності.

По-друге, спеціальні, тобто ті органи, до компетенції яких належить здійснення контролю за діяльністю юридичних осіб у зв'язку із виконанням ними специфічної діяльності (наприклад, електропостачальні компанії, аптечні заклади, ломбарди).

До загальних контролюючих органів належать такі органи влади: 1) Державна податкова служба України; 2) Пенсійний фонд України; 3) Прокуратура України; 4) Державний департамент з нагляду за додержанням законодавства про працю; 5) Державний департамент пожежної безпеки МНС України; 6) Міністерство охорони навколишнього природного середовища України; 7) Державна санітарно-епідеміологічна служба; 8) Антимонопольний комітет України; 9) Служба безпеки України; 10) Міністерство внутрішніх справ України.

До спеціальних контролюючих органів належать такі органи влади: 1) Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; 2) Державна архітектурно-будівельна інспекція; 3) Державна контрольно-ревізійна служба України; 4) Державна пробірна служба; 5) Національний банк України; 6) Державна служба інтелектуальної власності; 7) Державна служба технічного регулювання України; 8) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України; 9) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України; 10) Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення; 11) Національна комісія регулювання електроенергії України; 12) Державна служба України із земельних ресурсів; 13) Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель.

Господарська діяльність кожного підприємства вимагає належного управління та ефективності, що має господарський контроль.

Господарський контроль — це контроль за законністю та ефективністю господарської діяльності підприємства, установи, організації.

Метою господарського контролю є встановлення правильності та законності господарської діяльності, а також виявлення резервів підвищення її ефективності.

Предметом господарського контролю є господарська діяльність суб'єкта господарювання.

Об'єкти господарського контролю — господарські процеси та їх результати, а також окремі господарські операції. Активи, власний капітал та зобов'язання у процесі здійснення господарської діяльності перебувають у постійному русі, утворюють кругообіг.

1) процес постачання є першою стадією кругообігу активів, на якій гроші перетворюються на предмети праці, які утворюють виробничі запаси. 2) процес виробництва, за якого зі сфери обігу засоби переходять у сферу виробництва. У процесі виробництва об'єктами господарського контролю є витрати на виготовлення продукції, наявність і рух готової продукції;

3) процес реалізації (збуту) — заключна стадія кругообігу. На цій стадії готова продукція реалізується споживачам, виникають розрахункові відносини з покупцями. Результатом процесу реалізації є дохід, отриманий від реалізації продукції. На стадії реалізації об'єктами господарського контролю є витрати, пов'язані з відвантаженням і реалізацією продукції.

Зверніть увагу. Господарський контроль, так само як і фінансовий, може здійснюватись у будь-якій формі, притаманній економічному контролю залежно від форми власності підприємства, що перевіряється. Залежно від цього суб'єктами контролю також можуть бути різні контролюючі органи.

Джерелами інформації під час здійснення господарського контролю є дані господарського обліку, первинні документи та фінансова звітність підприємства.

 Контроль можна також класифікувати: за приналежністю до підприємства суб'єкта контролю (внутрішній, зовнішній); за підставою для обов'язку (добровільний, по статуту, договірний, згідно із законом); за об'єктом контролю (за об'єктом, за рішеннями, за результатами); за регулярністю (регулярний, нерегулярний, спеціальний).

 

 

2 . Види та завдання контролю за господарською діяльністю

Контроль виявляється в усіх сферах суспільного життя. Нараховується величезна кількість різновидів контролю залежно від сфери, в якій він здійснюється (соціальний, екологічний та ін.). Контроль в економічному житті суспільства називається економічним.

Економічний контроль — це сукупність економічних відносин, які виникають у системі взаємодії та управління продуктивними силами і виробничими процесами*

Бюджетний контроль — контроль за операціями бюджетного процесу під час складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звітування про його виконання. Бюджетний контроль здійснюється Міністерством фінансів України та місцевими фінансовими органами на кожній стадії бюджетного процесу, а також Державним казначейством України та Державною контрольно-ревізійною службою України на стадії виконання бюджету та звітування.

Державний аудит — перевірка та аналіз фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Об'єктом державного аудиту є як діяльність підконтрольних підприємств, установ і організацій, так і виконання державних (бюджетних) програм. Головна мета державного аудиту — встановлення ефективності використання бюджетних коштів, а також зміцнення законності використання державного і комунального майна.

Податковий контроль — огляд і дослідження документації певного підприємства на предмет правильного і своєчасного вирахування і сплати ним податкових платежів у бюджет та державні цільові фонди. Об'єктами податкового контролю є платники податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів. Такий контроль може здійснюватись у вигляді документальних і камеральних перевірок платників податків, які, у свою чергу, проводяться як планові і позапланові, комплексні (суцільні) і тематичні (вибіркові), а також зустрічні перевірки.

Внутрішній контроль — незалежна діяльність з перевірки та оцінки роботи в інтересах суб'єкта господарювання. Метою його є висловлення думки контролера стосовно ефективності організації і функціонування суб'єкта господарювання, визначення, чи має фінансова звітність підприємства суттєві перекручення. Суб'єкт внутрішнього контролю — служба внутрішнього контролю, яка створюється на підприємстві для виконання контрольних функцій залежно від мети і завдань, покладених на внутрішніх контролерів керівництвом підприємства. Відповідно до специфіки підприємства внутрішній контроль може бути представлений однією особою або цілою службою (відділом внутрішнього контролю).

Основними завданнями господарського контролю відповідно до Указу Президента України є:

— перевірка додержання порядку реалізації державної політики контролю за використанням підприємствами коштів бюджетів усіх рівнів та позабюджетних фондів, стану обліку і звітності;

— прийняття органами державної контрольно-ревізійної служби обов’язкових до виконання підприємствами рішень за фактами порушень фінансової дисципліни, нецільового використання коштів, несплати податків, зборів (обов’язкових платежів), неподаткових платежів та приховування отриманих доходів;

— звертання органів державної контрольно-ревізійної служби в інтересах держави до судів і господарських судів;

— періодичне проведення планових ревізій і перевірок використання бюджетних коштів та позабюджетних фондів, збереження майна, однак не рідше від одного разу на три роки;

— установлення адміністративної відповідальності за недодер­жання порядку проведення операцій з бюджетними коштами, нецільове використання коштів бюджетів і позабюджетних фондів, за невиконання вимог контрольних органів щодо усунення порушень;

— здійснення фінансового контролю контрольно-ревізійною службою у взаємодії з органами податкової служби, державного казначейства, суду й прокуратури з метою недопущення паралелізму й дублювання;

— систематичне інформування органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про факти порушень фінансової дисципліни і внесення пропозицій щодо забезпечення їх усунення та притягнення винних до відповідальності.

Захист прав суб’єктів господарювання при порушенні порядку здійснення господарського контролю

У статті визначається право суб'єкта господарювання на одержання інформації про результати інспектування і перевірок їх діяльності. Це право є одним із ключових задля остаточного вирішення питання про законність проведення заходу державного інспектування. З огляду на це, звернемо увагу на наступне:

1) Право суб'єктів господарювання на одержання інформації про результати інспектування та перевірок є основним, але не виключним. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:

а) вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства;

б) перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення і одержувати копії посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу;

в) не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:

- він здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом;

- посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

г) бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю);

д) вимагати нерозголошення інформації, що є комерційною таємницею суб'єкта господарювання;

є) одержувати та знайомитися з актами державного нагляду (контролю);

ж) надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта органу державного нагляду (контролю);

з) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.

2) У статті йдеться про право суб'єктів господарювання на одержання інформації саме про результати інспектування і перевірок. Про порядок та особливості оформлення результатів перевірок йдеться в Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно з ч.5 ст.19 ГК незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю і нагляду забороняються. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування і перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно й оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання (ч.б ст.19 ГК).

Важливими засобами захисту суб'єктів господарювання від неправомірних дій державних органів та їх посадових осіб при проведенні контролю за їхньою діяльністю є оскарження таких дій суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку, можливість якого передбачена вч.7 ст.19 ГК.

Таким чином, захист суб'єктів господарювання при проведенні державного контролю за їхньою діяльністю регламентовано в Господарському кодексі України за допомогою різних норм: заборонної норми, що містить пряму заборону незаконного втручання і перешкоджання господарській діяльності (ч.б ст.19 ГК); зобов'язуваль-ної норми, що покладає на органи державного контролю обов'язок належної поведінки (ч.б ст.19 ГК); уповноважуючої норми, що передбачає право суб'єктів господарювання оскаржити неправомірні дії при проведенні державного контролю за їхньою діяльністю (ч.7 ст.19 ГК).

Таким чином, засобами захисту прав суб'єктів підприємницької діяльності від незаконних актів державних органів, їхнього втручання у господарську діяльність підприємців є:
- визнання недійсними (повністю або в частині) актів державних та інших органів, які не відповідають законодавству і порушують права та інтереси суб'єктів підприємницької діяльності, що охороняються законом;

- повернення з бюджету грошових коштів, безпідставно списаних у вигляді санкцій або за іншими підставами державними органами в примусовому порядку;

- відшкодування збитків, завданих підприємцям неправомірними актами державних органів.


Дата добавления: 2021-03-18; просмотров: 196; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:




Мы поможем в написании ваших работ!