Джерела оздоровлення сільськогосподарських підприємств як складова антикризового управління
В процесі виробничо-господарської та фінансової діяльності суб'єктів господарювання, зокрема сільськогосподарських підприємств, досить часто виникають ситуації, коли через певні об'єктивні причини відбуваються тимчасові погіршення основних показників, що характеризують ліквідність, фінансову стійкість, ділову активність та прибутковість, що знаходить пояснення як прояв ознак окремих видів криз.
З метою попередження та недопущення розвитку таких кризових явищ, а тим більше їх поглиблення та виникнення комплексної стратегічної кризи підприємства, керівникам та власникам суб'єктів господарювання необхідно забезпечити виконання комплексу заходів, що передбачають використання внутрішніх та зовнішніх джерел та важелів, що дадуть змогу не лише стабілізувати ситуацію, а й забезпечити якісне і кількісне зростання основних характеристик та показників його фінансового стану.
Розглядаючи питання альтернативних джерел оздоровлення суб'єктів підприємницької діяльності, О.П. Процків виокремлює:
випуск нових акцій та облігацій;
залучення банківських кредитів;
отримання урядових субвенцій;
трансформація короткострокової заборгованості в довгострокову.
Дещо по-іншому розглядає внутрішні та зовнішні джерела проведення антикризових заходів Н.М. Левченко. До внутрішніх джерел автор відносить кошти власників (засновників) та кошти працівників, а серед зовнішніх - акцентує увагу на банківських ресурсах та кредиторській заборгованості (зокрема для бюджетних установ - кошти Державного бюджету) [2, с. 169].
|
|
|
Найбільш повно, на нашу думку, розглядає джерела реалізації антикризових заходів О.О. Терещенко, який стверджує, що мобілізація внутрішніх джерел оздоровлення має відбуватися в двох напрямах:
збільшення вхідних грошових потоків за рахунок зростання виручки від реалізації продукції чи реструктуризації активів (здача в оренду основних фондів, використання зворотного лізингу, мобілізація прихованих резервів, рефінансування дебіторської заборгованості);
зменшення вихідних грошових потоків (зниження собівартості готової продукції, скорочення витрат, що не відносяться до валових та відмова від інвестиційної діяльності).
Серед зовнішніх джерел оздоровчих заходів О.О. Терещенко виокремлює:
банківське кредитування;
збільшення статутного фонду (шляхом збільшення кількості акцій, зростання номінальної вартості акцій, обміну облігацій на акції);
цільові внески на безповоротній основі.
Таким чином, в процесі проведення оздоровлення необхідно чітко ідентифікувати основні складові, що обумовили існуючу ситуацію, а також оптимізувати напрями та джерела її стабілізації.
|
|
|
У процесі проведених досліджень нами систематизовано ключові заходи по фінансовому оздоровлення сільськогосподарських товаровиробників, що відображає приведена нижче модель, в основу якої покладено умову - забезпечення найнижчої ціни та досягнення бажаної результативності (ефекту) на основі оптимізації відповідних джерел (рисунку 1).
Рисунок 1 - Схематичне зображення основних складових загальної моделі проведення заходів оздоровлення сільськогосподарських підприємств
Наявність кризи фінансової стійкості підприємства визначається на основі розрахунку системи показників, які дають змогу оцінити структуру джерел формування майна підприємства, а також виявити рівень його залежності від кредиторів.
Значна частка позикових коштів підприємства у їх загальній структурі, призводить до зниження рівня незалежності керівництва при прийнятті управлінських рішень, а також збільшує навантаження на підприємство в процесі обслуговування таких зобов'язань. Зазначене може мати негативний вплив як на прибутковість так і на платоспроможність суб'єкта господарювання. При оздоровленні підприємства у контексті підвищення рівня його фінансової стійкості до основних внутрішні джерел слід віднести:
|
|
|
збільшення внесків учасників підприємства з метою досягнення оптимальної структури залученого та власного капіталу;
реінвестування отриманого чистого прибутку, що дасть змогу збільшити показник нерозподіленого прибутку та, як наслідок, загальну величину власного капіталу (може бути використаним лише у випадку відсутності кризи прибутковості);
проведення заходів стосовно оптимізації обсягів зобов'язань підприємства, удосконалення політики підприємства стосовно обсягів та доцільності використання кредитних ресурсів.
Зовнішніми джерелами досягнення бажаного рівня фінансової стійкості, враховуючи сучасні умови ведення сільськогосподарського виробництва, можуть бути:
залучення нових учасників підприємства, що дозволить за рахунок надходжень фінансових ресурсів стабілізувати рівень фінансової стійкості. Слід зауважити, що такий захід призводить до зниження частки власності існуючих учасників і, в більшості випадків, використовується лише тоді, коли існує реальна загроза перспективам подальшої діяльності та немає інших реальних можливостей стабілізувати існуючу ситуацію;
|
|
|
проведення заходів з реструктуризації боргових зобов'язань, що на певний час дозволить зняти існуючу напругу та дасть підприємству час для оптимізації структури джерел формування капіталу.
Криза ліквідності (платоспроможності) діагностується на основі розрахунку системи фінансових коефіцієнтів, що дають змогу оцінити рівень покриття платіжних зобов'язань грошовими коштами (платоспроможність) та активами з різним часом їх перетворення на грошові кошти (ліквідність). Оцінку рівня платоспроможності проводять базуючись на показниках забезпеченості підприємства власними оборотними коштами, а також показниках структури оборотного капіталу підприємства. Аналіз вищенаведених показників дозволяє оцінити перспективи підприємства щодо фінансування своєї поточної діяльності та виконання існуючих договірних зобов'язань.
До основних внутрішніх джерел, що дозволяють провести заходи з підвищення рівня платоспроможності підприємства слід віднести:
дотримання належного рівня розрахунково-платіжної дисципліни, що дасть змогу забезпечувати оперативне повернення дебіторської заборгованості, та, як наслідок, мінімізувати втрати від впливу інфляційних процесів і отримати необхідні грошові кошти для проведення розрахункових операцій;
оптимізація витрат підприємства з метою зниження непродуктивної їх частини, що дозволить мобілізувати наявні фінансові ресурси та забезпечить зростання рівня платоспроможності;
ведення обґрунтованої політики підприємства стосовно залучення позикових коштів. Така політика передбачає перспективний аналіз ефективності залучення кредитних ресурсів та наперед чіткого визначення джерел їх погашення.
На нашу думку, до основних зовнішніх джерел стабілізації рівня платоспроможності підприємства та проведення заходів з оздоровлення фінансового стану підприємства відносяться:
використання кредитних ресурсів для проведення необхідних розрахункових операцій. Є досить ефективним заходом лише у випадках наявності прибутковості діяльності та рівня рентабельності, який перевищує вартість таких фінансових ресурсів;
використання факторингових операцій, що дозволить порівняно швидко отримати необхідні грошові кошти по існуючій дебіторській заборгованості. Є доцільним лише у випадку, коли очікувана вигода від використання таких операцій перевищує витрати на проведення факторингових угод;
проведення заходів з реструктуризації існуючої заборгованості, що дасть змогу підприємству активізувати можливі джерела надходження фінансових ресурсів та уникнути розвитку кризи платоспроможності.
Наявність кризи прибутковості (результатів) визначається на основі діагностики як системи абсолютних показників (рівень та динаміка фінансового результату від реалізації окремих видів продукції), так і відносних (показники рентабельності та окупності понесених витрат та капіталу). Оцінка останніх дозволяє визначити перспективи підприємства з позиції його можливості забезпечувати розширене відтворення та в більшості випадків є основною складовою діагностики загального фінансового стану.
До основних внутрішніх джерел, що дозволяють оптимізувати показники прибутковості сільськогосподарських підприємств слід віднести:
використання оптимальних технологій виробництва сільськогосподарської продукції, що дасть змогу на основі зростання рівня урожайності та продуктивності домогтися зменшення собівартості продукції;
удосконалення політики підприємства щодо управління витратами, з метою чіткого визначення та класифікації їх центрів, а також виявлення та мінімізація непродуктивних витрат;
удосконалення маркетингової діяльності підприємства з метою пошуку оптимальних каналів та термінів реалізації продукції. В процесі зміни термінів реалізації продукції слід врахувати не лише можливий приріст доходу за рахунок зростання рівня цін, а й майбутні витрати підприємства на зберігання, транспортування тощо. Одночасно в умовах використання таких заходів підвищення рівня прибутковості слід обов'язково врахувати вплив зміни термінів реалізації на перспективну платоспроможність такого суб'єкта господарювання.
Зовнішні джерела зростання рівня прибутковості, уникнення проявів та розвитку кризи результатів, в більшості випадків, майже не залежать від дій самого підприємства та включають: політику держави стосовно обмеження експорту сільськогосподарської продукції (політика стримування експорту призводить до зниження внутрішніх цін на сільськогосподарську продукції та не дає сільськогосподарським підприємствам можливостей заробити на зовнішніх ринках); рівень державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників стосовно надання пільгових кредитів, а також здійснення компенсаційних виплат за виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції.
Узагальнюючи вищенаведене, слід зауважити, що заходи по оздоровленню сільськогосподарських підприємств, які включають в себе комплекс дій зі стабілізації фінансового стану та підвищення показників, що характеризують рівень фінансової стійкості, ліквідності та прибутковості підприємства, мають носити глибинний, комплексний характер. Здійснюючи вибір оптимальних джерел проведення заходів по оздоровленню окремих товаровиробників, слід враховувати не лише рівень їх доступності (швидкість застосування), а й вартість. Системний взаємовплив на кожен із вищезазначених аспектів фінансового стану підприємства, призводить до покращення інших, що позитивно впливає на загальне оздоровлення суб'єкта господарювання.
Висновки
підприємство банкрутство управління оздоровлення
Протягом періоду, що аналізується (2010-2012 роки) дохід (виручка) від реалізації продукції за 2010 рік становив 7655,5 тис. грн., в 2011 році він збільшився на 5459,2 тис. грн. (71,31 %) і складав 13114,7 тис. грн., а в 2012 році зазначений показник зменшився на 77,37 % або на 10147,3 тис. грн. і становив 2967,4 тис. грн.
Основним показником, який визначає ефективність та прибутковість підприємства є собівартість реалізованої продукції, яка у 2010 році становила 6116,4 тис. грн., в 2011 році вона зросла на 3915,2 тис. грн. в порівняні з попереднім роком і становила 10031,6 тис. грн., а в 2012 році зменшилася на 76,49 % і становила 2358,7 тис. грн.
Чистий дохід ТОВ «Агротранссервіс» протягом аналізованого періоду змінюється аналогічно виручці від реалізації продукції: в 2010 році він становив 6379,6 тис. грн., в 2011 році - 10928,9 тис. грн. і в 2012 році - 2472,8 тис. грн.
Інші операційні доходи в 2010 році становили 0,9 тис. грн, в 2011 році вони зменшилися до 0, в 2012 році інші операційні доходи становили 2,5 тис. грн.
Разом чисті доходи ТОВ «Агротранссервіс» в 2010 році були на рівні 6380,5 тис. грн, у 2011 році вони зросли на 4548,4 тис. грн. і становили 10928,9 тис. грн. і в 2012 році - зменшилися на 8453,6 і дорівнювали 2475,3 тис. грн.
Собівартість реалізованої продукції у 2010 році становила 6116,4 тис. грн., в 2011 році вона зросла на 3915,2 тис. грн. в порівняні з попереднім роком і становила 10031,6 тис. грн., а в 2012 році зменшилася на 76,49 % і становила 2358,7 тис. грн.
Інші операційні витрати за 2010-2012 роки не мають чітко вираженої тенденції: в 2010 році вони становлять 266,7 тис. грн., в 2011 році - збільшились на 132,9 тис. грн. і становили 399,6 тис. грн., а в 2012 році зменшилися на 246,3 тис. грн. та дорівнювали 153,3 тис. грн.
Збиток ТОВ «Агротранссервіс» за 2010 рік склав 39 тис. грн., в 2011 році підприємство отримало прибуток у розмірі 334,8 тис. грн., а у 2012 році збиток підприємства становив 45,2 тис. грн. Рентабельність підприємства за аналізований період змінювалась наступним чином: у 2011 році зросла на 3,98 % порівняно з 2010 роком і становила 3,34 %, у 2012 році цей показник складав (-1,92 %) або зменшився на 5,26 % у порівнянні з 2011 роком.
У 2010 році у ТОВ «Агротранссервіс» була дуже висока ймовірність банкрутства, у 2011 році ситуація дещо покращилася, але ймовірність банкрутства залишається високою, як і в 2012 році.
Політика антикризового фінансового управління є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, яке полягає в розробці системи методів попередньої діагностики загрози банкрутства та задіянні механізмів фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечують його вихід із кризового стану. [22, с. 152]
Реалізація політики антикризового фінансового управління підприємством передбачає здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку; визначення масштабів кризового стану підприємства; дослідження основних чинників, які характеризують кризовий розвиток підприємства; формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану, адекватних його масштабам; вибір і використання дієвих внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства, які повинні забезпечити реалізацію термінових заходів із відновлення платоспроможності та фінансової рівноваги підприємства за рахунок внутрішніх резервів; вибір ефективних форм санації підприємства і, нарешті, забезпечення контролю за результатами розроблених заходів щодо виведення підприємства з фінансової кризи, що покладається, як правило, на керівників підприємства.
Дата добавления: 2021-02-10; просмотров: 39; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!