Програмні документи та структура Інтернаціоналу
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Кафедра нової та новітньої історії
зарубіжних країн
І Інтернаціонал – міжнародна соціалістична організація
Підготувала
Студентка групи ІСТ-52м
Прокопюк Надія
Львів - 2012
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………..3.
Розділ 1. Заснування Міжнародного Товариства Робітників………………..5.
1.1. Передумови та заснування Товариства у Лондоні………………………5.
1.2. Програмні документи та структура Інтернаціоналу…………………….7.
Розділ 2. Конгреси І Інтернаціоналу та ідеологічна боротьба між учасниками………………………………………………………………………9.
Висновки……………………………………………………………………….16.
Список використаної літератури……………………………………………...17.
Вступ
Перший Інтернаціонал, або, як його ще називають, Міжнародне Товаристо Робітників, був заснований в Лондоні 28 вересня 1864 р.
Швидкий ріст промисловості і загальний підйом 60-х років дев'ятнадцятого сторіччя знову пожвавили ідею інтернаціонального робочого об'єднання. Цей період, згідно радянської історіографії, що почався з часу буржуазної революції у Франції (1789 рік) і закінчився франко-пруської війною (1870 рік), був висхідною лінією буржуазії. В кінці цього періоду в Англії, Франції, Німеччини почала створюватися сучасна машинна індустрія. Швидко росли фабрики і заводи. Отже, спостерігався і ріст робітничого класу, а значить, розширювалася і база робітничого руху.
|
|
|
Актуальність даної роботи полягає в тому, що Перший інтернаціонал виник в роки найвищого розквіту домонополістичного капіталізму, в період підйому загальнодемократичного і робочого руху початку 60-х рр. XIX ст.
Об’єкт: діяльність І Інтернаціоналу;
Предмет: робота конгресів І Інтернаціоналу та внутрішня боротьба учасників;
Мета роботи – висвітлити особливості створення Першого Інтернаціоналу, окреслити основні принципи його роботи та проаналізувати склад учасників.
Означена мета потребує виконання наступних завдань:
· Розглянути передумови створення Першого Інтернаціоналу;
· проаналізувати склад учасників;
· описати роботу Конгресів;
· виокремити основні причини розвалу.
Дана тема недостатньо висвітлена в сучасній літературі. Ми знаходимо праці 60 – 70-х рр. ХХ ст., присвячені І Інтернаціоналу, проте до них слід ставитись дуже критично, оскільки література даного періоду насичена пропагандистськими настроями та сильно заідеологізована. Проте, беручи до уваги, що дана тема не широко досліджувана в сучасній літературі, то в основу роботи покрадені праці Г. А. Деборіна[1], Ф. Я. Полянського[2] та збірники[3], присвячені 100-літтю створеня І Інтернаціоналу.
|
|
|
Розд іл 1. Заснування Міжнародного Товариства Робітників
Передумови та заснування Товариства у Лондоні
50-60-ті роки XIX ст. стали переломними у періоді капіталізму. Хоч і капіталізм все ще розвивався, проте вже давала про себе знати еволюція буржуазії. Процес поглиблення класових відмінностей між пролетаріатом та буржуазією змусив буржуазію об’єднуватися з колишніми противниками – феодальним дворянством. В більшості країн буржуазія почала відігравати контрреволюційну роль.[4]
1857 р. в світі почалася економічна криза, яка охопила майже всі країни Європи. Це була найглибша криза з початку капіталістичного розвитку. Рівень життя населення значно впав і почалися масові робітничі страйки. Почали виникати ідеї створення робітничих товариств для захисту їх прав. Ще в 1862 р. і 1863 р. між робітниками Англії і Франції відбувалися переговори про створення міжнародної робочої організації. Англійські робітники звернулися до робітників Франції з листом. У ньому містився заклик об'єднатися, щоб не дозволяти капіталістам нацьковувати робітників різних країн один на одного. Пролетарі Франції у своїй відповіді до "друзям і братам" в Англії писали: "Ви маєте рацію ... Наш порятунок - у солідарності".
|
|
|
Інтернаціональні тенденції були властиві чартизму. Вже перша чартистська організація – Лондонська асоціація робітників – адресувала робітникам Європи наступні слова: «… ми бачимо,що наші гнобителі обєднались. Чому і нам не мати свого братського союзу, свого «священного союзу». Створений в середині 30-х років в Парижі німецькими мігранами-робітниками і ремісниками Союз справедливих, заснував також свої відділення в Німеччині, Швейцарії, Англії, таким чином, набувши інтернацінального характеру.
На базі цієї організації на початку Маркс та Енгельс в 1847 р. створили Союз комуністів. [5]
Підйом політичної активності робітничих мас викликала громадянська війна в США, передові позиції зайняли робітники Англії, котрі активно підтримували рух проти рабства. Крім того, широкий відгук серед робітників Англії і Франції викликало національно-визвольне повстання в Польщі (січень 1863 р.). Вони вели переговори про створення робітничого пролетарського об’єднання.
Проте саме Маркс та Енгельс вперше науково обґрунтували саму ідею пролетарського інтернаціоналізму. В 1845 р. Енгельс в статті «Торжество націй у Лондоні» вказував, що «пролетарі у всіх країнах мають одні і ті ж цілі, одного й того ж ворога». Великою їхньою заслугою було створення «Маніфесту Комуністичної партії», в якому висвітлювались основні цілі та шляха пролетарського руху. Власне цей документ Союз комуністів проголосив своїм програмним документом. Не дивлячись на мало чисельність Союзу (не більше 400 членів), його общини були створені в Німеччині, Франції, Англії, Бельгії, Данії, Швеції та Швейцарії. Після 1848 р. члени союзу, котрі емігрували у США, перенесли його ідеї на американський грунт. Союз комуністів вважається попередником Міжнародного товариства робітників.[6]
|
|
|
Збори, що започаткували існування Міжнародного товариства робітників, відбулися 28 вересня 1864 р. в Лондоні, в Сент-Мартінс-Холлі - одному з найбільших приміщень для публічних зборів. У ньому взяли участь англійські та ірландські робітники, делегація робітників Франції, робітники-емігранти з Німеччини, Італії, польські революціонери - близько 2 тис. осіб. [7]
Тут пропонувалось створити центральну комісію із робітників різних країн, котрі проживали в Лондоні, з підкомісіями в інших містах Європи. Центральна комісія повинна була висунути ряд питань і організувати їх розгляд в інших країнах. Результати їх обговорення планувалось опублікувати. Через рік планувалось скликати в Бельгії міжнародний робітничий конгрес для вирішення питань, пов’язаних із розробкою уставу та керівництвом.
Крім того, було прийнято рішення про створення Комітету, який мав право приймати нових членів та мав виробити устав і регламент Товариства. В комітет було обрано більше 30 осіб. з 18 жовтня комітет називали Центральною Радою, а з 1866 р. прийняв назву Генеральної ради. [8]
Програмні документи та структура Інтернаціоналу
Збори лише проголосили заснування інтернаціональної організації робітників, не визначивши її характеру та принципів діяльності.
Отож, першим головним завданням, яке стояло перед Генеральною радою, було створення програмних документів. З цією метою 5 жовтня 1864 р. Генеральна рада обрала спеціальну комісію (Підкомітет) в складі 9 осіб: Оджер, Кример, Пиджин, Уітлок, Уестон, Вольф, Ле Любе, Холторп та Маркс. Проте Маркса повідомили занадто пізно через його відсутність у зв’язку з хворобою, тому він не приймав активної участі у діяльності комітету.
8 жовтня Підкомітету були запропоновані для розгляду два документи: декларація принципів, написана Уестоном та статут італійських робітничих товариств, створений Мадзіні. Документи виявились далекими від досконалості і в результаті основні програмні документи - "Установчий маніфест Міжнародного товариства робітників" і "Тимчасовий статут Міжнародного товариства робітників" були вироблені Марксом.[9]
«Установчий маніфест» викладав всі основні ідеї «Маніфесту комуністичної партії» в такій формі, щоб вони були доступні для найвідсталіших робітників. Крім того велика увага приділялась аналізу конкретних фактів погіршення становища робітників, концентрації капіталу і земель в руках «експлуататорів». «Маніфест» рішуче відкидав твердження, котрі поширювали реформісти, про можливість покращення робітничого стану в рамках капіталістичного устрою.
«Тимчасовий статут» Товариства продовжував та розвивав ідеї «Маніфесту». Вступна частина мала програмний характер, де говорилось, що звільнення робочого класу повинно бути завойовано самим робочим класом». В першому параграфі визначались завдання Товариства: замінити соціалістичні й напівсоціалістичні секти єдиною організацією робітників, яка "буде центром зносин і співпраці між робітничими товариствами, що існують у різних країнах і ставлять перед собою однакову мету, а саме - захист, розвиток і повне визволення робітничого класу".
В основу організаційної побудови і всієї системи керівництва Міжнародного товариства робітників були покладені принципи демократичного централізму: єдина для всіх організація програми та уставу, єдиний керівний центр, підпорядкування нижчих організацій вищим, меншості – більшості, встановлення партійної дисципліни.[10]
Існуючі на той час робітничі об’єднання профспілок, товариств взаємодопомоги й освіти, кооперативів тощо, що діяли у Великій Британії, Франції, Німеччині, Італії, Швейцарії, Іспанії, Бельгії, Австрії (з 1867 — Австро-Угорщина) та низці інших країн Західної і Центральної Європи, а також у США та Австралії, оголошувалися секціями національних федерацій.[11]
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 30; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!