РОЗДІЛ 2.Аналіз державної заборгованості в Україні.

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 4Следующая ⇒

Ширшим за поняття державного боргу є поняття державної заборгованості, або заборгованості держави. Державна заборгованість відображає економічні відносини, з одного боку, всередині держави та, з іншого боку – між фізичними і юридичними особами – резидентами і нерезидентами, урядами іноземних держав, міжнародними фінансово-кредитними організаціями. Специфічність цих відносин пов’язана з необхідністю відшкодування коштів за надані кредити (зокрема гарантовані урядом), виконані роботи, надані послуги; з участю країни у міжнародних громадських, фінансових і військових організаціях; з відшкодуваннями взятих на себе державою економічних і соціальних зобов’язань тощо.

До державної заборгованості, крім заборгованості, яка входить до складу державного боргу, належать заборгованість за заробітною платою працівникам бюджетної сфери, заборгованість за пенсіями, стипендіями та соціальними виплатами малозахищеним верствам населення; заборгованість за комісійними, відсотками та іншими платежами, відповідно до кредитних угод чи боргових зобов’язань, перед кредиторами за користування кредитними ресурсами, термін платежів за якими настає у поточному році, та за гарантованими урядом позиками; заборгованість за внесками до міжнародних організацій, зокрема оформлена за допомогою випусків векселів тощо. Поява такої заборгованості держави є типовим явищем для України та інших постсоціалістичних країн.

Окремо потрібно наголосити на проблемі вирішення суперечок щодо заборгованості господарюючих суб’єктів перед іноземними суб’єктами господарювання та іноземними кредиторами. Відомі випадки, коли іноземні фірми розглядають борги суб’єктів господарювання як борги держави. Внаслідок цього виникають проблеми, які потребують урегулювання на міжурядовому рівні. Наприклад, в Україні заборгованість підприємства «Укрнафтогаз» перед РАТ «Газпром» 1994 року було переоформлено на державний борг України, аби не допустити припинення постачання нафтопродуктів з Росії в Україну. Аналогічна ситуація виникла з боргами між українськими та туркменськими підприємствами.

Залишаючись достатньо високим, рівень державного боргу України водночас не є критичним. Згідно з міжнародними стандартами (Маастрихтською угодою) критичними вважаються боргові зобов’язання держави, які перевищують 60% від ВВП.

Відповідно до нової бюджетної класифікації України, прийнятої Постановою Верховної Ради України від 12.07.1996 р. № 327/96-ВР “Про структуру бюджетної класифікації України”, як внутрішній, так і зовнішній державний борг класифікується за типом кредитора і типом боргового зобов’язання (класифікація державного боргу розглядається у темі “Бюджетна класифікація”).

За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні запозичення та гарантії.

Державні запозичення – залучення державою в особі Кабінету Міністрів України, через Міністерство фінансів України грошових коштів, іншого майна та майнових прав, яке передбачає прийняття зобов’язань щодо грошових коштів на умовах строковості, платності та повернення.

Специфічне формування і управління внутрішнім державним боргом України.

Внутрішній державний борг — це сукупність зобов´язань держави перед резидентами, тобто заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації.

Внутрішній борг держави може виникати в результаті емісії цінних паперів: облігацій, казначейських зобов’язань тощо.

Облігація – це цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів до Державного бюджету і підтверджує зобов’язання уряду відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк із виплатою попередньо визначеного доходу, якщо це передбачається умовами випуску.

Випуск облігацій може здійснюватись у документальній формі – у вигляді сертифікатів грошових документів та в бездокументарній – у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів.

Законодавством України передбачено, що обсяг емісії облігацій визначається в межах встановленого бюджетом на поточний рік граничного розміру внутрішнього державного боргу та обсягу дефіциту Державного бюджету. Так, у 1999 році в Україні розміщувалися в основному дисконтні облігації на пред’явника номінальною вартістю 100 грн терміном погашення 28,182,273,364 дні та більше року у бездокументарній формі. У загальному обсязі розміщених облігацій протягом 1999 року найбільшу питому вагу становили облігації з терміном погашення понад один рік.

Казначейські зобов’язання – цінні папери на пред’явника, що розповсюджуються тільки на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їхніми власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. В Україні казначейські зобов’язання поки що не випускаються. Дефіцит державного бюджету покривається за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики.

Обслуговування державного внутрішнього боргу здійснює Міністерство фінансів України через банківську систему шляхом:

- розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів;

- їхнє погашення;

- виплата доходів за ними.

При управлінні внутрішнім боргом головна увага звертається на потенційні можливості розміщення нових боргових зобов’язань серед інвесторів та на наявність фінансових ресурсів у державі для своєчасного і повного обслуговування боргових зобов’язань. Списання частини державного внутрішнього боргу України перед окремими суб’єктами права може бути здійснено лише шляхом прийняття Верховною Радою відповідного законодавчого акту за умови визначення джерел погашення.

Законом України «Про Національний банк України» заборонено Центральному банку купувати облігації на аукціонах з їх первинного розміщення від власного імені та за рахунок власних коштів. Разом з тим, Національний банк України за погодженням з Міністерством фінансів України може здійснювати обслуговування операцій нерезидентів на первинному ринку і укладати угоди купівлі облігацій за дорученням та за рахунок коштів нерезидентів за умови, що обсяг придбання становить не менше 100 млн дол. США.

Міністерство фінансів України в межах загальної суми емісії, визначеної Кабінетом Міністрів України, приймає рішення про час, місце, форму проведення торгів; обсяги та умови розміщення облігацій, термін надання покупцями заявок на участь в аукціоні.

У порядку, погодженому з Міністерством фінансів України, Національний банк України проводить розміщення облігацій шляхом їх продажу на закритому аукціоні. Перед початком проведення аукціону до інформаційної системи «ЛІГА» Національному банку України надходять пропозиції від покупців щодо придбання ОВДП. Покупцями облігацій на аукціонах є комерційні банки, які купують облігації як у свою власність, так і за дорученням клієнтів (юридичних та фізичних осіб).

Заявки від покупців на придбання облігацій можуть бути двох видів: конкурентні та неконкурентні.

Конкурентна заявка – передбачає придбання облігацій за встановленою ціною або фіксованим рівнем дохідності.

Неконкурентна заявка – зводиться до придбання облігацій за середньозваженою ціною аукціону або середньозваженим рівнем дохідності.

За умови, що облігації розміщуються за фіксованими цінами, покупці направляють в систему «ЛІГА» лише неконкурентні заявки, які задовольняються за середньозваженими цінами, що встановлені на попередньому аукціоні.

У разі проведення аукціону за ціновим критерієм заявки задовольняються для:

• конкурентних заявок за цінами, які вище або дорівнюють ціні відсікання;

• неконкурентних заявок за середньозваженою ціною аукціону.

Ціна відсікання – ціна, що встановлюється Міністерством фінансів України, нижче за яку конкурентні заявки не задовольняються.

Середньозважена ціна аукціону – ціна, яка визначається при проведенні аукціону на підставі цін за конкурентними заявками за умови, що ці ціни за значенням більші або дорівнюють ціні відсотка.

інформацію щодо результатів попередніх торгів, обсягів погашення облігацій попередніх випусків та пропозиції комерційних банків і їх клієнтів відносно обсягів та цінових умов придбання облігацій, Національний банк України надсилає до Міністерства фінансів України, яке приймає остаточне рішення щодо визначення ціни відсікання. Формуючи ціну відсікання, Міністерство фінансів України надає Національному банку України:

• глобальний сертифікат, яким оформлюється загальний обсяг випуску облігацій;

• доручення Національного банку України на задоволення заявок з придбання облігацій, у якому зазначається ціна відсікання та середньозважена ціна торгів, за якою задовольняються неконкурентні заявки.

Відповідно до доручення, що надано Міністерством фінансів України, формується зведена відомість розподілу облігацій за учасниками торгів, заявки яких відповідно до встановленої ціни відсікання задоволені.

На Національний банк України покладається функція контролю за надходженням коштів від продажу облігацій на аукціонах і перерахування коштів на Єдиний казначейський рахунок. Строки та порядок перерахування коштів визначені в інформаційному повідомленні про проведення аукціонів, а обсяги коштів – у кліринговій відомості, яка надається їх учасникам. Керуючись цією інформацією, учасники торгів повинні перерахувати кошти в обсязі заявок, які задоволені, на відповідний рахунок в ОПЕРУ Національного банку України. Відповідно до інформаційного повідомлення, в якому зазначені термін та порядок перерахування коштів та клірингової відомості, де вказуються сума перерахування, учасники торгів здійснюють платіж на відповідний рахунок в ОПЕРУ НБУ в розмірі задоволених заявок.

У день надходження коштів від учасників аукціону НБУ здійснює їх перерахування до доходної частини Державного бюджету України. Проведення платежів зі сплати доходу та погашення облігацій здійснюється за дорученням Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету. Після завершення погашення облігацій чергового випуску відповідно погашаються Міністерством фінансів України глобальні сертифікати, які зберігаються довічно в НБУ.

Щодо управління державним внутрішнім боргом Державне казначейство України виконує такі функції.

1.Здійснює контроль за своєчасним проведенням витрат з Державного бюджету з обслуговування внутрішнього державного боргу.

2. Готує необхідні документи для проведення операцій з Державного бюджету з погашення і виплати доходу по державних цінних паперах, а саме:

• розпорядження на перерахування коштів з Єдиного казначейського рахунку на рахунок Національного банку України;

• інформацію про результати аукціонів, що відбулися (баланс надходжень та витрат з обслуговування внутрішнього боргу).

3. Здійснює облік випуску державних цінних паперів у розрізі термінів їх обігу.

На підставі повідомлення про результати розміщення Міністерством фінансів України державних цінних паперів за підсумками проведених аукціонів та клірингової відомості про проведення взаємних розрахунків за результатами аукціонів з розміщення облігацій внутрішньої державної позики і виплатами за облігаціями казначейство готує:

• довідки про результати проведення аукціонів за термінами погашення;

• довідку про надходження коштів від реалізації внутрішньої державної ощадної позики в розрізі комерційних банків.

4. Здійснює облік витрат з погашення основного боргу та сплати доходу за державними цінними паперами за термінами їх обігу.

5. Здійснює моніторинг надходжень коштів до Державного бюджету від розміщення державних цінних паперів та проведення витрат з їх погашення і обслуговування. Для проведення моніторингу використовуються такі документи:

• довідка про надходження коштів до бюджету від аукціонів та виплат щодо погашення облігацій внутрішньої держаної позики, залишки коштів до розподілу для фінансування першочергових витрат;

• довідка про надходження коштів до Державного бюджету від реалізації державних цінних паперів щодо їх погашення та сплати доходу щоденно та по місяцях.

6. Готує та подає Міністерству фінансів щотижневі та місячні звіти про надходження коштів від реалізації державних цінних паперів та витрати щодо їх погашення і сплати доходу з урахуванням клірингу та за кодами бюджетної класифікації.

7. Складає довідки про надходження коштів на покриття дефіциту бюджету із джерел внутрішнього та зовнішнього фінансування, в яких зазначається:

• обсяг державних запозичень, з них внутрішні і зовнішні;

• витрати щодо погашення та обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу;

• залучення коштів за рахунок внутрішніх і зовнішніх доходів на покриття дефіциту бюджету;

• чисте залучення коштів з внутрішніх та зовнішніх надходжень. Інформація надсилається до Міністерства фінансів України.

8. Складає аналітичні довідки про витрати з обслуговування внутрішнього боргу за рахунок Державного бюджету України, які використовуються Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою Верховної Ради України.

9. Здійснює облік кредитів, отриманих від Національного банку України в національній та іноземній валюті протягом 1995-1996 рр. на покриття дефіциту Державного бюджету в розрізі договорів.

10. Здійснює щомісячне нарахування процентів за користування кредитами, отриманими на покриття дефіциту бюджету, та складає зведену таблицю про заборгованість по кредитах та відсотках в іноземній валюті і надсилає її до Міністерства фінансів України.

11. Здійснює аналітичний облік заборгованості Державного бюджету перед Національним банком України.

12. Здійснює облік фактичного обсягу державного внутрішнього боргу. З цією метою складається довідка про заборгованість Уряду перед банківськими установами.

13. Готує довідки і розрахунки до структури державного внутрішнього боргу України і граничного розміру державного внутрішнього боргу щодо заборгованості перед Національним банком України, які надсилаються до Міністерства фінансів України.

Відсутні прийнятні методичні розробки щодо управління структурою державного внутрішнього боргу, оптимізації джерел його формування, шляхів підвищення ефективності урядових запозичень. Потребує наукового обґрунтування удосконалення механізму формування державного внутрішнього боргу. Важливість зазначених питань, їх актуальність і недостатня розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана як складова наукової проблематики НДФІ при Мінфіні України у 2001–2003 рр. і зокрема, пов’язана з темою “Оцінка факторів, що визначають рівень інфляції у сучасних умовах України” – номер державної реєстрації 0202U04345 (автором проведено аналіз впливу державних внутрішніх запозичень на стан грошової маси).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування напрямів удосконалення механізму формування державного внутрішнього боргу України. Відповідно до цієї мети автором були сформульовані такі завдання:

визначити теоретичні засади здійснення державних внутрішніх запозичень, уточнити понятійний апарат і розробити схему класифікації державних позик;

провести аналіз функціонування ринку державних цінних паперів в Україні, визначити етапи його розвитку та сформулювати пропозиції щодо підвищення ефективності запозичень;

проаналізувати зарубіжний досвід урядових запозичень, визначити можливості його використання та шляхи адаптації до вітчизняної господарської практики;

розробити методичні рекомендації з проведення аналізу ризиків урядових боргових зобов’язань і на їх основі оцінити вплив основних чинників нестабільності ринку державних облігацій на параметри формування державного внутрішнього боргу України;

визначити перспективи використання державних цінних паперів для підтримки заощаджень населення та розробити заходи із залучення коштів фізичних осіб на ринок урядових боргових зобов’язань.

Об’єкт дослідження – внутрішні урядові запозичення у фінансовій системі країни.

Предмет дослідження – механізм формування державного внутрішнього боргу України.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері управління державним боргом, державних фінансів і грошово-кредитного регулювання, а також нормативно-правові акти, що регламентують питання урядових запозичень. Дослідження теоретичних засад функціонування державних позик здійснювалося шляхом синтезу наукових положень економічної теорії з зазначеної проблематики. Застосування методу декомпозиції дало змогу виділити управління запозиченнями у окремий вид діяльності з управління державним внутрішнім боргом. Для оцінки ефективності функціонування ринку урядових боргових зобов’язань використовувався метод ретроспективного статистичного аналізу. Оцінка певних видів ризиків державних запозичень проводилася шляхом аналізу статистичних даних на основі методу коефіцієнтів і методу порівняння. У дослідженні також широко застосовувався системний підхід до вивчення фінансового механізму державних внутрішніх запозичень.

При підготовці дисертаційної роботи були використані дані офіційної статистики, інформація Міністерства фінансів і Національного банку України.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні положення, які формують наукову новизну результатів дисертаційного дослідження, полягають у такому:

запропоновано авторське визначення поняття “механізм формування державного боргу” як системи, що визначає порядок залучення коштів для фінансування державних видатків на засадах державного кредиту і передбачає економічне, організаційне, правове та інформаційне забезпечення цього процесу;

уточнено сутність поняття “державний кредит”, зокрема, обґрунтовано, що: по-перше, державний кредит є кредитом лише за формою; по-друге, ця економічна категорія відображає економічні відносини, що формують систему акумуляції та перерозподілу грошових ресурсів, за допомогою якої держава, виступаючи позичальником, розширює фінансові можливості щодо виконання властивих їй функцій;

систематизовано сутнісні характеристики державного кредиту, на основі яких вперше визначено основні властивості державних запозичень: фундаментальні (статичні), функціональні та специфічні, а також обґрунтовано нову функцію державного кредиту - компенсуючу, яка відображає здатність державних позик, компенсуючи й доповнюючи в певні моменти часу систему податків, забезпечувати більш гнучке використання механізмів наповнення бюджету;

сформульовано поняття “поглинаюча здатність ринку державних боргових зобов’язань”, що означає обсяг емітованих державних цінних паперів, реалізація якого не впливає негативно на загальну ліквідність боргового ринку; розкрито сутність зазначеного поняття у фінансовому, структурному і комерційному аспектах;

вперше запропоновано періодизацію розвитку ринку державних цінних паперів України з виділенням п’яти етапів: становлення; розширення за рахунок коштів зовнішніх інвесторів; криза; післякризова депресія; концептуальна перебудова боргової політики;

обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення управління державним внутрішнім боргом України, зокрема, розроблено заходи з управління запозиченнями, що сприятимуть оптимізації формування державного внутрішнього боргу, та шляхи підвищення ефективності використання державних позик;

розроблено оригінальну методику аналізу основних економічних ризиків державних внутрішніх запозичень (дефолту, інфляційного, відсоткового, ліквідності), яка передбачає оцінку зазначених ризиків і механізми їх компенсації;

систематизовано зарубіжний досвід підтримки заощаджень населення шляхом випуску ощадних цінних паперів; на цій основі розроблено заходи з активізації розміщення державних облігацій серед фізичних осіб, які передбачають підтвердження готовності українського уряду виконувати зобов’язання протягом року та забезпечення державних цінних паперів реальними активами.

Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 50; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 234 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!