Аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища організації.
Сутність, характерні риси та особливості середовища організації.
Кожна організація та кожне підприємство функціонує у певному середовищі.
Середовище організації — це сукупність певних обставин і факторів як усередині організації, так і навколо неї, що впливають на прийняття рішень. Організація перебуває під постійним тиском окремих ланок зовнішнього та внутрішнього середовища.
В ринковій економіці середовище переважно і забезпечує ефективність фіяльності організації, навіть, значною мірою, детермінує його існування. Саме тому розробка стратегії і починається з діагностування та прогнозуання розвитку середовища організації, а результати цього стануть базою для формування її місії, цілей, вибору стратегії.
Загальні риси організацій.
1. наявність ресурсів: людей, капіталу, матеріалів, технології, інформації тощо.
2. залежність від зовнішнього середовища (економічних умов, громадських організацій, міжнародних подій, законодавчих актів, конкурентів, менталітету суспільства тощо).
3. горизонтальний поділ праці (виділення конкретних завдань), підрозділи, які виникли в результаті горизонтального поділу праці.
4. вертикальний поділ праці, спрямований на координацію роботи, тобто здійснення процесу управління.
5. необхідність управління.
6. наявність формальних та неформальних груп.
7. здійснення певних видів діяльності (виробничої, фінансової, інвестиційної, торговельної, науково-дослідної тощо).
|
|
|
Особливості організації. Організація як специфічне соціальне утворення, форма спільної діяльності людей у виробництві матеріальних благ (товарів) і послуг, наділена певними особливостями. Успішний менеджмент (управління) організацій передбачає розуміння їх основних рис і принципів функціонування, складових внутрішнього і зовнішнього середовища, розвитку організацій у різних соціально-економічних формаціях, особливостей комерційних і некомерційних організацій, функцій, способів управління організаційним розвитком.
Структура організації . Ефективна діяльність організації неможлива без спеціалізованого розподілу праці, за якого кожний вид роботи доручається тим фахівцям, котрі можуть зробити її краще, ніж інші. Здійснення розподілу праці і координування дій виконавців — одне із найважливіших завдань менеджменту, розумне вирішення якого дає змогу організації бути продуктивнішою порівняно з конкурентами. Результатом горизонтального та вертикального розподілу праці є структура організації.
Структура організації — логічні відносини рівнів управління і функціональних одиниць, побудовані у такій формі, яка дає змогу найефективніше досягати цілей організації.
|
|
|
Формування структури організації зумовлене багатьма факторами: специфікою діяльності, розмірами підприємства, технологією, масштабами діяльності, стратегією тощо.
Розподіл праці, на якому ґрунтується побудова структури організації, може стосуватися роботи з машинами, людьми і з інформацією. Залежно від виду робіт, взятих за основу розподілу праці, відповідно говорять про виробничу структуру, структуру апарату управління і організаційну структуру управління.
Виробнича структура: її формує горизонтальний розподіл праці, який ґрунтується на виділенні окремих стадій технологічного процесу.
Виробнича структура — групування конкретних завдань у межах виробничих підрозділів (цехів, дільниць), які між собою пов'язані єдиним технологічним ланцюгом.
Структура апарату управління грунтується на вертикальному розподілі праці, внаслідок якого встановлюється кількість рівнів управління, вибудовується управлінська вертикаль і формуються скалярні ланцюги (ланцюги команд), за якими здійснюється керівництво або передається інформація на вищі рівні управління.
Структура апарату управління — розподіл влади і відповідальності між управлінськими працівниками. Вона характеризується формальною підпорядкованістю осіб на кожному рівні. Менеджер вищого рівня безпосередньо керує кількома підлеглими середньої ланки, які працюють у різних функціональних сферах. Менеджерам середньої ланки підпорядкована певна кількість лінійних керівників ще нижчого рівня і так далі, аж до рівня простих виконавців
|
|
|
Види організацій в Україні . Основними формами підприємницької діяльності в Україні є підприємства, товариства, кооперативи, які утворюються згідно з законом України «Про підприємництво». Крім того, існують такі організації, як банки, страхові компанії, кредитні спілки, біржі, фонди. Різні форми підприємницької діяльності можуть створювати об'єднання, до яких належать асоціації, концерни, консорціуми, холдинг-компанії, виробничі об'єднання, франчайзні об'єднання. Світова практика формування підприємницьких структур свідчить, що найдоцільніше в основу кооперації між великими та дрібними фірмами покласти систему франчайзних договірних відносин. Термін «франчайза» запозичено з французької мови і означає угоду великих корпорацій (фраичайзерів) з малими фірмами (франчайзі) або окремими підприємцями на засадах системи взаємовигідних пільг та привілеїв. На Заході так функціонують відомі фірми «Мак Доналдс», «Кока-Кола», «Адідас» та інші. Франчайзер падає право дрібному підприємцеві вести справу у формі, що визначена угодою, на певній території та протягом зумовленого часу. При цьому велика фірма забезпечує малу своїми товарами, рекламними послугами, ефективними технологіями, фірмовим знаком тощо. За своєю суто франчайзі виконують функції дилерів, торговельних підприємств, посередників, ліцензіантів, філій, роздрібних продавців і зобов'язані підтримувати ділові контакти тільки з франчайзерами. Найчастіше франчайза виникає в галузі торгівлі, послуг, харчування. Не виключена можливість її застосування у сфері виробництва, науково-дослідницької діяльності, навчання.
|
|
|
Аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища організації.
Розглядаючи структуру середовища, виявляємо його елементи, тобто складові. Ці ж елементи, з точки зору впливу на організацію, є факторами. Середовище функціонування організації, є неоднорідним, і тому з метою аналізу його поділяють на такі групи елементів-факторів :
1) Зовнішнє середовище, яке в свою чергу поділяється на :
- макросередовище (елементи-фактори не прямого впливу);
- мікросередовище (безпосередньо впливають на діяльність організації);
2) Внутрішнє середовище.
Внутрішнє середовище - це елементи-фактори, що визначають внутрішній стан, сильні і слабкі сторони і, значною мірою, ефективність фіяльності організації
Внутрішнє середовище організації формується залежно від його місії і мети, яка багато в чому визначається зовнішнім середовищем.
Необхідність структуризації внутрішнього середовища виникла із потреби класифікувати фактори впливу на організацію, та необхідності їх якісної і кількісної оцінки.
Зовнішнє середовище являє собою усі умови і фактори, що виникають в оточуючому організації середовищі не залежно від діяльності організації, але які впливають або можуть вплинути на її діяльність, функціонування і тому потребують прийняття управлінських рішень.
Зовнішнє середовище організації є джерелом, що забезпечує організацію ресурсами, які потрібні для підтримки її внутрішнього потенціалу на належному рівні. Ресурси, які знаходяться у зовнішньому середовищі є обмежені, на них претендує і багато інших організацій. Тому існує небезпека того, що організація їх не втримає. Крім цього, зовнішнє середовище організації характеризується наступними особливостями :
· складністю (факторів безліч, до того ж вони перебувають в різних комбінаціях);
· взаємозвязком і взаємообумовленістю факторів (зміна одного із них може викликати лавину змін інших);
· невизначеністю (стратегічні рішення приймають в умовах неповноти інформації про зовнішнє середовище: повну здобути не можливо);
· багатоваріантністю розвитку середовища (дуже важко спрогнозувати дію його факторів в стратегічному періоді);
· динамізмом і мінливістю (зміни в зовнішньому середовищі відбуваються достатньо динамічно, з наростаючою швидкістю).
Макросередовище складається з елементів-факторів непрямої дії, тобто вони переважно прямо не пов"язані з діяльністю конкретної організації чи підприємства, зате створюють певне сприятливе або не сприятливе середовище для її господарсько-бізнесової діяльності.
Мікросередовище - це середовище безпосереднього впливу на організацію, тобто це учасники ринку, які безпосередньо контактують з організацією.
Логіка ( послідовність ) вивчення середовища організації наступна :
1. спочатку визначають (роблять перелік ) факторів макро-, мікро- і внутрішнього середовища, що впливають на організацію і будуть справляти вплив на неї в стратегічному періоді ;
2. потім отримують про ці фактори максимальну інформацію ;
3. далі оцінюють отриману інформацію про кожний фактор впливу середовища на організації і прогнозують величину можливого впливу ;
4. результатом оцінювання величини впливу кожного фактора на організацію в стратегічному періоді є визначення можливостей і загроз зовнішнього середовища та сильних і слабких сторін - внутрішнього.
5. як підсумок отримуємо базу для стратегічного аналізу і визначення альтернативних стратегій.
Пошук інформації про фактори середовища здійснюють переважно за допомогою таких форм і методів :
· Сканування середовища (процес збирання уже сформованої інформації ( статистичні збірники, наукові статті та ін.)).
· Моніторингу середовища (постійне регулярне збирання поточної і нової інформації).
· Прогнозування середовища ( створення інформації про майбутній стан підприємства ).
Методи сканування і моніторингу : спостереження ; опитування (анкетування) - метод Дельфі ; експеримент.
Методи прогнозування : екстраполяції (прогнозування від досягнутого рівня) ; мозкового штурму (спільного прогнозування майбутньою групою експертів) ; статистично-математичне моделювання ; побудова сценаріїв та інші методи.
Аналіз внутрішнього і зовнішнього середовищ - це дуже важливий для вироблення стратегії організації і дуже складний процес, що вимагає уважного відстеження відбуваються в середовищі процесів, оцінки факторів і встановлення зв'язку між факторами і тими сильними і слабкими сторонами організації, а також можливостями і погрозами, які укладені у зовнішньому середовищі. Очевидно, що, не знаючи, що відбувається в зовнішньому оточенні і не розвиваючи свої внутрішні компетентні сторони, компанія дуже скоро почне втрачати конкурентну перевагу, а потім може просто зникнути з ринку.
Враховуючи вище викладене, можна зробити висновок, що єдино правильним варіантом поведінки компанії для досягнення ефективного довгострокового функціонування та успішного розвитку є приділення підвищеного увагу здійсненню аналізу зовнішнього і внутрішнього оточення. Це передбачає проведення комплексного аналізу, який може бути проведений з використанням перерахованих вище методик, який дає достатньо ясне і об'єктивне уявлення про конкурентне становище компанії. Тільки за цієї умови можна розраховувати на ефективність прийнятих стратегічних та оперативних управлінських рішень.
Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 73; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!