Діагностика ІДЗ бронхолегеневої системи
Лабораторне дослідження:
1. Бактеріологічне та мікологічне дослідження мокротиння:
· багато лейкоцитів
· детрит
· кристали жирних кислот
· пробки Дітриха
· еластичні волокна
· різноманітна мікрофлора
· виявлення конкретного інфекційного збудника і його чутливість до антибіотикотерапії
2. Загальний аналіз крові: лейкоцитоз, зрушення лейкоцитарної формули вліво, збільшення ШОЕ (у фазі загострення), зменшення гемоглобіну, еритроцитів.
3. Загальний аналіз сечі: протеїнурія.
4. Біохімічний аналіз крові: зниження вмісту альбумінів, збільшення – альфа -1-глобулінів і бета-глобулінів, сіалових кислот, фібрину, серомукоїду.
Рентгенологічне дослідження органів грудної порожнини:
· абсцес: до прориву абсцесу в бронх – інфільтрація легеневої тканини, частіше в сегментах ІІ, VІ, Х правої легені, після прориву в бронх – просвітлення з горизонтальним рівнем рідини
· гангрена: до прориву в бронх – масивна інфільтрація без чітких меж, яка займає одну-дві частки, а інколи і всю легеню; після прориву в бронх на фоні масивного затемнення визначаються численні, частіше дрібні просвітлення неправильної форми, інколи з рівнем рідини
· бронхоектатична хвороба: зменшення об’єму ураженої частини легені, зміщення середостіння в сторону ураження, високе стояння діафрагми, посилення, деформація, щільність легеневого малюнку, інколи інтенсивне затемнення різко зменшеної долі
|
|
|
· бронхографія: циліндричне або мішкове розширення бронхів ІV і VІ порядку, їхнє наближення, деформація, відсутність контрастування дистальніше розташованих гілок.
Бронхоскопія з прицільною біопсією. Виявляється гнійний бронхіт, виявляється джерело кровотечі.
Комп’ютерна томографія.
Диференційна діагностика ІДЗ бронхолегеневої системи
Найбільш утруднена диференційна діагностика при локалізації абсцесу у верхніх відділах легень, а також у таких випадках, які перебігають з невеликою кількістю харкотиння (рентгенологічно вони проявляються у вигляді невеликих інфільтратів або обмеженої порожнини, яка не містить рідини). В таких випадках диференційна діагностика з туберкульозною каверною базується на наступних даних: для абсцедуючої пневмонії більш характерна значно виражена перифокальна інфільтрація: порожнина абсцесу має не круглу, а овальну форму: при туберкульозі навколо порожнини можуть виявлятися специфічні зміни.
Диференційно-діагностичні труднощі можуть виникнути при розпаді раку легень, особливо при вторинному нагноєнні пухлини. Для постановки діагнозу має значення томографічне, бронхоскопічне дослідження, а також цитологічне дослідження харкотиння.
|
|
|
Значні труднощі можуть виникнути при диференційній діагностиці первинного абсцесу і кісти, яка нагноїлася. В останньому випадку процес нерідко носить рецидивуючий характер.
Лікування ІДЗ бронхолегеневої системи
1. Антибіотикотерапія: призначають комбіноване лікування двома або трьома антибіотиками одночасно в достатньо високих дозах, періодично змінюючи групи антибіотиків (карбапінем, ванкоміцин, цифран, цефтриаксонг, кліндаміцин). Призначають антикандидозну терапію (флюконазол, ністатин).
2.. Введення лікарських засобів через дихальні шляхи:
· через резиновий катетер , уведений у бронх
· через бронхоскоп
· у вигляді аерозолей
3. Застосування сульфаніламідних препаратів (бісептол, сульфадиметоксин, сульфален) при:
· несприйнятті до антибіотиків
· нечутливості мікрофлори до антибіотиків
· небезпеці розвитку кандидозів
Покращення дренажної функції бронхів
· покращання відходження харкотиння (відхваркуючі засоби - (лазолван, АЦЦ, амброксол, мукалтин)
· постуральний дренаж
· інгаляції протеолітичних ферментів і лужних розчинів (трипсин, хімотрипсин, химопсин)
5. Стимулююча терапія (гемотрасфузії)
|
|
|
6. Хірургічне лікування :
· профузні рецидивуючі кровотечі
· піопневмоторакс
· емпієма плеври
Профілактика ІДЗ бронхолегеневої системи полягає у своєчасному і повноцінному лікуванні захворювань легень, на фоні яких вони виникають.
Хронічна легенева недостатність – це стан, при якому не забезпечується підтримування нормального газового складу крові, або підтримування нормального газового складу крові забезпечується за рахунок напруження роботи апарату зовнішнього дихання, що стає причиною зниження функціональних можливостей організму.
Етіологія хронічної легеневої недостатності – захворювання бронхолегеневої системи: хронічний бронхіт, пневмонія, бронхіальна астма, інфекційно-деструктивні захворювання бронхолегеневої системи (абсцес, гангрена легені, бронхоектатична хвороба), туберкульоз легень, професійні захворювання легень (пневмоконіоз, азбестоз).
Патогенез хронічної легеневої недостатності. Бронхолегенева недостатність обумовлена ураженням паренхіми легень або порушенням прохідності легень.
Клініка хронічної легеневої недостатності. Основною скаргою хворих є задишка, яка посилюється при фізичному навантаженні або вдиханні холодного повітря. В залежності від виразності задишки розрізняють 3 ступені легеневої недостатності:
|
|
|
І ступінь – задишка при звичайному фізичному навантаженні; функція зовнішнього дихання істотно не порушена
ІІ ступінь – задишка при незначному фізичному навантаженні; помірне порушення функції зовнішнього дихання
ІІІ ступінь – задишка в спокої, різке порушення функції зовнішнього дихання, артеріальна гіпоксемія, ціаноз, еритроцитоз.
Лікування хронічної легеневої недостатності направлене на лікування тих захворювань бронхолегеневої системи, які стали причиною її розвитку.
Профілактика полягає в раціональному лікуванні гострих і загострень хронічних запальних процесів у легенях.
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 61; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!