У вчені Конфуція « золоте правило » є як основа поведінки .

Природа і специфіка моралі

Для з'ясування природи моралі потрібно перш за все визначити, яким феноменом вона є: природним чи надприродним. Проте однозначно визначити природу моралі неможливо, оскільки є як прихильники природного, так і надприродного характеру моралі.

Питання про пририроду моралі розглядається як виникнення людини (релігійні, натуралістичні, соціально-історичні концепції).

Релігійні концепції вважають мораль Божим даром. Добро - головний феномен моралі - постає як втілення божественної волі.

Релігійна етика не сприймає абсолютизації утилітарної оцінки моралі, наповнюючи її високим духовним змістом.

Перед релігійними концепціями походження моралі постає складна проблема, яка полягає в узгодженні ідеї благого і розумного божественного управління світом зі злом, яке присутнє у ньому.

буддизм, брахманізм наполягають, що страждання людини пов’язані з негативними вчинками, які вони вчинили у попередньому житті.

Християнство вважає, що розплата Після смерті. ».

Натураліслічні концепції вказують на те, що мораль виникла мільйони років тому як продовження та ускладнення групових інстинктів тварин. Наприклад, Ч. Дарвін, Г. Спенсер, П. Кропоткін, 3. Фрейд, К.-Г. Юнг по’язували мораль з процесом еволюції тваринного світу. Прихильники цих концепцій вбачали в інстинктах самозбереження і продовження роду. Так, П. Кропоткін, розмірковуючи над проблемою походження моралі, зазначав, що «почуття взаємодопомоги, справедливості та моральності глибоко закладені в людині зі всією силою вроджених інстинктів...».

На думку Ч. Дарвіна, у_тварин спостерігається багато таких почуттів та здібностей, які властиві людям. Тварини не люблять бути наодинці, вони здатні спілкуватися між собою, підтримують одне одного попереджають про небезпеку, турбуються про потомство.

Г. Спенсером, моральні стосунки людей не відрізняються від стосунків у тваринному світі, а є одним із видів поведінки, який зустрічається в усіх живих організмів.

Соціально-історичні концепції походження моралі. Прихильниками були _Арістотель, Т. Гоббс, Ж.-ЖJPycco, К. Маркс, Е. Дюркгейм, М. Вебер та що джерелом моралі є об'єктивна суспільна потреба в організації колективного життя, узгодженні та, регулюванні процесів виробництва, відтворенщтюдського способу існування.

Концепції грунтуються на тому, що мораль виникла в період формування родового суспільства. Головна функція моралі полягає в забезпеченні впорядкованості життя первісних людей, узгодженні колективної волі з волею окремих індивідів та соціальних груп, які, виокремлюючись з первісного людського стада, набували певної відносної самостійності та соціальної визначеності.

На думку представників марксизму мораль виникла разом з першими трудовими діями, регулюючи їх.

Марксизм наполягає на тому, що праця створила людину, а тому вона є джерелом усього людського (суспільного) в людині.

Отже, мораль виникає і розвивається у людському суспільстві задля регулювання стосунків_між індавідами

Специфіка моралі . У сучасній етичній літературі виокремлюють два основні підходи до з'ясування специфіки моралі.

мораль - це особлива форма ціннісно нормативної свідомості, яка виконує регулятивну функцію засобами неінституційного характеру. Людина несе_моральну відповідальність за свою поведінку і діє морапьно.

Правові норми чітко окреслені, впорядковані, систематизовані, відповідно інтерпретовані, що дає змогу контролювати їхнє виконання. Моральні норми такому підпорядкуванню не підлягають, оскільки мораль має позаінституційний статус. Люди повинні самостійно інтерпретувати норми моралі, особливо в нетипових ситуаціях.

Другий підхід полягає в тому, що мораль можна трактувати як духовно практичний спосіб освоєння світу людиною. /Мораль не лише регулює поведінку, але є засобом, що допомагає людині проявити свої сутнісні сили. самостійність, ВОЛЮ.

Отже, у моралі на перший план виступає не автономн|сть а гетерономність (зумовленість) моралі всією системою соціальних зв'язків.

Концепція духовно - практичної сутності моралі допомагає з'ясувати її конкретно-історичні форми існування.

Мораль відрізняється від інших форм духовного життя, (філософії, науки ,, мистецтва релігії) такими властивостями, як імперативність , нормативність , оцінювальність .

імперативність - це форма~вираження повелінь (вимог приписів), спосіб їх реалізації, який орієнтує людину на адаптацію до встановлених суспільством норм поведінки. Потрібно ставитися до інших так, як би ми хотіли, щоб ставилися до нас, тому « золоте правило моральності» є актуальним впродовж багатьох століть.

У вчені Конфуція « золоте правило » є як основа поведінки .

Висловлювання Демокріта Сократа , Платона тісно пов’язані із «золотим правилом». На їхню думку, краще зазнати несправедливість, ніж самому здійснити її.

Видатний представник середньовічної патристики Августин Блаженний стверджував, що бажати ближньому того, чого бажаєш собі це прояв любові до Бога, Августин започаткував традицію вважати «золоте правило» основоположним принципом природного права моральності.

« Золоте правило » визнає рівність усіх людей у їхньому прагненні до щастя та гідності формулює ідеї гуманізму, поваги та любові до людини як практичний принцип, як імператив поведінки.

Нормативність моралі виражає моральну необхідність, яка існує у суспільстві щодо дотримання норм, правил, вимог, необхідних для досягнення позитивного результату у стосунках між людьми. Вимоги, норми, правила, приписи, заповіді, заборони визначають поведінку людини.

Моральна вимога - це найпростіший елемент моральних відносин індивідів, які підпорядковуються різним формам повинності.

Для всіх моральних вимог характерні такі ознаки :

— імперативність (моральні вимоги категоричні, формулюються в наказовому способі);

— усезагальність (поширеність на всіх людей, незалежно від їхньої расової, національної, релігійної приналежності, статі, соціального становища);

— усепроникпивість (підпорядкованість моральній оцінці кожного вчинку людини);

— безособовість (моральні вимоги не грунтуються на волі конкретного суб'єкта).

- Моральна норма - це міра адресована людям повеління, яке потрібно виконувати у будь якій ситуації.

Моральні норми поділяються на два типи : норми заборони та норми зв’язки.

Норми - заборони з'явилися в родовому суспільстві для того, щоб обмежувати природні інстинкти людей, впорядковувати стосунки між ними.

Норми - з ' азки відображають вищий рівень розвитку суспільства.

Основою моральної вимоги є необхідність однотипної поведінки людей у ситуаціях, які повторюються впродовж їхнього життя.

Моральне правило - це імперативне положення, яким люди керуються у співжитті, поведінці, праці.

Моральний припис - це своєрідний канон, якому повинні підпорядковуватися вчинки людей.

Моральні правила і приписи інколи набувають форми заповідей. Заповідь - це повеління, яке належить або приписується авторитетній особі.

Нормативність моралі- це процес перетворення об'єктивної вимоги у суб'єктивну дію.

Оцінювальність моралі полягає у її здатності схвалювати або засуджувати дії людини.

Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 91; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

Мы поможем в написании ваших работ!