Проаналізуйте психосоціальні показники визнання особистісної зрілості молодих людей у віці ранньої юності. Розкрийте подвійність соціального стану молодої людини в цей період.
5 стадія - юність. Юність, на яку приходиться п'ята стадія в схемі життєвого циклу Еріксона, вважається дуже важливим періодом у психосоціальному розвитку людини. Уже не дитина, але ще і не дорослий (від 12-13 до приблизно 19-20 років), підліток зіштовхується з різними соціальними вимогами і новими ролями, що і складає суть задачі, яка пред'являється людині в цьому віковому періоді.
Новий психосоціальний параметр на позитивному полюсі з'являється у виді его-ідентичності, на негативному полюсі - у виді рольового змішання. Задача, з якою зустрічаються підлітки, полягає в тому, щоб зібрати воєдино всі наявні до цього часу знання про самих себе (які вони сини чи дочки, студенти, спортсмени, музиканти і т.ін. ) і інтегрувати ці численні образи себе в особисту ідентичність, яка представляє усвідомлення як минулого, так і майбутнього, що логічно випливає з нього.
У визначенні ідентичності, даному Еріксоном, можна виділити три елементи. Перше: молоді люди і дівчата повинні постійно сприймати себе "внутрішньо тотожними самим собі". У цьому випадку в індивідуума повинний сформуватися образ себе, що склався в минулому і змикається з майбутнім. Друге: значимі інші люди теж повинні бачити "тотожність і цілісність" в індивідуумі. Це значить, що юним потрібна впевненість у тому, що вироблена ними раніш внутрішня цілісність буде прийнята іншими людьми, значимими для них. Третє: молоді люди повинні досягти "зростаючої впевненості" у тому, що внутрішній і зовнішній плани цієї цілісності погоджуються між собою. Їхнє сприйняття себе повинно підтверджуватися досвідом міжособистісного спілкування за допомогою зворотного зв'язку.
|
|
|
Згідно Еріксону, основа для благополучної юності і досягнення інтегрованої ідентичності закладається в дитинстві. Однак за межами того, що підлітки виносять зі свого дитинства, розвиток особистої ідентичності відбувається під сильним впливом тих соціальних груп, з якими вони себе ідентифікують. Крім того, пошук ідентичності може бути більш важким процесом для певних груп людей. Наприклад, молодій жінці важче досягти ясного відчуття ідентичності в суспільстві, що розглядає жінок як людей "другого сорту". З погляду Еріксона, феміністський рух тому одержав велику підтримку, що суспільство донедавна перешкоджало зусиллям жінок досягти позитивної ідентичності. Групи соціальних меншостей теж постійно стикаються з труднощами в досягненні чіткого і погодженого почуття ідентичності.
Нездатність юних досягти особистої ідентичності приводить до того, що Еріксон назвав кризою ідентичності. Криза ідентичності, чи рольове змішання, найчастіше характеризується нездатністю вибрати кар'єру чи продовжити освіту. Багато підлітків, що страждають від специфічного для цього віку конфлікту, відчувають пронизливе почуття своєї непотрібності і безцільності. Вони відчувають свою непристосованість, деперсоналізацію, відчуженість і іноді кидаються убік "негативної" ідентичності - протилежної тієї, що наполегливо пропонують їм батьки й однолітки.
|
|
|
Плюс ще і не дорослий, але вже й не дитина, не має повноцінних прав
с 23, 24 , 25
Феномен конформізму; керівництво і лідерство у малій групі.
Феномен групового тиску (конформізму) пов'язаний із прийняттям вже існуючих норм групового життя кожним новим її членом, тобто "підключенням" цього індивіда до групи і його "підпорядкуванням" групі. Конформізм є механізмом, що стабілізує групові процеси, забезпечує перемогу норм, прийнятих більшістю.
Під конформізмом розуміють пасивне, пристосовницьке прийняття групових стандартів у поведінці. Дослідники виділяють два різновиди конформізму - внутрішній і зовнішній. Щире схвалення норм і правил, які існують у групі, схиляння перед авторитетами є виявом внутрішнього конформізму. Якщо ж зміна емоцій, суджень чи поведінки індивіда сталася внаслідок поступливості (людина просто вирішила відкрито не заявляти про свої уподобання і не відстоювати публічно власні переконання) - має місце зовнішній конформізм.
|
|
|
Конформізм є широким соціально-психологічним явищем, який часто ототожнюють з поняттями "конформна поведінка" або "конформність".Конформна поведінка - дія чи поведінка індивіда, відповідна до групових норм внаслідок ситуації групового тиску. Якщо поведінка людини змінилася внаслідок того, що в ході дискусії, спілкування індивід дійсно переконався в чомусь, то такий варіант конформної поведінки отримав назву раціоналістичного. Інший різновид конформної поведінки - мотивований, який виявляється у тому, що індивід, який бажає зберегти гарні стосунки з членами групи і не бажає конфліктувати, лише ззовні демонструє зміни, а насправді залишається при власній думці.
Конформність - властивість поведінки людини, яка проявляється у схильності підтримувати думку групової більшості і піддаватися груповому тиску. Конформність виявляється у ситуації конфлікту між думкою особистості і позицією групи. Внутрішня конформність - справжнє перетворення настанов та поведінки індивіда на користь підпорядкування груповим нормам, внаслідок якої розв'язується конфлікт між ним і групою. З поняттям конформізму тісно пов'язані поняття "негативізм" або "нонконформізм".
Дата добавления: 2021-01-20; просмотров: 52; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!