Незважаючи на складну структуру, основними функціями СУОП є:
1) прогнозування і планування робіт з охорони праці. Вказані функції є нерозривними, визначають суть програмно-цільового управління і лише у взаємозв’язку забезпечують ефективне функціонування СУОП.
Прогнозування передує встановленню мети і завдань з охорони праці, визначає подальший розвиток у цій сфері та за строком буває короткостроковим, середньостроковим і довгостроковим. Планування і охорони праці передбачає встановлення послідовних рішень щодо створення безпечних і здорових умов праці та у свою чергу поділяється на оперативне, поточне й перспективне. Результатом планування є розроблення й ухвалення планів заходів з охорони праці на визначений період (оперативні плани розробляються на місяць, квартал, ухвалюються річні плани, перспективні плани розробляються на 2-5 років), врахування його вимог у програмних документах організації;
2) організація та координація робіт з охорони праці, що передбачає формування та діяльність системи органів та посадових осіб, відповідальних за управління охороною праці, визначення їхніх функціональних повноважень, координування дій з метою уникнення дублювання та заповнення прогалин в управлінні;
3) стимулювання роботи з удосконалення охорони праці. Ця функція спрямована на формування зацікавленості як працівників, так і роботодавців у створенні безпечних і здорових умов праці за допомогою матеріальних і моральних заходів заохочення та економічних методів стимулювання (пільгове оподаткування, зменшення розміру страхових внесків, сприяння в просуванні товарів та послуг на ринку тощо);
|
|
4) облік показників, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці є однією з важливих функцій, що передбачає систематичне і періодичне збирання інформації з охорони праці, оцінювання та аналіз даних різних її складових (кількість та складність нещасних випадків, що трапилися, причини їхнього виникнення, стан будівель, приміщень, засобів виробництва тощо) з метою подальшого коригування заходів, планів та політик з охорони праці;
5) контроль за станом охорони праці та функціонуванням управління охороною праці, що прямо впливає на забезпечення дієвої СУОП. Функція визначає багатоступеневу систему органів державної влади загальної та спеціальної компетенції, а також активну участь громадськості.
Рівні системи управління охороною праці в Україні. СУОП в Україні діє на декількох рівнях, а їхнє виокремлення базується на територіальному та галузевому критеріях. Тому СУОП функціонує на загальнодержавному, галузевому, територіальному та локальному рівнях. На кожному з них утворені та діють різні суб’єкти управління, які наділені відповідними повноваженнями та виконують покладені на них завдання з управління охороною праці.
|
|
На загальнодержавному рівні суб’єктом управління охороною праці є Кабінет Міністрів України. Його компетенція є загальною, оскільки охорона праці є одним з об’єктів, щодо якого він здійснює державне управління. Тому з питань охорони праці Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної політики в галузі охорони праці, подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці та встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.
Суб’єктом загальнодержавного управління охороною праці зі спеціальною компетенцією є Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпоромнагляд), повноваження якої конкретизовані Положенням про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 408/2011. Держгірпромнагляд входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.
|
|
Держгірпромнагляд здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій сфері та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці центральними та територіальними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Він координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб’єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці га виробничого середовища.
Вузькоспеціалізованими спеціальними суб’єктами, котрі здійснюють загальнодержавне управління охороною праці, є:
- Міністерство соціальної політики України щодо нормативно-правового регулювання умов праці, загальнообов’язкового державного соціального страхування, проведення державної експертизи умов праці, порядку контролю за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці (Положення про Міністерство соціальної політики України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №389/2011);
|
|
- Міністерство охорони здоров’я України щодо затвердження переліків важких робіт, робіт зі шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок і неповнолітніх осіб, граничних норм підняття й переміщення важких предметів, критеріїв оцінки санітарно-гігієнічних умов праці жінок, неповнолітніх та осіб з обмеженою працездатністю (з обліком психофізіологічних, вікових та інших особливостей), показників та критеріїв умов праці, за якими будуть надаватися щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів (Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року 467/2011);
- Державна служба України з надзвичайних ситуацій щодо забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їхньому виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб (Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затверджене Указом Президента України від 16 січня 2013 року № 20/2013).
На галузевому рівні суб’єктами СУОП є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Вони проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці; розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок; здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці; укладають із відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці; беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці; організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці; створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їхньою діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи; здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.
На територіальному рівні суб’єктами СУОП є місцеві державні адміністрації, що у межах відповідних територій забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці, формують і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів, здійснюють контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.
Суб’єктами СУОП на територіальному рівні є також органи місцевого самоврядування, що діють у межах своєї компетенції, визначеної законами. Вони затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належне утримання, ефективну і безпечну експлуатацію об’єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв’язку, що перебувають у власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об’єктах.
Базовим рівнем у структурі СУОП, на якому реалізуються усі функції і завдання державного управління охороною праці та створюються безпечні і здорові умови праці, вважається локальний.
Система управління охороною праці на локальному рівні
Функціонування та побудова СУОП в організації забезпечується низкою нормативно-правових актів та актів рекомендаційного характеру. Центральне місце серед них посідає рамковий Закон України «Про охорону праці», розділ III якого присвячений організації управління охороною праці роботодавцем, встановлює заходи, за допомогою яких створюється ефективна СУОП, визначає обов’язки роботодавця щодо впровадження останньої. До кожної статті цього розділу ухвалено нормативно-правові акти, які конкретизують законодавчі вимоги.
З метою надання допомоги у впровадженні СУОП на локальному рівні в Україні сформувалася практика ухвалення актів рекомендаційного характеру. Наприклад, 7 лютого 2008 року Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду затвердив Рекомендації щодо побудови, впровадження та удосконалення системи управління охороною праці (далі - Рекомендації про СУОП). Згідно з останніми система управління охороною праці на локальному рівні - це частина загальної системи управління організацією, яка сприяє запобіганню нещасним випадкам та професійним захворюванням на виробництві, а також небезпеці для третіх осіб, що виникають у процесі господарювання, і містить комплекс взаємопов’язаних заходів на виконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці.
Обов’язок зі створення СУОП на локальному рівні покладено на роботодавця. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» цей обов’язок передбачає:
- створення відповідних служб і призначення посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затвердження інструкцій про їхні обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також здійснення контролю за їхнім додержанням;
- розроблення за участю сторін колективного договору і реалізацію комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
- забезпечення виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;
- впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці тощо;
- забезпечення належного утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторингу їхнього технічного стану;
- забезпечення усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
- організацію проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінки технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їхніми підсумками вжиття заходів для усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;
- розроблення і затвердження положень, інструкцій, інших актів з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлення правил виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, безоплатне забезпечення працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;
- здійснення контролю за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;
- організацію пропаганди безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;
- вжиття термінових заходів для допомоги потерпілим, залучення за необхідності професійних аварійно-рятувальних формувань у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Створюючи СУОП, роботодавець повинен визначитися із законодавством про охорону праці, яке розповсюджується на діяльність організації, виявити небезпечні та шкідливі фактори і ризики, що можуть виникнути в її діяльності, визначити політику керівництва та завдання у сфері охорони праці, встановити пріоритети з охорони праці, розробити організаційну схему та програму для реалізації політики з охорони праці та досягнення її завдань.
Як і на інших рівнях СУОП, на локальному рівні формується система суб’єктів управління, що передбачає одноосібну участь роботодавця в управлінні, залучення працівників та їхніх представників до управління та здійснення з ними спільного управління охороною праці.
Залежно від правого статусу суб’єкти, які представляють інтереси роботодавця, здійснюють загальне або спеціальне управління охороною праці в організації. Загальне управління реалізують керівники підприємств, установ, організацій, їхніх структурних одиниць, вони є відповідальними за створення безпечних і здорових умов праці та несуть відповідальність за неналежну систему управління охороною праці.
Спеціальне управління здійснює служба охорони праці. Примітним є те, що служба охорони праці обов’язково створюється на локальному рівні незалежно від організаційно-правової форми роботодавця, галузі його діяльності, кількості працівників, а її ліквідація допускається лише у випадку ліквідації роботодавця - юридичної особи чи припинення використання найманої праці роботодавцем - фізичною особою. Роботодавець повинен розробити й ухвалити положення про службу охорони праці, опираючись на ст. 15 Закону України «Про охорону праці» та Типове положення про службу охорони праці, затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255.
Створення ефективної СУОП на локальному рівні неможливе без залучення працівників та їхніх представників до участі в управлінні охороною праці. Тому участь в управлінні охороною праці працівники можуть брати безпосередньо, реалізуючи це право на загальних зборах чи конференції найманих працівників. Зазвичай коло питань, з приводу яких здійснюється таке управління, є обмеженим і полягає у затвердженні локальних актів, наприклад колективного договору. Делеговане управління охороною праці працівників відбувається шляхом наділення відповідними повноваженнями інших суб’єктів, які є представниками найманих працівників з питань охорони праці або за законом (таким суб’єктом є профспілки), або за фактом обрання (у разі відсутності профспілки такою може бути уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці).
Спільне управління охороною праці на локальному рівні роботодавці та наймані працівники можуть здійснювати через комісію з питань охорони праці підприємства, що створюється за рішенням найманих працівників, але до складу якої на паритетних засадах входять представники як найманих працівників, так і роботодавця. Її створення та діяльність визначаються у ст. 16 Закону України «Про охорону праці» та Типовим положенням про комісію з питань охорони праці підприємства, затвердженим наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21 березня 2007 року № 55.
З метою обговорення заходів щодо розробки, впровадження та удосконалення СУОП, узгодження позицій керівництва та працівників, сприяння покращенню умов праці, визначення найбільш ефективних способів інформування працівників, у Рекомендаціях про СУОП пропонується створювати координаційну раду, до складу якої входять вище керівництво, представники служби охорони праці, профспілки або особи, уповноважені найманими працівниками.
Одним з обов’язків роботодавця щодо створення СУОП є розроблення й ухвалення локальних нормативно-правових актів з охорони праці. Структура, завдання СУОП, порядок взаємодії структурних підрозділів з питань охорони праці, періодичність і порядок внутрішніх перевірок, відповідальність керівників служб та підрозділів, а також працівників повинні бути викладені в Положенні про СУОП. Якщо на підприємстві функціонує система якості, то вказані елементи СУОП відображаються в Настанові з якості.
Рекомендації щодо СУОП містять окремий розділ, присвячений примірній структурі та орієнтовному змісту Положення про СУОП. Останнє може складатися з таких підрозділів:
1. Основні принципи політики у сфері охорони праці. Політика у сфері охорони праці повинна визначати загальні завдання з покращення охорони праці, відповідати характеру та масштабу ризиків, що можуть виникнути на виробництві, містити зобов’язання керівництва щодо постійного поліпшення охорони праці.
2. Планування та фінансування заходів з охорони праці. У цій частині наводиться комплексний план заходів з охорони праці, конкретизуються напрями перспективного, поточного та оперативного планування, визначаються джерела фінансування заходів з охорони праці.
3. Обов’язки та відповідальність. У ньому окреслюються обов’язки, відповідальність та повноваження керівників служб та підрозділів, обов’язки та повноваження персоналу, що керує, виконує та перевіряє різні види діяльності, які впливають на ризики виникнення, а також працівників щодо охорони праці, зокрема служби охорони праці, комісії з питань охорони праці, уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці.
4. Управління документацією, що передбачає вчасне отримання, облік, актуалізацію і поширення законів і підзаконних нормативно- правових актів, опрацювання й ухвалення локальних нормативно- правових актів.
5. Компетентність та підготовка. Підрозділ врегульовує професійний підбір працівників, які виконують важкі роботи, роботи зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, роботи, де є потреба у професійному доборі, а також вимоги щодо проведення навчання з питань охорони праці та системи інструктажів усіх працівників.
6. Моніторинг виконання та оцінка результативності, що містить систему внутрішнього контролю, проведення внутрішнього аудиту, оперативного контролю керівників робіт та інших посадових осіб, контроль з боку служби охорони праці, а також громадський контроль.
7. Організація інформаційної роботи. У цій частині зазначаються шляхи, способи і форми донесення інформації до працівників та одержання від них результатів зворотного зв’язку, реагування на їхні звернення.
8. Управління ресурсами. Підрозділ встановлює вимоги щодо забезпечення безпечності виробничих приміщень, засобів виробництва, технологічних процесів, заміни засобів виробництва і матеріалів, що застосовуються, організації робочих місць та робочого часу, забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, впровадження змін в організації праці тощо.
9. Аналіз і попередження можливих загроз життю і здоров’ю працівників. Аналіз ефективності СУОП та зменшення ризиків виникнення небезпечних ситуацій повинен враховувати результати розслідування нещасних випадків на виробництві та причини їхнього виникнення, внутрішні та зовнішні фактори, що можуть вплинути на стан охорони праці.
10. Попереджувальні та коригувальні заходи. Наявність цього підрозділу зумовлена тим, що будь-яка виявлена неадекватність установці'! шх заходів з охорони праці повинна мати своїм наслідком відповідні попереджувальні та коригувальні дії.
11. Мотиваційне регулювання. Створення здорових і безпечних умов праці неможливе без активної участі працівників та їхнього свідомого ставлення до культури безпеки праці. У цій частині передбачаються вимоги та принципи до матеріального і морального заохоченії я працівників щодо дотримання законодавства про охорону праці.
Дата добавления: 2020-11-27; просмотров: 66; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!