У чому, на вашу думку, полягають недоліки та труднощі дистанційного навчання?

НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ ДО ЗАНЯТТЯ

У спілкуванні з людьми важливе значення має вміння поставити себе на місце іншого. Якщо ви вмієте це роботи, вам не важко буде подивитися на речі очима свого співрозмовника. Існує думка, що саме в такому вмінні полягає таємниця успіху спілкування з людьми.

Правду кажучи, більшість людей ніколи не намагається подивитися на ситуацію й предмет обговорення з іншої точки зору, крім власної. Це відчувається передовсім під час суперечок, коли можна почути таке: «Ось я йому покажу!» або «Я його примушу зі мною погодитись!».

У кожній суперечці зустрічаються два погляди, дві вимоги, дві претензії. Розв’язати суперечку означає якнайшвидше знайти компроміс між цими поглядами або вимогами. Адже кожна зі сторін по-своєму має рацію, незважаючи на те, про яку суперечку йдеться – побутову, виробничу чи суспільну.

(За І. Томаном)

С л о в н и к

Компроміс – згода, порозуміння, досягнуті шляхом взаємних поступок.

Усне мовлення (говоріння) – ситуативно вмотивований і ситуативно зумовлений процес. Ситуація спричиняє мотив (мету) спілкування: у мовця виникає потреба щось з’ясувати, необхідність щось повідомити, до чогось спонукати. Мотив спричиняє найрізноманітніші вияви спілкування: запитання – відповідь; прохання – згода (відмова), пропозиція і згода (незгода), нерозуміння і пояснення тощо.

Ситуацію спілкування можна показати у вигляді таблиці:

Перед тим, як вступити в спілкування, слід УЗЯТИ ДО УВАГИ:

в офіційній обстановці

ДЕ спілкуємося? у неофіційній обстановці

Ситуація ХТО адресат? спілкування

повідомлення

Яка МЕТА спілкування? з’ясування спонукання

При говорінні здійснюється перехід від внутрішнього мовлення (мовлення подумки, у максимально згорнутій формі, у якому реальне фізичне звучання замінюється його відображення у свідомості мовця) до мовлення зовнішнього (мовлення для співрозмовників). Діалогічне усне мовлення передбачає розуміння співрозмовниками реальної ситуації спілкування, зорове сприйняття співрозмовниками одне одного (міміки, жестів), сприйняття інтонаційного оформлення мовлення.

Зорієнтувавшись у ситуації спілкування, кожен зі співрозмовників планує своє висловлювання (планування відбувається у внутрішньому мовленні). Цю частину підготовки до спілкування можна показати за допомогою таблиці:

ТРЕБА ПОДУМАТИ (СПЛАНУВАТИ):

ТЕМУ

ОСНОВНУ ДУМКУ висловлювання

ФОРМУ (діалог чи монолог) СТИЛЬ

Усне діалогічне мовлення здійснюється за умови безпосереднього контакту співрозмовників, кожен з яких почергово то слухає-сприймає, то говорить. Тому, щоб навчатися діалогу, необхідно досконально оволодіти такими видами мовленнєвої діяльності, як аудіювання та говоріння.

Діалогічне мовлення є ланцюгом реплік, які породжуються в процесі спілкування двох або декількох осіб. Розрізняють репліку-стимул, яка спонукає співрозмовника до відповіді або дії, та репліку-реакцію, що звучить у відповідь.

Зберігаючи у внутрішньому мовленні початок розмови (зміст попередніх реплік) кожен зі співрозмовників знову-таки у внутрішньому мовленні планує «смислові згустки» наступної репліки. Плануючи репліки, слід передовсім намітити основну тезу спілкування і логічно просуватися до бажаної кінцівки.

Діалогу властиві такі ознаки: граматична неповнота речень, використання простих синтаксичних конструкцій, різних речень за метою висловлювання тощо.