Франкська держава Каролінгів.
Франкська держава. Зах-герм. племена на поч.. 3 ст н.е.(перед початком великого пересел. народів) займали територію між Рейном і Ельбою. Франки жили на території нижнього і середнього Рейну. У 486 р. франкський король Хлодвіг з роду Меровінгів захопив Галлію, у 496 р. переміг алеманів, які жили на верхньому Рейні, і прийняв християнство, щоб забезпечити собі підтримку Рим. церкви. У 509р. Хлодвіг приєднав до своєї держави вестготську Аквітанію. Так під владою Меровінгів було зібрано більшість західногерм. племен і велику територію. У др..пол. 6 ст. держава Меровінгів розпалась. 629-639 роки - правління Дагоберта, котрий ще раз об'єднує всю державу. Після його смерті починаються нові поділи держави: розпад меровінгської державності.У 8 ст почин. спроби нового об’єднання герм. племен, яке заверш Карл Великий з роду Каролінгів(768-814рр)
Франкська держава Меровінгів.
Карл Великий повернув під свою владу всю колишню державу Меровінгів, у 774 р. підкорив королівство лангобардів в Італії, у 788р. – Баварію і прийняв титул римського імператора. Онуки Карла Великого поділили його імперію між собою. У 842 р. молодші онуки: Людовик і Карл Лисий почали вимагати поділу імперії у старшого брата – Лотара, а коли той відмовився, уклали в Стразбурзі проти нього угоду. Текст угоди, так звані «Стразбурзькі клятви», був написаний вже двома мовами – франц. та нім. Через рік Лотар, побачивши, що він зі своїм військом не переможе молодших братів, запропонував їм підписати у м. Верден угоду. За Верденською угодою 843р. її зах частина (майб. Франція) відійшла до Карла Лисого, сх.. част(майб. Німечч) – до Людовіка Німецького, а пд. (майб. Італія) до Лотара.
|
|
|
Свідчення про германські мови у дописемний період.
Рунічне письмо.
Найдавніші пам’ятки герм. мов. написані рунічним письмом. Руни – це літери, що склад. в основному з вертикальних та косих ліній. Вони вирізувалися на дереві, кістках тварин або камені. Руни вживалися як магічні письмена. Слово runa означає «таємниця, таємна розмова». Питання про походження рунічного письма ще не з’ясоване.(міфологічне – руни винайшов Одін з мудрості, яку набув, втративши око, отримав алфавіт; запозичені у північноетруської (пн.-італ) писемності) Вважають, що воно походить від письма етрусків з пн. Італії. Найдавніший алфавіт мав 24 знаки. За послідовністю перших 6 букв цей алфавіт наз. футарк. Інша назва – старші руни. Почина.чи з 9 ст. футарк поступово змінюється на молодці руни, які складалися лише з 16 знаків. Він був менш зручним, оск. одна руна передавала декілька звуків. Молодші руни відомі в двох варіантах: шведсько-норвезькому і датському. У 12 ст. до цих 16 рун починають додавати крапки, щоб збільшити кількість знаків. Ці руни наз. пунктованими. Пунктовані руни вживаються переважно в швед. провінції Далекардія. Це письмо наз. дальськими рунами.
|
|
|
Пам ятки: напис на наконечнику списа з Евре Стабю(Норвегія); Галенхус(золотий ріг). З рун. написів, зроблених, як вваж. майбутньою англ.. мовою, найб. відомі – невеликі тексти на кам’яному хресті (Рутвельский хрест) –Шотландія, напис на скринці з китового вуса(Франція).
Готське письмо.
У ІV ст. н.е. вестготи уклали перемиря з римлянами й осіли на правах римських федератів(союзників) у провінції Мезія. Саме в цей час вестготи прийняли християнство у вигляді аріанства. Готський єпископ Вульфіла створив на основі грецького алфавіту готське письмо і переклав священне писання на готську мову.
Всі готські тексти написані особливим алфавітом(вульфіліанське письмо), створеним на основі так званого грецького уніціального алфавіту ІV ст. Деякі букви готського алфавіту(27 знаків) запозичені з лат. алфавіту(f, j, h,q,r,s) з рунічного (u,o) Букви гот. алфавіту служили також для познач. чисел. Дві букви (koppa, sampi) не мали ніякого фонетичного значення й служили тільки для позначення чисел(90 і 900).
|
|
|
Памятки готської писемності: 1) Срібний кодекс(Codex argenteus), Codex Carolinus – Каролінський кодекс, 5 ст, Амброзіанські кодекси, Гессенський кодекс
Роль латинського алфавіту в історії германської писемності.
Король франків у 496р.Холдвіг прийняв християнство(католицизм), ця віра стала офіційною в державі, монахи стали використ. лат. письмо. У лат. не було великих і малих літер, все писалося не відділяючи окремі слова. Оск. таке написання було незручне, то Карл Великий зробив Каролінський мінускул (маленькі літери).
- Лат. письмо, яке посали використ. герм. народи, не відбивало фонет складу герм мов, тому для познач.окремих звуків, які були відсутні у лат мові, різні ченці почали використ. різні знаки(диграфи, лігатури, діакритичні знаки)
Графіка, яка використовувалася в лат. алфавіті, має свою історію. Спочатку в давньогерм. текстах використ. так зване уніціальне письмо, пізніше – курсив і семиунціал(напів-унціал). Найпоширенішим варіантом лат. графіки в герм. текстах було мінускульне письмо, що виникло на основі попередніх графічних варіантів латинського письма. У ХІІ ст.. в Європі почало пошир. готичне письмо – особливий вид лат. письма з гострокутними буквами. У ХУ ст.. з поширенням друкарства, в Італії був створ. лат. шрифт, що отримав назву антиква. Цей шрифт ліг в основу графіки суч. європ. мов.
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 197; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!