Наукові, літературно-критичні й пібліцистичні праці журналу “Правда”.
Журнал «Правда» видавався протягом 1867-1898 рр у Львові. Він став першив тривалим виданням народовців, на якому відбилися культурні і соціально-політичні зміни і настрої Галичини тієї епохи. Журнал мав українське патріотичне спрямування не дивлячись на велику кількість різноманітних ідей, що звучали на його сторінках. Журнал «Правда» виник за ініціативою П.Куліша, який був головним діячем журналу. У відділах публіцистики і критика можна побачити спрямування і характер журналу. Ці відділи були яскраво представлені на сторінках «Правди». Наприклад, у перші часи існування журналу була опублікована стаття відомого народовця О.Партицького «Одповідь московським журналам», у якій він вісвітлив головні ідеї народовців. Етнографічний відділ «Із уст народних», що активно розроблявся, був предвталений працями Є.Згарського «Народна філософія…» і «Сліди поганської просвіти на Русі…». Також йому належить літературно-критична стаття про «Неофіти» Шевченка. Великим набутков «Правди» став переклад В.Барвинського «Огляд української літератури». Тут розпочалась критична діяльність і Нечуя-Левицького. Він опублікував тут статтю «Критичний огляд», де містилися міркування щодо актуальності історичний тематики. Також критиками розглядалася драматургія того часу, наприклад, у праці Д.Ільницького «Драматургічні замітки» був здійснен огляд пєс українських авторів. Високим науковим рівнем виділялися статті В.Навроцького праці «Руська Родина», «Посертне слово літературі…». Публікувався на сторінках журналу і М.Драгоманов. Хоча його статті мали негативний характер щодо національної української ідеї, все ж таки вони підіймали престижність видання. Важливе місце в публікаціях журналу належить І.Білику, який протягом великої кількості номерів друкував тут свою статтю «Перегляд літературних новин». О.Терлецький публікує тут свою статтю «Галицько-руський нарід і галицько-руські народовці», де він критикує москвофільство, пасивність і провінційність народовців. Прикладом блискучої наукової праці сталарозвідка І.Нечуя-левицького «Світогляд українського народу:Ескіз української міфології», де реконструйовано язичницький пантеон. Програмного значення набула стаття Б.Грінченка «Галицькі вірші». Цінне значення мали дослідження Шнвченка такими науковцями як Д.Дьяченко, Т.Звіздочот, Любенський. Цікавими були історичні дослідження І.Кульчицького, К.Студинського, П.Крутіня, М.Уманця і ін. Журнал став місцем активної публікації М,драгоманова, який зовсім не був схожий за своїми настроями на народовців стаття «Русские в Галиции», «Література російська, великоруська, українська і галицька», «Антракт з історіїї українофільства» і ін..
|
|
|
Історія заснування газети “Діло”, загальна характеристика часопису. Найважливіші матеріали. Місце часопису “Діло” в літературному житті Галичини.
|
|
|
«Ді́ло» — провідний часопис Галичини, її перший, найстаріший і впродовж багатьох років єдиний український щоденник (перше число появилося 14 січня 1880); офіційний орган УНДП і УНДО. На початку 1920-х через цензурні переслідування видання часто змінювало назву: «Громадська думка», «Українська думка», «Український вістник», «Громадський вістник», «Свобода».
Виходив у 1880–1939 роках у Львові.
Періодичність: у 1880–1882 — двічі на тиждень, у 1883–1887 — тричі на тиждень, з 1888 — щоденно.
«Діло» до 1914
До 1914 року газету редагували Володимир Барвінський (1880–1883), А. Горбачевський, І. Белей та інші.
1881–1906 — при «Ділі» виходила «Бібліотека найзнаменитіших повістей» (вийшло 74 томи).
1936–1939 — виходила «Бібліотека «Діла» (48 томів).
З часу своєї появи «Діло» відстоювало ідеологію народовецької партії, з 1886 — товариства «Народна Рада», з1899 — Української Національно-Демократичної Партії, пізніше Української Народної Трудової Партії, з 1925 —УНДО (Українського національно-демократичного об'єднання). Хоч газету асоціювали зі згаданими партіями, але вона нераз виступала з критикою партійного керівництва.
|
|
|
Серед дописувачів — греко-католицький письменник проукраїнського напрямку Олекса Бобикевич.
«Діло» в роках 1914–1939
З початком російської окупації (21 серпня 1914) всі українські часописи Львова були закриті. Останній номер «Діла» у Львові вийшов 23 серпня 1914, після чого «Діло» друкувалося у Відні — аж до повернення редакції до Львова в червні 1915 року.
29 листопада 1918, за писемним припорученням генерала Розвадовського вирішено: газету закрити, редакторів придержати до дальшого зарядження, друкарські черенки забрати в користь польських військ, а машини здемонтувати. Аж 1 вересня 1922 відновлюється «Діло» — та ненадовго: з кінцем жовтня того ж року заарештовано головного редактора Федя Федорціва та його заступників і ближчих співробітників, М.Струтинського, М.Голубця, Р.Голіяна та інших. Часопис відновлено знову 3 вересня 1923.
З 1914 року газету редагували: Василь Панейко і Федь Федорців (1914–1918); Дмитро Левицький, О.Кузьмович та інші (1920–1930). У 1937–1939 роках редагували газету «Діло» (очолювали політичний відділ газети) Іван Кедрин спільно з Іваном Німчуком та Володимиром Кузьмовичем. Членом редакційної колегії працював Анатоль Курдидик (1936–1939) до закриття газети радянською владою.
|
|
|
Останній номер газети вийшов 6 вересня 1939.
Поштовхом для розвитку народовської журналістики були зміни у політичному житті Австрії. Підґрунтям до появи газети «Діло» стало видання «Батьківщини». На відміну від останньої, «Діло» не було спрямовано виключно на селянство, а вмало загальнополітичний інформаційний характер. Перший номер зявився 1 січня 1880 року. З цією гезетою у народовський рух приходять нові енергійні діячі. «Діло» виникло завдяки їх внескам. Українці давно чекали таку пресу, і у газети швидно почали зявлятися передплатники. Ця газета існувала близько шістдесяти років і стала видатним явищем в історії української журналістики. Спочатку газета виходила раз на тиждень, потім тричі на тиждень, а згодом газета стала щоденною. «Діло» редагували В.Барвинський, А.Горбачевський після смерті В.Барвинського, І.Белей. багато уваги газета приділяла художній літературі і літературній критиці. Тут був опублікован І.Тургенєв оповідання «Годинник», «Муму», «Сільський король Лір», М.Салтиков-Щедрін «Баран нетямущий», «Княгина Анна Львівна», «Осел-меценат», А.Чехов «Подія», В.Короленко «Дивна», «Приймак», Г.Мопассан «Чорт», «Хворі», «Боягуз», «Каліка». Багато зявлялося на сторінках газети і творів української літератури: поезії П.Куліша, О.Маковея, Г.Барвінок, оповідання Т.Бурдуляка «Іван Бразилієць», «З «Синьої книжечки» В.Стефаника. газета представляла напрями реалізму і модернізму, засвідчувала перехід до нової української літератури. У літературній критиці «Діло» аналізувало літературний процес, публікувало рецензії і оглядові статті, наприклад, огляд В.Щурата «Наш літературний рух в 1894 р.» або І.Франка «Українсько-руська література ї наука в 1899р.». Тут також друкувалися переклади О.Пушкіна, Е.Ожешко і М.Конопніцької з польської і ін. Тобто газета виконувала важливу культурницьку функцію, публікуючи на своїх сторінках переклади відомих письменників світу, а також твори українських авторів.
«Діло» ніколи не було офіційним друкованим органом партії, а завжди виступало з конструктивною критикою існуючої влади. Газета була загального типу, висвітлювала суспільно-політичне життя українців. У перші роки існування були засновані таки рубрики, як «Наука, штука і література», «Переписка редакції», «Рецензії», «Щи пишуть газети», «Всячина» і ін., усього 10. Яскраво на сторінках видання була представлена публіцистика, у якій важливу роль відігравали статті С.Качали «Чи примирення партій у нас можливе», «Наші політичні партії» і ін., де він відстоював рівноправність українців серед інших народів. Однією з головних задач «Діла» було виховування національної самосвідомості українців. Газета співпрацювала з підросійськими українцями, наприклад з В.Антоновичем, М.Петровим, М.Грушевським. складним було співробітництво газети з І.Франком. тут він опублікував три оповідання: «Цигани», «Грицева шкільна наука», «Пироги з черницями». Але більш важливим був його публіцистичний вклад, присвячений економічним проблемам, де використовуються статистика і історія наприклад, стаття «Галицька індемнізація», «Сила податкова Галичини», «Наше теперішнє положення» і ін.. але співпраця І.Франка з «Ділом» припинилася після публікації Франком статті «Галицьке українофільство», в якій він гостро критикував народовство. Після перетворення гезети на щоденник, зросла оперативність повідомлень, набули великого значення жанри репортаж, звіт, хроніка. «Діло» завжди брало активну участь у виборчих кампаніях, проводячи агітацію за українських кандидатів., боролося за український університет у Львові.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 171; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!