Основні правила, яких слід дотримуватися при перекладі юридичного тексту

1. При перекладі з російської на українську мову юридичний текст має відповідати змісту, а не аналогічному перекладу.

2. Треба ретельно добирати семантичні еквіваленти.

3. Якщо виникли труднощі у процесі перекладу слова чи словоспо­лучення, слід зіслатися до перифраз.

4. Користуйтеся перекладними словниками загального та галузево­го спрямування.

5. При перекладі фраз здійснюйте лексичні та семантичні трансфор­мації.

6. Після перекладу відредагуйте текст, ретельно перевірте написане.

 З огляду на специфіку функціонування юридичної термінології, яка використовується фактично в усіх сферах життя, слова та словосполу­чення у перекладі з російської на українську мову мають бути правильно відтворені особливо у законодавстві, оскільки вони регулюють правові відносини. Потреба у такому перекладі особливо актуальна, адже непра­вильно перекладений термін втрачає своє значення в юридичному тексті.

 Отже, для правової термінології характерним є безперервний розви­ток, у лексиці якої відображаються всі процеси історичного поступу. Зміни словникового складу української мови безпосередньо пов'язані з розвитком суспільства та виробничою діяльністю людини. Але, незважаючи на те, що сучасна українська літературна мова постійно розвивається, оновлюється та збагачується, юридична термінологія виявляється найстійкішою до змін, що пояснюється стабільністю юридичної форми, а також тим, що мова пра­ва сприймає лише стійкі та загальновизнані мовні конструкції.

 

 

Синоніми, омоніми та пароніми в юридичній термінології

Синоніми та омоніми

Серед проблем юридичної термінології важливе місце відведене синонімії та омонімії. Варто нагадати, що синоніми - це слова, різні за звучанням, близькі за значенням, але різняться змістовим, емоційним і стильовим відтінком. Наприклад: процент - відсоток; сильний - могут­ній; стислий - короткий, лаконічний; авторитет - престиж, репутація, вплив, повага; суспільний - громадський; ввічливість - чемність; грома­дянський — цивільний; провадження справи - ведення справи, правоохо­ронні органи - ограни внутрішніх справ тощо.

У тексті документа використовується одне зі слів, а не весь синоні­мічний ряд.

Синонімія - одне з цікавих мовних явищ, яке безпосередньо пов'язане з багатством і різнобічністю словникового складу, з питанням культури мови, стилістики. Точність і виразність змісту юридичного тексту часто залежить від того, наскільки правильно і доречно дібрані слова. Багат­ство синонімії дає можливість вибрати найточніше для даного контек­сту слово, уникнути неоднозначного тлумачення висловлення, зберегти нейтральний тон.

В українській юридичній термінології синонімія є поширеним явищем. У мові права існує чимало різних мовних позначень од­ного й того самого поняття, наприклад: державна мова - офіційна мова, тягар доказування - обов'язок доказування; позбавлення волі  - ув'язнення; залучати до злочинної діяльності - втягувати у злочинну діяльність тощо.

При використанні синонімів потрібно зважати на такі правила їх функціонування:

- не допускається взаємозаміна синонімів, особливо коли одне слово є запозиченим, інше - власне українським (контракт - угода);

- слово треба використовувати з точним урахуванням відтінків значень: (авторитет - престиж).

Отже, наявність синонімів допомагає урізноманітнити мовлення, уникнути повторення слів, найточніше висловити думки і почуття.

При складанні проектів нормативних актів розуміння і правильний підбір синонімів та омонімів з-поміж проблем юридичної термінології займає одне із перших місць. Нормативні акти, розраховані на неодно­разове застосування, повинні викладатися мовою і стилем, що відпо­відають діям і меті права як регулятора суспільних відносин. Неточне формулювання юридичних приписів, використання синонімів та омо­німів певним чином можуть відобразитись на досягненні завдань, що стоять перед правом.

Отже, при підготовці та застосуванні правових актів синоніми по­винні повністю збігатися за змістом і не мати будь-яких інших відтін­ків, наприклад, підприємницьке законодавство - законодавство про під­приємництво, транспортні засоби - засоби транспорту тощо. Так само збігаються повні найменування загальноприйнятих скорочень, напри­клад: Міністерство внутрішніх справ - МВС, Міністерство юстиції - Мін'юст, оперативний уповноважений — оперуповноважений, районний відділ - райвідділ.

Нині правові акти часто мають відхилення від норми використання термінів, особливо якщо це акти різної юридичної сили. У забезпечен­ні єдності вирішальну роль відіграє лексика законів, указів, постанов. Акти цих рівнів вирішують проблеми синонімів значною мірою одно­рідним способом, що є суворою ієрархією субпідрядних актів.

Учені вважають, що домогтися повного виведення синонімії з термі­нології законодавства у правових нормах можна лише при виникненні нової галузі права, коли для неї можна заново розробити і стандартизувати термінологію. Не всі синоніми однаково поширені в усіх її функці­ональних стилях, тобто вони можуть розрізнятись між собою стильовим співвідношенням. На цій підставі їх поділяють на дві групи:

1) синоніми загальновживані: повідомлення - оповіщення, рапорт - донесення, екзамен - іспит тощо. Такі синоніми поширені лише у діло­вому стилі;

2) синоніми, співвіднесені з будь-яким функціональним стилем: за­гальновживані слова захисник, оборонець, а синонім до них - поборник використовується в ораторському мовленні.

Отже, синонімія посідає важливе місце при індексації змісту нор­мативних актів, утворенні пошукових зразків документів, отриманні й обробці правової інформації.

Омоніми - це різні слова, а не різні значення одного й того самого слова. Кожне вторинне значення багатозначного слова пов'язане з його первинним значенням. Первинне пропускати - давати змогу пройти, проїхати і близькі до нього вторинні значення - пропускати букву в сло­ві, пропускати старших себе, пропускати лекцію тощо.

Отже, синоніми припускають одне й те саме чи близьке поняття, які позначаються різними термінами, омоніми, навпаки, мають різні понят­тя, словесно звучать однаково. У мові законодавства проблеми синонімії й омонімії тісно переплітаються один з одним і заслуговують спеціаль­ного розгляду.

Водночас не тільки синоніми, а й однакові слова - омоніми можуть сприйматись і використовуватись законодавцем у різних значеннях, мати різний зміст. Тому не можна залишати поза увагою визначення у ряді нор­мативних актів значення понять, які для іншої групи можуть бути інши­ми. Одночасне розуміння термінів у міжнародних договорах забезпечу­ється роз'ясненням їх у самому тексті визначень. Тобто виникає зв'язана із синонімами проблема омонімів, що теж має своє юридичне значення. Прикладом може бути слово майно, передбачене різними галузями зако­нодавства, у значенні:

 а) державного;

 б) профспілкового;

 в) рухомого і не­рухомого;

 г) яке підлягає вилученню з опису при накладенні арешту.

Кожне з названих, а також інших наповнень правового поняття май­но містить різний набір предметів, речей, і водночас відповідає чи не суперечить майну як сукупності речей, матеріальних цінностей, що зна­ходяться у будь-чиєму володінні.

З омонімами відбувається дещо аналогічне до синонімів. Для при­кладу слід порівняти не відтінок, а різні поняття, що виражені однаковим словом: група ризику і група крові, мова прокурора і мова як суспільне явище, термін як поняття у галузі науки і термін - момент, проміжок часу виконання чогось, акт як документ і акт як дія (терористичний акт).

Отже, омонімія - закономірне явище мови і не випадково у процесі розвитку лексичної системи української мови з'являються і вільно ви­користовуються омоніми різного типу.

Пароніми

Пароніми - це слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням і написанням: виборний - виборчий, засвідчення - посвідчення, особовий — особистий, наступний - подальший, афект - ефект, линути - ринути, мимохідь - мимохіть, талан - талант, вар­та - вахта, розбещений - розпещений, показник - покажчик тощо.

Основну групу паронімів становлять слова, що семантично поєдна­ні між собою, частково збігаються морфемним складом, близькі за похо­дженням: важкий - тяжкий, повінь-повідь, прилазити - пролазити тощо.

Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі при їх за­своєнні, призводить до помилок, зокрема, до неправильної заміни одно­го слова іншим. Паронімічні відношення поєднують пари слів.

Явище паронімії вимагає точного знання значень і адекватного їх вжи­вання.  При створенні юридичного тексту звертається увага на особливос­ті функціонування паронімів у діловому мовленні, де неприпустиме вжи­вання замість належного слова його пароніма, адже це може призвести до непорозуміння або взагалі до перекручення інформації. Наприклад:

адресат (одержувач) - адресант (відправник),

норматив (показник) - нормативність (властивість),

погроза ( заподіяти зло) - загроза (небезпека),

здібний (той, хто має нахил) - здатний (той, хто має можливість),

оглядати (місце події) - доглядати (хвору людину).

Звукова подібність паронімів спричиняє невмотивовані взаємозаміни цих слів. Тому необхідно досить уважно добирати слова, схожі за звучанням, з'ясовувати відтінки їх значень. Перевірити значення паро­німів можна за тлумачним словником або за довідником з культури української мови.

Отже, застосування правильного тлумачення юридичних термінів позитивно впливає на зміцнення законності та правопорядку, сприяє захисту прав і свобод людини і громадянина. Крім того, внаслідок на­лежного тлумачення юридичних термінів відбувається економія зусиль у процесі доказування, зокрема під час проведення досудового слідства у кримінальних справах.

---

Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 148; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!