V . Кількість оздоровлених осіб за звітній період 14 страница
До методів стимулювання збуту вдаються, здебільшого, у випадках, коли:
• пропонується подорож-новинка;
• продаж здійснюється переважно методом посилкової торгівлі;
• туристична подорож переходить до стадії зрілості;
• необхідне подальше збільшення збуту;
• на засобах стимулювання наполягає вище керівництво фірми. Вибір різновиду стимулювання збуту залежить від кон'юнктури
туристичного ринку, подорожей, авторитету фірми, інших факторів.
Серед першорядних функцій каналів розподілу можна виділити:
• дослідницьку роботу, пов'язану зі збиранням інформації, необхідної для планування організації руху права власності на туристські послуги;
• стимулювання збуту, тобто створення і розповсюдження засобів стимулюючої дії, що мають посилити реагування споживача на пропоновані послуги;
• встановлення контактів - налагодження та підтримка відносин з потенційними споживачами;
• пристосування комплексу послуг туристичної подорожі до вимог споживачів;
• організацію та проведення переговорів (перемовин) з метою здійснення передачі права власності на туристські послуги від підприємств, що надають їх споживачеві;
• фінансування, тобто виділення необхідних коштів для забезпечення функціонування каналів.
Канали розподілу можна характеризувати за кількістю рівнів. Рівень каналу розподілу - це будь-який посередник, який виконує певну роботу з просування туристських подорожей і передачі права власності на них кінцевому споживачеві. Оскільки певні функції розподілу виконує і саме підприємство, що надає туристські послуги, і кінцевий споживач, вони також входять до складу будь-якого каналу. В цілому протяжність каналу залежить від кількості проміжних рівнів у ньому.
|
|
Канал нульового рівня складається з підприємств, що продають туристські послуги безпосередньо споживачам. Відомі три основних способи прямого продажу - торгівля врознос («від дверей до дверей» за допомогою турагентів), посилочна торгівля за допомогою туристських каталогів і торгівля через агентства, що належать підприємствам, які надають туристські послуги.
Однорівневий канал містить одного посередника. На туристському ринку таким посередником виступає роздрібний торговець - туристичне агентство.
Дворівневий канал складається з двох посередників. На туристичному ринку такими посередниками є оптовий (туроператор) і роздрібний (турагент) торговці.
Існують канали з великим числом рівнів, але вони трапляються порівняно рідко, оскільки; чим більше рівнів має канал розподілу, тим менше можливостей для контролю за ним. Канали розподілу можна диференціювати також залежно від виду бізнесу, яким займаються посередники: передача права власності; здійснення платежів; передавання інформації; стимулювання продажу.
|
|
Будь-яка система каналів розподілу формується під впливом місцевих можливостей і конкретних умов господарювання. З цього і має виходити туристичне підприємство, приймаючи рішення про формування каналу розподілу. Формування каналу розпочинається з визначення цілей, яких можна досягти на конкретному цільовому ринку, а саме: досягнення бажаного рівня обслуговування покупців, виконання посередниками необхідних функцій тощо. Кожне туристичне підприємство розробляє такі цілі, узгоджуючи їх з тими обмеженнями, що зумовлені вимогами покупців, характеристиками туристських послуг, посередниками, конкурентами, політикою підприємства, зовнішніми факторами.
Кожному туристичному підприємству слід виявити типи існуючих посередників, які могли б забезпечити функціонування каналу. Інколи туристичному підприємству доводиться формувати новий канал, бо працювати з каналом бажаної структури з різних причин або дуже складно, або порівняно дорого.
Туристичному підприємству слід вирішити, скільки посередників буде використано на кожному рівні каналу розподілу.
|
|
Можна виділити такі рівні каналу розподілу:
• інтенсивний;
• ексклюзивний;
• селективний.
За інтенсивного розподілу туристична фірма звертається до послуг широкого кола оптових і роздрібних посередників. Мета, що ставиться в цьому варіанті: широкий ринок збуту, визнання каналів, масова реалізація.
Розподіл на засадах винятковості (ексклюзивний розподіл і збут) припускає різке обмеження числа посередників у регіоні і ставить за мету прагнення престижного іміджу, контролю над каналами збуту і високої частки прибутку, хоч у такому разі можливий і дещо менший обсяг збуту. Туристична фірма може вдатися до умов виключного дилерства, за яких дилери не можуть торгувати послугами конкурентів.
За селективного розподілу і збуту туристична фірма виходить на середнє число посередників, намагаючись поєднувати контроль над каналом, престижний імідж із значним обсягом реалізації туристських послуг.
Не можна не враховувати, що кожна туристська подорож має свій життєвий цикл, і туристична фірма, як правило, вносить свої корективи до методів розподілу. В ході туристської подорожі фірма може перейти від ексклюзивного збуту до селективного, а потім -і до інтенсивного.
|
|
За розмірами операцій (закупівля та продаж), а також за типом покупців туристичні фірми поділяються на два основних види:
• оптові;
• роздрібні.
Оптові туристичні фірми (туроператори) є посередниками між підприємствами туристичної індустрії та турагентствами. Вони реалізують туристські подорожі через турагентства або безпосередньо кінцевому споживачеві. Туроператори зосереджують свою увагу на вивченні ринків, на розробленні таких туристичних подорожей, що знайшли б широкий попиту населення. Оптові фірми включають у подорожі всі необхідні туристські послуги - транспорт, розміщення, харчування - шляхом встановлення зв'язків з підприємствами, що надають ці послуги. Часто туроператори орендують на засадах довгострокових контрактів готелі та інші засоби розміщення, літаки, автобуси, забезпечуючи їх максимальне завантаження.
Оптова туристична фірма під час розрахунку вартості включає до неї, крім вартості туристських послуг, витрати на утримання апарату фірми, на рекламу, а також певний відсоток прибутку. Незважаючи на це, загальна вартість інклюзив-туру для окремого туриста коштує дешевше, ніж без допомоги фірми під час самодіяльної туристичної подорожі з таким же комплексом та рівнем послуг. Оптова фірма заздалегідь закуповує туристські послуги, за що отримує від власників транспорту та засобів розміщення значні знижки.
Оскільки оптова туристична фірма розраховує на широкого покупця, їй економічно недоцільно самій реалізовувати подорожі, бо для цього необхідно мати широку мережу контор. Тому оптові фірми реалізують свої подорожі через роздрібні фірми - турагенстства, виплачуючи їм комісійні від загальної вартості подорожі. Комісійна винагорода також враховується оптовими фірмами при калькуляції вартості туристичної подорожі, хоча па практиці оптові фірми не пропускають нагоди, щоб реалізувати подорожі безпосередньо кінцевому споживачеві та утримати комісію у власних руках.
Діяльність роздрібної фірми полягає в реалізації кінцевому споживачеві туристичних подорожей, що організуються туроператорами. Турагентства або реалізують подорожі, що пропонуються туроператорами, або займаються наданням окремих туристських послуг самодіяльним туристам, встановлюючи безпосередні зв'язки з транспортними організаціями, підприємствами готельного господарства та громадського харчування. Продаж подорожей здійснюється за цінами, що встановлюють туроператори, та указаними в їхніх проспектах. Реалізація окремих туристських послуг здійснюється за цінами, що встановлюються їхніми виробниками, до яких турагентства можуть додавати комісійні. Поряд із збутом туристичних подорожей важливою функцією турагентства є інформування клієнта, консультація відносно мети подорожі, поради щодо організації подорожі.
Роздрібна туристична фірма, щоб мати можливість продавати окремі туристські послуги, повинна укласти угоди з відповідними підприємствами транспортного і готельного господарства, тобто зобов'язана отримати ліцензію на продаж. Ці угоди відображають конкурентну боротьбу між окремими фірмами. Наприклад, туристична фірма, отримуючи ліцензію, часто мусить давати зобов'язання не продавати послуг інших підприємств туристичної індустрії.
Якщо туристична фірма отримує від підприємства туристичної індустрії ексклюзивне право на продаж послуг, така фірма називається генеральним агентом.
Торгові фірми організують подорожі переважно з перевезенням туристів чартерними літаками. Успіх діяльності торгових фірм забезпечується тим, що умови туристичних подорожей широко рекламуються в загальних яскравих каталогах, що розповсюджуються мільйонними тиражами по всій країні. Вони мають широку мережу рекламних агентств та багаточисельний штат співробітників, що встановлюють безпосередні зв'язки з населенням.
Торгові фірми продають подорожі за дуже низькими цінами, оскільки цей продаж відбувається без посередників, яким слід сплачувати комісію за реалізацію. Централізований продаж подорожей безпосередньо кінцевому споживачеві дозволяє торговим фірмам встановлювати роздрібну ціпу па 5-10% нижче порівняно з цінами туристичних фірм. Крім того, з метою швидкого захоплення ринку торгові фірми спочатку встановлюють низькі ціни на туристичні подорожі та розраховують тільки на мінімальний прибуток, що можливо завдяки їхньому великому капіталу. Ці фірми, вміщуючи умови подорожей у своїх каталогах, заощаджують значні кошти, які необхідні для реклами турів.
Авторитет туристичного підприємства, його стаж роботи та частка па туристичному ринку має важливе значення при продажі туристичного продукту.
Визначення кращого туристичного підприємства відбувається за такими показниками:
• назва, юридична адреса, телефон, телефакс, керівник;
• рік заснування;
• номер ліцензії;
• види туризму, на яких спеціалізується турпідприємтсво;
• внутрішній, іноземний, зарубіжний, самодіяльний;
• кількість проданих турів, їх співвідношення до попередніх років;
• різновид турів (за географією);
• наявність власного транспорту;
• площа, яку займає туристичне підприємство;
• технологічна база;
• банки, з якими працює підприємство;
• чисельність працівників, їх кваліфікація;
• оборот і прибуток туристичного підприємства за минулий рік;
• гнучкість цін залежно від сезону;
• рекламні компанії, їх вартість, засоби розповсюджування інформації;
• участь у туристичних ярмарках та акціях;
• наявність постійних клієнтів, відгуки клієнтів;
• страхова компанія, в якій страхуються клієнти;
• укладання контрактів (з авіакомпаніями, з компаніями транспортного обслуговування на маршрутах, з туроператорами);
• підписання договорів з клієнтами на придбання туру, правова основа контрактів;
• відсоток відшкодування клієнтові за відмову від туру;
• відсоток винагороди турагентам (для туронераторів).
У сфері послуг, і туризмі, зокрема, здебільшого створюється так званні «невидимий продукт» і порівняно мало «видимого». Внаслідок того, що споживання і виробництво часто відбуваються одночасно, неможливо усунути зроблену помилку, поліпшити роботу, перевірити послугу заздалегідь до її надходження до споживача. Виробникам послуг рідко надається другий шанс - споживач втрачений безповоротно.
Для ефективного туристичного товарообігу важливо, щоб у регіоні розвивалися напрями туризму, нешкідливі для довкілля та сприятливі для його жителів. З цією мстою здійснюється управління якістю, процес якого можна умовно поділити на дві частини: розвиток екологічно чистого туризму та підвищення якості туристських послуг. Тим самим забезпечуються умови для захисту довкілля, сільської місцевості, зеленої зони у містах, збереження чистоти лісових насаджень, водойм тощо. Забезпечення якісних туристських послуг вимагає достовірної інформації, дотримання стандартів.
Менеджмент якості передбачає і постійний контроль за охороною навколишнього середовища, моніторинг усіх напрямів розвитку туризму, координацію цієї діяльності з іншими видами економічної діяльності, дотичними до туризму, планування та прогнозування на національному рівні.
Це вимагає:
• дотримання дозволеної густоти забудови та розміщення туристичних об'єктів, висоти будівель;
• розширення туристичної інфраструктури у чітко визначених для цього зонах з достатнім постачанням води, енергії;
• збереження навколишніх ландшафтів, використання природної топографії;
• дотримання комплексності забудови, заборона епізодичного випадкового будівництва;
• використання місцевого колориту у забудівлі, стилю, звичаїв, матеріалів;
• контроль за функціонуванням інших виробництв у регіоні з метою недопущення їх шкідливого впливу на туристичні атракції;
• передбачити та узгодити структуру туристичної індустрії, вигідну як для туристичного бізнесу, так і для туристів та місцевих жителів.
Питання для контролю та самоперевірки
1. Дайте визначення поняття «туристичне підприємство».
2. До виконання яких основних функцій зводиться діяльність туристичних підприємств?
3. Визначіть основну мету функціонування туристичних підприємств.
4. Назвіть та охарактеризуйте кваліфікаційні ознаки підприємств туристичної індустрії.
5. Виділіть типи комерційних туристичних підприємств.
6. Виділіть спільні і відмінні ознаки функціонування туристичних операторів і туристичних агентств.
7.Якими видами діяльності займається бюро екскурсій?
8.Визначіть основну мету діяльності туристичних клубів.
9. Як можна класифікувати туристичні підприємства залежно від стратегії
діяльності, якої вони дотримуються?
10.Як поділяються туристичні підприємства за ступенем їх домінування на туристичному ринку?
11.Яка роль організаційної структури у функціонуванні туристичного підприємства?
12.Назвіть основні вимоги до формування сучасної організаційної структури туристичного підприємства.
13.Яким чином стратегія діяльності туристичного підприємства впливає на формування його організаційної структури?
14.Визначіть ключові фактори успіху туристичного підприємства.
15.Як впливає ефективність управління на економічну ефективність туристичних підприємств?
16.Назвіть основні принципи системи управління діяльністю туристичного підприємства.
17.Завдяки яким елементам формується внутрішнє середовище туристичного підприємства?
18.Назвіть фактори зовнішнього середовища туристичного підприємства.
19.На основі яких методів здійснюється управління діяльністю туристичних підприємств?
20.Які дані служать вихідною інформацією при побудові організаційної структури підприємства?
21.На основі яких принципів будується лінійна структура управління?
22.Назвіть переваги і недоліки лінійної структури управління.
23.У чому суть функціональної структури управління?
24.Назвіть переваги і недоліки функціональної структури управління.
25.Назвіть основні функції управління підприємством.
26.Які переваги туристичному бізнесу забезпечує планування?
27.Якою є мета та основне завдання продуктової стратегії туристичного підприємства?
28.Яка роль організації взаємодії у процесі діяльності туристичного підприємства?
29.Яка роль мотивації у процесі діяльності туристичного підприємства?
30.З якою метою і ким здійснюється внутрішній контроль за діяльністю підприємства?
31.Проаналізуйте структуру процесу управління сучасним туристичним підприємством.
32.Назвіть основні етапи формування кадрової політики на туристичному підприємстві.
33.Назвіть основні фактори, що характеризують та найбільш впливають на кадрову політику.
34.Назвіть та охарактеризуйте фактори якості кадрової політики.
35. Проаналізуйте взаємозв'язок організаційної культури та розвитку
персоналу.
36. Як відбуваються комунікативні процеси всередині підприємства?
37.Які фактори формують комунікаційні процеси між туристичним підприємством та зовнішнім середовищем?
38.Від яких факторів залежить ефективність внутрішніх та зовнішніх комунікацій?
39.Які заходи і роботи передбачає програма створення комплексного туристичного продукту?
40. Як впливають канали розподілу на вибір ефективного туристичного
товарообігу?
41.Назвіть функції каналів розподілу.
42.Назвіть та охарактеризуйте рівні каналів розподілу.
43.Визначіть поле діяльності оптової туристичної фірми.
44.Назвіть переваги та недоліки роботи роздрібної туристичної фірми.
45. Яким чином якість навколишнього природного середовища впливає на ефективність туристичного товарообігу?
Р03ДІЛ 5
САНАТОРНО-КУРОРТНА ДІЯЛЬНІСТЬ У СИСТЕМІ ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ
5.1. Санаторно-курортний комплекс у системі туристичної діяльності: сутність і значення
Останнім часом відбувається інтенсивний розвиток науки й техніки, пришвидшується темп життя людства, що тією чи іншою мірою охоплює майже всі країни. Особливо необхідно підкреслити і значення інформаційної революції у цьому процесі. Ці фактори безпосередньо впливають на людину, у тому числі психологічно. Людина перебуває в постійному емоційному напруженні, на неї тисне потік інформації, сучасний темп життя вимагає постійного руху і вирішення проблем в екстремальних умовах. Тому не дивно, що в розвинутих країнах велику увагу приділяють соціальній сфері. Важливою частиною політики соціального захисту, що спрямована на підтримання людини в сучасних умовах, є туризм. Можна стверджувати, що він виливає не тільки на емоційні почуття та здоров'я людини, а й на формування особистості в цілому.
Домінантою лікувально-оздоровчого туризму є прагнення суб'єкта оздоровитися в процесі лікування.
Подорожуючи, турист може з різною метою підходити до санаторно-курортного туризму (залежно від лікувального фактора):
• із загальнооздоровчою метою (клімат, відпочинок, корисні для здоров'я дії повітря, сонця, води (морської та річкової) фізичних дій;
• лікування - як супутня програма, тобто не як основна мета;
лікування за призначенням лікаря - як основна мета туризму (відвідання курорту, водо-, грязелікарні, спеціалізованого санаторію, клініки тощо).
Для організованого надання лікувально-оздоровчих послуг необхідна наявність рекреаційно-туристичних ресурсів, тобто сукупності об'єктів і явищ природного та антропогенного походження; природні та культурно-історичні комплекси, які використовуються для туризму, лікування та відпочинку. Вони поділяються па природні та соціальні. До першої групи належать: кліматичні особливості території, водні ресурси (річки, озера, мінеральні та грязеві джерела, штучні водойми, моря, океани), мальовничі ландшафти, рослинний та тваринний світ тощо. Вони є визначальними для лікувального туризму. Друга група соціально-економічних ресурсів (культурні об'єкти, пам'ятки історії, етнографії, архітектури) не є визначальними для цього виду туризму.
Із цього зрозуміло, що суб'єкти санаторно-курортного пуризму (а саме контрагенти чи виконавці послуг): санаторії, пансіонати, будинки відпочинку тощо повинні бути розташовані у відповідних місцевостях, які володіють необхідними природними ресурсами. Такі місцевості, як правило, і є курортами.
Згідно із Законом України «Про курорти», курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, які використовуються з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації, підлягає особливій охороні. Курорт повинен мати: офіційне визнання, необхідне для встановлення в межах відповідної місцевості визначеного правового режиму, наприклад, па охорону природних лікувальних ресурсів, що забезпечують нормальне функціонування курорту та його розвиток; спеціальні прилади, будівлі та заклади для раціонального застосування курортних факторів (бурові свердловини, кювети, водолікарні, грязелікарні, пляжі, в тому числі лікувальні, аеросолярії, кліматопавільйони тощо); лікувально-профілактичні заклади, що забезпечують медичне обслуговування хворих, а па кліматичних курортах, крім того, оздоровчі заклади (для організації відпочинку та туризму); спортивні споруди та майданчики, культурні заклади, заклади громадського харчування та побутове обслуговування.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 212; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!