Вивчення причин боротьби зі злочинністю в нашій країні дозволяє назвати деякі з таких обставин: 10 страница

Залежно від теми дослідження вивчають особові справи засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі, статистичні картки й інші облікові документи, що зберігаються в управ­ліннях внутрішніх справ та управліннях (відділах) юстиції.

Розрізняють два способи вивчення, аналізу й обробки документальної інформації: традиційний (класичний) і форма­лізований (контент-аналіз).

Традиційний аналіз полягає в огляді документа (зовнішнє дослідження) та вивченні його змісту (внутрішнє дослідження). Мета зовнішнього дослідження - встановити вид документа, час і місце створення, авторство й мету створення, достовірність документа та його контексту. Внутрішній аналіз складається зі змістовного, юридичного та психологічного аналізів тексту (зображення).

Формальний аналіз здійснюють заздалегідь підготовленою програмою. Застосовують цей аналіз за наявності значного за обсягом документального матеріалу, коли потрібні висока точність і об'єктивність аналізу.

Після отримання необхідної інформації її обробляють і уза­гальнюють за допомогою математичних методів, зазвичай, із застосуванням спеціальних комп'ютерних програм.

 

52. Психологічні методи, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях.

При вирішенні деяких кримінологічних проблем неможливо обійтися без застосування цих методів. Їх використання додає глибини і всебічності кримінологічним дослідженням, оскільки сучасна психологія дозволяє психологу-практику і кримінологу вдосконалювати свою роботу з людьми. Тут мається на увазі як загальна психологія, так і її прикладні галузі: психодіагностика, психотерапія, психогенетика, соціальна психологія, соціальна психотерапія та ін.

Методи перелічених галузей прикладної психології використовуються в кримінології для вивчення особи злочинців, виявлення характеристики малих соціальних груп кримінальної спрямованості, збору матеріалів, що пояснюють механізм злочинної поведінки, розробки профілактичних заходів психолого-педагогічного змісту.

Найбільш поширеним психологічним методом є тестування, тобто вимірювання сукупності властивостей і психічних станів осіб, які входять до складу малих соціальних груп. При тестуванні використовуються стандартизовані питання, що мають певну шкалу значень.

Застосування тестологічних процедур обумовлюється необхідністю зіставлення (порівняння, ранжирування) індивідів за рівнем їх розвитку або ступенем виразності різних психологічних якостей (інтелект, здібності, темперамент, емоції, особистісні риси та ін.).

Теорія і практика психологічної науки розробила безліч тестів — це: а) загальноособистісні, які вживаються для дослідження всієї системи психологічних властивостей особи; б) особистісні, за допомогою яких виявляється будь-яка одна характерна риса індивіда; в) групові — для вивчення структури малих неформальних і формальних соціальних груп (їх згуртованість, особливості психологічного клімату, що панує в них). Враховуючи складність і неабияку важливість психологічних методів, юристи-кримінологи при їх застосуванні повинні тісно співпрацювувати зі спеціалістами-психологами.

Експеримент кримінологічний — це метод перевірки гіпотез та отримання таким чином певної інформації про злочинність, формування особи злочинця, запобігання злочинності та окремих її проявів шляхом штучного створення відповідних умов, при яких зазначені явища відбуваються або можуть відбутися. Він дозволяє виявити нові або уточнити раніше відомі факти, перевірити ту чи іншу гіпотезу або нововведення. Проведення експерименту в кримінології застережене двома умовами. По-перше, він може застосовуватися тільки у позитивному напрямку. По-друге, його проведення допустиме в межах закону і моралі, що виключає порушення прав, свобод і законних інтересів громадян.

 

53. Особливості проведення соціометричного опитування.

Соціометрію (соціометричне опитування) вітчизняна наука запозичила із психології та соціології зарубіжних країн. Соціометричне дослідження - це метричне вивчення емоцій­но-психологічних зв'язків між людьми. На думку засновника цієї методики американського вченого Дж. Морено, соціо-метричний метод - це система технічних засобів і процедур, які застосовують для метричного та якісного аналізу соціально-емоційних зв'язків індивіда з членами групи, в якій він працює і живе. За допомогою цього методу можна отримати відображен­ня динаміки внутрішніх взаємин між членами групи, здійснити кількісну та якісну оцінку внутрішньо- та міжгрупових про­цесів спілкування, визначити симпатії та антипатії людей усередині групи, наявність лідера, угруповань, конфліктних ситуацій.

До основних переваг соціометрії належать простота та швидкість здійснення дослідницьких процедур, наприклад, опитування членів групи з метою виявлення їхнього бажання чи небажання спільно вчитися, працювати, відпочивати, викону­вати громадські доручення.

Соціометрія ґрунтується на соціометричному опитуванні-необхідному переліку (наборі) запитань, які ставлять опитува­ним з метою виявлення їхніх стосунків з іншими членами групи. Опитування в соціометричному дослідженні повинне відпо­відати загальним вимогам, які висуваються до формулювання запитань у будь-якому опитуванні - анкетуванні чи інтер­в'юванні. Отримані в результаті соціометричного опитування дані обробляють, підсумовують і зводять у соціоматриці (таб­лиці) чи соціограми (схеми). Аналіз таблиць і схем дає змогу, з одного боку, виявити соціально-психологічні властивості особи та групи, а з другого, обрати ефективні засоби керування механізмом взаємодії особи та групи.

У кримінології соціометрію як метод пізнання застосовують рідко, здебільшого в дослідженнях кримінологічних проблем сімейних відносин. Одночасно цей метод можна успішно за­стосовувати в дослідженнях деяких проблем кримінології, зокрема, при вивченні ефективності заходів кримінального по­карання (позбавлення волі, виправних робіт тощо), інституту співучасті. Застосовуючи цей метод, можна змінювати склад груп засуджених, які відбувають покарання у виправно-трудових установах, вирішувати конфліктні ситуації, оздоров­лювати психологічну атмосферу.

 

 

54. Кримінально-статистичний метод в кримінологічних дослідженнях.

Злочинність являє собою масове соціальне явище. У зв’язку з цим її закономірності не можуть бути розкриті на прикладі одиничного факту, окремого злочину. Тут потрібна значна кількість спостережень, слід розглядати масу злочинів або велику їх сукупність.

Статистичне спостереження може бути суцільним і вибірковим. При суцільному спостереженні береться вся маса фактів, які належать до явища, що вивчається. При вибірковому спостереженні дослідник вивчає тільки частину таких фактів, тобто генеральної сукупності фактів.

Можливість застосування часткового спостереження обґрунтовується тим, що при правильній його організації звернення лише до обмеженого масиву статистичного матеріалу дозволяє отримати представницькі з достатньою мірою точності висновки, які можна поширити на всю генеральну сукупність матеріалу, що вивчається, тобто береться частина цілого і за його результатами виводиться судження про ціле.

Будь-яке статистичне дослідження послідовно проходить три етапи, проте перед його початком необхідно провести відповідну підготовку. Підготовча частина передбачає вивчення проблеми дослідження, розробку його напрямків, визначення понятійного апарату та низку інших питань методологічного й матеріально-технічного забезпечення дослідження.

Перший етап - збір первинного матеріалу через реєстра­цію фактів або опитування респондентів.

Другий етап полягає в тому, що зібрані дані підлягають си­стематизації та групуванню: від характеристики окремих елементів переходять до узагальнених показників у формі абсолютних, відносних або середніх величин.

Третій етап передбачає аналіз варіації, динаміки, взаємозалежностей. За результатами аналізу висновки можуть бути описані в текстовій формі, подані у формі таблиць і графіків.

Початковою стадією статистичного дослідження є збір статистичної інформації про соціальні процеси в суспільстві, тобто статистичне спостереження.

Статистичне спостереження - це планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ і процесів, які відбуваються в різних сферах життя суспіль­ства, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розроб­леною на основі статистичної методології.

За часом реєстрації даних статистичне спостереження по­діляють на: поточне; періодичне; одноразове.

Поточне спостереження полягає в систематичній реєстра­ції фактів по мірі їх виникнення чи збирання щодо безперерв­ного процесу.

Періодичне спостереження проводиться регулярно, здебільшого через певні (зазвичай, однакові) проміжки часу. Приміром, перепис населення.

Одноразове спостереження проводять епізодично, по мірі виникнення потреби в дослідженні явища чи процесу з метою вирішення певних завдань щодо правозастосовної діяльності.

За повнотою охоплення одиниць сукупності виділяють спостереження: суцільні; несуцільні.

При суцільному спостереженні обстеженню та реєстра­ції піддягають усі без винятку елементи сукупності, а при несу-цільному спостереженні обліку підлягають не всі елементи, а тільки певна їх частина.

Облік усіх правових явищ має бути суцільним. Суцільне спостереження найбільш чітко характеризує стан злочинності.

Несуцільне спостереження застосовується з метою економії часу, зусиль і коштів, а також через неможливість проведення суцільного спостереження. Несуцільні спостереження поділяють на такі види: спостереження основного масиву; монографічне; вибіркове.

Спостереження основного масиву охоплює переважну частину елементів сукупності, обсяг значень істотної ознаки в яких визначає розмір явища, тобто при обстеженні свідки дають певну кількість одиниць, які не можуть істотно вплинути на характеристику сукупності загалом. Цей різновид статистич­ного спостереження значно економить працю та кошти.

Монографічне спостереження передбачає детальне об­стеження лише деяких типових елементів сукупності. До нього вдаються з метою поглибленого вивчення тих аспектів суспільного життя, котрі не були висвітлені масовим об­стеженням.

Вибірковим спостереженням називається обстеження, при якому реєстрації підлягають не всі елементи сукупності, а тільки певна, випадково відібрана їх частина. Проведення вибіркового спостереження ґрунтується на знаннях математич­ної статистики та теорії ймовірностей.

Вибіркове спостереження є найбільш поширеним видом несуцільного спостереження, що їх застосовують при вивченні різноманітних закономірностей суспільного життя. Це дає змогу, наприклад, вивчати громадську думку.

За способом одержання статистичних даних виділяють такі види спостереження: безпосередні; документальні; опитування.

Безпосередній спосіб полягає в реєстрації ознак відповід­них одиниць сукупності через безпосереднє обстеження - огляду, вимірювання. Прикладом такого спостереження може бути ви­значення дослідником матеріальних збитків від злочинів.

Опитування респондентів - це спостереження, при якому відповіді на поставлені запитання записують зі слів респондента.

Опитування буває: експедиційне (усне) - при якому спеціально підготовлені реєстратори заповнюють формуляри спостереження й одно­часно перевіряють правдивість відповідей на запитання. анкетне (письмове) - при якому опитувальні анкети рес­пондентам вручають особисто чи висилають поштою.

Документальний облік ґрунтується на даних різноманіт­них документів первинного обліку. Найбільш широкого вжитку він набув при складанні статистичної звітності. У такий спосіб визначаються всі показники злочинності. Документальний спосіб полягає в тому, що записи статистичних матеріалів роблять на основі журналів, карток, формулярів та інших до­кументів (приміром, картка на кримінальну справу, особу, що вчинила злочин). Цей спосіб використовується при складанні звітності та гарантує, зазвичай, найбільш точні результати. При спеціальних дослідженнях використо­вується такий документальний спосіб, як вивчення криміналь­них, адміністративних і цивільних справ.

 

55. Логіко-математичні методи в кримінологічних дослідженнях. Кореляційний аналіз.

Для використання математичних методів у кримінологічних дослідженнях є можливість і необхідність. Можливість випливає з того, що об’єкти кримінологічних досліджень являють собою масові явища, яким властиві статистичні закономірності, і їх кількісна сторона може бути з успіхом піддана математичному аналізу. Необхідність же зумовлена тим, що під час кримінологічних досліджень масив зібраного емпіричного матеріалу сягає величезних обсягів. Його вивчення, обробка і аналіз, безумовно, вимагають залучення кількісних математичних методів.

Кореляційний аналіз дозволяє встановлювати статистичну щільність зв’язку між досліджуваними явищами, що звичайно виражаються відносними показниками, що називаються коефіцієнтами кореляції (від 1 до 0 – чим вище показник, тим вище коефіцієнт кореляції).

 

56. Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції.

Кримінологічне прогнозування - це процес отримання, обробки й аналізу інформації з метою визначення майбутнього стану злочинності чи ймовірності вчинення конкретного злочину.

Кримінологічний прогноз - це висновок (імовірне судження), що отримують у результаті прогнозування, тобто судження про майбутній рівень, структуру та динаміку злочин­ності, про небезпеку вчинення злочину конкретною особою, а також про детермінанти злочинності й засоби впливу на неї.

У процесі кримінологічного прогнозування виконуються такі завдання:

- з'ясування показників, які характеризують розвиток або зміну злочинності в ретроспективі, виявлення на основі цього небажаних тенденцій і закономірностей, встановлення способів їх зміни в необхідному напрямку;

- з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення для розробки перспективних планів;

- розроблення загальної концепції боротьби зі злочинністю, складовою частиною якої є вибір оптимального розвитку право­охоронних органів;

- встановлення можливих змін у рівні, структурі та динаміці злочинності в майбутньому та виявлення обставин, які сприяють таким змінам.

До кримінологічного прогнозування висуваються певні вимоги:

- неупередженості прогнозування - полягає в тому, що прогноз злочинності не повинен залежати від особистих або групових інтересів і видавати бажане за істину;

- обґрунтованості прогнозування - полягає в тому, що останнє повинно ґрунтуватися на аналізі криміногенних факторів у їхній динаміці;

- надійності - полягає в тому, що високий ступінь прогнозу має здійснюватися з високим ступенем достовірності.

Надійність як результат неупередженості й обґрунтованості проявляється у високому ступені його достовірності. Від досто­вірності (надійності) прогнозу залежить його практична цінність.

Існують три основних види кримінологічного прогнозу­вання:

- прогнозування розвитку науки кримінології;

- прогнозування злочинності;

- індивідуальний прогноз.

Прогнозування розвитку науки кримінології перед­бачає прогнозування кримінологічних досліджень і визначення перспективи розвитку конкретних напрямків науки кримі­нології.

Прогнозування злочинності передбачає відповіді на за­питання:

- якими із заданою ймовірністю на відповідний термін будуть основні показники злочинності (рівень, структура, характер, динаміка);

- яка ймовірність змін у злочинності загалом та її певних категорій;

- які чинники та з якою інтенсивністю впливатимуть на злочинність;

- які категорії осіб можуть поповнити коло злочинців;

- які засоби найбільш придатні для боротьби зі злочинністю?

Самостійним видом прогнозу є прогнозування інди­відуальної злочинної поведінки, під яким розуміють ви­значення ймовірності вчинення злочину в майбутньому конк­ретною особою. Індивідуальне прогнозування виходить із психо­логії особи та її попередньої діяльності. Крім того, на індивіда як члена визначеної групи поширюються певною мірою і стати­стичні закономірності цієї групи.

Прогнозування злочинності ґрунтується на статистичних закономірностях масового соціального явища та може здійсню­ватися на кількох рівнях:

- злочинності загалом;

- певної категорії злочинності (рецидивної, насильницької, неповнолітніх та ін.);

- конкретних видів злочинів (убивство, вимагання, банди­тизм тощо).

- у межах різних соціальних груп (що сформовані за певними ознаками, такими як: сімейний стан, вік, професія, освіта).

Індивідуальне прогнозування повинне виходити з психо­логії особи та її попередньої діяльності. Здійснювати інди­відуальне прогнозування злочинної поведінки можна лише щодо осіб, які в минулому вже вчинили злочини чи припуска­лися антигромадської поведінки. Роль індивідуального прог­нозування полягає саме в тому, щоб із зазначеного контингенту осіб визначити тих, до яких необхідно вживати індивідуаль­них запобіжних заходів із метою недопущення вчинення ними злочинів у майбутньому.

При прогнозуванні застосовуються три основних методи: екстраполювання (екстраполяція), експертна оцінка, моделю­вання.

Екстраполювання - це проекція на майбутнє змін злочин­ності в минулому та сьогоденні. Цей метод призначений для пошуку показників майбутнього, виходячи з того, що тенден­ції минулого й теперішнього діятимуть і надалі. Аналіз показників динаміки злочинності та її певних видів за кілька попередніх років дає змогу виявити тенденцію до зміни цих показників (зменшення чи збільшення коефіцієнта злочинності).

Експертна оцінка здійснюється з'ясуванням думки науко­вих і практичних працівників, спеціально відібраних за ознака­ми стажу, кваліфікації, кола інтересів і знань тощо, про майбутній стан злочинності, а також про процеси та явища, котрі інтенсив­но впливають на її тенденції.

Експертна оцінка може бути формалізована через розробку для її учасників матриць, які вимагають кількісної інтерпрета­ції їхньої думки про можливі зміни та ранг ("вагу") впливових факторів, перелік яких дається за наявною шкалою.

За допомогою методу експертних оцінок здійснюють, зде­більшого, перспективне (довгострокове) прогнозування, що полягає в отриманні думок спеціалістів щодо можливих змін тенденцій і закономірностей злочинності на запланова­ний період. Існують чітко визначені процедури збирання думок експертів, їх аналізу та розрахунку експертних оцінок.

Найпопулярнішим є, так званий, дельфійський метод (метод Дельфі), розроблений у США. Згідно з цим методом, опитування експертів здійснюють у такий спосіб: запитання експертам ставлять так, щоб вони мали будь-яку кількісну характеристику; опитування здійснюється в кілька турів, під час яких питання та відповіді уточнюються; в разі відхилен­ня прогнозів від думки більшості, експерти обґрунтовують свою думку.

Моделювання - це розробка системи математичних формул, які описують динаміку злочинності, беручи до уваги взаємодію комплексу факторів, які істотно впливають на неї. Моделювання як метод прогнозування злочинності передбачає модельно-кібернетичний експеримент, котрий полягає в пере­буванні закономірностей функціонування об'єкта, що прослід-ковуються у визначених умовах за певний час.

---

Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 104; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!