Розрахунок мережевого підігрівана

 

На рисунку 5.2 зображено схему горизонтального мереженого підігрівача.

 

Рисунок 5.2 Схема горизонтального мережевого підігрівача

 

Характеристика мережевого підігрівача

Горизонтальний мережевий підігрівай являється рекуперативним (поверхневим теплообмінним апаратом.

Мережевий підігрівач – двоходовий. Поверхня І/\ обертається з 20% запасом.

Продуктивність                                   56 кг/с;

Поверхня нагріву                                         30 м;

Кількість труб                                     312;

К-ть труб в одному ході                              156;

Довжина труб                                     2000 мм;

Площа для переходу води в одному ході 0,024 м;

Латунні трубки діаметром                 16X14 мм.

 

Розрахунок необхідної поверхні трубок мережевого підігрівача

З теплового розрахунку теплової схеми:

Витрати мережевої води                              М₂=М_в=30 кг/с;

температура води на вході в підігрівач     

Температура води на виході з підігрівача          

Тиск пари на вході в підігрівач                            Р=1,4 МПа;

Ентальпія пари на вході в підігрівач                  

Ентальпія конденсату                                 

Визначаємо ентальпії води на вході і на виході підігрівача:

Ентальпія води на вхС

 

                               (5.18)

 

ентальпія води на виході визначається за формулою

                             (5.19)

 

Рівняння теплового балансу:

 

                                            (5.20)

 

Де Q₁ – кількість тепла, яке віддає гарячий теплоносій, кВт;

Q₂ – кількість тепла, що сприймає холодний теплоносій, кВт.

η_та – коефіцієнт корисної дії теплообмінного апарату, η_та = 0,98;

Кількість тепла, яке віддає гарячий теплоносій визначаємо за формулою:

 

                                                   (5.21)

 

де М₁ – витрата пари, кг/с.

Кількість тепла, що сприймає холодний теплоносій визначаємо за формулою:

 

            (5.22)

 

Кількість тепла відданого гарячим теплоносієм можна визначити з формули:

 

                              (5.23)

 

Витрату пари визначаємо по формулі:

 

                           (5.24)

Рівняння теплопередачі:

Q = F·K·Δt, кВт                                  (5.25)

 

Температурний напір:

 

                            (5.26)

 

де  – температурний напір протитокового теплообмінного апарату;

ψ – поправочний коефіцієнт, визначається по діаграмі.

Температурний напір протитокового та визначається за формулою:

 

                               (5.27)

 

Де  – більша різниця температур, °С;

 – менша різниця температур, °С;

Більша різниця температур визначається за формулою:

 

                            (5.28)

 

Визначається за формулою:

 

                            (5.29)

 

Визначаємо відношення температур:

 

                                          (5.30)

                                         (5.31)

 

При R=0, ψ = 0.

Перевіряємо режим руху теплоносіїв (рух води в трубах). Площа проходу для води

 

                   (5.32)

 

Швидкість води в трубах:

                     (5.33)

 

де М_в – витрата води, М_в = 30 кг/с;

ρ_в – густина води, ρ_в = 951 кг/м.

Критерій Рейнольдса:

                                 (5.34)

 

де d_вн - внутрішній діаметр трубок, м;

v_в – в'язкість води, м /с.

Режим руху води турбулентний і коефіцієнт тепловіддачі від стінки до води визначається по формулі:

 

          (5.35)

 

де В₂ – числовий коефіцієнт;

Коефіцієнт тепловіддачі від сухої насиченої пари до стінки труб для горизонтального ТА:

 

                   (5.36)

 

де А₁ – числовий коефіцієнт;

r – питома теплота пароутворення;

Виходячи з того, що:

то приймаємо розрахунок, як для тонкої стінки. Коефіцієнт теплопередачі

 

                                  (5.37)

 

Товщина стінки

 

                        (5.38)

 

Коефіцієнт теплопровідності латуні:

 

                                 (5.39)

 

За формулою (5.37) визначаємо коефіцієнт теплопередачі:

Потрібна площа поверхні труб:

 

                        (5.40)

 

Запас становить 3,5%.

 

 

6. Генеральний план

 

6.1 Генеральний план котельної

 

Генеральний план виконується з метою розміщення і взаємної ув'язки головних споруд, які входять до комплексу котельної, інженерних комунікацій, автомобільних та залізничних шляхів. Головними спорудами і будівлями комплексу котельної є головний корпус, паливне господарство, водопідготовка, димова труба, та інші споруди.

Генеральний план котельної зображений на рисунку 6.1.

 

Рисунок 6.1 Генеральний план котельної

 

Основні рішення по горизонтальному плануванню, показані на листі 5 «Схема генерального плану котельної», обумовлені технологічними взаємозв'язками між запроектованими будівлями і спорудами.

При компоновці генерального плану враховувалась можливість раціонального використання території дотриманням усіх вимог, а також враховувались відповідні розриви від резервуарів мазута до будівлі котельні. На ділянці котельні передбачені проїзди з асфальтним покриттям шириною 5,5 м.

Ділянка умовно прийнята горизонтальною, проект реалізації рельефа вирішується в залежності від місцевих умов.

 

 

---

Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 79; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!