Перелом обох кісток передпліччя.

⇐ ПредыдущаяСтр 34 из 39Следующая ⇒

діагностика та лікування.рука у вимушеному положенні,набряк, деформація,інколи вкорочення сегмента,болючість,патологічна рухомість, при супінації крепітація відламків. Позитивний симптом осьового навантаження. рентген місця перелому з суміжними ліктьовим і променево-зап’ястковим суглобами.

без зміщення - кінцівку фіксують задньою гіпсовою шиною від середини плеча до головок п’ясткових кісток у положенні згинання передпліччя в ліктьовому суглобі до 90 ° і напівпронованому передпліччі. Термін іммобілізації 1,5–2 місяці. Строк непрацездатності 2,5–3 міс. При переломах у верхній третині діафізів кісток передпліччя для вправлення відламків потрібно провести дистракцію, а периферичні відламки слід перевести у положення максимальної супінації і зіставити їх з центральними.

При переломах у середній третині необхідно вправляти відламки передпліччя в середньому положенні між супінацією і пронацією, і після вправлення відламків положення передпліччя в гіпсі має бути аналогічним.

При переломах кісток дистального кінця передпліччя вправляти відламки необхідно у деякій пронації, в такому ж положенні їх фіксують у гіпсовій пов’язці від середньої третини плеча до головок п’ясткових кісток.

Відкрита репозиція та металоостеосинтез за допомогою пластин, інтрамедулярних блокуючих стержнів, апаратів зовнішньої фіксації.

Пошкодження Монтеджі та Галіаці. Клініка, діагностика, Ліквання

Переломовивих Монтеджі — перелом верхньої або на межі верхньої і середньої

третини ліктьової кістки зі зміщенням відламків під кутом з одночасним вивихом головки променевої кістки в ліктьовому суглобі. Виникає від прямого удару по зігнутому в лікті і випростаному передпліччю, при захисті від удару або при падінні на бордюр чи іншу тверду перешкоду.

Переломовивих Галеацці — перелом променевої кістки, як правило, на межі середньої і нижньої третини та вивих головки ліктьової кістки в променево-зап’ястковому суглобі. Виникає від падіння на випрямлену і проновану руку з опорою на долоню або тил кисті, рідше від прямого удару по передпліччю.

Діагностика,лікування.

Монтеджі - передпліччя вкорочене, набрякле,болючість, патологічна рухомість і деформація ліктьової кістки. Головка променевої кістки знаходиться спереду ліктьового суглоба. Активні рухи в ліктьовому суглобі внаслідок болю неможливі, пасивні — пружні.

Галеацці - набряк у ділянці діафіза променевої кістки,патологічна рухомість і крепітація кісткових відламків, позитивний симптом осьового навантаження.

Рентген передпліччя з суміжними суглобамиу двох проекціях.

Монтеджі - під загальним знеболенням проводять тракцію за кисть і повну супінацію передпліччя, усувають кутове і бокове зміщення відламків ліктьової кістки з одночасним зануренням головки променевої кістки.

Хірург натискає пальцем на головку променевої кістки і одночасно згинає у лікті супіноване передпліччя до кута 50–60 °. Кінцівку фіксують задньою гіпсовою шиною від плечового суглоба до головок п’ясткових кісток на 5–6 тиж.

відкрита репозиція відламків ліктьової кістки та металофіксацією. Головку променевої кістки вправляють та відновлюють зв’язковий апарат.

Галеацці - під знеболенням проводять тракціюпо осі променевої кістки, відламки якоївправляють і одночасно усувають вивихголовки ліктьової кістки. Фіксують кінцівкуглибокою гіпсовою лонгетою від верхньоїтретини плеча до основ пальців кисті призігнутому в лікті до 90 ° і супінованому передпліччі. Строк фіксації в шині 2–2,5 міс.Призначають розробку рухів у суглобах,масаж і фізіотерапію. Тривалість непрацездатності — 3–3,5 міс

6. №46

8. Перелом променевої кістки на 2,5 см проксимальніше суглобової щілини променево-зап’ясткового суглоба.

9. - розгинальний (тип Коллеса) частіше - падіння на випрямлену руку, розігнуту

10. в променево-зап’ястковому суглобі

11. - згинальний (тип Сміта) при падінні на тильну поверхню кисті.

12. діагностика та лікування.біль,набряк, видима деформація, патологічна рухомість відламків, укорочення кінцівки, крепітація. Патогномонічний симптом—деформація “столової вилки” (зміщення кисті з дистальним відламком

13. променевої кістки до тилу) та штокоподібне випинання по долонній поверхні.

14. Рентген у двох стандартних проекціях

15. При свіжих переломах зазвичай одномоментне вправлення. Кінцівку фіксують гіпсовою пов’язкою від верхньої третини передпліччя до основ пальців на 6–8 тиж.

16. Техніка ручної репозиції. Репозиція хворому проводиться обов’язково під місцевим або короткотривалим загальним знеболенням.

17. Згинальний тип. Однією рукою лікар захоплює кисть разом з дистальним відламком, а другою — зап’ястя на рівні проксимального відламка. І етап — здійснюють тракцію для усунення зміщення по довжині та кутового зміщення дистального відламка. ІІ етап — здійснюють згинання та одночасну пронацію дистального відламка, при цьому проводиться репозиція дистального відламка за допомогою великого пальця лікаря, який підтискає його в долонний бік та донизу. Після вправлення кінцівку фіксують гіпсовою пов’язкою від головок п’ясткових кісток до ліктьового суглоба в положенні долонного згинання та незначної ліктьової девіації з відведенням

18. великого пальця кисті.

19. Розгинальний тип. І етап — проводять згинання кінцівки в ліктьовому суглобі, лікар

20. охоплює руками зап’ястя хворого так, щоб його великі пальці знаходились над проекцією дистального відламка, асистент здійснює протитягу за плечову кістку; двоє здійснюють тракцію по осі кінцівки для усунення зміщення по довжині. ІІ етап — при усуненні зміщення по довжині, лікар великими пальцями здійснює швидкий штовхальник рух у тильну сторону й догори, яким усуває зміщення по ширині.

21. Гіпсову іммобілізацію здійснюють від головок п’ясткових кісток у положенні тильного згинання та незначної ліктьової девіації з відведенням великого пальця кисті.

22.

23. №47

24.

25. Перелом човноподібної кістки внаслідок падіння на долоню з упором шилоподібного відростка променевої кістки до човноподібної кістки. утворюються два відламки. Внаслідок порушення кровопостачання

26. проксимального уламка може виникнути асептичний некроз. Перелом може

27. ускладнюватися несправжнім суглобом, деформуючим артрозом кистьового суглоба

28. з різним ступенем порушення його функції.

29. діагностика та лікування.згладженість ділянки анатомічної табакерки, локальна болючість

30. Рентген - кисть ротують назовні на кут 15–20 °та забезпечують ліктьове відведення з розташуванням рентгенівської трубки в сагітальному напрямку..

31. При свіжих переломах виконують іммобілізацію циркулярною гіпсовою пов’язкою від рівня ліктьового суглоба до головок II–V п’ясткових кісток,а на І палець (при його відведенні) — до нігтьової фаланги. Кисть незначно відводять у променевому напрямку та до тилу. Тривалість іммобілізації не менше 10 тиж. У випадку перелому зі зміщенням — відкрита репозиція та фіксацію ґвинтом Ебердена чи TwinFix .

32. масаж верхньої кінцівки, рухова терапія.працездатність відновлюється через 3–6 міс.

33.

34. №48

35.

36. Перелом Фолькмана — перелом внутрішньої кісточки, малогомілкової кістки

37. і зовнішньої частини метаепіфіза великогомілкової кістки.

38. “трьохкісточковий”

39. Клініка, діагностика. помірний біль, порушення опороздатності кінцівки,згладження контурів суглоба, наявність гематоми в ділянці зовнішньої або внутрішньої поверхні.

40. Вісь гомілки і стопи правильна. Активні та пасивні рухи в суглобі обмежені і болючі.

41. Рентген в прямій і бічній проекціях. в прямій проекції кінцівка розташовується таким чином, щоб бімалеолярна лінія надп’ятково-гомілкового суглоба була паралельна площині плівки (поворот стопи до середини 30°), що дає можливість провести оцінку стану дистального міжгомілкового синдесмозу.

42. Лікування.без зміщення - іммобілізація кінцівки U-подібною пов’язкою або циркулярною пов’язкою “чобіток”. зі зміщенням —після знеболювання закрита

43. одномоментна репозиція з наступною фіксацією гіпсовою пов’язкою. Скелетне ви-

44. тягнення застосовується при: відкритому переломі, значному набряку, трофічних і травматичних порушеннях цілісності м’яких тканин— в якості передопераційної підготовки.Оперативне лікування - металофіксацією досягнутої репозиції відлам-

45. ків .

46.

47. №49

48.

49. Перелом Беннета — внутрішньо суглобовий перелом основи І п’ясткової кістки, при якому трикутної форми фрагмент залишається на місці, а дистальна частина зміщується в тильному напрямку з приведенням кістки по осі.

50. діагностика та лікування.набряк зап’ястково-п’ясткового суглоба, згладженість “анатомічної табакерки”, палець незначно зігнений та приведений. Рентген у двох проекціях.

51. Усувають зміщення - під місцевим знеболенням, забезпечуючи тягу по осі І пальця та його відведення,притискаючи основу п’ясткової кістки в ліктьовому напрямку. Не припиняючи тяги по осі пальця, при максимальному відведенні І п’ясткової кістки фіксують палець гіпсовою пов’язкою, добре моделюючи біля основи п’ясткової кістки. У випадку вторинного зміщення монтують систему скелетного витягнення, виконують остеосинтез шпицями Кіршнера. Поперечні діафізарні переломи п’ясткових кісток - іммобілізація у гіпсовій шині, яку фіксують на кисті та передпліччі терміном на 3–4 тиж. П’ясткові кістки з косою лінією перелому, після відкритої репозиції фіксують шпицями Кіршнера, накістковими пластинами, апаратами позавогнищевого остеосинтезу. Термін іммобілізації сягає 4–6 тиж. Працездатність відновлюється через 6–8 тиж.

№ 51. Переломи пальців китиці. Клініка, діагностика, лікування.

Найчастіше зустрічаються переломи 2 пальця, потім 5 пальця.

Виникають на рівні:-діафіза;

- Метафаза;

- Епіфіза.

Бувають:1)Без зміщення,зі зміщенням.

2) Відкриті і закриті.

3)Внутрішньосуглобові і позасуглобові.

Клініка: розпиральний біль,деформація пальців, при переломах без зміщення- де фігурація за рахунок набряку. Зі зміщенням- укорочення, патологічну рухомість,

крепітацію відламків.

Якщо покласти пальці на стіл,то тільки поламаний не прилягає до поверхні стола.

При зміщеннях по довжині- укорочення пальця.

При переломах нігтьових фаланг- піднігтьові гематоми.

Активні і пасивні рухи значно обмеженні.Порушенна хапальна функція кисті.

Діагностика:Рентгенографія

Лікування: При переломах без зміщення- іммобілізація волярною шиною у фізіологічному напівзігнутому положенні пальця строком на 3–4 тижні.

При переломах з скісною площиною- скелетне витяжіння, або спеціальні компресійно- дистракційні апарати.

При внутрішньо суглобових преломах,при яких не вдається усунути зміщення та конгруентність суглобових поверхонь, підлягають оперативному лікуванню, яке проводиться з відкритої репозиції, з остеосинтезом відламків, ранній репозиції.

Оперативне лікування передбачає закриту чи відкриту репозицію перелому з фіксацією по

осі пальця шпицею Розова, Кіршнера чи мініатюрною накістковою пластиною.

№ 52 Лікування ушкоджень переломів китиці.

При переломах без зміщення- іммобілізація волярною шиною у фізіологічному напівзігнутому положенні пальця строком на 3–4 тижні.

При переломах з скісною площиною- скелетне витяжіння, або спеціальні компресійно- дистракційні апарати.

Оперативне лікування передбачає закриту чи відкриту репозицію перелому з фіксацією по

осі пальця шпицею Розова, Кіршнера чи мініатюрною накістковою пластиною.

№53 Переломи шийки стегнової кістки. Класифікація, клініка, діагностика, лікування.

У 90 % випадків переломи виникають у пацієнтів похилого віку (після 65 років),у жінок в три рази частіше чоловіків.

Класифікація:

1) За локалізацією:

- субкапітальні (лінія зламу проходить безпосередньо під головкою);

- трансцервікальні(через середину);

- базальні( лінія зламу на основі шийки).

В залежності від зміни шийково-діафізарного кута (ШДК — кут, утворений осями шийки та діафіза стегнової кістки, в середньому становить 127 °):

● аддукційні (варусні) — шийково-дiафiзарний кут зменшується;

● абдукційні (вальгусні) — шийково-дiафiзарний кут збільшується (такі переломи можуть бути вклиненими).

Класифікація R . S . Garden (1961 р):

I — вклинений перелом;

II — перелом без зміщення,

III — перелом з незначним зміщенням,

IV — переломзі значним зміщенням.

Клініка:

- біль в кінцівці, що посилюється при пальпації.осьовому навантаженні,рухах;

- втрата опороздатності кінцівки;

- кінцівка ротована назовні;

- відносне вкорочення кінцівки;

- позитивний симптом «прилиплої п’яти»;

- При варусних переломах великий вертлюг знаходиться вище лінії Розера-Нелатона, при вальгусних — нижче; лінія Шемакера при варусних проходить нижче пупка, при вальгусних — вище, визначається порушення рівнобедреного трикутника Бріана.

Діагностика: Рентген в 2 проекціях, КТ(вклинений перелом).

Лікування:

Адекватним методом лікування пацієнтів з переломами шийки стегнової кістки є оперативний, який реалізується двома способами: металоостеосинтезом та ендопротезуванням.

№54 Переломи вертлюгової області стегнової кістки. Класифікація, клініка, діагностика, лікування.

Такі переломи частіше зустрічаються у пацієнтів похилого віку (від 66 до 76 років та старше), у жінок в 4–6 разів частіше,ніж у чоловіків.

За локалізацією:

- Між вертлюгові;

- черезвертлюгові;

- під вертлюгові;

- ізольовані переломи великого та малого вертлюга.

Клінічна картина

● виражений біль в ділянці кульшового суглоба, особливо в ділянці великого вертлюга, який посилюється при спробі рухів та пальпації;

● припухлість і деформація проксимальної частини стегна в ділянці великого вертлюга;

● зовнішня ротація та відносне вкорочення нижньої кінцівки більш виражені (різнонаправлена дія м’язів зовнішніх та внутрішніх ротаторів обох фрагментів стегнової кістки);

● великий вертлюг розташований вище лінії Розера –Нелатона, лінія Шемакера проходить нижче пупка, порушення рівнобедреності трикутника Бріана;

● позитивний симптом “прилиплої п’яти”;

● втрата опороздатності.

Діагностика: Рентген в 2 проекціях, КТ.

Лікування:

Серед консервативних способів лікування застосовується метод тривалого (протягом 6–8 тижнів)скелетного витягнення за виростки стегна в положенні відведення кінцівки з наступним застосуванням ортезів.

Зараз перевага надається оперативному втручанню: відкрита репозиція відламків та металоостесинтез. Метод дозволяє розпочати ходьбу за допомогою милиць на 2–3 добу після операції,дозоване навантаження — через 1–1,5 місяці і повне — через 2,5–3 місяці.

При ізольованих переломах великого чи малого вертлюга рекомендовано консервативне лікування.

№ 55 Діафізарні переломи стегнової кістки. Класифікація. Клініка, діагностика, лікування .

Частка цих переломів у структурі травм опорно-рухової системи становить 15–16 %. Превалює високоенергетичний прямий механізм пошкодження.

При переломах стегнової кістки у верхній третині центральний уламок під дією сідничних м’язів відводиться назовні, а під дією клубово-поперекового м’яза зміщується допереду і ротується назовні; периферичний — зміщується досередини і догори (вплив привідних м’язів), що призводить до виникнення типової деформації — “галiфе” (утворений відламками кут деформації відкритий досередини).

При переломах дiафiза стегнової кістки в середній третині проксимальний уламок зміщується назовні (дія сідничних м’язів),дистальний — досередини (привідні м’язи).

При переломах в ділянці нижньої третини стегна центральний відламок зміщується до середини (дія привідних м’язів),а дистальний — під впливом литкового м’яза зміщується дозаду.

За локалізацією:

- верхньої третини;

- середньої третини;

- нижньої третини.

Клініка:

інтенсивний біль у місці перелому, який посилюється при спробі рухів кінцівкою, опороздатність кінцівки втрачена, визначається деформація, анатомічне вкорочення стегна, патологічна рухомість

та крепітація відламків, зовнішня ротація кінцівки. (+ клініка шоку.)

Діагностика: Рентген в 2 проекціях.

Лікування:

Переломи без зміщення та за типом зеленої гілки лікують консервативно: іммобілізація кінцівки кокситною гіпсовою пов’язкою.

У людей літнього віку: остеосинтез за допомогою апататів зовнішньої фіксації або малоінвазивний остеосинтез внутрішньо кістковим цвяхом.

Переломи зі зміщенням відламків апаратами зовнішньої фіксації.

№ 56 Переломи виростків стегнової кістки. Клініка, діагностика, лікування.

Переломи присереднього відростка виникають при безпосередній дії травмівної сили: раптове надмірне приведення гомілки, значна травмівна сила, що діє по осі гомілки, яка перебуває в положенні приведення.

Клініка: - різкий біль в колінному суглобі;

-втрата функції кінцівки;

-відхилення гомілки досередини і вона перебуває у півзігнутому стані.

-згладжені контури колінного суглоба;

-деформований верхньовнутрішній бік суглоба;

-активні рухи в колінному суглобі неможливі внаслідок болю;

-поз. Симптом флуктуації та балотування наколінника.

Переломи бічного відростка виникають при раптових різких відхиленнях гомілки назовні.

Клініка:

-деформований верхньозовнішній бік суглоба;

-гомілка в півзігнутому положенні і відхиленна назовні;

-у коліні вальгусна деформація.

Також виділяють Т- та V- подібні переломи виростків стегнової кістки.

Лікування:

1) Переломи без зміщення лікують консервативно шляхом іммобілізації гонітною повязкою терміном на 5-6 тиж. При крововиливах в суглоб роблять пункцію,УВЧ.

2) Зі зміщенням: одномоментна кісткова репозиція чи скелетне витяжіння.

3) При Т- та V- подібних переломах без значного зміщення після знеболення проводять тракцію по осі за гомілку і фіксують високою гонітною повязкою.

4) Переломи зі зміщенням: металоостеосинтез.

5) 71. Переломи ключиці. Клініка, лікування.

6) Переломи найчастіше виникають а межі середньої і зовнішньої третини , тобто на місці її найбільшого вигину. Для переломів ключиці є типові зміщення відламків: центральний відламок унаслідок скорочення груднино-ключично-соскоподібного м’яза зміщується догори і назад, а периферійний відламок під дією ваги верхньої кінцівки – донизу і наперед.

7) Клініка: при підокісних переломах виникає кутова деформація, вершина кута спрямована догори, а сам кут відкритий донизу; при переломах надплечового кінця ключиці периферійний відламок залишається фіксованим зв’язком з надплечовим і дзьобоподібним відростком, а центральний зміщується догори, виступає під шкірою (пальпаторно має поперечні або поперечно-скісні, нерівні контури); для осколкових переломів характерним є вертикальне положення проміжного осколка, який може поранити судинно-нервовий пучок.

8) Лікування: переломи без зміщення, підокісні лікують іммобілізацією пов’язкою Дезо до 3 тиж., а переломи зі зміщенням після знеболювання підлягають одномоментній закритій репозиції; осколкові переломи підлягають оперативному лікуванню.

Переломи проксимального епіметафіза великогомілкової кістки

Для характеристики використовують класифікацію за Schatzker.

Клініка, діагностика. Скарги на біль в ділянці колінного суглоба, неможливість ак- тивних рухів у суглобі, порушення функції нижньої кінцівки. При клінічному дослі- дженні визначається: деформація контурів колінного суглоба, вальгусна або варусна деформація осі кінцівки (залежно від пере- лому латерального чи медіального виростка), пасивне положення нижньої кінцівки. При пальпації локальна болючість проксимального епіметафіза великогомілкової кістки та колінного суглоба, ознаки гемартрозу (симптом “балотування наколінка”), патологічна рухомість та крепітація уламків. При рентгенологічному обстеженні, окрім класичних проекцій, обстеження проводиться в додатковій під кутом 45° (трьохчетвертній). КТ деталізує характер перелому.

Лікування.

При переломах без зміщення іммобілізація кінцівки проводиться за допомогою гонітної пов’язки терміном до 6–8 тижнів; повне навантаження на кінцівку дозволяють після зрощення (через 3 міс.).

При зміщенні виростків після локальної анестезії виконують закриту одномоментну репозицію. Враховуючи нестабільність відламків, консервативний метод частіше реалізується шляхом використання скелетного витягнення терміном до 4–6 тижнів з наступною іммобілізацією гонітною пов’язкою.

На сьогодні переломи зі зміщенням чи компресією суглобової поверхні більше 4 мм здебільшого лікують оперативним шляхом, при якому спосіб фіксації залежить від типу перелому за Schatzker. Метою оперативного лікування є відновлення висоти суглобової поверхні великогомілкової кістки.

Дата добавления: 2019-07-17; просмотров: 350; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 29 30 31 32 333435 36 37 38 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!