Протокол лікування гострого бронхіту у дітей
Кількість навчальних годин: 2
Курс: ІІІ
1.Науково-методичне обґрунтування теми:
Захворювання дихальних шляхів посідають друге місце після шлунково-кишкових хвороб в патології дитячого віку. 20-25% всіх дитячих хвороб становлять хвороби дихальних шляхів. За смертністю хвороби дихання стоять на третьому місці.
Актуальність вивчення гострої пневмонії в дітей раннього віку велика і зумовлена:
1. Значним розповсюдженням цієї патології в дітей І-го року життя (хворіє 2%).
2. Тяжкістю перебігу, хронізацією процесу в бронхолегеневій системі.
3. Високою летальністю, яка вказує на те, що пневмонія — основна причина дитячої смертності (у світі протягом року помирає приблизно 5 млн. дітей до п'ятирічного віку, кожні 7 секунд від пневмонії помирає одна дитина).
Бронхіальна астма є однією з актуальних проблем медицини, вона погіршує якість життя 95% хворих. Поширенісгь бронхіальної астми коливається від 1 до 8 % залежно від віку і географічних умов.
2. Навчальні цілі лекції:
Гострий бронхіт. Етіологія, патогенез, клінічні прояви. Особливості перебігу захворювань у дітей грудного віку. Діагностика, лікування, догляд за хворими, профілактика захворювань.
Гостра пневмонія. Характеристика захворювання. Зв’язок частоти пневмонії у дітей раннього віку з анатомо-фізіологічними особливостями органів дихання. Значення захворювань матері під час вагітності, тяжких пологів, пологових травм, недоношеності для виникнення пневмонії у новонароджених.
|
|
Етіологія, патогенез гострої пневмонії. Класифікація, форми, тяжкість перебігу в недоношених, новонароджених дітей. Діагностика. Лікування. Профілактика. Диспансеризація.
Бронхіальна астма. Характеристика захворювання. Роль спадкової схильності до алергійних захворювань у виникненні бронхіальної астми. Етіологія хвороби, патогенез. Різноманітність шляхів проникнення алергенів в організм дитини. Класифікація бронхіальної астми, форми, тип, тяжкість, перебіг. Клінічні прояви бронхіальної астми.
Ускладнення хвороби. Лікування на першому та другому етапах, залежно від ступеня тяжкості нападів, у післянападовий та міжнападовий періоди. Диспансерний нагляд. Особливості імунізації. Профілактика. Роль фельдшера в проведенні санітарно-освітньої роботи серед населення і особливо серед сімей з обтяженою спадковістю.
Охарактеризувати захворювання печінки та жовчних шляхів. (β-І)
Етіологія, патогенез, особливості клінічних проявів у дітей. Діагностика, диференційна діагностика. (β-І)
Лікування дітей, диспансерний нагляд. Профілактика захворювання. (β-ІІ)
Охарактеризувати захворювання підшлункової залози. (β-І)
|
|
Етіологія, патогенез, особливості клінічних проявів у дітей. (β-І)
Діагностика хвороби, диференційна діагностика. (β-І)
Лікування дітей, особливості дієтотерапії. (β-ІІ)
Диспансерний нагляд. (β-І)
Профілактика захворювання. (β-І)
Стоматити. (β-І)
Етіологія, клінічна картина стоматитів. (β-І)
Лікування, догляд за хворими, профілактика захворювання. (β-ІІ)
Охарактеризувати гельмінтози. Поширення гельмінтозів серед дітей та їх вплив на організм дитини. (β-ІІ)
3. Цілі розвитку особистості майбутнього фахівця:
Розвинути деонтологічні уявлення в процесі вивчення теми. Вміти дотримуватись правил поведінки біля ліжка хворого, принципів медичної деонтології. Оволодіти вмінням встановлювати психологічний контакт з хворою дитиною та її родиною. Виробити відчуття відповідальності за своєчасність та правильність професійних дій.
4. Міждисциплінарна інтеграція:
Анатомія, фізіологія, мікробіологія, загальний догляд, соціальна медицина, терапія.
5. План і організаційна структура заняття:
№ | Основні етапи заняття | Цілі на рівнях абстракції | Тип лекції, методи і засоби активізації студентів | Розподіл часу |
1 | Підготовчий етап: Визначення навчально-виховних цілей. Актуальність та мотивація освітнього процесу. Актуалізація опорних знань студентів. | Див. п.1 і 2 | 10 хв. | |
2 | Основний етап:
План.
| ІІ ІІ ІІ | Тематична лекція Таблиці, малюнки, проблемні ситуації, презентація. | 60 хв |
3 | Заключний етап: Резюме лекції, загальні висновки. Відповіді на можливі запитання студентів. Домашнє завдання: «Захворювання печінки, жовчних шляхів.» | 10 хв. |
6. Зміст лекційного матеріалу:
|
|
Гострий бронхіт – запальний процес слизової оболонки бронхів за відсутності ознак ураження легеневої тканини. Бронхіт є однією з найпоширеніших патологій дитячого віку.
Трахеобронхіт рідко зустрічається як самостійне захворювання, частіше як ускладнення при ГРВІ.
Етіологія
Головними чинниками є віруси грипу, парагрипу, RS – віруси, аденовіруси. До вірусів може приєднуватися бактеріальна мікрофлора – стрептокок, гемофільна паличка інфлюенци, стафілокок, пневмокок.
|
|
Чинники, що сприяють виникненню гострого бронхіту:
- кліматичні умови,
- переохолодження,
- зниження імунітету,
- вплив токсичних, термічних чинників,
- пил, алергени,
- забруднення атмосфери,
- паління батьків.
Класифікація
За характером ураження :
1.Катаральний
2.Фібринозний
3.Гнійний
4.Геморагічний
5.Некротичний
6.Гнильний
За локалізацією процесу :
1.Ендобронхіт – ураження слизової оболонки бронхів
2.Панбронхіт – ураження і підслизового , і м’язового шарів бронхів
Клініка
Клінічні прояви характеризуються тріадою симптомів:
1) кашель,
2) виділення харкотиння,
3) порушення бронхіальної прохідності, але без ознак обструкції.
Під час обстеження дитини спостерігаються ознаки інтоксикації, яка залежить від виду збудника і віку дитини ( що менша дитина, то частіше спостерігають ознаки інтоксикації).
У дітей, хворих на гострий бронхіт, виражений катаральний синдром. При цьому кашель сухий, нападоподібний, посилюється вночі – напади кашлю призводять до порушення сну і виснажують дитину. Тільки з 2 – го тижня кашель стає вологим, але він може тривати 3 – 4 тижні.
За наказом № 18 від 13.01.2005 «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія»
Протокол лікування гострого бронхіту у дітей
Діагностичні крітерії:
- Кашель, який на початку захворювання має сухий, нав`язливий характер. На 2-му тижні стає вологим, продуктивним та поступово зникає.
- При огляді дітей, хворих на гострий бронхіт не виявлено ознак дихальної недостатності (задишка не виражена, допоміжна мускулатура не бере участі в акті дихання, ціаноз відсутній), та симптомім інтоксикації.
- При пальпації і перкусії зміни в легенях відсутні.
- Аускультативно вислуховується жорстке дихання, подовжений видох. Хрипи вислуховуються з обох сторін в різних відділах легень, при кашлі змінюються. На початку хвороби хрипи сухі, а згодом з`являються незвучні, вологі дрібно-, середньо-, та великоміхурові хрипи відповідно діаметра вражених бронхів.
- Зміни гемограми непостійні, можуть проявлятись прискореною ШЗЄ при нормальному чи зниженому вмісту лейкоцитів.
- На рентгенограмі грудної клітки спостерігається посилення легеневого малюнку, тінь кореня легень розширена, не чітка.
Лікування:
Госпіталізація при підозрі на ускладнення.
Дієта повноцінна, відповідно до віку дитини, збагачена вітамінами, висококалорійна. В стаціонарах за основу береться стіл №5. Симптоматичне лікування включає:
- Відхаркувальні та муколітичні препарати синтетичного та рослинного походження(проспан, флюдитек, гербіон, геделікс N-ацетилцистеїн, бромгексин, лазолван, мукалтін, амброгексал, пертусін, корінь солодки, корінь алтею, лист подорожніка, калія йодід, та ін.) Препарати застосовуються ентерально та в інгаляціях.
- Протикашльові препарати призначаються тільки при нав`язливому, малопродуктивному, сухому кашлі - з метою пригнічення кашлю.Застосовують (глауцин, лібексін, тусупрекс, бутамірат, бронхолітін ).
- Антигістамінні препарати (кларітін, тайлед, семпрекс) показані дітям з алергічними проявами.
- Полівітаміни (ревіт, оліговіт, пікавіт та ін.) призначають в дозах, що перевищують фізіологічні потреби.
- При гіпертерміі – жарознижуючі (парацетамол, ібуфен).
Вібраційний масаж разом з постуральним дренажем – ефективний при продуктивному кашлі
В умовах стаціонару із фізіотерапевтичних процедур ефективні: УВЧ-терапія, мікрохвильова терапія, діадінамічні та сінусоідальні моделювальні токи, різноманітні варінти електрофорезу.( КІ, СаСL2, МgSO4 ).
Етіологічна терапія призначається з урахуванням, що в 90-92% випадків причиною гострого бронхіту є вірусна інфекція, тому сучасне етіотропне лікування повинне використовувати специфічну противірусну терапію та мінімізувати використання антибіотиків.
Противірусні препарати ефективні в перші дві-три доби захворювання. Застосовують: ремантадін, арбидол-ленс, аміксін, ребетол, інтерферони, ДНК-ази та ін.
Згідно рекомендацій В.К.Таточенко та співавторів , показаннями до призначення антибіотиків при гострому бронхіті може бути:
- Діти перших 6-ти місяців життя;
- Важкий перебіг бронхіту (нейротоксикоз та ін.);
- Наявність обтяжливого преморбідного фону (пологова травма, недоношеність, гіпотрофія та ін.);
- Наявність активних хронічних вогнищ інфекцій (тонзиліт, отит та ін.);
- Підозра на нашарування бактеріальної інфекції:
Про правильний вибір антибіотика вказує швидке настання ефекту лікування.
Застосовують препарати:
- цефалоспоринового ряду (цефалексін; цефадріксіл; цефазолін; цефаклор; цефотаксім; цефтріаксон);
- захищені пеніциліни (аугментін; амоксіклав)
- макроліди (азітроміцин)
На етапі реабілітаційних заходів показані дихальна гімнастика, масаж, фітотерапія ( мати-й-мачуха, подорожник, солодка, алтей лікарський, аір, термлпсіс, чабрець та ін.).
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 251; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!