АНТИФЕОДАЛЬНИЙ РУХ У НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ
Антифеодальний рух – суспільний рух проти панування феодальних відносин – кріпацтва.
Причини антифеодального руху:
- посилення кріпосного гнуту;
- безправне становище кріпаків;
- зловживання чиновників.
Мета антифеодального руху:
- скасування кріпацтва та отримання землі селянами.
Форми антифеодальної боротьби:
- скарги;
- відмова виконувати повинності;
- псування знарядь праці;
- підпали маєтків та вбивство поміщиків;
- утечі;
- збройні повстання;
- партизанська боротьба.
Масові антифеодальні повстання:
- Турбаївське повстання 1789 – 1793 рр. на Катеринославщині;
Після Полтавської битви московського царя Петра І зі шведами, Миргородський полковник, одноокий Данило Апостол примушував козаків працювати, як селян, на казенних роботах, на що вони, звичайно, не погоджувалися. Врешті Данило Апостол 1792 року, ставши гетьманом Лівобережної України, захопив вільні турбаївські козацькі землі, виписав з козацького реєстру турбаївців і зарахував їх в число свої кріпосних селян.
- У 1803 р. на Правобережній Україні відбулися масові виступи селян 24 сіл та містечок Черкаського повіту Київської губернії.
- у 1819 р. у Чугуєві (Харківщина) відбулося селянське повстання проти військових поселень;
- селянські рухи на Катеринославщині (1818-1820 рр.), Харківщині, Херсонщині, Чернігівщині (1832-1833 рр.);
- протягом 1813 – 1835 рр. тривала партизанська антифеодальна селянська боротьба на Поділлі на чолі з У.Кармелюком;
|
|
|
- «Київська козаччина» (1855 р.) – масовий рух селянства Київщини за повернення козацького стану.
Підсумки повстань:
- повстання були стихійними й неорганізованими, успіху не мали;
- повстання засвідчили, що більшість населення України виступає проти кріпацтва і готова до збройної боротьби;
- повстання змусили частину поміщиків шукати шляхи покращення умов селянства.
Як правило, селян карали шпіцрутенами.
Шпіцрутен – довга тонка і гнучка палиця або прут, яким били засуджених у царській армії, проганяючи їх через шеренгу солдатів.
НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст.
Особливості:
Ø Відсутність власної державності спричинило те, що Наддніпрянщина стала об’єктом у політичних комбінаціях інших держав
Ø Українські землі протягом першої половини XІХ ст. неодноразово привертали увагу тих європейських політиків, які розробляли плани ослаблення Російської імперії через відокремлення підпорядкованих нею територій
Ø Українцям доводилося брати участь у здійсненні амбітних планів російських можновладців
|
|
|
Ø Висуваючи плани стосовно майбутньої зміни державної приналежності Наддніпрянщини, європейські політики не передбачали можливості залучення самих українців до вирішення своєї долі, що було однією з причин їх невдач
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 828; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!