Наслідки Віденського арбітражу

 

Внаслідок Віденського арбітражу від Підкарпатської Русі на користь Угорщини відібрано територію площею 1523 квадратних кілометрів. На цій території знаходилось 97 населених пунктів і 26056 будинків. У них проживало  173233 чоловік, з яких 85 000 угорців, 40 тис. українців, 30 тис. євреїв і біля  20 тис. іншого неугорського населення. [1] Потрібно зауважити, що до Угорщини у відсотковому відношенні відійшла основна частина інтелігенції - 11,40 %. [2]

Українська еміграція з захоплених територій призвела до різкого зростання населення в м. Хуст з 17 до 30 тисяч чоловік.

Важливим наслідком відторгнення Угорщиною цих земель стало перекриття основної залізничної колії через Мукачево - Ужгород в напрямку на Словаччину, а також шосейних шляхів в тому ж напрямку.

Підкарпаття практично опинилося в транспортній ізоляції від решти ЧСР.

 

 

Хід Евакуації

 

Евакуація державних установ і мана з цих земель повинна була завершитись до 10 листопада 1939 р.

Новий уряд А.Волошина переніс до Хуста свою канцелярію. Тоді, як українське населення клопоталося справами евакуації майна державних установ, національно-громадських інституцій та власного майна, Угорці й

Русофіли організували банди для зриву процесу евакуації. [3]

Члени УН Оборони, яка складалися переважно з Галичан, діячі ОУН, оформили військовий захист евакуації. Так вони відбили напад угорських банд під час евакуації майна " Просвіти " та будинку уряду в Ужгороді. [4]

В Мукачеві евакуацію очолив С.Вайда. Майно спочатку відвозили до навколишніх сіл, які залишалися під Карпаторуською владою. Вивозили переважно на селянських возах, так як автомобілів не вистачало.

Ввечері 9 листопада евакуація закінчилася і вже вранці 10 листопада угорські війська ввійшли в отримали території. Разом з майном з захоплених угорцями земель до Підкарпатської Русі виїхало близько 50 тисяч українців, значна частина яких ( переважно інтелігенція ) поселилася в Хусті.

________________________

1.П.Стерчо ..... с.74

2.Нариси Історії Закарпаття ..... с.295

3.Там же .... с.295

4.П.Стерчо ..... с.76

 

Після 10 листопада 1938 р. віце-губернатор О.Бескид звільнив з посад велику групу чиновників, які залишилися на територіях, що ввійшли до Угорщини.

В місті Хуст, який став новою столицею Підкарпатської Русі було організовано державний апарат. Тут уряд завершив свою реорганізацію, розпочату ще в Ужгороді.

Уряд складався з чотирьох міністерств: внутрішніх справ, освіти, суддівства (юстиції) і комунікації. Кожне окреме міністерство мало декілька ресортів (відділів). Колишній краєвий уряд, що його ще евакуйовано з Ужгороду виявився в адміністрації зайвим1 його ліквідовано, хоча формально ліквідовано рішенням уряду лише 26 грудня 1938 р.

Міністерство юстиції, що належало до компетенції прем'єр-міністра, очолив радник А.Дудка. Пізніше при цьому відомстві утворена комісія на чолі з В. Комарницьким, яка займалася юридичною термінологією "спеціально для Карпатської України" . [1]

Міністерство культури, шкільництва та народної освіти було в руках самого прем'єра, яке очолив радник А. Штефан. Обидва мали великий досвід у цій справі і нею надзвичайно дорожили, знаючи її важливість для народу.

А. Штефан негайно взявся за покращення системи освіти, утворивши ряд гімназій в Рахові, Сваляві, Перечині та ін. Торгову академію перенесено до Сваляви. Збудовано нові українські міські школи.

Важливою діяльністю цього міністерства була релігійна опіка.

Єпископ Крижевицької Греко-Католицької єпархії інформував Конгрегацію Східної Церкви про відсутність у чотириста тисячної групи віруючих Єпископа.

14 листопада Папа Римський Пій ХI прийняв на аудієнції Єпископа Нярадія і слідуючого дня, Свята Конгрегація для Східної Церкви видала декрет в якому призначено нового єпископа Діонісія Нярадія до Хустської Єпархії. [2]

Міністерство культури, шкільництва й народної освіти мало в своїй юрисдикції справи національних меншин. Усі існуючі школи національних меншин були збережені й утримувалися державою, чи приватними коштами.

28 грудня 1938 р. прем'єр прийняв делегацію єврейських релігійних громад і сіоністичних організацій з послом Хаїмом Кугелем у проводі, які висловили свою лояльність урядові Підкарпатської Русі.

До Хусту приїхали відомі письменники: О.Олесь, У. Самчук,                В. Гренджа-Донський та інші, які заснували літературно-мистецьке товариство "Говерла". Російськомовні письменники створили аналогічне письменницьке товариство. [3] Сюди ж переїхав державний театр " Нова Сцена" під головуванням режисера Ю.А. Шерегія, який у кінці листопада дав виставу " Запорожець за Дунаєм". Сім'я Лисюків створила кіностудію " Терра-Фільм ", яка згодом зняла фільм "Трагедія Карпатської України" і фільмувала засідання Сому 15 березня 1939 р. Незважаючи на те, що культурне життя продовжувалося відчувався значний спад порівняно з міжвоєнними роками. Активна діяльність уряду частково відсунула на задній план політику уряду по відношенню до культури.

Міністерство комунікацій і господарства очолив Ю. Ревай. Це відомство мало вісім ресортів : господарство, фінанси, залізниці, поштовий, телефонний та телеграфний зв’язок, охорони здоров'я , торгівля і промисловість , громадські роботи і соціальна опіка.

Щоб дізнатися про справжній стан автономії та її потреби, міністр Ю. Ревай в супроводі своїх співробітників -експертів, зокрема інженера  Л. Романюка, О. Мурата та ін. відбув кілька інформаційних поїздок у найбільш потребуючі райони Підкарпаття. Висновки були слідуючи: недоступність транспортного сполучення, довозу харчів, можливість широкого експорту лісу та солі.

 

1.Нариси Історії Закарпаття с.285

2.П.Стерчо с.85

3.Нариси історії Закарпаття . с.301

 

Економічним партнером стала Румунія. Забезпечення продуктів з Румунії, посилення експорту лісу мінеральних вод-основні задачі міністерства. Робилися спроби проведення щодо реорганізації та централізації управління лісовим господарством, проведення його націоналізації. Для розбудови лісового господарства потрібні були інвестиції. Вони мали вкладатися у зміцнення промислових підприємств та на удосконалення комунікацій, необхідних для транспортування деревини. У січні 1939 р. почалися великі роботи в державних лісах.

Велика увага приділялась розробці корисних копалин., мінеральним джерелам, які знаходились у Воловому, Голубине та ін. У напрямку скріплення активів економічного балансу Підкарпатської Русі заплановано було розпочати добування нафти та вугілля. Але так, як це вимагало значних капіталовкладень то справу не було завершено і вона так і залишилась у планах. У Нересниці, Підлеші почали видобувати мармур, сіль у Солотвині, у якому заплановано побудувати млин для солі. Певне місце у структурі промислового виробництва посідали підприємства хімічної промисловості в розвиток якої залучався іноземний капітал. Обговорювалось експорт до Англії сірників фірми " Вулкан ". Шведські бізнесмени змогли побудувати кілька фабрик харчової промисловості в краї незважаючи на свої плани.

Уряд Карпатської України доклав чимало зусиль щоб покращити транспортне сполучення й зв'язок, розбудовувати нові комунікації. Між Хустом і Пряшевом через Сваляву, Перечин і Великий Березний налагоджено транспортне сполучення військовими автомобілями та державними автобусами. Вироблено план будівництва залізниці з Хусту через Довге й Сваляву, до Перечина. Реально плани почалися реалізувати в кінці 1938 р. з початком будівництва автомобільних та залізничних шляхів.

На початку березня 1939 р. з Угорським урядом узгоджено про транзитний переїзд по угорській території поїзду Хуст - Прага, та Тересва -

Костолани – Будапешт – Мукачево - Львів. Через Угорщину допускалися перевезення людей лише в закритих вагонах. Узгоджено й з Румунією про пропуск поїздів в напрямку Ясіня.[1]

Поштовий, телеграфний та телефонний зв’язки діяли в Карпатській Україні безперебійно, хоча й тут вистачало клопотів. Засновувалися нові поштамти в селах де їх не було. Складна ситуація з транспортним сполученням затрудняла доставку пошти. В лютому 1939 р. було налагоджено телефонний зв’язок з Чехією та Словаччиною. Проведені 3 телефонні й 2 телеграфні лінії.

Однією з невідкладних проблем, яку необхідно було вирішити якомога швидше була електрифікація. Територія краю електрифікована лише частково. У Хусті цією справою займалося товариство " Карпатські електральні". Воно мало у власності малі електростанції в Ясінях та Воловому. В 1939 р. повинна була почати діяти електростанція в Оноківцях.

Складна була обстановка в сфері медичного обслуговування.

Особливо не вистачало кваліфікованих кадрів. У медицині робилися певні заходи для поліпшення її стану. У Севлюші відкрилися курси для акушерок. Будувалися нові лікарні у Рахові, Великому Березному. [2]

Відділ інформації при Президії влади Карпатської України очолював   В. Комарницький. Засадниче завдання внутрішньої інформації населення виконувала преса. Газета " Нова Свобода "як орган УНО була фактично урядовим  часописом. Важливими часописами були газети "Наступ", "Карпатська Україна"- для селянства та ін.

Отже, автономний уряд А.Волошина приділяв значну увагу вирішенню наболілих економічних, культурних та інших проблем. Однак, брак коштів, активна політична діяльність та багато складних як внутрішніх так і зовнішніх факторів не дали можливості уряду цілковито зайнятися проблемами народного господарства та культури.

 

Внутрішня політика уряду.

 

Одним з основних завдань Хустського уряду стало наповнення змістом тих автономних прав, які Підкарпатська Русь як суб'єкт федеративної Чехословаччини здобула після 11 жовтня.

У галузі державного права Кабінет Міністрів і його ресорти видавали нормативні акти різної форми та створювали систему державного управління. 14 листопада 1938 р. Президія Ради Міністрів Підкарпатської Русі прийняла рішення про створення служби безпеки. [3] Додатковим розпорядженням ця служба виводилася зі структури міністерства внутрішніх справ і ставала підзвітною лише голові уряду. 15 листопада Президія поліційної Дирекції в Хусті звернулася до автономного уряду з приводу створення в цьому місті управління поліції. [4]

Влада погодилася з цією пропозицією 16 листопада і 16 листопада міністр внутрішніх справ Е. Бачинський приступив до виконання обов'язків, підписав розпорядження про реорганізацію свого відомства й утворення в ньому чотирьох відділів. [5] 18 листопада А. Волошин видав розпорядження про організацію біля Рахова концтабору, який мав почати свою роботу з двадцятого листопада. До концентраційного табору мали засилатися дезертири та втікачі з за кордону, особи які провиняться проти " інтересів держави " та злочинці. [1]

Фактично, ж концтабір став місцем для перебування інакомислячих, в першу чергу - русофільської орієнтації, та " непевних" людей, які втікали з-за кордону в Підкарпаття.

___________________________

1.Нариси Історії Закарпаття ..... с.285

2.Там же ..... с.285

3.Нариси Історії Закарпаття .... с.285

4.Там же ..... с.285

5.Там же ..... с.286

 

Створення механізму позасудового переслідування було необхідно в умовах постійних нападів угорських та польських терористичних груп, що й зумовлювалося в цьому рішенні.

Уряд Підкарпатської Русі також взявся за реорганізацію власної адміністрації, в нових умовах розмежовуючи всі ділянки життя автономії в компетенцію відповідних міністерств. Потрібно було негайно провести розмежування нових адміністративних округ, зокрема тих, що їх частини були окуповані угорцями, як Чинадіївського (раніше Мукачівського), Середнянського ( Ужгородського) та інших. У зв’язку з цим було в деяких районах провести й реорганізацію нотаріальних волостей.

Голова Президії міністерства внутрішніх справ, О. Павлюх досить непогано справлявся з цими обов’язками. Зокрема гостро стояло питання розбудови столиці та передачі в найкоротшому часі керівництва округ і волостей в руки українських адміністраторів. Багато чеських працівників адміністрацій почало масово вчити Українську мову щоб залишитися на своїх місцях.

Затвердження правової компетенції автономії Підкарпатської Русі в складі Чехословаччини стало можливим лише 22 листопада 1938 р., коли Народні Збори внесли до конституції ЧСР поправку в формі " Конституційного закону про автономію Підкарпатської Русі " за яким закріплювалася влада уряду А.Волошина, автономний статус Підкарпатської Русі, потреби скликання сойму та інші питання. Уряд мав дотримуватися повноважень зазначених в даному положенні. Проте вже 25 листопада 1938 р. уряд порушив правові норми конституції видавши розпорядження про запровадження на території Підкарпатської Русі державної Української мови. [2] Право приймати таке рішення у формі закону мав, за конституцією ЧСР лише обраний населенням сойм автономної території. [3]

Перебравши на себе всю повноту влади в автономії уряд посягнув на ще одне порушення конституційного закону ЧСР видавши розпорядження від 30 грудня 1938 р. про встановлення офіційної назви автономії "Карпатська  Україна" яка мала вживатися поряд з старою назвою                   "Підкарпатська Русь".

Це розпорядження практично порушило положення конституційної грамоти ЧСР щодо Підкарпатської Русі. Адже за цією конституційною поправкою назву автономної території мав призначити сойм. [4]

Розпорядженням міністерства внутрішніх справ від 24 січня 1939 р. завершено формування структури виконавчо-розпорядчої влади у Карпатській Україні. В цьому документі зазначається : " Уповноважую всіх окружних начальників аж до відкликання, щоби громадські заступництва там де окажеться потрібно іменувати правительственого комісара та дорадчу комісію Опис свого розпорядження о розв'язанню громадських заступництв та іменуванню комісарів предложіть міністерству вунтрішніх справ в Хусті. [1]

Якщо взяти до уваги, що до цього часу в сільських населених пунктах краю низовими ланками системи державного управління виступали сільські заступництва, очолювані старостами, то після цього розпорядження окружні начальники отримали повноваження розпускати сільські заступництва повсюди "де укажеться потреба", призначивши на їх місця урядових комісарів. Вже у січні такі органи самоврядування були розпущені в Великих Лучках, Тересві, згодом в Тереблі, Довгому та ін. селах. Це робилося під впливом українофілів, які доводили до відома окружного начальника, що діяльність обраних загальною громадою заступництва і старости є                    " ...виразно протидержавною" [2]

____________________

1.Нариси Історії Закарпаття .... с.287

2.П.Стерчо .... с.119

3.www.hist-dokyments.narod.ru/Ukrhist/Zakarpattya/konst_zakon.htm

4.Там же

 

Отже, реформа місцевого управління спираючись на ідеї загальнодемократичних принципів фактично переростала в вертикально ієрархічну структуру виконавчої влади авторитарного типу, що було характерною тенденцією того часу під тиском зовнішньо і внутрішньо політичних обставин.

Окремо варто розглянути організацію судової системи та судочинства та спроби її реорганізації.

До отримання автономії Підкарпатської Русі функціонувала така модель судової системи: окружні суди - крайовий суд в Ужгороді - " Підкарпатський відділ " Верховного суду ЧСР в Кошице.

Питання регулювання державно-правових відносин цієї території з центральними органами влади входило до компетенції конституційного суду республіки. Судова влада виступала окремою й незалежною гілкою влади.

Після отримання автономії Підкарпатської Русі відбулися важливі зміни. 9 листопада 1938 р. Верховний Суд республіки перенесений в село Лавочне. 14 листопада міністерство юстиції в Хусті отримало від управління краєвого суду Пежанського листа, в якому повідомляється, що краєвий суд та прокуратура перенесена з Ужгороду до Великого Березного.

Наступ угорської адміністрації зумовив перенесення судових установ. Ужгородський окружний суд перенесено в село Анталовці, а частково до В. Березного. Евакуйовано весь маєток судових установ. Мукачівський окружний суд евакуйовано до Сваляви.

Краєвий суд висунув уряду А.Волошина пропозицію про реорганізацію судової системи. Запропоновано роздроблення великих окружних судів на малі окружні суди під керівництвом одного - двох суддів для опрацювання справ на околичних територіях та відсутність повного взаємозв’язку цих судів, зважаючи на розірваність комунікацій. Президія Верховного суду в с. Лавочне 9 грудня 1938 р. прийняла рішення про структуру окружних судів на територіях які залишилися від окружних судів в містах Ужгород і Мукачево. Замість них засновувалися окружні суди у Великому Березному ( рештки Ужгородського та частину Мукачівського округів ), у Нижніх Верецьках (частина Мукачівського округа ), та в с. Іршава ( частина Мукачівського округу з селами Завидово, Лалово, Арданово, та ін. ). В якості вищих судових інстанцій для окружних судів були створені два краєві суди у В. Бережному та Хусті. [1]

Судова справа в Карпатській Україні остаточно отримала юридичне закріплення виданням ряду розпоряджень від 16 січня 1939 р. Одне з них стосувалося процедури судочинства, в якому зазначалося про діяльність краєвих судів у В. Березному та Хусті та про ведення карних справ. [2] У другому розпорядженні уряду А. Волошина йшла мова про створення вищого суду й вищої державної прокуратури, принципів їх організації та про склад окружних судів та прокуратури. [3]

Третім розпорядженням було запроваджено виконання у краї закону ЧСР " Про охорону республіки", та принципів судівництва таких справ у краєвому суді в Хусті. [4] За четвертим розпорядженням суди утворювалися у Перечині, Середньому, Сваляві, В. Березному, Н. Верецьках, Іршаві, Севлюші, Хусті, Воловому, Тячеві. Завершенням судової реформи стало розпорядження уряду від 21 лютого 1939 р. про реорганізацію території компетенції окружних судів. За ним деякі села з одного судового округу включалися до іншого.

Отже, вимушена реформа судової системи, її територіальної компетенції, складу судів призвело до неоднозначних наслідків. Суди позбавилися можливості розгляду деяких справ, особливо в сфері безпеки республіки, зросло свавілля й політичне переслідування з боку чиновників і фактично судова система втратила незалежність як окрема гілка влади.

_______________________________

1 Нариси Історії Закарпаття ..... с.288

2. Там же ..... с.289

 

З іншого боку позитивним досягненням у судовій реформі було впорядкування судової системи на територіях які були підмандатні колишнім окружним судам в Ужгороді й Мукачеві та відновлення судової влади на всій території Карпатської України.

________________________

1.Нариси Історії Закарпаття ..... с. 290.

2.www.hist-dokyments.boom.ru/Ukrhist/Zakarpattya/syd.htm

3.Там же ... розпорядження 2

4.Там же ... розпорядження 3

 

На шляху до незалежності

 

Для повної реалізації автономних прав Карпатської України було зроблено майже все урядом А. Волошина крім скликання Сойму.

За нормативними актами ЧСР Сойм мав скликатися після проведення виборів, правове регулювання процедури яких, скликання й компетенція законотворчості Сойму розглядалася в Сент - Жерменському мирному договорі 1919 р. та в Конституційному законі ЧСР від листопада 22 листопада 1938 р. Зокрема в пункті дев'ять цього закону визначалося " ... законодавчу владу на територію Підкарпатської Руси, обраний загальним, безпосереднім, таємним принципом пропорційного представництва ". [1]

Для реалізації цього пункту закону почалися підготовка до проведення виборів. 12 січня 1939 р. А.Волошин підписав " Оголошення міністерства внутрішніх справ в Хусті про розписання виборів до першого Сойму Карпатської України ". [2] Вибори призначалися на 12 лютого 1939 р.

Кандидатські листки потрібно було подати до 12 години голові кураєвої виборчої комісії в Хусті, двері 22. [2]

Отже, партіям пропонувалося до 221 січня подати свої кандидатські листи голові крайової виборчої комісії. Але фактичний тиск і заборона діяльності Русофільських організацій зменшували демократичність виборів.

Уряд Волошина пішов на максимальне ускладнення вільних виборів.

Для цього, по перше, формування виборчої комісії та призначення її голови затягувалося близько тиждень. Лише 16 січня вийшло розпорядження уряду про призначення головою виборчої комісії старшого комісара політичної управи П. Калинюка. [3] По-друге, сама публікація оголошення про призначення виборів до Сойму Карпатської України вийшла лише 18 січня в газеті " Нова Свобода".

В документі від 16 січня про призначення голови виборчої комісії посилалося на розпорядження уряду про вибори до Сому яке надруковано 18 січня. Самою противоречністю та заплутаністю цих дій, уряд намагався перешкодити опозиційним партіям та організаціям взяти участь у виборах.

Побоювання уряду щодо впливу опозиційних партій в новому сомі були цілком реальними. Популярність Русофільських та Угрофільских організацій була високою. Досить лише згадати спровоковану Русофілами сутички жителів у с. Іза з січовиками на початку січня 1939 р. [3]

Ще одною перепоною до вільних виборів стало розпорядження кабінету міністрів про розпуск всіх існуючих партій. Єдина про владна партія - Українське Національне Об'єднання почало створюватися 18-19 січня 1939 р. 18 січня ідея створення УНО закріплена постановою уряду. З складенням проводу від 24 січня остаточно створено УНО. Очолив УНО Ф. Ревай. Заступником обрано М. Тулика. Генеральним секретарем А. Ворона. Секретарем  І. Рогача. Друкований орган УНО газета " Нова Свобода " редактована Василем Гренджою - Донським. До складу проводу ввійшли всі діячі тогочасних Українофільських організацій : А. Штефан, М. Бращайко,    І. Климпуш, С. Клочуряк та інші. [1] що характерно, провід УНО призначався урядом, і сама партія стала державною. В УНО, фактично, влилися всі творчі елементи Українофільської течії, бувші члени ХНП, УНСП, АП, Націоналістичної молоді, Соціал-демократичної та безпартійні.

____________________

1.www.hist-dokyments.narod.ru./Ukrhist/Zakarpattya/konst_zakon.htm

2.www.hist-dokyments.narod.ru./Ukrhist/Zakarpattya/pro_vuboru.htm

3.П.Стерчо ..... с.123

 

Ці угруповування партій об'єдналися для захисту влади. Після заборони в ті дні опозиційної діяльності, УНО стала монополістичною силою в краї.

Незважаючи на перешкоди, так звана " Група Подкарпатских Русинов" спромоглася вчасно подати заявку на участь у виборах. Крайова виборча комісія її зареєструвати відмовилася. Це вмотивовувалося такими порушеннями:

1.Лист не був представлений від зареєстрованої політичної партії (виборчий закон ЧСР ч.126-127), а " Група Подкарпатских Русинов " ніде не була зареєстрована як політична партія.

2.Представник цієї групи не надав відповідну схему грошей на друк виборчих бюлетенів.

3. До кандидатських прізвищ були включені особи, які не давали на те своєї згоди, бо були включені в виборчий список УНО. [2]

Окремий виборчий список висунули до центральної виборчої комісії українські жіночі організації на чолі з С. Тисовською та М. Химинець, на знак протесту, що в кандидатському списку УНО не включено жодної жінки.. Але вони також не отримали право мати своїх кандидатів.

Список склали з кандидатів лише від УНО. Більшість кандидатів подано від м. Хуст, з районів кандидати представляли найбільші населені пункти. Кілька кандидатів були нібито від національних меншин і їх імена та прізвища подані латиницею. [3]

Для популяризування УНО та кандидатів виборчого списку почалася виборча кампанія. Її вели осередки УНО, Карпатської Січі та емігранти. Для пропаганди були широко використані анти угорські настрої населення, і так загострені нападами угорських диверсантів та терористів. В останній перед виборами тиждень УНО організовано 98 публічних зборів. [4]  

31 січня засідання УНО розподілило агітаторів по автономії. Головою пропаганди призначено Комаринського. Масово використовувались плакати та агітки. Штаб УНО розміщувався в канцелярії уряду. На плечі І. Шерегія спадала вся адміністративно-організаторська робота. Люди самі вигадували гасла і способи агітації, пишуть і розношують агітки. В.  Комаринський подав гасло, яке стало основою виборчої кампанії -- "змагання за білий прапор". Вивішування білого прапора - ідея А.Волошина, яка передбачала умовний знак для зображення перемоги кандидатського списку УНО в населеному пункті з 98 відсотками голосів.

Для агітації широко використовувалася преса. В. Гренджа - Донський, редактор " .. славославія " за кандидатів на виборах від УНО. До готування статей на газети " Нова Свобода " згадує як Н. Комаринський дав йому завдання написати підтримку кандидатів прилучився відомий український письменник Улас Самчук . [ 1 ] Поруч із широко розгалуженою виборчою кампанією до населення видано ряд закликів. Насамперед сам уряд звернувся з відозвою " До всіх громадян Карпатської України ", за підписами            А. Волошина та Ю. Ревая. Православні кандидати УНО відбули спеціальну передвиборчу конференцію, і з відозвою, що її підписали три кандидати,

17 священників і 5 провідних діячів Православної церкви. Апостольський адміністратор Єпископ Нярадій видав окремого пастирського листа, в якому одною з проблем зачіпав справи виборів. Слідом цього пішли різні професійні та жіночі організації. [2]

_____________________

1.Гренджа-Донський В.С. Щастя і горе Карпатської України: Щоденник. Мої Спогади-Ужгород.-2002.//

www.litopys.org/grendzh/grendzh03

2.П.Стерчо ..... с.124

3.www.hist-dokyments.narod.ru/Ukrhist/Zakarpattya/vub_spusok.htm

1.Нариси історії Закарпаття .... с.313

 

Чеська Народна Рада 9 лютого 1939 р. видала заклик, в якому закликала підтримати на виборах Українську владу уряду А. Волошина, тобто УНО. Що особливо було дивно , заклик підписав відвертий Русофіл генерал Л. Прхала. Але , цей заклик не був сприйнятий в чеських колах Карпатоукраїнського населення.11 лютого всі кандидати роз’їхалися для агітації на околиці. Наприклад, Ф. Ревай відбув на Гуцульщину. [3] Всього в той день відбулося близько шістдесяти агітаційних зборів. Під вечір більшість кандидатів зібралися в Хусті, де мали бути присутні при підрахунку голосів та оголошенні результатів.

З боку Угорщини та опозиції проводилася антиагітація. 31 січня Угорці вислали вишколених агітаторів з провокативними листівками. В їхнє завдання входила антиурядова агітація та підбурення угорського та русофільського населення на повстанську та терористичну діяльність. [4]

Отже, передвиборча підготовка влади йшла в напрямку збереження її монополії в законодавчому органі - Соймі, для цього уряд пішов на утворення єдиної провладної партії УНО та недопущення інших політичних організацій до участі в виборах. Фактично право на демократичні вибори для населення було знехтовано.

Вибори пройшли в неділю 12 лютого 1939 р. На кожну дільницю проводом УНО призначено виборного комісара. Сам хід виборів істориками розглядався неоднозначно.

Члени УНО, які згодом писали про події періоду Карпатської України розглядали вибори однозначно як позитивний момент в розвитку демократії в Карпатської України. Всі вони вважають, що вибори пройшли чисто, ніхто ні на кого не впливав, засвідчено незначні порушення при виборчому процесі та рідкісні випадки фальсифікації, які істотно на результати виборів вплинути не могли.

Інші вважають, що вибори 12 лютого 1939 р. це тотальна фальсифікація волевиявлення населення. Надзвичайно високий відсоток голосів (92, 4 %) за кандидатський список УНО відразу ж викликав хвилю критики ходу виборів. Можливість критики виборів дало відсутність контролю з боку конкуруючих партій та закордонних спостерігачів на виборах до сойму. Дійсно, безальтернативні вибори за один кандидатський список перетворювалися на своєрідний плебісцит на предмет довір'я владі з боку громадян.

Ширилися чутки, що за кілька днів до виборів усі виборчі комісари були викликані до окружних секретаріатів УНО, де отримували усні інструкції, щодо проведення намічених заходів 12 лютого. [1]

Так, чи інакше за умов безальтернативних виборів процес виборів пройшов без значних ексцесів. Самі вибори, свідки подій описують як простий процес виборів, який особливо нічим не відрізнявся від попередніх виборів до парламенту Чехословаччини. [2]

В результаті виборів всього проголосувало 263202 громадян з 284365 тих хто мав право голосу. За УНО проголосувало 244992 ( 92,4 % ) голосуючих, проти 17752 (6,7 %). Недійсних бюлетенів визнано 2338 ( 0,8 % ). [3]

Високу явку виборців пояснюється зацікавленістю населення своєю долею і бажанням виявити свою підтримку урядові на чолі А. Волошина, а висока явка проугорсько настроєного населення пояснювалась бажанням дати максимальну кількість голосів проти УНО. Інші пояснювали високу явку тотальною фальсифікацією результатів виборів.

Підрахунок голосів організовано в Хусті. Для оголошення результатів виборів в округах на балконі Січового готелю вивісили мегафони, через які цілий день оголошували результати голосування та про "вивішення білого прапора ".

 

___________________________

1. В.-Г. Донський .....//www.litorys.org/grendzh/grendzh04

2.Там же .....

3.Там же .....

4. В.-Г. Донський .....//www.litorys.org/grendzh/grendzh04

 

Результати надходили по телефону та телеграфному зв'язку. Опівночі 12 лютого 1939 р. до Хуста поступили результати з семи округ. За офіційними даними 130 сіл вивісили білий прапор.

Закордонна преса розглядала вибори неоднозначно. Чеська преса в загальному холодно віднеслася до виборів, лише стисло оголосивши результати виборів. Угорська преса однозначно засудила вибори вважаючи їх загально-сфальсифікованими і які порушували домагання Угорщини про приєднання Карпатської України і ці вибори знищили вимоги Угорщини плебісциту в Карпатській Україні щодо приєднання до Угорщини. Емігрантська преса переважно позитивно оцінила хід і результати виборів.

Отже, волевиявлення населення на виборах до сойму Карпатської України, хоча й безальтернативних і з беззаперечними фальсифікаціями, показало підтримку переважної більшості населення політики влади та довірило провладній УНО вирішувати долю автономії на засіданнях Cойму.

Вибори до сойму Карпатської України закінчилися перемогою українських національних сил. В майбутньому соймі мало засідати 32 посли, які пройшли по виборчому списку.

Згідно з артикулу п'ятого, пункту третього конституційної грамоти Чехословацької федерації президент республіки мав скликати Cойм на сесію не пізніше ніж після одного місяця після виборів. [1]

Найбільш вірогідною датою скликання сойму було 2 березня в м. Рахові. Особливо протегував скликання Cойму в Рахові С. Клочуряк. За його словами, гуцульскі села навіть зобов'язувалися взяти на себе частину видатків. [2] Щодо цієї події поштова служба навіть надрукувала поштові марки приурочені майбутньому засіданню Cойму в Рахові.

 

_________________

1.Нариси Історії Закарпаття .... с.315

2. Взято з спогадів жителя с. Ясіня О. Манівчука

3. П.Стерчо ..... с.129

4. В.-Г. Донський .....//www.litorys.org/grendzh/grendzh04

 

Але президент Е. Гаха всіляко затягував відкриття сойму. Це він також зумовлював неможливістю Рахова організувати зібрання Сойму. Тому було вирішено перенести скликання сойму до Хуста, хоча точна дата його скликання не визначалася. Чеський уряд намагався взяти під контроль вже досить непокірний уряд А. Волошина. Відразу ж після виборів в уряді Карпатської України було замінено Е. Бачинського на ставленика Чехії, відвертого русофіла Льва Прхалу. Масові виступи населення та урядовців не допустили Прхалу до урядування. А.Волошин цілком надіявся закріпити склад автономного уряду на сесії Cойму. Федеративний уряд зробив ще один крок для закріплення контролю над автономним урядом знявши з посади міністра внутрішніх справ Ю. Ревая та призначивши на його місце С. Клочуряка.

Вже 28 лютого 1939 р. стало відомо, що планове скликання Cойму 2 березня в Рахові не відбудеться. Новою датою скликання Cойму мало бути 9 березня в Хусті. Зважаючи на затягування президентом Гахою з цим питанням змусило з'їхавшихся послів в Хусті почати неофіційні наради, на яких розпочато підготовчу роботу до офіційної першої сесії Сойму. Всі чекали декрету Е. Гахи про скликання Сойму. Тільки 10 березня федеральний президент Гаха видав декрет про скликання сойму Карпатської України на засідання на 21 березня 1939 р. [3]

Так довго чекати не довелося, зважаючи на загострення політичної ситуації в Чехословаччині А. Волошин настирливими вимогами добився перенесення дати скликання сойму на 15 березня 1939 р.

Отже, боротьба уряду Карпатської України за якнайшвидше скликання сойму, постійними відтягуванням президента федерації Е. Гахи скликання сойму вирішилося лише завдяки погіршенню внутрішньої ситуації в ЧСР та завдяки вдалому компромісу.

 ___________________

1.www.hist-dokyments.boom.ru/Ukrhist/Zakarpattya/konst_zakon.htm

2. В. - Г. Донський .... \\ www.litopys.org/grendzh/grendzh06.htm

3. П.Стерчо .... с.133

Шляхом компромісу між федеральним президентом Е. Гахою та головою Підкарпатського уряду А. Волошином засідання сойму було назначено на 15 березня 1939 р.

Скликання сойму ускладнювалося сутичками між чеськими військами генерала Прхали та військами Карпатської Січі, підготовкою Угорщини до наступу на Карпатську Україну. Найскладнішою проблемою в підготовці сойму були бої січовиків з чеськими військами в Хусті в ніч з 13 на 14 березня 1939 р.

Січовики в ніч на 14 березня після третьої години ночі блокували урядовий будинок, жандармське управління, пошту та вокзал.

Щодо причин цих подій існують різні точки зору. Одна сторона вважає, що це був бунт проти влади, і він готувався заздалегідь. Наводяться документи слідчої  комісії Президії Української Народної Ради від січня   1939 р. в якому згадується про нібито підготовку перевороту. Ще 19 січня 1939 р. було зафіксовано таємну нараду верхівки Карпатської Січі, де нібито було вирішено змістити уряд десь у середині березня. [1]

Василь Гренджа - Донський, у своєму щоденнику висловлює думку про те, що такі дії січовиків були спровоковані поведінкою генерала Прхали та тиском федерального уряд. [2]

Вночі на 14 березня, в зв’язку з наступом угорських військ команда ОНОКСу  вислала делегацію до прем'єра з проханням видати зброю. Доки вони клопоталися про це сотня січовиків пішли по зброю до будинку влади. До генерала Л. Прхали вмить дійшла чутка, що січовикам видають зброю і жандармерія зробила засідку січовикам. Почалася перестрілка яку січовики відбили і захопили будинок уряду та взяли зброю. Генерал Прхала ввів в Хуст розташований біля міста 45-й піхотний полк, на вулиці міста виведені танки та панцерні автомобілі.

О шостій годині чеські жандарми почали обстріл будинку ОНОКСу. Йшла жорстока перестрілка. Чехи застосували кулемети. Вони, за свідченням В. Гренджі-Донського знущалися з полонених і ранених січовиків, били їх ногами, прикладами рушниць. [3] Команда коша вислала близько сотні січовиків на оборону Головної команди. Особливо жорстокі бої тривали на площі перед Січовою гостинницею. Чехи підвели сюди танки та панцерники. Почалася облога гостинниці. В остинниці крім січовиків були німецький консул Д. Гофман з обслугою та іноземні гості. Танк розбив браму і солдати ввійшли до двору гостинниці. Січовики забарикадували сходи і відновили оборону. Чехи стріляли розривними патронами. Бій тривав до полудня, поки посильний А. Волошина М. Тулик не вмовив відчинитися наказу скласти зброю. Комендантом героїчної оборони був К. Гузар. Січовий кіш чехи оточили зранку 14 березня. Три сотні січовиків мужньо обороняли кіш. Втративши багатьох людей січовики відступили невеликими групами поза р. Тису з метою скритися в горах в напрямку Велятина. В сутичках загинуло близько сотні чоловік. ДО полудня чеські війська розгромили та роззброїли січовиків.

Ця внутрішня усобиця не сприяла обороні Карпатської України від наступу угорських військ.

Ситуація ще більше загострилася, коли десь о полудні в Хуст дійшла звістка про проголошення незалежності Словаччиною та розпаду Чехословацько-української федерації.

А. Волошин оголошує мобілізацію та призначає засідання Сойму на 15 березня за погодженням з президентом федерації, яке має початися о 16 годині. Генерала Сватека, який перебував у Сваляві призначено головним комендантом всіх збройних сил Карпатської України.

 

 

________________________

1.Нариси Історії Закарпаття .... с.315

2.В. Гренджа- Донський .... \\ www.litopys.org/grendzh/grendzh06.htm

3. Там же

О шостій годині вечора на мітингу в Хусті, а о восьмій годині по радіо А. Волошин проголосив промову-звернення до громадян Карпатської України про те, що 15 березня на Соймі буде офіційно проголошено незалежність Карпатської України. Крім того він оголосив про формування складу нового уряду :

прем’єр - Августин Волошин;

міністр внутрішніх справ - Юрій Перевузник;

міністр заграничних справ - Юліян Ревай;

міністр військових і господарських справ - Степан Клочурак;

фінанси й комунікація - д-р Юлій Бращайко;

здоров’я і соціальна опіка - д-р Микола Долинай. [1]

В таких складних умовах, під гуркіт гармат, боїв між угорською армією та січовиками на кордонах Карпатської України. 15 березня в Хусті було скликано сойм.

Практично з усіма заплановими законопроектами, які мав прийняти Сойм попередньо 14 березня А. Волошин ознайомив населення. Ніякої несподіванки й не було в головних законопроектах про незалежність Карпатської України. Перед зібранням Сойму більшість послів зійшлися о полудні до будинку Президії влади, біля підніжжя Хустського замку на спільні наради членів уряду, послів Карпато-Українського Сойму та членів проводу УНО.

Планувалося відкривати Сойм Карпатської України поєднуючи з святкуваннями визначної події, театральними виставами, почесною сторожею Гуцулів з топірцями. Багато іноземців бажало бути присутніми на засіданні Сойму. Але складна внутрішньо і зовнішньо - політична ситуація зумовила обмеженість запланованих заходів.

 

__________________

1.В. Гренджа- Донський .... \\ www.litopys.org/grendzh/grendzh06.htm

Сойм скликаний 15 березня 1939 р. на 16 годину в приміщенні спортзали Хустської гімназії. Посли посідали на свої місця. Для преси було виділено окремі місця. Прикрашена зала гімназії була декорована надзвичайно святково. Спеціально для цієї мети побудована бар’єра, що відділювала послів від іншої публіки, а над ними підвищення для президії. Стіна напроти розвішана прапорами. Посередині стіни величезний герб Карпатської України: щит, що розділений на дві половини, а на ньому з лівого боку чотири сині і три жовті рівні смуги, що заповнюють цілу половину; з правого боку — червоний ведмідь на срібному полі. Побіля герба з боків великі синьо-жовті прапори; вся зала в зелені, квітах, декорована національними прапорами, тризубами. [1]

Почалося засідання Сойму о 16-20. Прем'єр А. Волошин, як голова найвищого політичного форуму Української Народної Ради відкриває сойм. секретар Г. Кочерган зачитує програму відкриття. Голова УНРади констатує що з тридцяти двох послів присутні 22 :

1. Д-р. Августин Волошин;

2. Д-р Михайло Бращайко;

3. Д-р Юлій Бращайко;

4. Іван Грига;

5. о. Адальберт Довбак;

6. Д-р Микола Долинай;

7. Д-р Мілош Дрбал;

8. Августин Дутка;

9. Іван Ігнатко;

10. Василь Клемпуш;

11. Микола Мандзюк;

12. Михайло Феделеш;

13. Інж. Леонід Романюк;

14. Грігоріє Мойш;

15. Дмитро Німчук;

16. Юрій Пазуханич;

17. Федір Ревай;

18. Д-р Степан Росоха;

19. Василь Шобей;

20. Августин Штефан;

21. о. Кирило Тулик;

22. Михайло Тулик.

Прем'єр відкриває засідання Сойму своє промовою, яку закінчує рядками одного з віршів Т. Шевченка. Кочерган зачитує результати виборів до сойму. Проводятся вибори голови сойму, на посаду якого кандидатами обрано М. Бращайка та А. Штефана. Голосування проходило виборчими листками. А. Штефан отримує 20 голосів, М. Бращайко - 2. Головою сойму обрано А. Штефана , який зачитує присягу. Присягає також голова уряду. Заступниками голови сойму обрано Ф.Ревая та С. Росоху. Секретарями        А. Дутку та А. Романюка. Впорядниками М. Тулика та Д. Німчука.

Сформовано п'ять комісій - конституційно-правову, культурно-освітню, фінансову, соціально-медичну та комісія для захисту Карпатської України. [1] На цьому перше засідання закінчується. На кілька хвилин оголошена перерва.

Засідання друге

Засідання починається о 17-38. Розглядається законопроект поданий урядом про незалежність Карпатської України, державний устрій, назву, мову, прапор, герб та гімн. Референтом законопроекту виступає М. Бращайко. За скороченою процедурою було зачитано О. Стебельским промову про значення законопроекту для майбутнього Карпатської України. Законопроект прийнято в першому читанні одноголосно. Голосування піднятими руками. Після цього М. Бращайко зачитує промову. Засідання завершується. Оголошується перерва.

_____________

1.В. Гренджа-Донський  .....\\ www.litopys.org/grendzh/grendzh07.htm

Засідання третє

Законопроект про незалежність Карпатської України прийнято в другому та третьому читаннях. Ось текст Закону :

" Закон ч. 1. Сойм Карпатської України ухвалив цей закон:

Пар. 1. Карпатська Україна є незалежною державою.

Пар. 2. Назва держави є: КАРПАТСЬКА УКРАЇНА.

Пар. 3. Карпатська Україна є республіка з президентом, вибираним Соймом Карпатської України на чолі.

Пар. 4. Державною мовою Карпатської України є мова українська.

Пар. 5. Барва державного прапора Карпатської України є синя і жовта, причому барва синя є горішня, а жовта є долішня.

Пар. 6. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий герб: чотири сині та три жовті смуги у лівому півполі і червоний ведмідь у срібному полі на правій стороні, а також тризуб св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі. Переведення цього місця закону полишається окремому законові.

Пар. 7. Державний гімн Карпатської України є: "Ще не вмерла Україна".

Пар. 8. Цей закон обов’язує зараз із хвилиною його прийняття.

Частина 2.

Сойм Карпатської України ухвалив цей закон:

Пар.1 Сойм уповноважує уряд, щоб за згодою президента Карпато - Української Республіки видавав аж до відкликання розпорядження з силою законів.

Пар.2 Розпорядження видані за пар.1, мають бути предложені Соймові на його найближчім засіданні. Інакше тратять зобов’язуючу силу.

Пар.3 Цей закон обов'язує зараз від його прийняття. "    [2]

Значення цього закону було дуже велике. Карпатська Україна проголошувалася незалежною державою. Відтепер закарпатці могли самі розпоряджатися своєю долею, розбудовувати державність, стати центром всього українства. Однак зважаючи на складні зовнішньо політичні умови нападу угорських військ ця незалежність так і залишилася номінальною.

Сойм Карпатської України продовжував свою роботу.

Засідання четверте

А. Волошин оголошує промову про вибори першого президента Карпатської України.  Вибори проводяться виборчими листками. В результаті голосування одноголосно вибрано єдиного кандидата А. Волошина. З приводу цього в залі здіймається хвиля оплесків. Обраний президент зачитує текст присяги. Цим закінчується засідання.

Засідання п'яте.

Розпочалося розглядом законопроекту про повноваження уряду. Референтом виступає М. Бращайко. Законопроект передбачав надання урядові права видавати розпорядження  які б мали силу законів, до остаточного їх затвердження Соймом. Голосування підняттям рук. Закон прийнято в першому читанні. Засідання закінчилося в 18-42.

На останніх шостому і сьомому засіданнях цей законопроект прийнято в другому та третьому читаннях.

Засідання Сойму закінчилося близько двадцятої години вечора. Сойм не розглядав заплановане питання про формування нового уряду.

Засідання сойму Карпатської України стало остаточним пунктом боротьби Закарпаття за незалежність, на короткотривалому засіданні були прийняті історично-важливі рішення, які формували структуру влади Карпатської України в умовах військового часу, і стали важливим здобутком всього українства в боротьбі за державність українського народу.

_______________________

1.В. Гренджа-Донський   .....\\ www.litopys.org/grendzh/grendzh07.htm

2.В. Гренджа-Донський   .....\\ www.litopys.org/grendzh/grendzh07.htm

 

Криза Чехословацької федерації та її розпад в березні 1939 р. призвели до важливих міжнародних подій в центральній Європі, які прямо стосувалися долі Карпатської України. 14 березня незалежність проголосила Словаччина. Зважаючи на складність ситуації А. Волошин проголошує про намір 15 березня на засіданні Сойму прийняти закон про незалежність Карпатської України.

Сусідня Угорщина, яка давно вже виношувала плани по захопленню Карпатської України почала їх реалізацію.

На початку березня 1939 р. угорський уряд заручився підтримкою Німеччини в вирішенні питання Карпатської України та її окупації. Уже восени 1938 р. після виконання рішення Віденського арбітражу щодо передачі Південно-Західних земель Підкарпаття Угорщина тримала на кордоні з Карпатською Україною війська в повній бойовій готовності.

Підготовка до наступу на Карпатську Україну почалася ще в середині 1938 р. Командування збройними силами прискореними темпами вело будівництво військових укріплень з боку кордонів з Чехословаччиною, Румунією та Югославією на випадок контрнаступу на угорські території . Створювалась спеціальна група військ - Північ, до якої входили сухопутні війська, підкріплені моточастинами, кавалерією, артилерією і авіацією.

Донесення Д. Готвані уряду від 13 березня 1939 р. свідчить, що угорська армія готувала наступ проти Карпатської України в трьох напрямках. Перша група військ - Східна, готова наступати на Королево – Хуст – Рахів - Ясіня. Головне її завдання - подолати опір січовиків і не допустити захоплення території Східних Районів Румунськими військами.

Друга група військ - Центр, місцем базування якої були міста Берегово і Мукачево, наступатиме в двох напрямках: на Іршаву - Білки - Довге до Нересниці з поверненням потім на Сваляву. Друга група мала рухатися в напрямку Свалява - Нижні Верецьки.

Третя група військ - Захід, яка базувалася в Ужгороді мала наступати на Перечин - Великий Березний - Ужок. Частина сил мала бути кинута в напрямку сіл Тур'я Ремети -Порошково. Командуючий просив уряд встановити контакти з Польщею, щоб та у разі потреби подала допомогу угорським військам. [1]

Угорський уряд активно працював, щоб забезпечити захоплення Карпатської України та визнання цього кроку на міжнародному рівні.

Вже в листопаді 1938 р. Угорщина планувала окупувати Підкарпатську Русь. Але Німеччина та Італія не були готові до можливої війни з Чехословаччиною і тому своїм політичним впливом на угорський уряд           М. Горті змінила плани угорського нападу.

Угорські спецслужби поширювали неправдиву інформацію про терор уряду ,важке становище населення Підкарпаття і прохання місцевого населення про приєднання до Угорщини, щоб схилити уряди Німеччини та Італії до підтримки нападу на Чехословаччину. Для того щоб перевірити відповідність чуток німецька розвідка вислала прес-аташе Празького посольства Г. Гофмана з спеціальною місією, щоб він міг інформувати уряд про ситуацію.

В листі Рібентропові він розповідає про спокійну ситуацію політичної організації, про діяльність угорських терористичних та діяльність Карпатської Січі, яка була лише в зародковому стані свого формування і практично не володіла зброєю. В листі він доводить, що місцеве населення вбачає в Німеччині свого союзника, який допоможе розв'язати внутрішні та зовнішні проблеми. [1]

Німеччина в свою чергу вела політику заігрування з обома сторонами, таємно обіцяючи їм свою підтримку. Звісно ж Гітлер більше хотів завдяки цьому тримати під контролем Угорщину в питаннях угорсько - чехословацьких відносин.

___________________

1.Нариси Історії Закарпаття .... с.330-332

 

В лютому й березні 1939 р. міністр закордонних справ Угорщини Й. Бек пожвавив свою акцію проти Карпатської України, а в березні Бек постійно домагався спільного польско - угорського кордону. Німеччина все відкладала прийняття декларації про забезпечення кордонів Чехословацької федерації. Угорщина використовувала таку ситуацію, з можливістю окупувати Карпатську Україну. Вдалим моментом для цього було 12 лютого

1939 р.- день виборів до Сойму Карпатської України, кілька днів перед тим сконцентрувавши гвардію терористів - "Рондьош гарду ". Але німецький уряд не дав добро на таку акцію. Це зумовлювалося таємним планом "Грюн" по захопленню Чехословаччини десь в середині березня 1939 р.

Німеччина дала Угорщині підтримку у справі Карпатської України вже у 4 березня, коли під час чергових відвідин угорського міністра Я. Стояї у резиденції Рібентропа, де він отримав запевнення, що " Угорщина повинна бути терпелива ", під умовою, що угорський уряд не робитиме ніяких попередніх підготовчих воєнних заходів аж до знаку, що його дасть Берлін. [2]

Угорщина негайно почала відтягувати свої частини від кордону з Словаччиною та концентрувати їх вздовж кордону Карпатської України та частково Східної Словаччини.  В цьому районі зосереджено 12 дивізій, з них на лінії Мукачево - Ужгород стягнено три бригади піхоти, дві бригади кавалерії та одна бригада моторизованих частин. На Словацькому кордоні стояли дві бригади піхоти скеровані в напрямку Карпатської України.

Під вечір 12 березня 1939 р. А. Гітлер закликав до себе угорського посла в Берліні Д. Стояї та сказав, щоб той негайно їхав до Будапешту і особисто поінформував владу, що розвал Чехословацької федерації остаточний, а про долю Карпатської України Угорці  можуть вирішувати самі. [3] Це був натяк на дозвіл окупації.

 ___________________

1. П. Стерчо ..... с.182-183

2. Там же  ...... с.211

3. П. Стерчо ..... с.208

Ранком 13 березня 1939 р. спеціальний посланець Гітлера , голова відділу IV 5 у міністерстві закордонних справ Г. Алтенбург у супроводі німецького посла в Будапешті Отто Фон Ердманнсфорда з'явився у регента М. Горті, де вже їх очікували угорський прем'єр П. Телекі, голова генерального штабу Г. Верт і представник міністра закордонних справ Угорщини графа Г. Чакі. Німецька делегація вимагала щоб Угорщина розпочала агресію проти Карпатської України негайно. У відповідь М. Горті зауважив, що їм потрібна деяка підготовка, але після телефонної розмови Алтенбурга з Гітлером і переповідження Гітлерової вимоги угорцям, коронна рада запевнила німецьку делегацію, що в найближчих  дванадцятьох годинах розпочнуть наступ проти Карпатської України.

Горті в своєму листі Гітлеру від 13 березня 1939 р. зазначає, що угорські війська не можуть негайно почати наступ проти Карпатської України і виступлять лише десь після 16-го березня. Він обгрунтовував це нібито неготовністю п’ятитижневих рекрутів, які стягнуті до кордонів. [1]

Але Гітлер не задовольняється тим, що Горті хотів відкласти головний наступ, так як заплановано за німецьким планом операції "Грюн". Тому угорцям дано наказ розпочати наступ без проволоки. Гітлер хотів справити враження для світової громадськості, що Словаки як окрема нація проголосили незалежність, а Угорщина скористалася нагодою і окупували Карпатську Україну. У цій ситуації Німеччині нічого не залишалося, як окупувати Чехію та Моравію щоб не допустити чесько-словацької війни.

Угорська агресія проти Карпатської України являлася добро запланованою акцією, але зважаючи на невисокий політичний авторитет на міжнародному рівні урядові Угорщини прийшлося шукати політичних союзників в своїх загарбницьких планах, та залежати від їх політичного розрахунку в політиці щодо Чехословацької федерації.

Про намагання Угорщини заручитися підтримки у справі окупації Карпатської України було відомо всім і давно. Уряд А. Волошина постійно балансував між чеським федеральним урядом, Німеччиною в якої випрошував підтримку й протекторат. Гітлер всіляко підтримував проукраїнську політику Волошина, що створювало уявлення про прихильність німецьких владних кіл до самостійної української держави.

В дійсності Карпатська Україна була розмінною монетою в політиці загравання Німеччини з Угорщиною. Побоюючись нападу Угорщини      А. Волошин шукав шляхи для самооборони. Почастішали переговори уряду Карпатської України з Прагою про посилення контингенту військ, покращення її озброєння. Паралельно він веде переговори з Румунією, без відома федерального уряду. У цих складних умовах А. Волошин повністю переорієнтовується на Німеччину. В лютому 1939 р. А. Волошин сприяє відкриттю в Хусті німецького консульства, яке стало центром обговорення всіх питань внутрішньої і зовнішньої політики Карпатської України.

Провалилися й спроби встановлення контактів А. Волошина з Варшавою. Польський консул відмовив прем'єру Карпатської України у поїздці до Варшави.

А. Волошин до останнього вірив про можливість німецького патронату для Карпатської України. Він вбачав державу під протекторатом Німеччини, про що відверто заявляв.

В вівторок 14 березня 1939 р. прем'єр А. Волошин попередньо проголосив незалежність Карпатської України. Того ж дня о 1-30 ночі уряд передав до рук німецького консула Гамількара Гофмана телеграму в Берлін. В телеграмі А. Волошин висловлював прохання охорони німецького Рейху. самостійної Карпатської України. [1]

___________________

1. П. Стерчо ..... с.209

 

О 11-50 Гофман вислав телеграму про початок наступу угорських військ і про настійне прохання А. Волошина інтервеніювати в Будапешті в справі припинення наступу угорських військ. Ранком 15 березня 1939 р. Не одержавши з Берліну відповіді на телеграми, уряд Карпатської України звернувся з категоричною вимогою до уряду Німеччини відповісти чи вона пообіцяла Карпатську Україну Угорщині чи ні.

Вже о п’ятій годині вечора 15 березня, міністерство закордонних справ Німеччини вислало телеграму своєму дипломатичному представникові в Хусті телеграму, з повідомленням, що угорські війська вже просуваються вглиб території і німецький уряд радить йому не робити опору. [2]

Цю телеграму передано президентові А. Волошину саме під час святкового засідання Сойму Карпатської України. Уряд не прийняв ці домагання Німеччини та Угорщини з подібною заявою.

Формування власних збройних сил Карпатської України зайнялася організація Карпатська Січ. Спочатку вона задумовувалася як немілітарна організація і лише з здобуттям автономії почала набирати військових рис. Бойовий склад формувався переважно з галицьких емігрантів. З Галичини члени ОУН масово переїжджали в Підкарпаття. Тут вони сподівалися добитися створення незалежної української держави, яка б була плацдармом для звільнення Галичини й Волині від Польщі.

З числа корінного населення Закарпаття до складу Січі вступала переважно молодь, яка погано знала військову справу. Тому навчання січовиків особливо в березні 1939 р. проводилося цілодобово.

Головною проблемою Карпатської Січі на шляху формування її як військового формування була відсутність достатньої кількості зброї. Штаб Карпатської Січі багато працював над поповненням запасів зброї. Робилися спроби захопити склади зі зброєю, яка належала чеським частинам, які були успішними лише 15 березня 1939 р.

Сутички між січовиками та чеськими військами 13-14 березня в Хусті стали саме виявом боротьби січовиків за отримання зброї. Бойовики ОУН таємними способами добували зброю в Німеччині, Румунії, Югославії, Польщі. Іноді для закупівлі зброї використовувалися надані в формі допомоги Карпатській Україні від організацій діаспори. Зброї катастрофічно не вистачало. З початками боїв з угорськими військами отриману силою зброю від чеських військ відразу ж роздавали групам січовиків, які йшли на фронт.

Кількість січовиків була незначна, й за даними М. Вегеша складала від 2 до 4 тисяч чоловік . [3]

Командування Карпатської Січі очолював М. Климпуш, але з початком боїв командування на себе перебрали М. Колодзінський та             З. Косак.

Отже, Карпатська Січ на середину березня 1939 року була збройною силою, яка хоч і складалася з патріотів, готових до бою за Батьківщину, за українську державність, але булла позбавлена відповідних умов для виконання місії.

Внутрішнє становище Карпатської України бажало кращого.

Економічна криза загострила відносини між політичними силами.

Найбільш гостро на середину березня 1939 р загострилися ситуація між чеською адміністрацією, зокрема командуючими військами генералом             Л. Прхалою і властями Карпатської України.

Л. Прхала не приховував свою русофільську орієнтацію і всіляко протистояв автономному уряду. Це вилилося в кілька конфліктів з владою автономії в січні-березні 1939 р. Особливо гострий конфлікт розгорівся 13 - 14 березня в Хусті. Очевидна підготовка угорських військ до нападу, прикордонні інциденти 13 березня зумовили організацію Карпатською січчю оборони. Для цього вночі 13 січня командування Організації Народної Оборони Карпатська Січі вислала делегацію до прем'єра з проханням видати зброю для озброєння загонів січовиків і відправлення їх на фронт.

_________________

1. П. Стерчо .... с. 213

2. Там же   .... с.217

3. Вегеш М. М. Карпатська Україна в 1938 - 1939 рр. : Соціально- економічні аспекти - Автореферат дисертації,  кандидата історичних наук -- Ужгород. 1994 с.16

 

Січовики, які зібралися біля будинку влади попали в засідку чеських військ і захопили будинок. Війська генерала Л. Прхали почали бої з січовиками в Хусті, які тривали на протязі цілого дня. Особливо жорсткі бої були за Січову гостинницю та головного коша Карпатської Січі, де січовики зазнали відчутну поразку.

Внутрішній конфлікт напередодні вторгнення угорських військ, конфронтація обох сторін вносила розлад у реальні збройні сили, які могли б протистояти наступу угорців. Уряд А. Волошина не зумів успішно організувати оборону та співпрацю сил ОНОКСу та чеських військ.

О полудні 14 березня стало відомо, що Словаччина проголосила незалежність, і Чехословацька федерація припинила своє існування. Відразу ж угорські війська безпосередньо зосередженні на кордонах почали нападати на територію Карпатської України.

Воєнні дії 14 березня ще не мали характеру загального наступу, а були скоріше перевіркою сил ворога шляхом прикордонних сутичок.

А. Волошин оголосив мобілізацію, звістка про яку одначе була серед населення лише 15-16 березня. Генерала Сватека, який перебував у Сваляві призначено комендантом всіх збройних сил Карпатської України. Фактично ж чеськими військами керував ген. Л. Прхала, і тому ген. Сватек відмовився вислати війська на кордон.

Загін угорських військ спробував захопити 14 березня села Дравці, Баранинці, Часлівці,  та Коритяни, що знаходяться недалеко від Ужгорода, але чеські війська, які просувалися в напрямку Словаччини спільно з січовиками здійснили збройний опір і відбили напад.

Січовики здійснили кілька спроб прорватися до Ужгорода, але били відкинуті угорськими збройними силами.[1]

 

___________________

1. Нариси Історії Закарпаття ..... с. 331

Друга сутичка мала місце в районі с. Велика Добронь і Чомонин Ужгородського району. В окремих місцях угорські війська просунулися на 5-8 кілометрів і досягли сіл Страбічово і Горонда. Сутичка з січовиками і відсутність наказу про наступ зумовило відведення військ до с. Велика Добронь.

Найбільш інтенсивні бойові дії під вечір 14 березня 1939 р. Мали місце навколо Мукачева. Із с.Росвичова угорська армія почала наступ на с. Клячаново, Іванівці, Нове Давидково, Великі Лучки. Друга група військ рухалася в напрямку сіл Кольчино, Чинадієво, Лавки, Підстряловь і Ромочевиця де зустріла жорсткий опір і змушена була відступити до Мукачева. [1]

Подібні військові акції в другій половині дня 14 березня мали місце в районах населених пунктів Шаланки, Чорнотисово, Королево та ін. Незначними сутичками угорське командування  намагалося визначити готовність до оборони чеських військ і січовиків. Чеські війська були неготові до оборони по причині виведення військ в напрямку Словаччини, та ще особистим небажанням вступати в військові дії, а січовики по причині нестачі зброї і незначної кількості  січовиків.

Наступ угорських військ та розпад ЧСР зумовили потребу організації оборони країни. Вже 14 березня А. Волошин дав письмове розпорядження жандармерії передати  зброю в руки Карпатської Січ, однак Чехи не дуже поспішали це робити.

Телеграма з проханням допомоги в боротьбі проти угорської агресії була надіслана 14 березня до чеського уряду. Відповіді на неї не надійшло. Командуючий чеськими військами  в Закарпатті Л. Прхала, який загалом вороже ставився до Карпатської Січі, заявив про свою співпрацю з урядом  А. Волошина, але майже нічого не зробив для підготовки військ до оборони. [2]

Це також зумовлювалося вказівкою з Праги, яка надійшла вечором 14 березня 1939 р. і в якій рекомендувалося не чинити опору угорській армії та відводити війська через Словаччину та Румунію до Чехії. За вказівкою, треба було здавати зброю угорським, польським та словацьким військам або знищувати її на місцях. [3]

Стало ясно, що ніякої підтримки Карпатська Україна не одержить. Із Праги представник  уряду Карпатської України В. Шандор повідомляв, що звертався до дипломатичних представників різних країн, але ніхто не виявив інтересу до подій у Карпатах. [4] Уряд Карпатської України міг розраховувати лише на власні сили Карпатської Січі та всього народу краю.

В такій ситуації у владному будинку зібралася на нараду січова старшина, під головуванням міністра оборони С. Клочуряка. Утворена військова рада оборони держави. Створено штаб військової ради, яку очолили полковник С. Єфремов та К. Гузар, члени - поручники Бабіля, Філо-нович, Парчай, Гулянич, Чорний, Вайда, Щука, Роман - всього 11 чоловік .[1] Штаб створено за наказом міністра С. Клочуряка 15 березня 1939 р. Того ж дня проголошено Організацію Народної Оборони " Карпатські Січі "

регулярною армією Карпато - Української республіки. Головнокомандуючим став А. Волошин. Цей наказ мав вже не так значення внутрішнього, як державно-правового характеру.

З моменту видання цього наказу фактично майже нічого не змінилося в справі внутрішньої організації збройних сил Карпатської України та фактичному керуванні операціями на фронті. Він мав більше значення у державно-правовому розумінні тому, що Карпатська Січ оформилася як регулярна армія.

 

_____________________

1. Нариси Історії Закарпаття .... с.331

2. П. Стерчо ....   с.214

3. В. Гренджа-Донський ..... \\ www.litopys.org /grendzh/grendzh_07.htm

4. Нариси Історії Закарпаття .... с.333

 

Ввечері 15 березня проголошено загальну мобілізацію видану в газеті " Нова Свобода ". В мобілізаційному заклику йдеться мова про скликання всіх колишніх військових старшин, вояків до головної команди війська. В кінці заклик - " ... служили ми цісарям, всяким чужим президентам, то послужіть тепер своєму народові. " [2]

В дійсності зміст цього заклику не дійшов кожної української хати Закарпаття. Народні маси, до яких цей голос дійшов стали масово збиратися на збірних пунктах. Але їм часто відмовляли, мотивуючи відсутністю зброї та уніформи, щоб їх відправити на фронт.

Січовики всю свою активність спрямували для здобуття зброї. Чеські війська при евакуації не хотіли віддавати зброю січовикам. Наприклад, сорок п'ятий піший полк який розташовувався в Хусті, серед подвір'я частини солдати розбивали і палили рушниці, документи, стрілецький порох. [3] Деякі чеські війська вивозили з собою зброю на Словаччину, інші передавали її Румунам,  Полякам, Угорцям.

Боротьба за зброю розгорілася на всій території Карпатської України. Січовики створювали гуртки селян, які спиняли Чехів і відбирали зброю. В Хусті до вечора 15 березня вдалося озброїти сотню січовиків їх на фронт. [4]

З Севлюша штаб отримав звістку про роззброєння чехів. Там викладачі Торгової школи і озброїли семінаристів. Семінаристи поряд з сотнею січовиків мужньо оборонялися проти переважаючих сил ворога, але надвечір 15 березня їх опір був зламаний.  Біля головної команди в Хусті Румунській поставлено кулемет. До штабу звідусіль надходили звістки про боротьбу з Чехами за зброю. Стало відомо, що генерал Л. Прхала втік з Хуста у невідомому напрямку. До Хуста повернулися січовики, які 14 березня врятувалися з оточення біля січового коша. Вони розповіли, що поручник Силятинський та 80 січовиків обеззброїли жандармів в Велятині, Вишкові, Буштині. З Волівщини прийшла телефонна звістка про подвиги Торунських січовиків, що розбили групу чеських військ в помсту за події 14 березня в Хусті. 25 січовиків на чолі С. Дубика обеззброїли 200 солдатів отримавши 7 кулеметів та 150 рушниць, 40 револьверів, 30 мінометів, 600 гранат, 30 протигазів, 50 тисяч набоїв. [5]

Біля станції в с. Прісполі відбувся бій місцевого населення з Чехами. О п'ятій годині вечора полонили 14 жандармів і забрали всю зброю. Озброєно понад 100 селян. Біля Волового Чеські війська утворили укріплений табір і оборонялися від нападів селян. Здійснивши засідку на чеський конвой, було озброєно 400 селян, які вже через кілька годин розгромили загін польських військ. [1]

Такі приклади показують мужність закарпатців в боротьбі з чеськими військами за озброєння, яке було конче потрібно січовикам в обороні Карпатської України від угорських завойовників.

Внутрішня боротьба між відступаючими чеськими військами і січовиками за зброю для оборони від наступу угорських військ затруднював, і так неорганізовану оборону від агресорів, завдавав шкоди розореним селам.

Політична недалекоглядність, цілковита орієнтованість уряду Карпатської України на Німеччину як протектора, складні внутрішні відносини з чеськими військами, зовнішня агресія Угорщини призвели до краху планів А. Волошина закріпити визнання держави на міжнародному рівні забезпечити оборону її інтересів від агресії Угорщини та зберегти державність карпатських українців.

Ранком 15 березня 1939 р. угорська армія почала генеральний наступ. Найважливіший напрямок військ східної групи на Хуст, які отримали завдання захопити столицю і не допустити відкриття Сойму.

 

_________________

1.П. Стерчо . с.217

2. Там же      с.218

3. В. Гренджа-Донський    \\ www.litopys.org.ua/grendzh/grendzh_07.htm

4. Там же

5. В. Гренджа-Донський \\ www.litopys.org.ua/grendzh/grendzh_07.htm

На цьому напрямку Угорці зустріли рішучий опір січовиків біля сіл Королево, Велика Копаня, Веряця, Рокосово. [2] Взявши з боями ці села зав'язалися важкі бої на " Красному полі ", що розмітився на правому березі Тиси на підході до Хуста. Наступаючій угорській армії тут протистояло біля двох тисяч січовиків і приблизно стільки ж чехословацьких солдат. Складність оборони полягала не тільки у величезній перевазі  сил з боку угорської армії, але її кращому розташуванні. Угорці наступали з гір, а січовики та частини чеських військ укріпилися на рівнині. Єдиним захистом за яке укріпилися січовики було з було залізничне полотно. Січовики цілий день мужньо оборонялися, не пропустили до Хуста Угорців, чим сприяли успішній роботі сойму. Командував боями М. Гузар. Основну масу серед оборонців становили гімназисти, яких вивів на красне поле учитель Я. Голота. Угорці вісім раз здійснювали атаки, але кожен раз січовики їх відбивали. Кілька разів контратакою вдалося загнати угорців в Тису, де частина з них потонула. Січовики мужньо тримали оборону на Верецькому мості де були, за свідченням учасника подій, десятки трупів угорських солдат. [3] Лише після того як всіх оборонців моста було вбито угорцям вдалося захопити міст. Угорські війська намагалися не брати січовиків в полон і відразу ж розстрілювали їх. [4]

За даними угорських джерел січовики втратили 230 чоловік вбитими, багато поранених, в полон взято 450 чоловік. Угорці втратили близько 16о солдат і офіцерів, і ще близько 400 поранено. [5] Частина січовиків на чолі полковника М. Гузара відійшли до Хуста.

Подолавши опір Карпатської Січі та чеських військ на Красному полі, угорська армія під вечір 15 березня зав'язала бої за Хуст.

 ____________

1. В. Гренджа-Донський \\ www.litopys.org.ua/grendzh/grendzh_07.htm

2. Нариси Історії Закарпаття с.333

3. Спогади учасника битви на Красному полі В. Попівняка

4. В. Гренджа-Донський ..... \\ www.litopys.org.ua /grendzh/grendzh_08.htm

5.Нариси Історії Закарпаття .... с. 334

На засідання Сойму представник Угорщини приніс ультиматум командування, що хто до 16 березня до двадцятої години не складе зброї буде розстріляний на місці. Ультиматум відкинутий А. Волошином і всіма послами Сойму.

Посадовці Карпатської України побачивши, що Хуст вже не можна втримати в ночі з 15 на 16 березня почали виїжджати в різні напрямки. Найбільш поширений був напрямок на Бичків, щоб перетнути Румунський кордон. А. Волошин розпустив уряд і дозволив всім вільно розпоряджатися своєю долею. Наступного ранку, о восьмій годині двома автомашинами в супроводі А. Штефана і декількох урядовців А. Волошин перетнув румунський кордон.

Бої за Хуст тривали на протязі всього дня 16 березня. В Хусті все, ще майоріли жовто-блакитні прапори. Чехи вночі озброїли групу місцевих угорців, яка засіла в Хустському замку і обстрілювала місто, чим завдала значних труднощів обороні. [1]

М. Бращайко, Ю. Перевузник та Ф. Ревай залишилися в Хусті для командування обороною міста. Над Хустом з'являлися угорські бомбардувальники, які стріляли з кулемета та скидали  бомби. На вулицях міста весь день тривали бої. Захоплюючи окремі райони міста проводили арешти. Всіх захоплених січовиків, а їх було понад 200, розстріляно. Перед розстрілом вони дружно прокричали : " Слава Україні ". [2]

Остаточно Хуст окупований ввечері 16 березня. Угорська армія з Хуста вирушила на Вишково, Буштино, Солотвино. 16-17 березня біля Солотвина зав’язлися важкі бої за казарми, де перебували січовики та залишки чеських військ. Казарми довелося брати штурмом. Протягом двох днів в цьому напрямі угорські війська з боями пройшли до Рахова і Ясіня. Успішне просування угорських військ зумовлювалося неорганізованим опором січовиків і населення, та захоплення місцевими угорцями ряд населених пунктів - Тячів, Бичків, Рахів, Ясіня. Наприклад в Тячеві, ще 15 березня захопила владу Угорська Національна Рада, яка організувала тимчасову адміністрацію і загони для боротьби з січовиками, чехами та місцевим населенням. [3]

Румунські війська місцями переходили кордон, але сіл не захоплювали і в бій з угорцями не вступали. Навпаки вони видавали втікачів з Карпатської України угорській армії попередньо ограбивши їх. Лише одного дня 18 березня 1939 р. угорцям передано більше 280 чоловік. Друга частина угорських військ дислокованих в Берегові направилася в напрямі

Севлюша - Іршави - Довге - Білки. У перші ж години наступу зав'язався бій за Севлюш, де місцеві січовики та семінаристи торгівельної школи здійснили жорсткий опір. На допомогу їм підходили загони з Великих Ком'ят, Фанчикова, Буковця та ін сіл. Лише під вечір угорські війська оволоділи містом, а залишки оборонців відійшли до Іршави.

У наступні дні 16-17 березня ця група військ в районі сіл Білки і Довге попала під вогонь сил, які відступали з Севлюша та Іршави. Січовики добре укріпилися на пагорбах, мали достатньо зброї і відкрили шквальний вогонь проти угорської армії. Протягом майже дводенного бою січовики втратили близько 200 чоловік убитими і 134 поранених. [1] Угорська армія прорвала оборону і продовжила наступ на Кушницю після одержання підтримки з Берегова.

Друга група військ, яка дислокувалася в Мукачеві, просувалася в напрямку Свалява - Нижні Верецьки. Перший опір 15 березня вони зустріли в Чинадієві. Січовики і окремі загони чеської армії стримували угорців до самого вечора.

 

 

__________________________________________

1. В. Гренджа-Донський  \\ www.litopys.org.ua /grendzh/grendzh_08.htm

2. Химинець Ю. Мої Спостереження з Закарпаття \\ www.exlibris.onestop.net/ Humunec/hum_07

3.Там же

До Сваляви угорським військам вдалося добратися з невеликими боями. Протягом двох наступних днів Угорські війська вели боротьбу в околицях с.Верхні Верецьки. Тут січовики підготували досить сильну оборону. Основний опір здійснювали емігранти з Галичини, яким не було куди вже подітися. [2] Подолавши опір січовиків біля с. Верхні Верецьки угорські війська під вечір 18 березня 1939 р. підійшли до польського кордону, де угорська армія оволоділа залізницею Мукачево - Стрий. За ініціативи польських солдат на кордоні відбулося братання солдатів.

Третя група військ, яка базувалася в м. Ужгород одержавши підкріплення з Чопа наступала в напрямку Перечин - Великий Березний - Ужок. Цей напрямок був найскладнішим.

По всьому шляху січовики створили засідки, а в селах зустріли відчайдушний опір січовиків і народних дружинників, які напередодні в боях з чеськими військами отримали багато зброї. Перші гострі сутички відбулися 15 березня опівдні в районі с. Кам'яниця. Угорці кілька годин вели бій проти січовиків, які спорудили досить сильну оборону від берега р. Уж до залізничного полотна і до гори. Бій продовжувався біля двох годин. Захопивши Кам'яницю окупанти розстріляли кількох студентів-січовиків. До Перечина угорські війська зуміли пробитися лише 16 березня, зустрівши опір у с.Ворочово. Наступного дня 17 березня 1939 р. частина військ вирушила в напрямку долини р. Тур'ї на села Тур'я Ремети, Порошково, Оленьово, Поляна щоб з'єднатися з Свалявською групою військ. В Тур'янській долині Угорці зустріли великий збройний опір. Тут в районі сіл Перечин – Порошково зібралася до трьох тисяч січовиків та селян, які добре укріпилися по горах і вели шквальний вогонь проти угорських військ. Угорське командування запропонувало січовикам капітулювати і здатися в полон.

Оборонці відмовилися від здачі і вели боротьбу, поки вистачало зброї. Потім відступили в напрямку польського кордону. В полон взято 50 чоловік. [2]

Друга група військ з Перечина вирушила в напрямі Великий Березний - Ужок. 18 березня в районі с. Великий Березний зав'язався бій між угорською армією і січовиками, яких підтримували окремі підрозділи чеських військ. Угорська армія змушена була відступити до Малого Березного і Мирчі. Лише після одержання підмоги угорські війська прорвали оборону під вечір 18 березня вийшла на Ужоцький перевал. Тут також відбулися зустрічі з польськими прикордонниками.

Під вечір 18 березня 1939 р. угорські війська окупували всю територію Карпатської України. О 23 годині командування телеграфувало в Будапешт, що вся територія Закарпаття знаходиться під контролем угорських військ. [1]

Незначні партизанські загони січовиків продовжували діяти до початку квітня 1939 р. Угорські війська за відносно короткий термін захопили територію Карпатської України не отримавши належну відсіч з сторони розрізнених загонів Карпатської Січі та незначного опору частини Чеських військ. Складність боротьби загострялася внутрішніми суперечками січовиків та чеських військ, нескоординованість дій січових загонів, слабке озброєння та ряд інших факторів сприяли успішному наступу угорських військ та загарбання Карпатської України.

__________________

1. Нариси Історії Закарпаття .... с.335

2. Нариси Історії Закарпаття .... с.336

3. Нариси Історії Закарпаття .... с.337

 

Повністю окупувавши в середині березня 1939 р. Карпатську Україну Угорці приступили до чистки території від противників угорської влади, які проходили паралельно з діями армії. Проводилися масові арешти й розстріли. Визначних діячів періоду існування Карпатської України було заслано до концентраційних таборів в Кривій на Хустщині, або в більш віддалені в Чинадієві, Перечині, Надьканіжі, Кіштарчі про які згадують В. Гренджа-Донський, Ю. Химинець та інші.

Для посилення громадського порядку у травні 1939 р. міністр внутрішніх справ Угорщини надіслав більше тисячі жандармів. Репресій не уникнули й рядові громадяни, які підтримували діяльність уряду А. Волошина та всієї влади Карпатської України. Всього за різними даними було репресовано від десяти до тридцяти тисяч чоловік. [2] На окупованій території з 22 березня до кінця червня 1939 р. діяла " тимчасова адміністрація " на чолі з генералом Б. Новаковичем. Згодом призначалися для управління регентські комісари. В краї створено три експозитури : Ужгородську, Березьку та Мараморошську. Закарпаття отримало 14 депутатів в угорському парламенті, які були призначені урядом.

Представники русофільських організацій звернулися з вимогою до уряду Угорщини про надання Підкарпатській Русі статусу автономної. Різні варіанти надання територіальної чи національної автономії викликали жаркі спори в урядових та політичних установах, але вирішення цього питання настільки затягнулася, що воно так і не було вирішено.

Отже, окупація Карпатської України угорськими військами провела межу існування державності Підкарпатських українців, захопила території на якій встановлено угорську адміністрацію та поліційну систему, яка проводила масові репресії проти населення Підкарпаття, особливо тих хто активно підтримував попередню владу і боровся за незалежність Карпатської України.

_______________

1. Нариси Історії Закарпаття .... с.337

2. Нариси Історії Закарпаття .... с.469

 

 

Висновки :

П'ятимісячне існування автономної Підкарпатської Русі як державного утворення у федерації з Чехами і Словаками мало величезне значення для українського народу, визначило приналежність Закарпаття до України.

Підкарпатська Русь, як автономна частина Чехословаччини була першими етапом на шляху державотворчих змагань. Протягом століть населення Підкарпаття відірване від усієї України, боролося за самостійність, возз’єднання з усією Україною.

Після Першої Світової Війни в Закарпатті зародилися державотворчі основи Підкарпатської Русі, ідея повної самостійності від сусідніх держав та приналежності Закарпатців до Українського народу постійно існували в розумі населення.

Невдала боротьба Підкарпаття за самостійність в 1918 - 1919 рр. продовжилася вже у складі Чехословацької держави. Двадцять років боротьби не минули марно, вони сплотили населення.

Закарпаття та політичні сили в боротьбі за державність і самостійність.

Сформування першого автономного уряду А. Бродія була великою тактичною перемогою Русинофілів. Помилковість напрямку Будапешта, нерозуміння відрази слов'ян Закарпаття до їх столітніх гнобителів угорців зумовило короткотривалу й неуспішну діяльність його уряду. Провал планів А. Бродія зруйнували багатолітній імідж та підтримку з боку населення, яке зробило різкий поворот в політичних симпатіях підтримавши українські організації та Український національний рух, який очолив А. Волошин - новий прем'єр сформованого 26 жовтня 1938 р. уряду.

А. Волошин цілковито підпорядкував уряд самостійницькій політиці Підкарпатській Русі, як держави яка отримала назву Карпатська Україна. Це державне утворення, діяла у винятково складних, як внутрішніх так і міжнародних умовах. Головною проблемою внутрішнього розвитку був розлад економіки, скрутне фінансове становище. У країні не вистачало предметів широкого вжитку, зростала спекуляція. Винятково складною була проблема постачання хлібом і жирами верховинських сіл. Особливо погіршилася обстановка після Віденського арбітражу, коли до Угорщини відійшли багаті на сільськогосподарські продукти низинні райони з містами Ужгород, Мукачево і Берегово. Це порушило всю комунікацію, все економічне життя. Позитивним моментом поділу Підкарпаття стала розбудова та посилення регіональних центрів та столиці м. Хуст. Це місто на довгі роки запам'яталося як центр незалежного Закарпаття, як серце всього регіону. Події пов'язані з розквітом цього міста надовго закарбувалися в пам'яті народу.

У діяльності уряду були як позитивні так і негативні, помилкові кроки. Новий уряд дав нову хвилю розвитку українському національному руху. Тисячі емігрантів з Галичини, з Західних Країн приїхали в Закарпаття. Все свідоме українське населення в цілому світі сплотилося для допомоги утвердження Карпато - Української держави. Емігранти з Галичини сформували значну частину політичної еліти Карпатської України. Особливо їх роль була відчутна в організації військового формування - Карпатської Січі, яка винесла на своїх плечах всю складність запеклої оборони Карпатських Українців проти угорських військ в березні 1939 р. Саме Галицькі емігранти до найвищого рівня розвинули прагнення Закарпатців до соборності з Україною та сформували ідею створення загальноукраїнської держави саме завдяки плацдарму - Карпатської України.

Великою помилкою уряду А. Волошина було ігнорування русинофільского та русофільського рухів, які ще залишалися потужною і досить масовою політичною силою. Вони й склали основу опозиційної й не завжди мирної боротьби проти уряду та його діяльності зокрема і установ загалом.

Вибори до Сойму Карпатської України стали апогеєм прояву тенденцій авторитаризму А. Волошина. Заборона діяльності всіх політичних партій та створення єдиної політичної організації Українського Національного Об'єднання, яке стало провідником влади на шляху до повного політичного контролю над законодавчою владою А. Волошином. Відверто безальтернативні вибори до Сойму показали вимогу часу, в складних зовнішньополітичних умовах авторитарність та однопартійність влади була єдиним виходом за збереження єдності Карпатської України та її політичної самостійності.

Винятково складною була міжнародна обстановка, в якій існувала Карпатська Україна. Створення автономної Підкарпатської Русі стало одним з наслідків послаблення Чехословаччини внаслідок Судетської кризи та відторгнення цих територій Німеччиною. Двадцять років обіцянок автономії за сильної, централізованої Чехословаччини нічого не дали, і лише в 1938 р. з послабленням державної міці ЧСР проявилися автономістські, відцентрові тенденції. Закарпатські та Словацькі політики з вимогами автономії ще більше послабили Чехословаччину та її обороноздатність.

А. Волошин вів повну самостійницьку політику, все менше звертаючи увагу на федеральний уряд в Празі. Величезною стратегічною помилкою голови уряду була цілковита орієнтація на Німеччину в особі Гітлера в зовнішній політиці. Політика подвійних стандартів Німеччини, яка використовувала Карпатську Україну як розмінну монету в політичній грі з Угорщиною, була непомічена А. Волошином, що й стало причиною політичних прорахунків. А. Волошин настільки довіряв Гітлеру, що до останнього дня вірив, що Гітлер захистить Карпатську Україну і візьме державу Карпатських Українців під опіку Рейху. Лише в останній момент побачивши дійсний стан справ Волошин опинився в безвиході перед агресією Угорщини.

Самостійницька політика уряду А. Волошина досягла свого апогею на середину березня 1939 р., з остаточним розпадом Чехословацької федерації. Крок проголошення незалежності 14 березня 1939 р. був вимушеним. Іншого кроку реально не було. Розпад ЧСР поставив територію Карпатської України в безвихідь перед угорською агресією. Офіційне оформлення незалежної держави - Карпатської України мало собою на меті ще й, по можливості, ускладнити агресію Угорщини як проти не " нічийної території", а як проти незалежної держави.

Проголошуючи незалежність Карпатської України А. Волошин відображав потяг українського населення краю до свободи.

У критичний момент, коли агресор почав наступати Карпатська Україна стала на мужній захист свого суверенітету. Збройні сили Карпатської України, в особі Карпатської Січі, чеська армія, яка знаходилася тут, населення багатьох міст і сіл виступили проти переважаючих сил Угорщини та блоку сил фашистських держав. Не маючи ніяких шансів побороти переважаючі сили противника захисники Карпатської України мужньо тримали оборону, вояки Карпатської Січі віддали за свободу своє життя. Всі хто хотів могли в той момент стати на оборону держави. Оборона ускладнювалася нестатком озброєння, боротьбою з чеськими військами та місцевим угорським населенням; розладнаність, відсутність єдиного командування зумовили швидку окупацію Карпатської України угорськими військами і встановити власну адміністрацію.

Трагічна доля Карпато - Української Держави збережеться в пам'яті віків.

Карпатська Україна - найбільше досягнення українців в боротьбі за незалежність і самостійність до дев'яностих років двадцятого століття.

Використана Література:

 

1. А.Волошин : Біографія // Самостійна Україна. 1995 - с.19-26

2. Болдижар М. Закарпаття між двома світовими війнами - Ужгород, 1993.

3. Ванат І. Нариси Новітньої історії українців східної Словаччини 1918-1948 рр. Книга Друга. Братіслава - Пряшів, 1985

4. Вегеш М. М. Карпатська Україна в 1938-1939 рр. : Соціально - економічні і політичні аспекти. Автореферат дисертації кандидата історичних наук - Ужгород, 1994

5. Вегеш М. М. Як гартувалась свобода. ДО 60-ти річчя проголошення Карпатської України // Україна Молода - 1999. 16 березня - с.10

6. Вегеш М. М. Задорожний В. І. Велич і трагедія Карпатської України - Ужгород, 1993

7. Венгрия и Вторая Мировая война // Секретные дипломатические документы М., 1962

8. Гренджа - Донський В. Щастя і горе Карпатської України : Щоденник. Мої спогади - Ужгород. 2002 // www.litopys.org.ua

9. Карпаторусский голос - Ужгород 27 жовтня 1938, 8 січня 1939

10. Карпатська Правда - Ужгород  3 грудня 1938, 7 лютого 1939, 17 березня 1939

11. " Наступ " - Хуст грудень 1938

12. Нариси Історії Закарпаття - Ужгород, 1995 : Том 2

13. " Нова Свобода " - Ужгород, Хуст - 15 червня 1938, 1 липня 1938, 6 вересня 1938, 7 вересня 1938, 12 жовтня 1938, 18 жовтня 1938, 11 лютого 1939.

14. Поп И. Мюнхен - Предверие Войны - М., 1988

15. Стерчо П. Ю. Карпато - Українська держава - Торонто 1965, Львів 1994

16. Химинець Ю. Закарпаття - земля української держави. - Ужгород, 1991//

www.exlibris.onestop.net

17. Шляхом Жовтня - Збірник документів. - Ужгород, 1957 Т. 1

18. www.hist-dokyments.narod.ru/zakarpattya.htm

19. www.xrestomatia.narod.ru

 

---

Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 200; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!