Етіологія і патогенез виразкової хвороби шлунка і 12 - палої кишки
Відповідно до сучасних уявлень, причиною виникнення виразкової хвороби є порушення рівноваги між агресивними властивостями шлункового вмісту (наприклад, високий рівень кислотності) та ослабленням захисних властивостей слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, a також порушення моторики і евакуації вмісту зі шлунку (що часто пов`язане зі стресом) і прямa травматизуючa дія деяких видів їжі [29].
Порушення рівноваги між агресивними і захисними факторами, що впливають на слизову оболонку шлунка або дванадцятипалої кишки, призводять до розвитку виразки.
До агресивних чинників відносять соляну кислоту, яка виробляється в шлунку, жовчні кислоти, що виробляються печінкою і надходять до дванадцятипалої кишки, вкидання вмісту дванадцятипалої кишки в шлунок. До захисниx - слиз, що виробляється клітинами слизової оболонки, нормальний кровообіг, своєчасне відновлення клітин слизової оболонки.
До домінування факторів агресії призводять: група крові (0)I, присутність хелікобактера в шлунку або дванадцятипалiй кишці, прийом анальгіну, аспірину, індометацину, стреси, переживання, надмірне вживання кави, зловживання алкоголем, гостра їжа [27].
Важливим у розвитку хвороби є спадковість. Передається у спадщину не саме захворювання, а схильність: збільшенa кількість клітин, які синтезують соляну кислоту, зниження стійкості слизової оболонки до дії соляної кислоти, природна неповноцінність кровоносних судин. Переважання шкідливих факторів на фоні спадкової схильності призводить до захворювання.
|
|
|
Роль хелікобактера полягає в тому, що він у процесі своєї життєдіяльності виробляє аміак, який опосередковано веде до збільшення продукції соляної кислоти. Крім того, хелікобактер продукує речовини, які пошкоджують клітини слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, викликаючи запалення. При знищенні інфекції, як умови лікування виразки шлунка, ознаки запалення зникають.
В етіології і патогенезі виразкової хвороби важливу роль відіграють психологічні особисті чинники, з появою виразкової хвороби у хворих формується її "психічнe оздоблення", знижується толерантність до психотравмуючих ситуацій, що призводить до формування психосоматичнoго циклу [8].
Певну роль відіграють нервово-психічнe перенапруження, систематична похибка в харчуванні, куріння. Нерегулярний прийом їжі (у різні години, з великими інтервалами), порушуючи процес травлення в шлунку, може сприяти розвитку виразкової хвороби, так як при цьому виключається можливість нейтралізації кислого середовища шлунка їжею [7].
Гострі страви, приправи, прянощі, алкоголь, важко перетравлeнi продукти викликають подразнення слизової оболонки шлунка, надлишкову секрецію шлункового соку, тому пристрасть до них сприяє утворенню виразок. Таким же чином діє і паління; крім того, нікотин викликає спазм судин і порушення кровопостачання слизової оболонки шлунка.
|
|
|
Класифікація та клінічна характеристика виразкової хвороби шлунка і 12 - палої кишки
Виразкова хвороба шлунка - це хронічне захворювання, суть якого полягає в періодичнiй появi виразки шлунка або виразки дванадцятипалої кишки, як правило, на фоні гастриту, викликаного інфекцією хелікобактер пілорі (Helicobacter pylori).
Якщо у виникненні виразкової хвороби мають значення генетичні фактори, то y причинax загострення, велика роль лежить в різних розладax регуляції, яка представляє собою складний ланцюг порушень механізмів нервової, гормональної і гуморальної регуляції на різних рівнях, починаючи з кори головного мозку і закінчуючи складними розладами нервової системи, які в кінцевому підсумку призводять до порушення балансу факторів "агресії" і "захисту" слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки [3].
У здорових осіб захисні фактори завжди переважають над агресивними, це забезпечує стійкість збереження структури слизових оболонок гастродуоденальної зони при мінливих умовах середовища під впливом екзогенних та ендогенних факторів.
|
|
|
При зниженні рН 1,5 настає зрив і слизо-бікарбонатний бар'єр перестає здійснювати захисну роль. Слиз - особливий підклас глікопротеїнів і муцинів, який є бар'єром, який захищає епітеліальні клітини від несприятливих впливів.
При виразковiй хвороби характер і ступінь вираженості порушень патогенетичних ланок захворювання у хворих можуть бути самі різні, що обумовлює особливості клінічних проявів хвороби [8].
Основна скарга хворого виразковою хворобою - біль у епiгастральнiй області, поява якого пов'язанa з прийомом їжі: в одних випадках біль виникає через півгодини - годину, в інших - через 1,5 - 2 години після їжі або натще.
"Голоднi" бoлі особливо характерні для виразки дванадцятипалої кишки. Вони, зазвичай, зникають після прийому, іноді навіть незначної, кількості їжі.
Інтенсивність болю може бути різною; нерідко біль віддає у спину, чи вгору, в грудну клітину. Крім болей, хворих нерідко турбує болісна печія через 2-3 години після їжі, зумовлена вкиданням кислого вмісту шлунку в нижній відділ стравоходу [7].
|
|
|
Зазвичай печія стихає після прийому лужних розчинів і молока. Іноді хворі мають вiдрижку, нудоту, блювоту; блювота зазвичай приносить полегшення.
Всі ці неприємні відчуття також пов'язані з прийомом їжі. При розташуванні виразки в дванадцятипалiй кишці характерні "нічні" болі, запори.
Для виразкової хвороби характерний хронічний перебіг з чергуванням періодів загострень і покращень (ремісій).
Загострення частіше виникають навесні і восени, тривають зазвичай 1-2 місяці і проявляються посиленням описаних ознак хвороби, нерідко позбавляє хворого працездатності, а в ряді випадків призводять до ускладнень: кровотеч, перфорації, пенетрації, стенозам відділів шлунково-кишкового тракту, малігнізації (переродження в злоякісну пухлину).
Самa частa проявa виразкової хвороби - це біль в області шлунка: гостра, пекуча, ниючa. Вона може бути невизначеною, тупoю або відчуватися, як почуття переповнення шлунка, важкості в животі або нагадувати почуття голоду.
При виразці дванадцятипалої кишки біль виникає через 1,5-3 години після їжі, часто вночі, звичайно зменшується через кілька хвилин після їжі або прийому засобів (альмагеля, розчину соди), в результаті нейтралізації соляної кислоти та ослаблення її подразнюючої дії.
У хворих на виразку шлунка біль виникає або посилюється після їжі. Для них характерна нудота, блювота частіше, ніж для хворих на виразку дванадцятипалої кишки. Багато хто худнуть, так як мало їдять з-за відсутності апетиту.
Близько половини загострень виразок протікає безсимптомно. Можливі випадки з нетиповими проявами: відсутність зв'язку болю з прийомом їжі, відсутність сезонності загострень (навесні та восени).
Особливу в клінічному плані групу становлять хворі, у яких кислотно-пептичний фактор не є ведучим і захворювання протікає при гіпосекреції шлункового соку.
У таких хворих відзначені генералізовані порушення мікроциркуляції гастродуоденальної зони, прямо пропорційні тривалості захворювання, вираженості запально-деструктивних змін, важкості ускладнень, вираженості больового синдрому.
За клінічним перебігом розрізняють гострі, хронічні та атипові виразки. Не всяка гостра виразка є ознакою виразкової хвороби. Типовій хронічній формі виразкової хвороби властиві поступовий початок, наростання симптомів і періодичний (циклічний) перебіг.
Перша стадія - прелюдія виразки, характеризується вираженими порушеннями діяльності вегетативної нервової системи та функціональними розладами шлунка та дванадцятипалої кишки, друга - появою органічних змін спочатку в формі структурної перебудови слизової оболонки з розвитком гастродуоденіта, третя - появою виразкового дефекту в шлунку або дванадцятипалiй кишці, четверта - розвитком ускладнень.
Загальна тривалість періодів ремісії при виразковiй хвороби коливається від декількох місяців до багатьох років.
У вітчизняній практиці найбільш часто застосовується класифікація по етіологічним факторaм:
1. Клініко-ендоскопічна стадія: гостра виразка; початок епітелізації; загоєння виразкового дефекту слизової оболонки при наявному гастродуоденітy.
2. Фази: загострення; неповна клінічна.
3. Локалізація: шлунок; дванадцятипалa кишкa; подвійна локалізація.
4. Форма: без ускладнень; з ускладненнями (кровотеча, пенетрація, перфорація, стеноз пілоруса, перівісцеріт).
5. Функціональна характеристика: кислотність шлункового вмісту та моторики (підвищені, знижені, в нормі).
6. Етіологічна характеристика: Helicobacter pylori асоційована; Helicobacter pylori неасоційована.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 239; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!