Методика прийняття рішень при здійсненні операцій з цінними паперами



 

Визначення вартості цінних паперів

 

На рисунку 2.1 наведено складові сукупної дохідності за акцією.

 

Рисунок 2.1 – Формування сукупної дохідності акції

 

Інвестиційна вартість привілейованої акції пов’язана з доведенням доходів (фіксованих дивідендів) до поточної вартості й визначається за такою формулою:

 

                                                                             (2.1)

 

де Pa — поточна ринкова вартість акцій;

D — дивіденд, який буде виплачено в періоді t;

r — норма дохідності акцій подібного класу ризику (десятковий дріб).

Теоретично ціна простої акції має визначатися дисконтуванням усіх доходів, тобто дивідендів, що за нею виплачуються. Тоді формула визначення курсової вартості набирає такого вигляду

 

                                                                   (2.2)

 

Якщо інвестор планує в майбутньому продати акцію, то він може оцінити її вартість за формулою:

 

                                                 (2.3)

 

де Pn — прогнозна вартість реалізації акцій у кінці періоду її використання;

n — кількість років використання акції.

За умови постійних виплат дивідендів поточна ринкова вартість простих акцій визначається аналогічно ситуації з привілейованими акціями, тобто за такою формулою

 

,                                                                                  (2.4)

 

де Pa — поточна ринкова вартість акцій;

D — річна сума дивідендів;

r — норма дохідності акцій подібного класу ризику.

Для розрахунку поточної вартості акцій з постійним приростом дивідендів використовується «модель Гордона»:

 


                                                                         (2.5)

 

де g — річний темп приросту дивідендів, десятковий дріб (g = const);

D0 — дивіденди, виплачені компанією протягом року.

Надалі оцінка поточної ринкової вартості акцій визначається дисконтуванням прогнозованої сукупності дивідендів. Формула цієї оцінки така:

 

                                                    (2.6)

 

Курс облігації — це покупна ціна облігації в розрахунку на 100 грошових одиниць номіналу. Він залежить від середньої величини на даний момент позичкового проценту, терміну погашення, міри надійності емітентів та інших чинників. Розрахунок курсу облігації здійснюється за формулою:

 

Pk=P0/N*100,                                                                          (2.7)

 

де Pk — курс облігації;

P0 — ринкова ціна облігації;

N — номінальна ціна облігації.

Прибутковість облігації характеризується низкою параметрів, що залежать від умов, запропонованих емітентом. Для облігацій, погашуваних у кінці терміну, на який вони випущені, прибутковість вимірюється купонною, поточною та повною прибутковістю.

Купонна прибутковість — це процентна ставка, означена на облігації і яку емітент зобов’язується сплатити за кожним купоном. Платежі за купонами можуть здійснюватися щорічно, щопівріччя, щоквартально.

Якщо літерою g позначимо купонну норму прибутковості, то купонна прибутковість облігації — Dk — дорівнюватиме:

 

Dk = Ng,                                                                                  (2.8)

 

Поточна прибутковість облігації характеризується вираженим у відсотках відношенням виплачуваного за облігацією річного процента до ціни її придбання, тобто:

 

                                              (2.9)

 

Поточна прибутковість облігації не враховує зміни її ціни за термін її зберігання.

Під час визначення прибутковості облігації враховується ціна придбання P0 (ринкова ціна), що залежить від таких чинників. Покупець облігації в момент її придбання розраховує на отримання прибутку у вигляді серії твердих виплат у формі процентів, що здійснюються впродовж усього терміну обігу облігації, а також відшкодування її номінальної вартості до кінця цього терміну. Іншими словами, ринкова ціна облігації дорівнюватиме сумі двох додатків — теперішньої вартості її ануїтетів (щорічних процентних платежів) і теперішньої вартості її номіналу, тобто:

 

                           (2.10)

 

де P0 – ринкова ціна (теперішня вартість облігації);

It, t = 1, 2, …, n — величина процентного платежу в час t;

n — термін погашення, років;

N — номінал облігації;

k — необхідна ставка прибутковості облігації (для інвестора звичайно ця ставка прирівнюється до ставки позичкового процента, що надається банками в момент придбання і погашення облігації).

Розглянемо розрахунок ринкової ціни для різних видів облігацій.

Облігації з періодичною виплатою процентів без зазначення терміну погашення

Даний вид облігацій є різновидом довічної ренти, а оцінка облігації в цьому разі зводиться до визначення теперішньої вартості цієї ренти:

 

P0=gN/k,                                                                                 (2.11)

 

де g — процентна ставка, за якою сплачується прибуток;

k — ставка поміщення;

gN — періодично сплачуваний прибуток.

Якщо сплата прибутку здійснюється кілька разів на рік (p разів), то:

                                                                (2.12)

 

Визначення вартості дисконтного векселя. Дисконтні векселі котируються на підставі ставки дисконту. Вона говорить про величину знижки, яку продавець надає покупцю. Ставка дисконту вказується у відсотках до номіналу векселя як простий відсоток в розрахунку на рік. Ставку дисконту можна перерахувати в грошовий еквівалент за допомогою формули:

 

                                                                                      (2.13)

 

де: D – дисконт векселя;

N – номінал векселя;

d – ставка дисконту;

t – число днів з моменту придбання векселя до його погашення.

В знаменнику зазначається 360 днів, оскільки розрахунки з векселем здійснюються на базі фінансового року, який становить 360 днів.

Ставка дисконту визначається за формулою:

 

                                                                                   (2.14)

 

Визначення ціни векселя. Ціну векселя можна визначити, вирахувавши з номіналу величину знижки, а _ааме:

 

                                                                                      (2.15)

 

де: P – ціна векселя.

Якщо відома ставка дисконту, то ціна визначається за формулою:

 

                                                                                (2.16)

 

Якщо інвестор визначив для себе значення доходності, яку б він бажав забезпечити по векселю, то ціну паперу можна розрахувати за формулою:

 

                                                                              (2.17)

 

де: r – доходність, яку бажає забезпечити собі інвестор. (Якщо вкладник порівнює інвестиції у вексель з іншими паперами, для яких фінансовий рік становить 365 днів, то у формулі доцільно в знаменнику ставити цифру 365).

Визначення суми нарахованих відсотків і вексельної суми за процентним векселем. За процентним векселем нараховуються відсотки за ставкою, яка зазначається у векселі. Суму нарахованих відсотків можна визначити за формулою:

 

                                                                                (2.18)

 

де: I – сума нарахованих відсотків;

N – номінал векселя;

C% – відсоткова ставка, що нараховується за векселем;

ts – кількість днів від початку нарахування відсотку до його погашення.

Загальна сума, яку держатель процентного векселя отримає при його погашенні, дорівнює сумі нарахованих відсотків і номіналу. Її можна визначити за формулою:

 

                                                                         (2.19)

 

де: S – сума відсотків і номіналу векселя.

Визначення ціни векселя. Ціна векселя визначається за формулою:

 

                                                                        (2.20)

 

2.2  Оцінка ризику при купівлі цінних паперів

 

Сьогодні розроблено методику оцінки ефективності управління пакетом акцій в промисловості. В основу аналізу показників покладається порівняння їх значень з нормативними, які є індикатором нормального економічного стану підприємства як наслідків ефективного корпоративного менеджменту з участю уповноважених осіб (УО). Система показників наведена у таблиці 2.1.

Запропонована система показників має подвійне значення – з одного боку дотримання показників в межах нормативних значень є основою мотивації діяльності УО, з другого боку – отримані значення показників є індикаторами результативності цієї роботи.

Під час аналаліз використовуються наступні показники.

Аналіз ліквідності підприємства будемо проводити за допомогою розрахунку наступних коефіцієнтів:

- коефіцієнт покриття, або загальної ліквідності;

- коефіцієнт швидкої, або проміжної, ліквідності;

- коефіцієнт абсолютної, або миттєвої, ліквідності;

- чистий оборотний капітал.

Коефіцієнт покриття (Кп) характеризується відношенням загальних оборотних активів та поточних зобов’язань:

 

                                                                                    (2.21)

 

де ОбА – оборотні активи підприємства (другий розділ активу балансу);

ПЗ – поточні зобов'язання (четвертий розділ пасиву балансу).

Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл) характеризується відношенням загальних оборотних активів за мінусом їх найменш ліквідної частини – запасів – до поточних зобов’язань:

 

                                                                               (2.22)


де З – запаси (сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, товари).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) характеризується відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов’язань:

 

                                                                           (2.23)

 

де ГК – грошові кошти та їх еквіваленти;

Суттєвою абсолютною характеристикою короткострокової платоспроможності вважають чистий оборотний капітал (ЧОК) (чисті оборотні активи, робочий капітал, робочі активи), що показує суму оборотних активів, яка профінансована з довгострокових джерел фінансування (власний капітал, довгострокові зобов'язання, забезпечення майбутніх виплат і платежів) за умови, що всі необоротні активи профінансовані за рахунок довгострокових джерел. Вона дорівнює різниці між оборотними активами та поточними зобов’язаннями:

 

ЧОК = ОбА – ПЗ                                                                               (2.24)

 

Фінансова стійкість підприємства є комплексним поняттям, що залежить від численних і різноманітних факторів. Якщо якийсь із них випадає з аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих у розрахунок факторів, а також висновки ризикують виявитися спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість.

 


Таблиця 2.1 – Показники фінансової стійкості

№ п/п Назва показника Порядок розрахунку Норм. зн-ня Призначення
1 Коефіцієнт автономії (концентрації власного капіталу) Ф.1 (ряд.380/ ряд. 640) > 0,5 Визначається як відношення загальної суми власного капіталу до підсумку балансу: чим більше значення коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування
2 Коефіцієнт фінансування Ф.1(ряд.420+ 480+620+ ряд.630)/ф.1 (ряд.380) < 1 Розраховується як відношення всієї суми зобов’язань та суми власного капіталу
3 Коефіцієнт маневреності власних засобів Ф.1(ряд.380- ряд.080)/ф.1 ряд.380 > 0.2 Характеризує ступінь мобільності власних засобів підприємства
4 Коефіцієнт маневреності оборотних активів Ф.1(ряд.260- ряд.620)/ ф.1(ряд.260) > 0.2 Розраховується як відношення вартості ЧОК до величини оборотних активів: характеризує ступінь мобільності використання оборотних активів
5 Коефіцієнт фінансової стабільності Ф.1(ряд.380)/ ф.1(ряд.420+ 480+620+630) > 1 Визначається як відношення власного капіталу та залученого

 

Ділова активність підприємства – це його спроможність за визначеної структури балансу формувати грошові надходження у вигляді виручки.

Коефіцієнти оборотності (Коб) за окремими статтями балансу характеризують швидкість обігу складових капіталу та активів, визначаючи, скільки оборотів зробили протягом звітного відповідні ресурси. Коефіцієнт обраховується в кількості разів. Зростання даного коефіцієнта для всіх видів активів позитивне з точки зору використання фінансових ресурсів, тому що характеризує ситуацію, за якої зменшується величина активів по відношенню до виручки підприємства, що призводить до відповідного зменшення потреб у фінансуванні цих активів. Формула розрахунку коефіцієнту оборотності в узагальненому вигляді може бути представлена наступним чином:


                                   (2.25)

 

Період обороту (Тоб) є характеристикою, що визначає кількість днів, за які відбувається один оборот коштів, вкладених у відповідну групу активів, або оновлюється відповідне фінансове джерело. Особливо принциповими ці показники є для нормування оборотних активів та кредиторської заборгованості в днях та розрахунку виробничого, операційного та фінансового циклів. Для розрахунку періоду обороту використовують формулу:

 

                        (2.26)

 

Очевидно, що період обороту можна розрахувати, використовуючи коефіцієнт обертання:

 

                         (2.27)

 

Коефіцієнтний аналіз рентабельності.

Основними показниками рентабельності, якими вимірюється доходність діяльності підприємств в Україні, являються наступні:

1. Рентабельність активів (Ра) показує, який прибуток отримує підприємство на одну гривню коштів, вкладених в активи

 

,                                                                                (2.28)

 

де ЧП – чистий прибуток підприємства за період;

А – середній розмір активів за період.

2. Рентабельність поточних активів (Рпа) показує, скільки прибутку отримує підприємства з однієї гривні, вкладеної в оборотні активи:

 

,                                                                               (2.29)

 

де Апа – середній обсяг оборотних активів за період.

3. Рентабельність інвестицій (Рі) показує ефективність використання засобів, що інвестовані у підприємства:

 

,                                                                        (2.30)

 

де П – фінансовий результат від операційної діяльності;

ВК – власний капітал в середньому за період;

ДЗ – середній розмір довгострокової заборгованості підприємства за період.

4. Рентабельність власного капіталу (Рвк) – головний показник для оцінки діяльності менеджерів підприємства власниками. Показує дохідність ресурсів, що належать власникам підприємства, або, іншими словами, скільки прибутку припадає на одну гривню коштів, вкладених у власний капітал компанії:

 

,                                                                            (2.31)

 

5. Рентабельність реалізації (Рр) показує, яку частину займає валовий прибуток у чистій виручці підприємства:


,                                                                                (2.32)

 

де ВП – валовий прибуток підприємства за період;

ЧВ – чиста виручка підприємства за період.

6. Середній рівень націнки (Нср) показує, скільки гривень валового прибутку приходиться на одну гривню собівартості продукції:

 

,                                                                              (2.33)

 

де СВ – собівартість реалізованої продукції за період.

Рентабельність власного капіталу являється найпринциповішим показником, тому що головною метою фінансового управління вважається максимізація вартості/

Відома компанія "Брансвік Варбург" розробила свою власну шкалу оцінки ризиків компаній за рівнем корпоративного керування в них.

Оцінка виробляється за наступними показниками (з виставлянням тим більшого числа балів, чим вище ризик). На основі цієї методики можна проводити оцінку корпоративного управління великих та середніх AT України.

Методика присвоює факторам ризику штрафні бали, і відповідно, чим більше балів набирає компанія, тим більш високу ступінь ризику ми з нею зв'язуємо. Практика показала, що ця модель дає результати, в значній мірі відповідні тому, як сам ринок сприймає ризик, зв'язаний з КУ.

Вважається, що компанії, що одержали більш 35 балів дуже ризиковані, в той же час як компанії, що набрали менш 7 балів, вважаються безпечними з точки зору корпоративного управління. Основні категорії факторів ризику які враховуються при аналізі КУ підприємством. Показниками корпоративного управління згідно методиці "Брансвік Варбург" які враховуються при аналізі є наступні фактори ризику (вісім категорій)

Таблиця 2.1 - Система показників управління пакетом акцій

 

1. Непрозорість (максимальна кількість балів = 14). Цей фактор у свою чергу підрозділяється на 4 підкатегорії:

- ведення фінансової звітності згідно міжнародних стандартів;

- наявність програми випуску АДР (американських депозитних розписок);

- своєчасне повідомлення акціонерів про проведення зборів;

- загальна репутація і відкритість AT

1.1. Ведення бухгалтерського обліку згідно міжнародних стандартів (максимальна кількість балів = 6). Число балів коливається від 6, для підприємств не бажаючих (по цілком зрозумілих причинах) вести фінансову звітність за міжнародними стандартами, до 0 (нуля) для підприємств, що вже протягом ряду років ведуть бухгалтерський облік відповідно до міжнародних стандартів.

1.2. Наявність програм випуску АДР (максимальна кількість балів = 2). Два штрафних бала нараховуються у випадку відсутності намірів по випуску АДР, і нуль балів у випадку наявності діючої програми АДР, АДР (американські депозитарні розписки) - це сертифікат, що засвідчує право його власника на відповідну долю (кількість) цінних паперів, депонованих на рахунку банку емітента - чи розписки його уповноваженого хранителя.

1.3. Своєчасне повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів (максимальна кількість балів = 2). Підприємства, що не надають своїм акціонерам порядку денного загальних зборів акціонерів, одержують два бали. Підприємства які нерегулярно і несвоєчасно повідомляють про збори одержують півтора бала (1,5 )

1.4. Загальна репутація і відкритість компанії (максимальна кількість балів = 4). Це досить суб'єктивна оцінка, що приймає їй увагу наявність у AT ефективної діяльності відділу по роботі з акціонерами, відкритість керівництва і наявність інформації про компанію, необхідної для побудови точних моделей її розвитку.

2. Розмивання акціонерного капіталу (максимальна кількість балів = 13). Погроза розмивання акціонерного капіталу вважається одним з найбільш важливих факторів ризику для акціонерів. Наявність великої кількості оголошених акцій, що можуть бути випущені за рішенням ради директорів, часто свідчить про високу ймовірність майбутньої емісії, що веде до розмивання акціонерного капіталу.

2.1. Оголошенні але не випущені акції (максимальна кількість балів = 7). 2.2. Портфельні інвестори які мають блокуючий (25%) пакет акцій (максимальна кількість балів = 3). Додаються три штрафних бали якщо сторонні акціонери нездатні заблокувати рішення з емісії акцій що має за собою несприятливі наслідки.

2.3. Заходи для захисту, включені у статут (максимальна кількість балів 3). Відсутність у статуті AT положень, регламентуючих переважні права покупки акцій чи інші міри захисту від розмивання акціонерного капіталу, означає три штрафних бали. 3. Вивід активів (трансфертне ціноутворення) (максимальна кількість балів = 10

4. Злиття / реструктуризація (максимальна кількість балів = 10). Якщо компанія знаходиться на порозі злиття чи реструктуризації виникає ризик того, що її активи можуть бути втрачені чи умови злиття виявляться несправедливими; це підвищує невпевність у короткостроковій перспективі.

Злиття (максимальна кількість балів = 5). Компанії, що не планують злиття, одержують нуль балів; компанії, що оголосили про умови злиття, заробляють два бали; а ті компанії, злиття яких швидше за все буде мати негативний ефект для інвесторів, одержують п'ять балів.

Реструктуризація (максимальна кількість балів - 5). Вона здійснюється на основі доступності і доцільності запланованої програми реструктуризації й аналізу фактичних дій, що керівництво компанії застосувало для реалізації програми.

5. Банкрутство (максимальна кількість балів = 12). Жоден з існуючих західних методів оцінки ризику банкрутства не може забезпечити гарних результатів.

Прострочена кредиторська заборгованість або проблеми з заборгованістю по податках: (максимальна кількість балів = 5). Даний фактор ризику враховує такі події, як спроби ініціювати банкрутство, активна скупка на ринку боргів компанії, а також велика заборгованість по податкам або прострочена кредиторська заборгованість.

Заборгованість (максимальна кількість балів = 5). Штрафні бали нараховуються в залежності від здатності компанії обслуговувати в майбутньому свою фінансову заборгованість. Максимальна кількість штрафних балів (п'ять), одержують компанії, що допустили дефолт по своїх боргових зобов'язаннях.

Фінансове керівництво (максимальна кількість балів =2) Якість керівництва фінансовою діяльністю компанії серйозно відображається на її здатності виходити зі складних боргових ситуацій і ліквідувати загрозу банкрутства.

6. Обмеження на придбання і володіння акціями компаній і голосування (максимальна кількість балів = 3).

7. Відношення керівництва до сторонніх акціонерів (максимальна кількість білів =9). Це узагальнена оцінка готовності керівництва ділитися прибутком зі сторонніми акціонерами і відноситися до них справедливо, а також можливості інвесторів доводити хвилюючі їх питання до відомості ради директорів. Склад ради директорів (максимальна кількість балів = 3). Статут корпоративного керування (максимальна кількість балів = 2). Стратегічне партнерство з іноземними інвесторами (максимальна кількість балів = 1). Дивідендна політика (максимальна кількість балів = З).

8. Якість і надійність реєстродержателя (максимальна кількість балів=1).

 

2.3 Порядок придбання цінних паперів на українському фондовому ринку

 

Найбільш простим способом купівлі акцій, є звернення до комерційного банку, який має право на надання таких послуг. Комерційні банки можуть надавати послуги фінансового брокера, депозитарію, незалежного реєстратора, гаранта, а також довірчі, розрахунково-клірингові, консалтингові послуги. Часто всі ці послуги надаються в комплексі, за що банк отримує винагороду у вигляді комісії. Окрім комісії, банк може стягувати плату за обслуговування. Банки виконують посередницькі функції з операціями по цінних паперах за рахунок і за дорученням клієнта. Брокерські операції здійснюються на підставі договору комісії і договору-доручення. Брокерські операції на підставі договору-доручення передбачають доручення клієнта банку купити чи продати цінні папери від свого імені і за рахунок клієнта. Банк може придбати цінні папери як у перших осіб, так і зі свого портфеля. Ця процедура звільняє покупця чи продавця від лишньої біганини по оформленню документів.

Аналогом банківських послуг є послуги фондових бірж, які спеціалізуються на купівлі-продажі усіх видів цінних паперів, що перебувають у котируванні на біржі. Процедура купівлі акцій на біржі встановлена Правилами біржової торгівлі як основному документі що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв’язання спорів з цих питань. У Правилах біржової торгівлі визначається: строк та місце проведення біржових операцій; склад учаснків біржових торгів і сукупність вимог, що ставляться до них; порядок здійснення та реєстрації біржових операцій; порядок визначення та розміри плати за користування послугами біржі. При цьому договір купівлі-продажу, щозареєстрований на біржі, не потребує подальшої нотаріальної реєстрації і вважається укладеним з моменту його реєстрації на біржі.

Описані вище випадки передбачають втручання посередників у процес купівлі, проте законодавством не заборонено це здійснювати напряму. Так спеціальні правила щодо укладення договорів купівлі-продажу встановлюються статтями 278-282 ГКУ, законами України «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні». У статті 5 ЗУ «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» передбачено, що іменні цінні папери, випущені в документарній формі, передаються у порядку, встановленому для відступлення.

Ринки ЦП можуть бути біржовими і позабіржовими. Перший тип передбачає організацію торгівлі в одному місці або в рамках однієї структури, так званої фондової біржі. У сучасному, розширеному розумінні, фондова біржа - це організація, що зводить ордери покупців і продавців, використовує строгі норми поведінки учасників і руху цінних паперів [24].

Фондова біржа – це спеціалізований заклад, який створюється з метою забезпечення постійно діючої торгівлі цінними паперами. Ця ціль досягається за допомогою узгодження попиту та пропозиції на нього, а також наданням місця та коштів, як для розміщення, так і для оберту цінних паперів.

Основна функція фондових бірж полягає в тому, щоб на основі котирування цінних паперів у процесі біржової торгівлі сприяти визначенню справедливих і об'єктивних цін на вказані цінні папери.

Іншою важливою функцією біржової торгівлі є недопущення укладення угод купівлі-продажу, внаслідок яких коливання цін на цінні папери матимуть несподіваний характер або будуть виходити за допустимі межі. Таким чином, фондові біржі сприяють і допомагають підтримувати стабільність на ринку цінних паперів.

Ще однією з важливих функцій фондових бірж є функція постійного контролю за фінансовим та господарським станом емітентів. Фондові біржі встановлюють для емітентів, цінні папери яких котируються на фондових біржах, правило надавати біржам необхідну інформацію, господарські та фінансові звіти, пояснення тощо.

Торгівля цінними паперами на Українській фондовій біржі здійснюється трьома способами:

а) шляхом задоволення зустрічних замовлень;

б) шляхом аукціону «з голосу»;

в) шляхом комп'ютерних торгів.

Задоволення зустрічних замовлень. Зустрічними замовленнями визнаються замовлення, у яких пропозиції продажу та придбання акцій конкретного акціонерного товариства співпадають повністю щодо кількості, виду та курсової вартості. Акції, які реалізуються шляхом виконання зустрічних замовлень, повинні бути внесені в біржовий бюлетень.

До біржового бюлетеня заносяться замовлення, подані не пізніше 2 днів напередодні торгів. Зміни, що сталися, а також замовлення, які не ввійшли до бюлетеня, але були подані не пізніше ніж за 1 годину до початку торгів, вносяться до біржового бюлетеня як доповнення. Зустрічні замовлення виконуються без винесення їх на аукціонну торгівлю «з голосу» або на комп'ютерні торги. Курсовою вартістю акцій при задоволенні зустрічних замовлень є ціна, зазначена в зареєстрований угоді купівлі-продажу.

Аукціонна торгівля «з голосу». У день проведення торгів кожний учасник біржової торгівлі реєструється й одержує біржовий бюлетень, складений котирувальною комісією на підставі поданих замовлень за станом на цей день. Під час торгів брокери та торгівці цінними паперами, які є власниками або орендарями брокерських місць, розміщуються в операційному залі на постах, відповідно до номерів брокерських контор (місць). Нумерація постів співпадає з нумерацією контор (місць) і здійснюється за ходом годинникової стрілки.

Комп'ютерні торги. Комп'ютерні торги ще називають безперервними або постійними торгами. Вони являють собою модель формування курсу акцій, якої б дотримувалася біржа, що проводить аукціони «з голосу», якби вона проводила останній все частіше і частіше. Комп'ютерні торги здійснюються самим комп'ютером:у нього безперервно вводяться замовлення на продаж та придбання акцій. У процесі робочого дня фондової біржі укладаються угоди купівлі-продажу акцій і дані по цих угодах висвітлюються на дисплеях комп'ютерів та на табло. Після укладення угод у позиції вносяться відповідні зміни і знову відбуваються торги, і знову укладаються угоди. Знову висвітлюються дані по угодах, і все починається спочатку [19].

Більшість торгів в Україні здійснюється на фондовій біржі ПФТС.

Торговельна система Фондової біржі ПФТС є комплексом організаційних, нормативних, програмно-апаратних та технічних рішень. Технологічно вона складається з «Ринку котировок» та «Ринку заявок». Також в ПФТС проводяться аукціони з продажу цінних паперів Фондом державного майна України, компаніями, що проводять первинне розміщення (IPO) власних цінних паперів, або навпаки, розпродають власні активи в цінних паперах.

«Ринок котировок» — ринок ПФТС, побудований за принципом Quote-Driven Market — ринку конкуруючих твердих котирувань. Торги на цьому ринку відбуваються щоденно у режимі он-лайн. В рамках «Ринку котировок» в залежності від потреб учасників торгів передбачено різні варіанти виконання розрахунків через депозитарій МФС. «Ринок котировок» переважно використовується для вторинних торгів акціями, державними, муніципальними та корпоративними облігаціями, цінними паперами ІСІ та деривативами.

«Ринок заявок» — технологія торгівлі, що побудована за принципом Order-Driven Market. Ця біржова технологія:

- дозволяє учасникам торгів виводити на ринок не одну, а велику кількість різнотипних заявок на купівлю/продаж;

- передбачає автоматичне укладання угод при перехрещенні умов зустрічних заявок, що дозволяє багаторазово протягом одного дня купувати і продавати ті самі цінні папери;

- гарантує проведення розрахунків за угодами день у день за рахунок 100% переддепонування цінних паперів та грошових коштів.

Торгівля на фондових біржах відбувається не цілодобово, а під час торгової сесії, що проходить, максимально, з 7:00 до 20:00. Процес торгівлі називається “торгами”.

Звичайно дані по даній торговій акції подаються в вигляді наступної таблиці:

 

Sym Open Close Bid Ask Last High Low MSFT 53.620 54.130 53.600 53.720 53.980 54.230 53.520

 

Sym –тут вказується тікер (помітка в якій відображається назва компанії)

Open, Close – вказуються ціни в доларах, по яким відбувалися операції при відкритті і закритті останніх торгів по даній акції.

Bid, Ask – ціна за якою інвестору на ринку пропонується купити/продати дані акції в даній сесії.

Last – ціна по якій була здійснена остання операція по даній акції

High, Low – найбільш висока та найменша ціна, зафіксована за останню торгову сессію.

Ордер - це заповнена за правилами даного фондового ринку заявка на покупку або продаж акцій. У професійній торгівлі існує багато видів ордерів, але базових - два: ринковий (“market order”) і ліміт (“limit order”). Ринковим ордером інвестор оформляє операцію за поточною ринковою ціною, що склалася на даний папір. Ліміт-ордером інвестор визначає, за якою максимальною (мінімальною) ціною він хоче купити (продати) дану акцію.

 


Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 130; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!