Характерні особливості синонімії та антонімії у сучасній китайській мові

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 6Следующая ⇒

Аглютинативна афіксація, будучи основним способом утворення форм слів у китайській мові, дозволяє йому використовувати багатий морфемний арсенал для виробництва синонімічних рядів всередині різних лексичних груп. Така синонімія, будучи засобом тонкої смислової диференціації, створення стилістичних відтінків, вираження різних видів експресії, емоційних оцінок, займає важливе місце в словниковому складі китайської мови. Предметом даного дослідження є дієслова мовленнєвої діяльності в сучасній китайській мові.

Для лексики китайської мови характерна наявність великої кількості синонімів, що знову ж таки викликає додаткові труднощі. Наприклад, слово «тиждень» перекладається на китайську мову як 星期 (xīngqī), 礼拜 (lĭbài) або 周 (zhōu); слово «термос» має наступні еквіваленти: 暖壶 (nuǎnhú) – теплий чайник, 暖瓶 (nuǎnpíng) – тепла пляшка і 热水瓶 (rèshŭipíng) – пляшка з гарячою водою та інше. Крім того, труднощі створюють синоніми письмового та усного стилю. У даному відношенні особливістю сучасної китайської мови є наявність ідентичного плану змісту лексичних одиниць при різному плані використання. Розглянемо це на прикладі української
мови [19, 122].

В українській мові ми можемо сказати «дуже багато квітів», «море квітів», «гори квітів», і на китайській мові для кожного словосполучення існує свій еквівалент. Якщо нам буде потрібно записати словосполучення «дуже багато квітів» українською мовою, то ми будемо використовувати ті ж самі слова. В українській мові і усний, і письмовий варіанти будуть збігатися. Одне словосполучення «дуже багато квітів» в китайській усній та письмовій мові буде передано різними способами, а саме:许多花 (xŭ dūo huā), 很多花 (hěn dūo huā) – письмова мова, 挺多花 (tĭng dūo huā), 好多花 (hǎo dūo huā) – усне мовлення.

Синонімічні зв'язки і відносини, що існують між словами, значення і функції окремих синонімів виявляються і розуміються лише при їх зіставленні. Синоніми утворюють пари, об'єднуються у групи. Про синоніми можна говорити поза тими чи іншими об'єднаннями лексичних одиниць, і тому синоніми іноді називають лексико-семантичними «партнерами». Групу синонімів зазвичай називають синонімічним рядом. При аналізі синонімічних відносин, що існують між словами, при описі синонімічного ряду прийнято виділяти головне, основне, або, інакше кажучи, опорне слово. Це слово, зазвичай найбільш змістовне в смисловому плані і нейтральне стилістично, називають домінантою синонімічного ряду.

Синонімічні ряди неоднакові по числу, що входять до їх складу лексичних одиниць. Вони можуть включати необмежену кількість синонімів. Однак при цьому слід зауважити, що в синонімічні ряди навряд чи слід включати образні синоніми, звані перифразами. Синонімічний ряд нерідко демонструє тонку деталізацію смислових відтінків одного і того ж поняття. Разом з тим він показує приналежність слів до того чи іншого функціонального стилю. Стильова прикріпленість іноді ускладнюється додатковими емоційно-оціночними відтінками. Експресивно-стилістичні та функціонально-стильові конотації тісно пов'язані і переплітаються. Тому відмінність експресивних забарвлень у тих чи інших елементів мови пов'язується перш за все і з відмінностями у мовних межах їх загальнонародного вживання [20, 113]. Між словами у синонімічних рядах відносини неоднорідні. У синонімічному ряді «цінне – дорогий – дорогоцінний» всі слова стилістично нейтральні, але розрізняються відтінками основного значення. Так, у слові цінний, крім основного, спільного для даного ряду слів значення має високу ціну, – є натяк на значущість, важливість визначуваного предмета. Такого відтінку в слові дорогою немає. Таким чином, повної тотожності між синонімами немає, вони розрізняються за стилістичним забарвленням і відтінками значення. Але іноді буває важко виявити відтінки значення, якими розрізняються два синоніми. У китайській мові можливі ряди синонімів не тільки з відкритою, але також і з замкнутою структурою [18].

Зазвичай ряди синонімів з відкритою структурою не обмежені в кількості слів, допускають різні зміни і доповнення. В цьому випадку вони являють собою відкриту структуру або незамкнутий словесний ряд. Китайська мова з її багатою синонімією створює необмежені можливості для побудови синонімічних рядів з відкритою структурою, іноді об'єднують у своєму складі велику кількість синонімів різних класів. Розглянемо приклади синонімічних рядів з відкритою структурою:

1) 平常 (píngcháng), 通常 (tōngcháng), 寻常 (xúncháng), 平凡 (píngfán), 平庸(píngyōng), 等闲 (děngxián) об'єднані в один синонімічний ряд загальним значенням «не видатний, нічим не примітний». 平常 (píngcháng) – звичайний; 通常 (tōngcháng) – звичайний (звичний); 寻常 (xúncháng) – буденний; 平凡 (píngfán) – звичайний, пересічний; 平庸 (píngyōng) – пересічний (бездарний); 等闲 (děngxián) – звичайний (середнього рівня). Синоніми цього ряду передають семантичні відтінки загального значення. Їх можна кваліфікувати як відтіночно-смислові.

2) 保卫 (bǎowèi)，保护 (bǎohù), 卫护 (wèihù), 保存 (bǎocún), 保留 (bǎoliú), 保持 (bǎochí), 保全 (bǎoquán) – загальне значення для цих слів – «зберігати». 保卫 (bǎowèi) – захищати, охороняти; 保护 (bǎohù) – бути на сторожі, охороняти, захищати; 卫余 (wèihù) – охороняти, оберігати; 保存 (bǎocún) – зберігати (тривалий час); 保留 (bǎoliú) – зберегти (на деякий час); 保持 (bǎochí) – зберігати, дотримуватися; 保全 (bǎoquán) – зберегти в
цілості [11, 131]. Зазначені слова відносяться до нейтральної лексики, вживаються в усіх функціональних стилях літературної мови. Вони різняться відтінками значень і тому їх слід віднести до класу смислових синонімів.

3) 发展 (fāzhǎn), 发揚 (fāyáng), 发揮 (fāhuī), 发育 (fāyù) – основне значення для слів цього синонімічного ряду «розгортати, поширювати».
发展 (fāzhǎn) – розвивати, розширюючи масштаб; 发揚 (fāyáng) – розвивати, піднімаючи на певну висоту; 发揮 (fāhuī) – розвивати, виявляючи потенційні можливості; 发育 (fāyù) – розвивати фізично. У цей ряд увійшли як синоніми, що передають відтінки значення, так і синоніми функціонально-стилістичні, що відносяться до певної сфери мовленнєвого спілкування. Це теж група смислових синонімів, що належать лексиці сучасної загальнонародного мови путунхуа.

4) 说话 (shuōhuà), 讲话 (jiǎnghuà), 谈话 (tánhuà), 闲谈 (xiántán), 闲聊 (xiánliáo), 瞎扯 (xiāchě) об'єднуються значенням «вести розмову». 说话 (shuōhuà) – говорити; 讲话 (jiǎnghuà) – пояснювати; 谈话 (tánhuà) – розмовляти (вести розмову на будь-яку тему); 闲谈 (xiántán) – балакати;
闲聊 (xiánliáo) – базікати, говорити (діалектне); 瞎扯 (xiāchě) – базікати [19].

Xарактерною особливістю китайської мови є наявність у ній синонімічних рядів із замкнутою структурою. До рядів слів цього типу треба віднести групи синонімів, які зазвичай складаються з трьох лексичних одиниць. У таких випадках три синонімічні морфеми, послідовно поєднуючись між собою за способом словоскладання, утворюють замкнутий синонімічний ряд, до складу якого незмінно входять три слова-синоніма двоморфемного складу [26]. Це явище породжене властивій китайській мові широкою, практично нічим не обмеженою сполучуваністю морфем. Воно широко представлене у сучасній китайській мові, в якій, як вже зазначалося вище, двоскладове слово є статистично домінуючою лексичною одиницею. Синонімічні ряди із замкнутою (тричленною) структурою, як правило, являють собою групи смислових синонімів.

1) Морфеми 错 (cuò), 误 (wù), 舛 (chuǎn), що мають одне спільне значення «помилка», послідовно поєднуючись між собою, утворюють три слова-синоніми: 错误 (cuòwù) – помилка; 舛错(chuǎncuò) – помилка (випадкова); 舛误 (chuǎnwù) – помилка (промах).

2) Кореневі морфеми 检 (jiǎn), 省 (shěng),节 (jié) мають одне і те ж значення «дбайливо витрачати». 检省 (jiǎnshěng) – бережливий; 节检 (jiéjiǎn) – економний; 节省 (jiéshěng) – розважливий. Ці групи слів, так звані відтінкові синоніми. Вони передають смислові відтінки окремо взятого поняття.

3) 读 (dú), 看 (kàn), 念 (niàn) – перекладаються як «читати». Зазначені слова відносяться до нейтральної лексики, вживаються в усіх функціональних стилях літературної мови. Вони відрізняються відтінками значень, і тому їх слід віднести до класу смислових синонімів. Розглянемо приклади вживання цих слів у реченнях:

а) 请你读得响一些. (qǐng nǐ dú dé xiǎng yī xiē) – Прошу вас читати голосніше.

б) 这个小故事我看了一小时. (zhè ge xiǎo gùshì wǒ kàn le yī xiǎoshí) – Цю розповідь я читав годину.

в) 请把这封信念一念. (qǐng bǎ zhè fēng xìnniàn yīniàn) – Прочитайте, будь ласка, цього листа вголос [32, 45].

Першою і обов'язковою умовою визнання двох слів антонімами є постійне і спільне вживання їх у складі антонімічних контекстів: 地方大(dìfāng dà) – велике місце; 地方小 (dìfāng xiǎo) – маленьке місце. Також важлива тотожність сфер їх лексичної сполучуваності: 他是老工人。(tā shì lǎogōngrén) – Він старий робітник; 他是新工人. (tā shì xīngōngrén) – Він новий робочий [14, 106].

Додатковою ознакою слів-антонімів можна вважати їх приналежність до однієї і тієї ж частини мови:

1) обидва антоніма – іменники: 早 (zǎo) – ранок / 晚 (wǎn) – вечір; 主人 (zhǔrén) – господар / 客人(kèrén) – гість; 父亲 (fùqīn) – батько / 母亲 (mǔqīn) – мати; 真话 (zhēnhuà) – правда /假话 (jiǎhuà) – брехня; 善心 (shànxīn) – доброта /残忍 (cánrěn) – жорстокість; 健康 (jiànkāng) – здоров'я / 疾病 (jíbìng) – хвороба; 朋友 (péngyǒu) – друг / 敌人 (dírén) – ворог; 革命 (gémìng) – революція / 反革命 (fǎngémìng) – контрреволюція.

2) обидва антоніма – дієслова: 来 (lái) – приходити / 去 (qù) – йти; 开 (kāi) – відкривати / 关 (guān) – закривати; 买 (mǎi) – купувати / 卖 (mài) –продавати; 飞来 (fēilái) – прилітати / 飞去 (fēiqu) – відлітати; 肯定(kěndìng) – стверджувати / 否定 (fǒudìng) – заперечувати; 生(shēng) – жити / 死 (sǐ) – помирати; 吞 (tūn) – проковтнути / 吐 (tǔ) – виплюнути.

3) обидва антоніма – прикметники: 软 (ruǎn) – м'який / 硬 (yìng) – твердий; 黑 (hēi) – чорний / 白 (bái) – білий; 公开(gōngkāi) – відкрито / 秘密(mìmì) – таємно; 先进 (xiānjìn) – передовий / 落后 (luòhòu) – відсталий; 干(gān) – сухий/ 湿 (shī) – вологий; 快 (kuài) – швидкий / 慢(màn) – повільний; 长 (chǎng) – довгий / 短 (duǎn) – короткий; 高(gāo) – високий / 矮(ǎi) – низький; 强 (qiáng) – сильний / 弱(ruò) – слабкий; 慌张 (huāng zhāng) – напружений / 镇定 (zhèn dìng) – спокійний; 宽 (kuān) – широкий / 窄 (zhǎi) – вузький;干净 (gānjìng) – чистий / 脏 (zāng) – брудний [12, 92].

Розглянемо типи антонімів. Існують формальні типи антонімів, які за кількісно-складовою структурою поділяються на односкладові й багатоскладові антоніми. Односкладових антонімів у китайській мові багато. Наприклад: 冷 (lěng) – холодний / 热 (rè) – гарячий; 厚 (hòu) – товстий / 薄(báo) – тонкий [19, 74]. Багатоскладових антонімів у китайській мові значно більше, ніж односкладових. Їх можна підрозділити на п'ять формальних типів за способом їх утворення:

1) антоніми мають однакову структуру і протилежні за значенням компоненти. Наприклад, 前进 (qiánjìn) – наступати /后退(hòutuì) – відступати; 上升 (shàngshēng) – підніматися / 下降xiàjiàng – опускатися.

2) антоніми мають однакову структуру, один компонент загальний, інший – протилежний за значенням. Наприклад, 开幕 (kāimù) – відкрити / 闭幕 (bìmù) – закрити; 肯定(kěndìng) – стверджувати / 否定 (fǒudìng) – заперечувати; 主人zhǔrén – господар / 客人 (kèrén) – гість; 高声 (gāoshēng) – голосно / 低声 (dīshēng) – тихо. Китайська лексика безперервно поповнюється за рахунок подібних антонімічних пар.

3) антоніми мають різну структуру, і їх компоненти окремо не є протиставлені. Наприклад, 公开 (gōngkāi) – відкрито / 秘密 (mìmì) – таємно; 先进(xiānjìn) – передовий / 落后 (luòhòu) – відсталий; 朋友 (péngyǒu) – друг / 敌人 (dírén) – ворог.

4) антоніми мають однакову структуру і є багатоскладовими. Наприклад, 无产阶级 (wúchǎnjiējí) – пролетаріат / 资产阶级 (zīchǎnjiējí) – буржуазія; 唯物主义 (wéiwùzhǔyì) – матеріалізм / 唯心主义 (wéixīnzhǔyì) –ідеалізм.

5) антоніми включають слова з префіксом і без. Наприклад, 革命(gémìng) – революція / 反革命 (fǎngémìng) – контрреволюція; 作用 (zuòyòng) – дія / 反作用 (fǎnzuòyòng) – протидія; 对数 (duì shù) – логарифм / 非对数(fēi duì shù) – антилогарифм. Даний формальний тип антонімії поширений у термінологічній лексиці і досить нечисленний [41, 170].

Існують семантичні типи антонімів:

1) протиставлення за принципом більше – менше. У цьому випадку предмети порівнюються: за обсягом, площею, величиною, силою та іншими параметрами; за розміром; за протяжністю вздовж; за протяжністю від поверхні до дна; за протяжністю у висоту; протиставлення пов'язано із розміром у поперечному перерізі; за щільністю, за складом. Наприклад,
大 (dà) – великий / 小(xiǎo); 长 (chǎng) – довгий / 短 (duǎn) – короткий; 深(shēn) – глибокий / 浅 (qiǎn) – дрібний; 高 (gāo) – високий / 矮 (ǎi) – низький; 粗 (cū) – товстий / 薄(báo) – тонкий. Також існує протиставлення за характером дії (яке може бути позитивним, або негативним). Наприклад, 攻 (gōng) – наступати /守(shǒu) – оборонятися; 立 (lì) – встановлювати / 破 (pò) – скидати.

2) протиставлення за спрямованістю дії. Наприклад, 买 (mǎi) – купувати / 卖 (mài) – продавати; 来 (lái) – приходити / 去 (qù) – йти [44].

3) протиставлення за просторовою орієнтацією та послідовністю у часі. Сюди відносяться слова, які можна протиставити за ознакою «раніше – пізніше». Наприклад, 前 (qián) – до / 后 (hòu) – після; 始 (shǐ) – початок / 终 (zhōng) – кінець. Ця група антонімів має свою національну специфіку, обумовлену традицією: сонце сходить на сході і заходить на заході, тому схід відноситься до того, що «раніше», а захід до того, що «пізніше». Також за китайською традицією «лівий» раніше, ніж «правий», тому почесне місце гостя – по ліву руку від господаря, а не праворуч, як в європейській традиції.

4) протиставлення слів, що позначають «чоловіче начало» (ян) –«жіноче начало» (інь). Наприклад, 夫 (fū) – чоловік / 妻 (qī) – дружина; 男 (nán) – чоловік / 女 (nǚ) – жінка. Наведені антоніми відображають давньокитайські уявлення про світ, всесвіт.

5) протиставлення, що стосується інтелектуальних властивостей, здібностей, якостей людини. Вони розглядаються під кутом зору «хороший – поганий». Наприклад, 好 (hǎo) – хороший / 坏 (huài) – поганий; 美 (měi) – гарний / 丑 (chǒu) – потворний.

6) деякі антонімічні пари можуть відноситися до різних типів. Так, антоніми 兄弟 (xiōngdì) – молодший брат / 哥哥 (gēgē) – старший брат можуть ставитися і до першого (більше – менше) і четвертого (раніше –пізніше) типів [45, 117].

Слова у всіх шести типах антонімів, як правило, перебувають у певному порядку. Він обумовлений логікою вираження понять, традицією позначення послідовності слів у антонімічній парі. Традиція ця пов'язана зі світобаченням китайців. Зазвичай говорять і пишуть 好坏 (hǎohuài) – хороший і поганий, але не можна сказати 坏好 (huài hǎo) – поганий і
хороший [28, 55]. Аналогічний порядок слідування компонентів характерний для вільних словосполучень, складних слів, утворених за копулятивним типом, включаючи терміни спорідненості, складноскорочені слова, а також більшість фразеологізмів:

1) у вільних словосполученнях: 任何时候好同坏，善同恶，美同丑，这样的对立总会有的. (rènhé shíhòu hǎo tóng huài, shàn tóng è, měi tóng chǒu, zhèyàng de duìlì zǒng huì yǒu de) – У всі часи можливі такі протилежності, як гарне і погане, добро і зло, красиве і потворне.

2) складні слова, утворені за копулятивним типом:开关(kāiguān) –включати + вимикати = вимикач; 炎凉 (yán liáng) – жаркий + холодний = клімат; 前后 (qián hòu) – спереду + ззаду = навколо.

3) терміни спорідненості: 夫妻 (fūqī) – чоловік і дружина, подружжя.

4) складноскорочені слова: 优缺点(yōuquēdiǎn) – достоїнство і недоліки; 加减法 (jiā jiǎn fǎ) – способи додавання та віднімання.

5) фразеологізми:朝不谋夕 (сhāobùmóuxì) – вранці не думати про вечір, жити лише сьогоднішнім днем; 始终如 (shǐ zhōng rú) – початок і кінець однакові, незмінні [55].

Виняток стосується лише антонімічної пари 生 (shēng)，слова 活
(huó) – живий / 死 (sǐ) – мертвий. При спільному вживанні в одному контексті слово 活 (huó) завжди стоїть після 死 (sǐ), що відповідає китайській національній традиції. Наприклад, у фразеологізмах 九死一生(jiǔsǐyīshēng) – дев'ять раз помирати, один – вижити, дивом залишитися в живих; 你死我活 (nǐsǐwǒhuó) – смертельна боротьба. Однак у цих винятків є і своє виключення – вживання в послідовності, характерній для всіх інших антонімічних пар. Розглянемо приклад вживання у зворотному порядку: 出生入死 (chūshēngrùsǐ) – ризикуючи життям, дивитися смерті в очі [18, 89].

Отже, обов'язковою умовою визнання двох слів антонімами є постійне і спільне вживання їх у складі антонімічних контекстів, важлива тотожність сфер їх лексичної сполучуваності. Додатковою ознакою слів-антонімів можна вважати їх приналежність до однієї і тієї ж частини мови. Існують формальні типи антонімів, які за кількісно-складовий структурою поділяються на односкладові й багатоскладові антоніми. Багатоскладові антоніми можна поділити на п'ять формальних типів за способом їх утворення. Також існують семантичні типи антонімів. Необхідно дотримуватися порядку слідування компонентів, характерних для антонімів. Для лексики китайської мови характерна наявність великої кількості синонімів, що викликає додаткові труднощі. Синонімічні зв'язки і відносини, що існують між словами, значення і функції окремих синонімів виявляються і розуміються лише при їх зіставленні. Синоніми утворюють пари, об'єднуються в групи. Характерною особливістю китайської мови є наявність у ній синонімічних рядів із замкнутою і відкритою структурами.

Дата добавления: 2019-02-22; просмотров: 406; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!