Наанесення цілей на карту за географічними координатами.

Тема 4 Визначення координат об’єктів по карті

У практиці роботи офіцерів часто виникає необхідність зорієнтувати старшого начальника або своїх підлеглих про своє місцеположення чи іншого об’єкту (цілі), наприклад в донесенні про результати розвідки противника, місцевості, тощо. Це завдання зводиться до вказівки місцезнаходження цілі відносно відомих точок (ліній) або за допомогою координат .Найшвидший і найточніший спосіб передачі розвідувальних даних про противника це визначення координат цілей (об’єктів) по карті та передача їх за допомогою радіо засобів старшому командирові. Для цього необхідно знати, які системи координат застосовуються у військах, уміти визначати місцеположення цілей. Цим питанням і присвячена дана тема занять.

Системи координат, які застосовуються у військах. Географічні координати точок.

Система координат є сукупність ліній і площин, орієнтованих певним чином у просторі, відносно яких визначається положення об’єктів (цілей).

Лінії прийняті за початкові, служать осями координат, а площини координатними площинами.

Координати - величини, які визначають положення точки на площині або в просторі. Для визначення положення точок на земній поверхні використовують географічну, прямокутну, полярну та біполярну системи координат.

Географічна система координат.

По суті географічних координат не існує.

Є астрономічні координати, тобто визначення положення об’єкту відносно небесних світил, та геодезичні координати де проектується нормаль на поверхню земного еліпсоїда. При цьому кут відхилення не перевищує 3-4°, або приблизно ==100м.

На топографічних картах застосовують геодезичні координати, які прийнято називати географічними.

Географічна широта В ( f ) – кут між площиною екватора і нормаллю (лінією, що проходить через дану точку під кутом 90° до поверхні земного еліпсоїда). Широта може бути в межах від 0° до 90° і показує на скільки та чи інша точка північніше чи південніше екватора. Широта називається північною, якщо точка розміщена в Північній півкулі, якщо в Південній – південною. Географічна довгота L ( λ ) – кут між площиною вихідного (Грінвіцького) меридіану і площиною меридіану, який проходить через дану точку.

Географічні (геодезичні) координати являють собою кутові величини – широту і довготу, які визначають положення точки на земній поверхні відносно екватора і меридіана (Грінвіцький), який прийнято за початковий.

Довгота буває в межах від 0° до 180° на схід і захід від Грінвіцького меридіану і називатись :східною і західною.

На картах в північно-західному куту рамки праворуч від підпису довготи меридіана міститься підпис «На захід (схід) від Грінвіча».

Визначення географічних координат цілей за топографічними картами.

На топографічних картах географічна сітка представлена паралелями та меридіанами. Лінії паралелей та меридіанів являються внутрішніми рамками карти. На топографічних картах масштабу 1:500 000 (паралелі проведені через 20´, меридіани через 30′), а на карті масштабу 1:1 000 000 (паралелі через 40′ і меридіани через 1˚).

Рамки карт масштабу

1: 500 000 1: 1000000

В кутах рамки приведені значення широти та довготи, наприклад: 50°00´ - широта, 30°00´ - довгота. Сторонни рамки поділені на відрізки по 5′

На топографічних картах масштабів 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000 і 1:200 000 сторони рамок поділені на відрізки, які дорівнюють в градусній мірі одній мінуті. Мінутні відрізки відтінені через один і розділені крапками (за винятком карти масштабу 1:200 000) на частини по 10 секунд. Це дозволяє при необхідності прокреслювати лінії, які з’єднують окремі паралелі і меридіани на склейці карти.

Рамки карт масштабу1: 25 000; 1 : 50 000; 1: 100 000

В кутах рамки приведені значення широти та довготи, наприклад: 54°00´ (54°20´)- широта, 31°30´ (32°00´) - довгота.

В изначення географічних координат об′єкта за картою виконується за відомими широтою і довготою найближчих до даної точки паралелі і меридіана.

Для цього необхідно опустити перпендикуляри від точки на ближні сторони рамки карти і прочитати значення: Ø широти (значення найближчої паралелі плюс мінути та секунди по рамці карти); Ø довготи (значення найближчого меридіану плюс мінути та секунди по рамці карти).

Наанесення цілей на карту за географічними координатами.

На західній і східній сторонах рамки відмічають значення координат цілі за широтою, а на південній і північній сторонах рамки – за довготою. З’єднавши відмітки за довготою і широтою, у перетині паралелі і меридіана наносять положення цілі на карті.

Точність визначення географічних координат об’єктів за картами масштабу 1: 25 000 -1: 200 000 не повинна перевищувати 2-10′ відповідно.

2. Плоскі прямокутні координати. Визначення плоских прямокутних координат».

Топографічні карти складені в рівнокутній поперечно-циліндричній проекції Гауса розрахованій для шестиградусної зони. Земна поверхня поділяється на 60 шестиградусних зон.

Кожна шестиградусна зона проекції Гауса представляє собою самостійну систему плоских прямокутних координат (всього їх 60), в якій початком координат являється точка перетину осьового меридіану з екватором. Рахунок зон ведеться від Грінвіцького меридіану із заходу на схід. Отже координатні осі кожної координатної зони займають чітко визначене положення на земній поверхні, тому система плоских прямокутних координат будь-якої зони пов’язана із системою географічних координат.

За осі координат прийняли :\

· зображення уявної лінії, яка паралельна осьовому меридіану координатної зони але винесена на захід на 500км – вісь абсцис Х;

· зображення екватора – вісь ординат У

На відміну від математики. осі замінені місцями , тому що у геодезії орієнтування проводиться по півночі з підрахунком кутів за годинниковою стрілкою, а в математиці – від горизонтального напрямку карти проти ходу годинникової стрілки. Тому положення осей повернуте на 90° для збереження знаків тригонометричних функцій. Крім того, якщо за вісь Х брати осьовий меридіан зони, то ординати теж можуть бути як із (+), так і (-). Щоб уникнути від’ємних значень ординат в межах зони, початок відліку Y умовно перенесли на 500 км на захід від осьового меридіану – це і буде вісь Х.

Абсциси відраховуються від екватора на північ та південь, ординати від умовної осі Х даної координатної зони на захід. Для нашої країни, розташованій в північній півкулі, значення абсцис завжди із знаком (+).

Так як кожна зона переноситься на площину незалежно від інших і має свою самостійну систему прямокутних координат, то однакові координати точок можуть повторитися в кожній із 60 зон, на які поділена земна поверхня. Тому необхідно обов’язково указувати номер зони, в якій знаходиться дана точка. Номер зони указують попереду величини ординати Y (одна або дві цифри).

Наприклад: Y = 43 07 525 м – 4 зона,

Y = 277 38 270 м –27 зона.

Таким чином плоскі прямокутні координати являють собою:

лінійні величини – Х і У, які визначають положення об’єкта відносно екватора та осі Х даної координатної зони. Абсциса Х – найкоротша відстань від екватора до даного об’єкта. Може бути в межах від 0 до 10 000 км, зі знаком «+» (Північна півкуля) та «-» (Південна півкуля). Ордината У – найкоротша відстань від осі Х даної координатної зони до об’єкта. Може бути в межах від 0 до 836км. (оскільки ширина зони на екваторі складає 668км) . В її цифровому значені завжди вказується номер координатної зони.

Для полегшення вимірів на усіх аркушах топографічних карт України, крім карт масштабів 1:1 000 000 є прямокутна сітка координат. Вона представляє собою сітку квадратів, сторони яких паралельні осьовому меридіану зони та екватору.

Лінії сітки на карті проведені паралельно осям координат: · через 1км на картах масштабу 1:50 000 (тобто через 2см на карті), 1: 25 000 (тобто через 4см на карті); · через 2км на картах масштабу 1:100 000 (тобто через 2см на карті); · через 4км на картах масштабу 1:200 000 (тобто 2см на карті).

Якщо провести лінії паралельно осьовому меридіану та екватору через 1 км, то таку координатну сітку називають кілометровою. Координатна сітка оцифровується.

Кілометрові лінії, найближчі до кутів аркуша карти, зазначають повним числом кілометрів, інші – скорочено, останніми двома цифрами. Підписи у горизонтальних ліній вказують відстань від екватора. Таким чином підпис 55 88 біля крайньої внизу горизонталі показує, що ця лінія проходить на 5 588км північніше екватора.

У вертикальних ліній вказують номер зони (одна або дві цифри) і відстань в кілометрах від осьового меридіану зони, умовно винесеного на захід на 500 км. Підпис 63 94 біля крайньої зліва вертикальної кілометрової лінії показує, що вона розміщена в 6 зоні і проходить на віддалі 394 км від осі ординат, тобто на 106 км західніше осьового меридіану (500 – 394 = 106).

Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 393; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!