Розрахунок соціального ефекту з урахуванням рівня якості
Практично будь-яка нова технологія, нове науково-технічне досягнення несе в собі не тільки економічний ефект, але нерідко й найрізноманітніші соціальні наслідки. На практиці часто виникають дилеми такого роду: чи ставити на виробництво, скажімо, нову технологію, але з певними екологічними дефектами, чи трішки поступитися економічними показниками, але дати екологічно «чисту» технологію. І таких прикладів можна навести багато (особливо у сфері послуг). Як же визначити, який соціальний ефект або збиток очікувати від введення нового об'єкта, виробу?
У першу чергу соціальний ефект містить у собі економію коштів і часу населення, а також зміну психофізіологічних і санітарно-гігієнічних умов праці й побуту.
Суть методу соціальної оцінки нововведення при зміні параметрів середовища полягає у визначенні величини соціального ефекту з урахуванням масштабу його застосування або масштабу соціального виробництва (Мс), рівня соціальної якості (Кс) і подорожчання (Дс).
Оскільки, як правило, плату за соціальний ефект той, хто його отримав, не вносить (наприклад, за кращу вентиляцію на дільниці працюючі там не платять), тобто Дс = 1, то формулу для оцінки соціального ефекту можна представити у вигляді
Есоц = Мс*(Кс – 1) = Мс*Ес
При розрахунку за даною формулою потрібно виконати розрахунок масштабу соціального виробництва (Мс) і рівень соціальної якості (Кс).
Масштаб соціального виробництва (Мс) повинен враховувати: число людей (Лс), на яких впливає оцінюване нововведення, час впливу (Тс) і швидкість споживання соціальних благ (Кп):
|
|
|
Мс = Кп*Лс*Тс.
При цьому коефіцієнт Кп може бути оцінений із двох боків: або через середню заробітну плату, або через середню частку національного доходу на душу населення, що витрачається державою на соціальні цілі, поділену на загальне число годин у рік.
Дослідження показали, що в загальному випадку величина Ес, може бути представлена у вигляді
Ес = ∆а * γ ,
де ∆а = ан – аб – зміна величини фактора середовища від аб (до нововведення) до ан (після);
γ – коефіцієнт вагомості фактора.
Коефіцієнт вагомості фактора враховує максимальне число санітарно-гігієнічних і психофізіологічних факторів: температуру повітря, атмосферний тиск, токсичні речовини, промисловий пил, вібрацію, промисловий шум, ультразвук, інфрачервоне випромінювання, електромагнітні поля, що іонізують випромінювання, біологічні виробничі фактори, фізичне динамічне навантаження й т.д. Значення коефіцієнта вагомості щодо кожного фактора визначається державними соціальними установами.
На основі формул можна визначити величину соціального ефекту за формулою:
|
|
|
Есоц = Кп*Лс*Тс*Ес .
Особливості визначення якості послуг
Характерним для сфери обслуговування є те, що, крім характеристики послуг потрібно ще врахувати і їхню якість, яка включає власне якість послуги, культуру обслуговування і доступність. Можливість обліку всіх цих факторів буде показана на прикладі галузі побутового обслуговування населення.
Рівень побутового обслуговування визначається корисністю послуги, її споживчою вартістю. Показник споживчої вартості визначається добутком кількості послуг на їх якість. Виходячи із цього абсолютне значення досягнутого рівня обслуговування у сфері послуг можна розрахувати за формулою:
Ро = Q*К,
де Ро – рівень обслуговування;
Q – обсяг побутових послуг;
К – рівень якості послуг.
Кожна зі складових формул є складним елементом. Так, обсяг (кількість) побутових послуг характеризується обсягом їх реалізації у вартісному вираженні.
Більш складним є показник рівня якості послуг. Це – комплексний показник, що характеризує безліч властивостей, що становлять якість побутового обслуговування, а саме якість виконання замовлення (Квик), культуру обслуговування населення (Кклт) і доступність побутових послуг (Кдост):
|
|
|
К = Квик * Кдост * Кклт
Доступність ураховує витрати часу й грошей споживача на доступ до одержання послуги.
Коефіцієнт доступності (Кдост)для однієї послуги визначається за формулою:
Кдост = Ц / (Ц + Здост) ,
де Ц – ціна послуги;
Здост – витрати на доступність послуги.
Цикл одержання споживачем послуги умовно можна розділити на кілька етапів, що відповідають реальному процесу: одержання споживачем необхідної інформації; звернення його до підприємства за послугою; оформлення замовлення на виконані послуги; прийом і видача замовлення з виробництва, а також очікування послуги протягом її виробництва. На кожному із цих етапів існують втрати часу й коштів. Їх і враховує коефіцієнт доступності.
План лабораторного заняття ( 4 години)
“ Оцінка якості продукції та послуг готельно-ресторанного господарства ”
Мета заняття: ознайомитися з розробкою ієрархічної структури комплексного показника харчової цінності кулінарної продукції, кваліфікаційного рівня обслуговування персоналу готельно-ресторанного господарства, процесу обслуговування, загального рівня надання послуг закладу готельно-ресторанного господарства.
|
|
|
Робота 1. Розробити ієрархічну структуру комплексного показника харчової цінності кулінарної продукції, кваліфікаційного рівня обслуговування персоналу готельно-ресторанного господарства, процесу обслуговування, загального рівня надання послуг закладу готельно-ресторанного господарства
Робота 2. Побудувати дерево властивостей для отримання комплексного показника якості. Результати оформити у таблицю:
| Рівні дерева властивостей | |||||||
| 0-й | 1-й | 2-й | 3-й | 4-й | 5-й | 6-й | 7-й |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
Робота 3. Визначення коефіцієнтів вагомості.
Робота 4. Перевід показників у безрозмірні показники.
Робота 5. Переведення абсолютних показників у відносні та їх порівняння з еталонними і роблять висновок про доцільність розробки кулінарної продукції або послуги.
Індивідуальні завдання
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 74; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!