Рекомендації до виконання самостійної роботи
До завдання №1
Для виконання цього завдання розгляньте ситуацію, що передбачає проведення індивідуальної бесіди. "Учитель несподівано зустрічає одного зі своїх учнів на автовокзалі, де той збирає порожні пляшки. Цей учень нерідко пропускає уроки, посилається на те, що хворіє. Батьки хлопця не звертають уваги на його шкільні справи. Вчитель вирішує провести з учнем та його батьками індивідуальну бесіду". Працювати бажано парами.
Під час бесіди намагатися відпрацювати основні етапи контактної взаємодії:
1. Накопичення згоди, подолання бар’єрів, зняття напруження у взаємодії.
Прийоми: вибір нейтральної теми для початку бесіди, висловлення поглядів на стан співрозмовника ("Ви, як бачу, неспокійні"), уникання суперечливих питань, ненав’язливе висловлення припущень щодо поведінки співрозмовника ("Вам, мабуть, буде цікаво…").
Етап вважається успішно подоланим, якщо у співрозмовника з’являються позитивні відповіді на запитання, знижується напруження, слабшає опір.
2. Пошук збігів в інтересах, знаходження первинної спільності (перехід від "Я" до "Ми").
Прийоми: виявлення спільної теми, інтерес до захоплень співрозмовника, демонстрування особистісної подібності, спонукання до пошуку нових тем для бесіди.
Етап вважається успішно завершеним, якщо вчителю вдалося збудити у партнера зацікавленість, зняти недовіру, вступити в контакт.
|
|
|
3. Прийняття якостей і принципів, пошук опори в якостях особистості.
Прийоми: дати співрозмовникові змогу вигідно показати себе, підкреслити бажану якість. Підведення підсумків ("Як виявилося, ми з вами солідарні у поглядах на цю проблему"), уникнення негативного напряму бесіди, подання вчителем зразка саморозкриття, підкріплення своєї відкритості, зацікавлення у подальшій взаємодії, висловлення задоволення процесом спілкування ("Мені дуже цікаво з вами розмовляти").
Етап вважається успішно завершеним, якщо є відчуття взаєморозуміння, готовності до сприйняття особистості співрозмовника в цілому.
4. Виявлення рис, негативних для взаємодії.
На цьому етапі стає можливим розпочати дискусію, продовжити глибше вивчення особистості партнера, чому сприяє помітне зниження напруженості. Необхідно розробити тактику поведінки вчителя, яка забезпечила б подальше взаєморозкриття співрозмовників, зокрема й висловлення сумнівів, суперечки, дискусії щодо поглядів, саморозкриття як наведення прикладів усвідомлення своїх недоліків, перебільшення якостей співрозмовника тощо.
Етап вважається успішно завершеним, якщо співрозмовник бажає відверто і щиро спілкуватися.
|
|
|
5. Адаптація партнерів, готовність до перебудови.
Прийоми: підкреслення спільності ("Зараз ми це вирішимо"), критичні зауваження, але не з метою осуду, повчання, а в ході взаємного обговорення різних особистісних виявів, попереджувальні висловлювання ("Я хочу вам дещо сказати, але ви не повинні ображатися"), підтримка та стимулювання прагнень до змін.
Цей етап завершується формуванням у співрозмовників відчуття "Ми", готовності до спільних дій, взаємопоступок.
6. Узгоджена взаємодія.
Прийоми: звернення за порадою, пропонування спільного рішення, передбачення того, що може статися.
Підсумком цього етапу є формування стану захищеності, узгодження дій і намірів.
До завдання №2
Зробіть аналіз змісту матеріалу з таких позицій:
- освітнього, виховного, розвивального потенціалу, який у ньому закладений;
- сприйняття його учнями (актуальність, доступність, можливість задовольнити інтереси і потреби, можливі бар’єри сприймання);
- власного сприймання.
Сформулюйте тему свого уроку-діалогу з учнями.
Проведіть діалогізацію змісту повідомлення:
а) здійсніть логічне членування тексту, виділіть головні думки, доберіть прийоми створення ситуацій співроздумів (запитання, проблемні ситуації, порівняння, введення діалогів);
|
|
|
б) обдумайте прийоми організації ситуації співпереживання (персоніфікація змісту, створення образних бачень, застосування словесно-образної та логічної виразності);
в) визначте, яких особливостей змісту бракує для забезпечення діалогізації, проведіть додатковий пошук.
Обміркуйте діалогізацію викладу:
а) як продемонструвати власне ставлення до проблеми, надати інформації особистісного забарвлення;
б) як забезпечити спільність з аудиторією вербальними і невербальними засобами (зоровий контакт, просторове розміщення, ритміко-інтонаційна єдність);
в) як досягти спрямованості мовлення на дітей (звернення, установка на відповідь тощо).
САМОПЕРЕВІРКА
Робоча карта – схема діагностики артистизму педагога
Ж. Ваганової (програма спостережень із метою визначення загальної оцінки основних проявів педагогічного артистизму):
1. Творче самопочуття, саморегуляція психічної діяльності, емоційних станів.
- Захопленість, наснага, натхненна віддача на уроці.
- Самоорганізація, стабільність творчої форми.
- Самоконтроль, самовладання, керування настроєм.
- Уміння знімати зайву напругу, хвилювання.
|
|
|
- Уміння спокійно ставитися до несподіванок, оперативність у керуванні психічними станами.
2. Чарівність, особистісне самовираження, індивідуальний стиль.
- "Заразливість", уміння зачарувати, веселити симпатію, зацікавити, захопити, здатність опановувати увагу учнів.
- Розкутість, безпосередність і простота поведінки.
- Яскравість, несхожість з іншими вчителями, нестандартність.
- Художній смак, почуття прекрасного, прагнення до краси й гармонії, почуття міри.
- Щирість, особистісна відкритість до дітей.
3. Емоційність, образність поведінки та мовлення.
- Експресивність, широкий діапазон емоційних реакцій.
- Вираження співпереживання, співчуття учневі.
- Емоційна атмосфера на уроці, почуття гумору.
- Незвичність у розкритті змісту уроку, здатність зробити образним новий матеріал.
- Емоційне інтонування мовлення, несподівані ритмічні малюнки, метафоричність, використання "власних" термінів.
4. Зовнішній вигляд, пластичність, зовнішня виразність, уміння в галузі вербального спілкування.
- Експресивні здібності, пластична зображальність.
- Розкутість, відсутність тілесної скутості, уміння триматися впевнено, вільно й природно.
- Мімічні й пантомімічні навички, наявність експресивних, эмоційно-естетичних рухів.
- Жестикуляція, рухи – органічність, природність, темп, доречність/адекватність, ступінь варіантності, багатство, повнота форм, рухова активність – достатня/недостатня; швидкість рухових реакцій; властивості мімічних реакцій (доброзичливість і т.ін.).
5. Інтуїція, уява, творча фантазія.
- Продуктивність асоціацій.
- Швидкий аналіз і точна оцінка педагогічної ситуації.
- Здатність "угадати" дитину, "прочитати" усе в його особистості.
- Уміння захопити, придумати щось цікаве, зробити будь-який об'єкт привабливим для себе й дітей.
6. Імпровізація, педагогічний експромт.
- Швидкість реакцій, спритність, винахідливість.
- Оперативність пам'яті, кмітливість.
- Уміння орієнтуватися в несподіваних обставинах, оцінювати ситуацію й приймати рішення в незапрограмованих умовах.
- Підтримка постійного, гнучкого зворотного зв'язку з класом.
- Оперативність відповіді на зміну умов діяльності, уміння на ходу скорегувати план уроку.
7. Комунікативні здібності, форми стосунків, тон спілкування з учнями.
- Комунікабельність, легкість у спілкуванні, здатність швидко знаходити контакт, уміння організувати первинний контакт із класом.
- Організація спілкування "від учня", співробітництво.
- Доброзичливий тон, дружелюбність, м'якість, почуття такту.
- Відвертість, щирість.
- Рівень розвитку емпатії, співпереживання учням.
- Взаєморозуміння, емоційна ідентифікація.
- Рефлексія, здатність побачити себе збоку.
8. Мовленнєві здібності.
- Виразність, емоційність, динамічність мовлення.
- Мелодійність, широкий діапазон інтонацій, естетична привабливість голосу.
- Ясність, чистота, благозвучність мовлення, дикція.
- Багатство словника, розмаїтість лексики.
- Переконливість, дохідливість, сила впливу мовлення.
9. Спостережливість, управління увагою.
- Уміння вловити зміни в стані дітей за незначними ознаками, здатність проникати у внутрішній світ дитини.
- Стійкість уваги, тривале зосередження.
- Правильний розподіл уваги, його багатооб’єктність.
- Здатність перемикатися, динамічність уваги.
- Ступінь концентрованості уваги.
- Уміння бачити всі деталі, загострене сприйняття.
10. Сугестивна здатність.
- Уміння залучити й утримувати дитячу увагу.
- Емоційно-вольовий вплив на учнів.
- Уміння "заражати" своїми думками, почуттями.
11. Режисерські здібності.
- Інтрига в побудові уроку, наявність емоційної зав'язки на початку уроку, що захоплює.
- Підтримка доцільного темпоритму роботи на уроці.
- Енергійність, активність.
- Творча організація взаємодії з учнями – наявність стратегічної надзадачі, "наскрізної дії", тактичних/ситуативних завдань, безперервності дії.
12. Здатністьдо перевтілення, уміння "звикнути до ролі".
13. Психологічний аналіз уроку з урахуванням артистичності педагога (оцінка за п'ятибальною системою):
а) стиль уроку (які прийоми використовує вчитель; стиль спілкування педагога із класом і ступінь керованості педагогічною ситуацією спілкування). Співвідношення спонукання учнів до діяльності й примусу;
б) особливості самоорганізації вчителя, його психологічна підготовленість до уроку. Усвідомлення власної творчої індивідуальності, особливостей своєї психофізичної природи. Робоче самопочуття, настрій учителя на початку уроку й в процесі. Педагогічна доцільність емоційних переживань учителя на уроці. Зацікавлено, активний, увесь час перебуває в спілкуванні, тримає клас "у тонусі" – байдужний, пасивний;
в) психологічний клімат у класі. Уміння вчителя управляти своїм психічним станом і створити необхідний емоційний настрій.
Доброзичливий, ввічливий і привітний з учнями, індивідуалізує спілкування з різними учнями – недоброзичливий, спілкується тільки зверхньо, з усіма однаково, не диференціюючи спілкування;
г) не боїться відкрито виражати власні почуття, демонструвати свої особливості – думає тільки про престиж, носить "маску", намагається триматися за свою соціальну роль;
д) динамічний і гнучкий у спілкуванні, легко розв'язує проблеми, "гасить" можливі конфлікти, може поставити себе на місце учня, створює в учня стан розуміння – не бачить проблем і не може помітити наміченого конфлікту, неуважний до співрозмовника, створює в нього відчуття нерозуміння;
е) спостереження за діями вчителя на уроці (як педагог враховує особливості сприйняття матеріалу учнями; порівняння плану уроку й процесу його реалізації в практиці – знайти відхилення, пояснити їх причини, вловити, які дії заплановані, а які є результатом імпровізації; здатність до оперативної педагогічної імпровізації в діяльності й спілкуванні).
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 168; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!