Методика використання технологій кооперативного навчання на уроках української літератури.
Взаємні запитання. Алгоритм: -учні вдома або в класi чит текст i придум (3-5 хв) макс кiльк запит, щоб по черзі постав один одн; -можна запропон сформул запит до тексту, який чит вчит (учні його не бачать); -учнi формул запит до вчит, запис на окр картках, а на звор дають письм вiдп. Вчит, перемiш картки, витяг 1 i вiдпов на запит, зiставл-чи свою вiдп iз записом на звор боцi; -форм запит може i вчит, учні сам ост пишуть вiдпов, обговор у парах i подають узгодж варiанти.
Взаємне навч. –Учит ділить текст на кілька частин (4-6); -iнструктаж для вчит (Поділ учнів на групи, а в гр на пари, дати завд прочит всю статтю, з’ясув ïï змiст, бути готовим переказ всiй групi); -1 з учнiв чит вголос 1 абзац, iнший слухає (або обидва чит мовчки); -закiнч-ши чит учень своïми слов переказ абзац, а його партнер щоб читкiше зрозум змiст ставить пит по тексту: Якщо я прав тебе зрозум, ти говор що… Не зовсiм зрозум чому…; -обмiн роллю, опрац наступн част тексту.
«Кутки». –Прочит твiр; -Закiнчуй фразу «Назвою твору автор хотів сказ, що…» -знайди однокл, думки яких схожі з твоїми; -добер аргум, підтвердь власноï правоти i пiдгот до дискус з iнш гр.
«Ручки-на середину». Під час обмiну думк учень, що висл думку, кладе ручку на серед стола i після цього брати участь в дискус не може (обгов вваж-ся заверш коли ручку кладе останнiй учень).
Триступеневе iнтерв’ю. На запит вчит кожен учень шукає вiдпов самост, потiм утвор-ши пару обмiн-ся мiркув-ми з однокл, пiсля цього пари утвор четвiрки, в яких кожен ознайом присут-iх з мiркув свого партнера.
|
|
|
Обмiн думками (проблемами). Учнi самост визнач пробл в текстi чи лекцiï вчит, а згодом утвор-ши пари обговор зроблене. Далi озвуч результ або об’єдн-сь у четвiрки продовж роботу, в процесi якоï партнери i пари можуть провод взаємоопит. Закiнч-ся рефлекс.
«Два-чотири-всi разом». Обгов певноï пробл споч вiдбув в парах, потiм у четв, i зрешт всiм класом)
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 11
Мова і мовлення – дві іпостасі лінгвальної дійсності.
Проблему мови і мовлення вважають однією з найважливіших і найскладніших у час теоретичному мовознавстві. Вперше заговорив Вільгельм фон Гунбальд – основоположник заг мз (мова, як система знаків), поділяв мову и мовлення. Цю ідею підтримав у 2пол 19ст. Олександр Потебня – мова існує у живій формі, забесп спілкування людей, має культурну основу, засіб формування нац. свідомості. Г. Штейнталь – розрізняв мовлення (говоріння), здатність до говоріння і мовний матеріал. Поч 20ст Ферденант де Сосюр – розмежування мови, мовлення; вивч особливостей мови й мовлення + лінгвальна діяльність (користування мови, існування мови у свідомості, мова як засіб комунікації). Особливості (ознаки) мови (психічне явище, системне явище, пасивне явище – зберіг у пам’яті, нестійке явище) і мовлення (психофізіологічне, психофізичне явище, несистемне явище, активне – вплив людини на інших, стійке явище). Сосюр на основі його виділив 2 аспекти: існує лінгвістика мови й лінгвістика мовлення – вважав, що мова – частина лінгвальної діяльності людей. І.І. Ковалик (укр.) визначив – лінгвальна дійсність (існування мови у суспільстві) існує у 2х іпостасях: мова і мовлення: мова – сис-ма знакових одиниць, забесп формування й вираження думок й почуттів, мовлення – процес використання мови з метою спілкування. Суч лінгвісти продовжують розмежовувати мову й мовлення за ідеєю Сосюра, виділяючи інші ознаки для розмежування. Н.С. Трубецькой (рос) – треба розмежовувати мову, як щось загальне, а мовлення, як щось конкретне; мова – постійна, довговічна, а мовлення – перемінне, нестійке, недовговічне явище. Мова володіє різними сталими категоріями – частинами мови тощо. Мовлення є засобом реалізації мови і має початок и кінець, воно гнучке, багатогранне. Для мови хар-на наукова абстракція, чого не має мовлення. М. і м. – реальні явища, бо існують в реальних головах людей. Мова: усна і писемна форма, але реалізує її в мовленні. Мова, як складне структурне явище, у виглядів рівнів мовної системи, ієрархічно пов’язаних між собою. Мовлення – лінійне, послідовність мовних елементів (мовленнєвий ланцюжок, потік). Мовлення: діалогічна, монологічна форма висловлювання + тембр, тривалість, гучність, артикуляційна чіткість. Тобто, саме мовлення відображу мовну компетенцію мовця, його комунікативну компетенцію. Ця двоплановість, зіставлення мови і мовлення важливі для практики вивчення й викладання мови. Мова реаліз в мовлення верб і не верб засобами (пара лінгвістичними), несловесна інфа: міміка, жести, поза, погляд.
|
|
|
|
|
|
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 153; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!