Договори інноваційного характеру. Особливості договорів про трансфер технологій.
Серед договорів, на підставі яких здійснюється використання інновацій підприємствами малого і середнього бізнесу, особливе місце належить франчайзингу.
Франчайзинг можна розуміти як пільгове підприємництво, форму тривалого ділового співробітництва, у процесі якого велика компанія надає індивідуальному підприємцю чи групі підприємців ліцензію (франшизу) на виробництво продукції, торгівлю товарами чи надання послуг під торговою маркою цієї компанії на обмеженій території, на термін і умови, визначені договором.
Для компаній франчайзинг — це спосіб поширення бізнесу. Для підприємців франчайзинг — це один зі способів стати власником бізнесу.
На зростаючих ринках франчайзинг є найшвидшим і найефективнішим способом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні для ведення прибуткового бізнесу.
Трансфер технології — передача технології, що оформляється шляхом укладення двостороннього або багатостороннього договору між фізичними та/або юридичними особами, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові обов’язки щодо технології та/або її складових. Трансфер технологій може здійснюватися, зокрема, шляхом укладення таких договорів:
про поставку промислової технології - що укладається з метою набуття знань, досвіду та придбання технологічного обладнання;
технічно-промислової кооперації - що укладається з метою набуття знань та одержання послуг для виробництва промислової продукції, напівфабрикатів, обладнання і комплектуючих, що відповідають умовам застосування технології, та інших складових, необхідних для її застосування;
|
|
|
про надання технічних послуг - щодо надання послуг з планування, розроблення програми досліджень та проектів, а також здійснення або надання спеціальних послуг, потрібних для виробництва певної продукції;
інжинірингу - про виконання робіт і надання послуг, у тому числі складання технічного завдання, проведення допроектних робіт, зокрема техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт, пов'язаних з будівництвом виробничих, складських та інших приміщень, що використовуються у технологічному процесі виробництва продукції, проведення наукових досліджень, розроблення проектних пропозицій, технічної і конструкторської документації стосовно технологій та їх складових, надання консультацій і здійснення авторського нагляду під час монтажу складових технологій та пусконалагоджувальних робіт, надання консультацій економічного, фінансового чи іншого характеру, пов'язаних із застосуванням технологій та із зазначеними роботами і послугами;
|
|
|
про створення спільних підприємств - у разі часткової передачі майнових прав на технології та їх складові;
про надання в оренду або лізинг складових технологій, обладнання;
комерційної концесії (франчайзингу).
Поняття, ознаки та нормативно-правове забезпечення іноземного інвестування.
Іноземними інвестиціями визнаються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку.
Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:
- іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;
- валюти України:
а) при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи),
б) при первинному інвестуванні, якщо валюту України придбано за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України,
в) при вкладенні коштів в об'єкти приватизації за умови подання державним органам приватизації відомостей про джерела надходження таких коштів;
- будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;
- цінних паперів, ціна яких виражена у конвертованій валюті;
|
|
|
- корпоративних прав щодо юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн, виражених у конвертованій валюті;
Національне законодавство, що визначає правовий режим іноземного інвестування, базується на загальних нормативних актах господарського законодавства, в т. ч. відповідних положеннях Конституції України (щодо забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України і гарантування захисту прав усіх суб'єктів, вт. ч. права власності - ч. 4 ст. 13, права приватної власності -ст. 41, права громадян на підприємницьку діяльність - ст. 42 та ін.).
Спеціальне правове регулювання забезпечується низкою нормативно-правових актів (або спеціальних положень загальних актів господарського законодавства), серед яких:
Кодекси:
Господарський кодекс України, в якому глава 38 (статті 390-400) присвячена регулюванню відносин, пов'язаних з іноземними інвестиціями; крім того, ч. 2 ст. 63 та статті 116 і 117 визначають поняття та основні риси таких видів підприємств, як підприємство з іноземними інвестиціями та іноземне підприємство;
Митний кодекс України від 12.12.1992 p., що визначає порядок обкладення митом валютних та майнових цінностей, які ввозяться в Україну, в т. ч. товари, що ввозяться іноземним інвестором для реалізації або власного споживання;
• Закони України:
«Про захист іноземних інвестицій на Україні», «Про режим іноземного інвестування», «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 317; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!