Особливості відмінювання й написання особових назв. (42 питання)
Правопис складних слів.
Складні слова можна утворювати за допомогою сполучних звуків і без них.
1. Сполучні звуки О, Е (Є). Коли перша частина складного слова — прикметник, то сполучним звуком виступає о: важкоатле́т, гірничопромисло́вий, чорногу́з, яснозо́рий; якщо першою частиною такого слова є прикметник м’якої групи, то перед о пишемо ь:верхньодніпро́вський, давньору́ський, середньові́ччя, синьоо́кий.
Примітка. З цими словами не слід змішувати складних слів, першою частиною яких є прислівник вищого ступеня порівняння на е: вищезга́даний, нижчепідпи́саний.
2. Коли перша частина складного слова — іменник або займенник, то сполучним звуком буває:
а) після твердого приголосного, зокрема після шиплячого, звук о: атомохі́д, грушоподі́бний, дощомі́р, самовчи́тель, але кожум’я́ка, овочесхо́вище, очеви́дний;
б) після м’якого приголосного (неподовженого), який закінчує основу іменника, пишемо е: бурело́м, землетру́с, працезда́тний, яйцеподі́бний, алеконо́в’язь, коногі́н, костогри́з, костопра́в, свинопа́с, свинома́тка;
в) після й, який закінчує основу іменника м’якої групи, або м’якого подовженого приголосного першої частини пишемо є: боєзда́тність, краєзна́вство; життєзда́тний, життє́пис, насіннєсуша́рка.
Разом пишуться:
1. Усі складноскорочені слова й похідні від них: держбанк, колгосп, міськом, держстрах, універмаг; колгоспний, комсомольський.
Сюди належать і всі складноскорочені слова з першими частинами авіа-, авто-, біо-, зоо-, водо‑, газо-, гідро-, електро-, мета-, метео-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фото- й подібні: стереосистема, газопостачання, метеослужба, агрокомплекс.
2. Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначається цифрою):двобічний, трипроцентний, сімдесятиріччя, трикутник, двадцятишеститисячний, двовладдя.
3. Складні іменники, утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука двох або кількох основ: самокат, лісосплав, краснопис, чорнозем, верболіз.
4. Складні іменники, утворені шляхом поєднання дієслова в 2-й особі однини наказового способу з іменником: вернигора, горицвіт, перекотиполе.
5. Іменники, утворені шляхом поєднання трьох ібільше основ: веломотоспорт.
6. Складні прикметники, співвідносні з складними іменниками, що пишуться разом: електросиловий, самохідний.
7. Складні прикметники, утворені від сполучення іменника та узгоджуваного з ним прикметника: народно-поетичний, первіснообщинний.
8. Складні прикметники з другою дієслівною частиною: деревообробний.
9. Складні прикметники, у яких перша частина співвідноситься з прислівником: доброзичливий.
10. Складні прикметники, утворені з 2-х або кількох прикметників, якщо основне смислове навантаження передається останнім прикметником: вузькодіалектний.
11. Складні прикметники, що виступають як наукові терміни: головоногі, грудочеревна (перепона), умовнорефлекторна (дія).
|
|
|
|
Через дефіс пишуться:
1. Повторення того самого слова з метою підсилення його повного значення, зокрема, в дієсловах для підсилення інтенсивності дії:писав-писав, ходив-ходив; у прикметниках і прислівниках для вираження великої міри, ознаки: білий-білий, легенький-легенький, багато-багато, синьо-синьо, тихо-тихо.
2. Поєднання синонімічних слів: гидко-бридко, зроду-віку, тишком-нишком, часто-густо; антонімічних слів: більш-менш, видимо-невидимо; близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: батько-мати (батьки), хліб-сіль (їжа); слів із тим самим коренем, але з різними закінченнями, префіксами і суфіксами: великий-превеликий, давним-давно, з давніх-давен, з діда-прадіда, мало-помалу, повік-віки, радий-радісінький, сила-силенна, тихий-тихесенький.
Примітка. Два однакових іменники, з яких один має форму називного відмінка, а другий – орудного, пишуться окремо: кінець кінцем, одним одна, честь честю, чин чином. Так само йзайменники: сама самотою.
3. Поєднання слів, що означають приблизність: день-другий, година-дві, не сьогодні-завтра, три-чотири.
Примітка. Поєднання слів зі значенням приблизності або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників, позначених цифрами. У таких випадках між ними ставиться тире 3–4 (дні), учні 8–11 класів.
4. Складні вигуки та звуконаслідування: гей-гей, ого-го, бом-бом.
5. Звуки в словах, що вимовляються протяжно: По-о-дай, то во-о-ни наморились уже йта-а-к біля мене. (Тесленко);По-о-лк, стій!
6. Літерні абревіатури з належними до них цифрами: Ту-154, ЗІЛ-131.
7. Літерні найменування паралельних класів у школах: 7-А, 10-В.
8. Терміни, до складу яких входить літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний.
9. Літерні скорочення складних слів, які пишуться разом або через дефіс: с.-г. — сільськогосподарський; с.-д. — соціал-демократ, соціал-демократичний; ст.-сл. — старослов’янський.
Але скорочення, утворені від словосполук, пишуться окремо: с. г. — сільське господарство.
10. Іменники, що означають науковий ступінь, спеціальність, професію:
магнітолог-астроном, член-кореспондент.
11. Іменники, що означають державні посади, військові звання: генерал-губернатор, генерал-майор.
12. Іменники, у яких перше слово підкреслює основну прикмету чи особливість предмета, що передається другим словом: блок-система, жар-птиця, крекінг-процес.
13. Іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година.
14. Складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міні-, обер-, унтер-, штаб- (штабс-): віце-президент, екс-чемпіон, штабс-капітан.
15. Складні прикметники, що співвідносяться із складними іменниками, що пишуться через дефіс: дизель-моторний, соціал-демократичний, блок-системний.
16. Складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, що означають рівноправні поняття (між компонентами можна ставити і): аграрно-сировинний, плоско-опуклий, столярно-механічний.
17. Складні прикметники з першою частиною на -ико (-іко): діалектико-матеріалістичний, політико-економічний, ритміко-інтонаційний.
18. Складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-: військово-морський, воєнно-стратегічний.
Виняток: військовозобов’язаний, військовополонений.
19. Складні прикметники, у яких перша складова частина не має прикметникового суфікса, але за змістом однорідна з другою частиною й приєднується до неї за допомогою сполучного звука о або е: м’ясо-вовняний, крохмале-патоковий.
|
|
|
|
Вживання великої літери
Правила переносу
1. Слова з одного рядка в другий слід переносити складами (кни-га, паль-ці, по-ло-ва, са-дів-ник, Хар-ків).
2. Сполучення літер ЙО, ЬО при перенесенні нерозриваються (йо-го, ма-йор, ко-льо-ро-вий, сьо-го-дні, цьо-му).
3. З двох однакових приголосних між голосними один залишається в попередньому рядку, а другий переноситься в наступний (баштан-ник, ран-ні); якщо друга частина складного слова починається двома однаковими приголосними, то вони не розриваються (ново-введений).
4. Односкладові префікси перед наступним приголосним кореня при переносі не розриваються (без-країй, від-даль, най-кращий).
5. Не можна відривати першу букву від кореня Правила переносу слів.
6. Одна літера не залишається на попередньому рядку й не переноситься в наступний рядок (Ма-рія, опи-са-ти, ака-де-мія).
7. Не можна розривати ДЖ і ДЗ, якщо вони позначають один звук (гу-дзик, са-джу, хо-джу, ра-джу).
8. Не можна відривати літеру Й від попередньої літери, що позначає голосний (бій-ка, стій-кий, вій-на).
9. М’який знак і апостроф при переносі не відокремлюються від попередньої літери (кіль-це, сім’я-нин).
10. Односкладові частини складноскорочених слів при переносі не розриваються (тех-мі-ні-мум, кол-госп).
11. При переносі складних слів не можна залишати в попередньому рядку початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу
Правила переносу слів.
12. Не можна розривати абревіатури, а також відокремлювати від них цифри (ЗІЛ-111, РТС, ЛАЗ-105).
13. У решті випадків можна довільно переносити слова складами (Дні-про, Дніп-ро; се-стра, сес-тра, сест-ра).
Це правило поширюється й на суфікси (видавни-цтво, видавниц-тво, видавницт-во).
57. Графічні скорочення
Від абревіатур слід відрізняти умовні графічні скорочення, які вимовляються повністю й скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочених значень метричних мір: м — метр, мм —міліметр, см — сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення, при цьому зберігається написання великих та малих літер і дефісів, як і в повних назвах: півн.-сх. (північно-східний), півд.-зах. (південно-західний), Півн. крим. канал (Північнокримський канал).
До найпоширеніших загальноприйнятих графічних скорочень належать такі:
акад. — академік о. — острів
вид. — видання обл. – область
гр. — громадянин оз. — озеро
див. — дивись пор. — порівняй, порівняйте
доц. — доцент проф. — професор
ім. — імені р. — рік, річка
і т. д. — і так далі рр. — роки
і т. ін. — і таке інше с. — село, сторінка
і под. — і подібне ст. — станція, сторіччя
напр. – наприклад т. — товариш, том
н. е. — нашої ери тов. — товариш
до н. е. — нашої ери тт. — товариші, томи
Слова не скорочуються на голосну, якщо вона не початкова в слові, і на ь. Наприклад, слово селянськийможе бути скорочене: сел., селян., селянськ. При збігу двох однакових приголосних скорочення треба робити після першого приголосного: стін. календар, ден. норма. При збігу двох (і більше) різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного, залежно від структури слова: власноруч. або власноручн. (власноручний), але тільки власт. (властивий).
58. Розділові знаки при уточнюючих членах речення
Уточнювальні відокремлені члени речення конкретизують або пояснюють той член речення, з яким вони пов'язані однією синтаксичною функцією і пов'язуються лише інтонацією або інтонацією й пояснювальними словами тобто, або, цебто, а саме тощо.
Комою відокремлюються:
1) означення, що уточнюють попередні означення: Море синє, аж чорне, тільки білою піною б'є об берег (Коц.); Вода в такий час була майже гаряча, значно тепліша від ранкового повітря, бо серпень ранками вже давав знати свій характер... (Збан,).
Уточнювальні означення можуть відокремлюватися також тире: У неї в хаті завелось багато всяких вузликів із насінням — великих і малих — і раз у раз щось сушилося на вікнах (Коц.);
2) обставини (місця, часу та ін.), виражені прислівниками чи іменниками, які уточнюють попередні обставини: Ще мить — і вибух десь тут, зовсім поруч. На спину летять грудки землі, в лцце | б'є туга повітряна хвиля.
.. (Коз.); Отут, в низенькій цій хатині, моя любов жила колись (Мал.); Се було літом, у жнива (Коц.);
Примітка. Часто відокремлення таких обставин залежить від бажання автора інтонаційно підкреслити їх уточнювальний характер. Якщо такої інтонації немає, обставини комами не виділяються.
3) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомогою слів або, тобто, себто, а саме, наприклад: Родичами польового жайворонка є посмітюха, або чубатий жайворонок, і джур- І бай, або степовий жайворонок (Смог.); На Поліссі трапляються «вижари», тобто болота, які ніколи не замерзають (Дем );
4) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомогою слів навіть, зокрема, у тому числі, особливо: У деяких містах Японії, зокрема у містах Удзумі, влаштовують свято проводів журавлів (3 журн.); Приємно було всім, особливо перемаж- } цям конкурсу.
Уточнюваяьні члени речення слід відрізняти від однорідних.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 178; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!