Пасхальна трапеза. Обмивання ніг
Nbsp;
Анна Катерина Еммеріх
ЖИВА ЄВАНГЕЛІЯ
Ангельське Одкровення
про земні дні Господа.
Розп’яття
Переклад з російської Людмили Гаврущенко
Зміст
Живий образ Господа. 4
Тайна Вечеря. 5
Розділ І 5
Напередодні Тайної Вечері 5
Розділ 2. 7
Прощання Господа з учнями. 7
Розділ З. 8
Пасхальна трапеза. Обмивання ніг. 8
Розділ 4. 10
Попередження Юді 10
Розділ 5. 11
Тайна віри. Причастя. 11
Розділ 6. 13
Останні науки і висвячення апостолів. 13
Розділ 7. 15
Гетсиманська борня. 15
Розділ 8. 20
Моління про Чашу. 20
Розділ 9. 28
Зрада Юди. 28
Розділ 10. 31
Поцілунок Юди. 31
Розділ 11. 36
Напередодні суду. 36
Розділ 12. 39
Суд Синедріону. 39
Розділ 13. 46
Відречення Петра. 46
Розділ 14. 49
Ісус у в’язниці 49
Розділ 15. 53
Початок Хресної Дороги. 53
Розп’яття. 55
Розділ 1. 55
Цар Юдейський. 55
Розділ 2. 58
Сумніви Пилата. 58
Розділ З. 61
Ісус в Ірода. 61
Розділ 4. 65
Бичування Спасителя. 65
Розділ 5. 69
Увінчання Терновим Вінком.. 69
Розділ 6. 74
Смертний вирок. 74
Розділ 7. 77
Несення Хреста. 77
Розділ 8. 81
Падіння Спасителя. 81
Розділ 9. 84
Лобне місце. 84
Розділ 10. 85
Розп’яття Господа. 85
Розділ 11. 94
Молитва розбійника. Всиновлення Івана. 94
Розділ 12. 98
Останні слова Спасителя. 98
Воскресіння. 100
Розділ 1. 100
З’явлення померлих. 100
Розділ 2. 104
Знімання Господа з Хреста. 104
Розділ З. 110
Покладення в Гріб. 110
Розділ 4. 113
|
|
|
Після поховання. 113
Розділ 5. 116
Очікування Воскресіння. 116
Розділ 6. 118
Зішестя в ад. 118
Розділ 7. 120
Воскресіння. 120
Післямова. 122
Слуга Божа Анна Катерина Еммеріх. 122
(1774-1824 рр.) 122
Додаток. 123
Акт особистого посвячення Найсвятішій Крові Ісуса Христа. 123
Акт поклоніння “Золота стріла”. 124
Молитва до св. Рани Рамена Христового. 124
Вервиця в честь ушанування 15-ти тортур Господа нашого Ісуса Христа в темниці 124
Молитва до св. Архангела Михаїла в особливо великих спокусах. 125
Вервиця до Ран Христових. 125
Живий образ Господа
Книга Одкровення Божого із серії “Життя Спасителя” унікальна, не має прецеденту в світовій історії. Вона друкується не випадково, бо розглядається як сторінка Білого Євангелія. Так реалізується задум Божої Матері у створенні достовірного, живого образу Спасителя. Пречиста жалкує, що церковники подають спотворений, неправдивий, книжний, змертвілий образ Господа. Вона з болем говорить, що сатана почасти досяг мети, щоб убити віру. З Одкровень, переданих через Анну Катерину Еммеріх, дізнаємося, що сатана, спокушаючи Господа під час Гетсиманської борні, говорив про змертвілу фарисейську віру в Бога Ягве. І через дві тисячі років після Пришестя Господа вона омертвіла. Тоді для спасіння роду Адама потрібною стала жертва ягняти як уособлення одкровення Трійці, і сьогодні потрібне Одкровення Матері Божої, щоб відродити живу віру в Живого Бога. Син Божий засвідчив про Отця Небесного, Матір Божа свідчить про Сина і Пресвяту Трійцю в повноті дарів Святого Духа.
|
|
|
Під одкровеннями, зазвичай, розуміють тексти, які мають пророчий, апокаліптичний чи спасенний зміст. Такі тексти містять у собі таємниці, попереджають про майбутні події, вказують вузький шлях і є знаменням присутності Живого Бога, Його єднання зі світом – Завітом Бога з людиною, що триває.
В Одкровенні Еммеріх йдеться про зовсім інше явище, яке можна порівняти хіба що з Одкровенням Ездри. У його часи через певні історичні обставини були спалені всі біблійні книги. Бог прикликав пророка Ездру і надиктував йому всю історію від створення світу, яку записали кілька десятків літописців. Святе Письмо було відновлено від початку до кінця. З книжками Клеменса Брентано, написаними зі слів Еммеріх, відбулося аналогічно. Ми маємо можливість через дві тисячі років прочитати про земні дні Господа, простежити день за днем, годину за годиною Його життя, наче переглянути спущений згори багатосерійний фільм. Майже кожен день – це одна серія, де зображено життя Господа.
|
|
|
Простій, напівграмотній селянці з’являвся Ангел Церкви і послідовно показував земні дні Спасителя. На роль “літописця” було обрано відомого тоді поета Клеменса Брентано. Одкровення Анни-Катерини Еммеріх супроводжувались великими скорботами. Люди їй не вірили, зневажали, вважали її причинною, намагалися спровадити в лікарню для божевільних, вона постійно хворіла. Майже паралізована, прикута до ліжка, Анна Катерина Еммеріх зберігала лагідну вдачу і трепетну любов до Господа.
Свої жертви Небові приніс і Клеменс Брентано. Він відклав літературну працю, покинув світське життя, продав свою унікальну бібліотеку і переселився в кімнатку великого будинку в провінційному містечку. Протягом кількох років він буквально витягував кожне слово Боговидиці, шліфуючи його, як дорогоцінний кристал, і створив шедевр – нову Живу Євангелію.
Велике Одкровення – цілковито завершений твір, який описує весь шлях Господа від початку до кінця, Його Альфу та Омегу. Про життя Спасителя розповідається сердечною, доступною, зрозумілою мовою. Ми бачимо Христа серед Його учнів, ближніх. Почергово проходять не лише персонажі відомі з Євангелія, але й багато нових осіб. Ми немовби дихаємо атмосферою того часу. Достовірність опису підтверджують наукові дослідження. Крім нової інформації, Одкровення містить головне: живий, трепетний образ Ісуса Христа.
|
|
|
Тайна Вечеря
Розділ І
Напередодні Тайної Вечері
Тайна Вечеря відбувалась у четвер 29-го березня. Спаситель знав, що це був останній день Його перебування з учнями, коли лють Його ворогів стримувалась Божим Провидінням. Ще до світанку Ісус покликав Петра та Івана. Він давав апостолам настанови, що робити і чим розпоряджатися в Єрусалимі. Господь сказав їм, що коли прийдуть у місто, зустрінуть чоловіка, який нестиме глек з водою. Учні були знайомі з ним: минулого року на свято Пасхи він був з ними у Витанії. То був Елій, родич Захарія з Хеврона, в оселі котрого Господь повідомив близьким про усічення голови Хрестителя. Елій знав лише одного сина, Левіта, близького приятеля Луки. Елій щороку приходив зі своїми слугами на свято Пасхи в Єрусалим. Він винаймав приміщення і, приготувавши все до свята, здавав кімнату прочанам, які приходили здалеку.
Петро та Іван перейшли рів на південь від храму, з північного боку Сіонської гори. Вони пройшли уздовж храмів, що на південному схилі гори, йдучи берегом глибокого джерела, що відділяло їх від міста.
Зійшовши на Сіонську гору, вони рушили на південь. Невдовзі побачили відкриту гористу місцевість, де була давня будівля, оточена подвір’ями. Зустрівши чоловіка з глеком води, вони пішли за ним в будинок і передали слова Єпасителя: “Учитель звелів сказати тобі, що Його година наближається і Він буде святкувати Пасху в тебе”. Елій дуже зрадів, коли побачив їх і дізнався про їхню справу. Він показав приміщення апостолам і сказав, що трапезу вже замовив і що почуває себе щасливим, що все це буде для Господа та Його учнів.
Цього року Елій винайняв будинок, що належав Никодимові та Йосифові Ариматейському, який мав у цій частині міста свою каменоломню. Там добували прекрасний мармур на колони та нагробні пам’ятники. Йосиф торгував та наглядав за роботою в майстернях. Никодим, крім такої роботи, у вільний час ліпив скульптури. Робота зробила їх спільниками.
Будинок, в якому відбулася Тайна Вечеря, був розташований на південь від Сіонської гори, неподалік від руїн фортеці Давида. Цю давню будівлю оточували рови і товсті стіни. З усіх сторін густо росли дерева, тулячись одне до одного кронами. Будинок стояв на підвищенні. З-під нього виходило п’ять труб, через які подавали воду і спускали нечистоти. У дворі зліва і справа було видно інші будинки, прибудовані до стін огорожі. Праворуч було житло управителя і будівля, в якій Пресвята Діва зі святими жінками перебувала після Воскресіння Спасителя.
У давнину приміщення трапезної було значно просторішим. Його займали наближені до царя Давида, які вправлялися тут у військовій справі. До того тут стояв Ковчег Завіту. Сліди його перебування збереглися в залах підземелля. Тут переховувався колись пророк Малахія. Саме тут він написав свої передбачення про Євхаристію та Новий Завіт. Цар Соломон також ушановував цей будинок, стіни якого встояли, коли вавилонські завойовники зруйнували Єрусалим. Якийсь час будинок був занедбаний, але сьогодні він розкішно сяяв. До свята Пасхи головну залу очищали, мармурові речі переносили в ліву бічну будівлю, а центральне приміщення винаймали прочани.
Усередині подвір’я була трапезна, і вже майже тиждень, як у ній навели лад. Це була довга чотирикутна зала, оточена з усіх боків невисокою галереєю. Стеля опиралася на колони та пілястри, які утворювали мереживні стіни, отож було б видно цілу залу, якби не перегородки між колонами, завішані дорогими килимами. Світло проникало крізь відкриту стелю, затягнуту тонкою прозорою тканиною блакитного кольору.
Перед трапезною був широкий вестибуль з трьома входами. Цілий будинок, розкішно оздоблений, освітлювався багатьма лампами. Задню частину від центральної відокремлювала коштовна завіса. В дальньому приміщенні справа і зліва зберігали одяг та інші предмети.
Зала трапезної нагадувала храм, який мав три частини: притвор, святилище і Святеє Святих. Посередині задньої частини трапезної було щось подібне на вівтар з каменю. Кам’яний трикутник зі зрізаними кутами стояв на трьох східцях, які розпочиналися від стіни. Це була верхня частина печі, призначена для смаження ягняти. Східці були теплими. Викладені біля них сходи вели в підземне приміщення, розташоване під будинком, яке використовували як льох.
У вівтарі (чи печі) було кілька відділів з отворами, щоб розпалювати вогонь. У цій печі також можна було пекти прісний хліб для Пасхи.
У стіні над вівтарем містилася ніша, а над нею – зображення пасхального ягняти. В іншій ніші – шафи з дверцятами. Тут стояло різне начиння, пізніше в цю нішу клали Святу Євхаристію, залишену Спасителем.
Господь неодноразово приходив сюди, повчав та творив чуда. Його учні також часто бували тут і ночували у приміщеннях, які межували з трапезною.
Після розмови з Елієм Петро та Іван перетнули Сіонську гору, перейшли міст і підійшли до будинків у південній частині міста, де колись жив Симеон Богоприємець. Його діти були Тайними учнями Спасителя. Один із нащадків Симеона, високий та засмаглий юнак, служив у храмі. Він вийшов до апостолів, і вони разом пішли на ринок, де продають тварин.
Пройшовши через Опель (так називався район, через який Спаситель в’їжджав до Єрусалима у Вербну Неділю), вони опинилися в північній частині міста. Тут, за огорожею, пустували на зеленій траві чудові баранці, призначені для заколення. Нащадок Симеона відібрав чотирьох з них. Вони ластились до нього і стрибали, наче знали його. Ягнят відвели в приміщення трапезної, а Петро та Іван ще довго ходили по місту, роблячи закупи.
Коли вони нарешті прийшли в дім Серафії (Вероніки), де часто зупинялись і раніше, то передали якісь доручення учням, які там були, і отримали від Серафії накриті покривалами кошики з усім, що потрібне для Вечері, а також стародавню Чашу, яку Господь використав для встановлення Таїнства Євхаристії.
Саме цю Чашу цар Мелхіседек приніс із землі Семираміди в землю Ханаанську, коли прийшов заснувати Єрусалим. Саме в ній на підносі він виніс Авраамові вино благословення. Ця посудина залишалася в Авраама, і потім ізраїльтяни перенесли її в Єгипетську землю. Відтоді вона стояла серед коштовностей без вжитку, її навіть намагалися переплавити, але даремно. Адже вона була зроблена з особливого металу, своїм складом подібного до того, з якого роблять дзвони. Темна, полірована, у формі груші Чаша була оправлена золотом, а всередині містилася ще одна. На її великій підставці зображено змія і гроно винограду. Вона прикрашена коштовним камінням, а в її заглиблення вкладено ложечку, яка виймається. Навколо великої Чаші на тому ж підносі стояло ще шість малих – з них патріархи пили Таємничий напій, який подавали під час благословення. З часом про призначення цієї Чаші забули, і її продали з іншими предметами колекціонерам старовини.
Вероніка купила цю Чашу з усім, що до неї додавалося. Це начиння вона вже неодноразово використовувала під час трапез, які пропонувала Господеві.
Але Чаша не завжди мала такий вигляд, як під час встановлення Таїнства Євхаристії. Ймовірно, її переробили за вказівкою Ісуса. Так багато що робилося, особливо до часу встановлення Господом цієї великої Таємниці. Відтоді ця Чаша завжди належала християнській Церкві. “І зараз бачу те місце, де вона схована, – казала Еммеріх. – Прийде час, і її знайдуть!” А малі Чаші роздали потім Антіохійській, Ефеській та іншим Церквам.
Розділ 2
Прощання Господа з учнями
Того ранку, коли апостоли готувалися до свята, Спаситель з великою любов’ю і ніжністю прощався з Лазарем, зі Своєю Матір’ю і святими жінками. Господь утішав і повчав їх усіх.
“Потім я бачила, – продовжувала Еммеріх, – як Спаситель наодинці розмовляв зі Своєю Матір’ю”. Спаситель сказав Їй, що послав до Єрусалима Петра, який уособлює віру, та Івана, що символізує любов. Про Маґдалину Господь сказав, що її любов велика, але недостатньо очищена від тілесних почуттів, і тому так сильно підвладна природі.
Спаситель розповів Своїй Матері, що чекає на Нього найближчим часом, і Вона просила дозволити Їй померти разом з Ним. Але Син відповів, що Вона повинна витерпіти Своє горе покірно, бути спокійнішою за інших. Показати усім приклад упокорення волі Божій. Спаситель заспокоїв Її, пообіцяв з’явитися Їй після Свого Воскресіння. Пресвята Діва трохи заспокоїлась, але й надалі була дуже сумною.
Спаситель дякував Матері за Її любов, дякував, як люблячий Син! Він обійняв Матір правою рукою і довго тримав в обіймах, пригорнувши до Свого Серця. Він обіцяв Їй того вечора духовно з’єднатися з Нею на Тайній Вечері й навіть назвав годину, коли Вона повинна буде прийняти Його в Тайні Причастя!
Господь попрощався зі Своїми друзями з великою любов’ю та ніжністю, дав їм вказівки та поради. Добром та надзвичайною благодаттю були сповнені останні хвилини перебування Спасителя в домі Його друзів. Він запитав у апостолів: “А де ж Юда?” – хоч знав усе Сам. Господь розповів друзям про підступні наміри Юди, а Пресвята Діва зі скорботою молилася за цього нещасного.
Юда ж у цей час радився з фарисеями, серед яких провів цілий день. Йому показали тих людей та воїнів, які повинні піти з ним та схопити Спасителя. Решту часу Юда залагоджував у місті якісь справи, щоб пояснити апостолам причину своєї відсутності.
Опівдні Господь вийшов з дев’ятьма апостолами з Витанії. Спасителя супроводжувало ще сім учнів, серед яких був Іван, син Марка. Усі учні Господа в ці дні були в Єрусалимі, крім Марка та Натанаїла. Святі жінки вийшли пізніше.
Господь відвідав спочатку Єлеонську гору, долину Йосафата та Голготу. По дорозі Він розмовляв зі Своєю малою отарою. Він говорив, що досі живив їх Своїм хлібом та вином, та незабаром подасть їм Своє Тіло і Кров.
Спаситель також сповістив їм, що залишає все, що має, відтак глянув на них так проникливо, наче бажав перейти в них цілком! Здавалося, що Він знеміг від сильного бажання віддати Себе тим, кого полюбив. Обличчя Спасителя мало зовсім інший, особливий вираз у ці години.
Учні не зрозуміли Його слів. Вони думали, що Господь говорить про Пасхальне ягня. Неможливо висловити всю любов, усю покірність Божій волі, які виявив Господь у цій розмові.
Сім учнів, які вийшли разом з Ним з приміщення, вирушили в будинок, де готувалася трапеза, поклали в передпокої одяг для святкування Пасхи і повернулися до Діви Марії. Жінки зайшли спочатку в будинок Марії, матері Марка.
Петро та Іван повернулися з посудом від Вероніки і почали прикрашати стіни килимами. Вони відчинили вікна на даху та підготували три висячі лампи. Потім Петро та Іван пішли в долину Йосафата, де приєднались до решти апостолів, а згодом у будинок увійшли друзі та учні Господа, щоб спожити Пасхальне ягня.
Розділ З
Пасхальна трапеза. Обмивання ніг
Востаннє Христос спожив Пасхальне ягня зі Своїми близькими. Усі розділились на три групи, і кожна з них мала свого керівника, тобто господаря столу.
Спаситель з апостолами займали головну залу. В сусідніх приміщеннях за столами головували Натанаїл (не апостол Вартоломей) та Єлахим – рідний брат Марії Клеопової. Для них приготували трьох ягнят у храмі.
Для Христа та апостолів приготували четверте ягня і закололи його особливим способом (як розпорядився Спаситель: так робили в Єгипті –встановили обряд заколення ягняти як прообраз смерті Спасителя).
Ягня для столу Господа заколов у трапезній Левіт, прислужник храму – син старця Симеона Богоприємця. Присутні під час цього учні співали псалми (не було лише Юди, тому він не знав про це, бо тоді б Ісуса звинувачували на суді і в тому, що ягня для Нього було заколено не в храмі).
Коли все підготували, привели гарне молоденьке ягня з вінцем на голові (вінок віддали потім Пресвятій Діві, яка була з жінками в бічній залі).
Ягня прив’язали до стійки – це символізувало прив’язаного Спасителя, до стовпа для бичування. Левіт тримав голову ягняти, а Христос легко вколов тваринку в горло кінчиком ножа і відразу ж передав ніж Левітові, який заколов її докінця.
Здавалось, що Господу сумно заколювати безвинну жертву, і Він зробив це швидко, але зі зворушливою серйозністю. Зібрав у посудину, яка мала форму полумиска, кров жертви і занурив у неї гілку іссопу, а потім підійшов до дверей і зробив на них та на замку позначку кров’ю. Почепивши над дверима закривавлену гілку, Спаситель сказав учням, що Ангел-винищувач пройде повз них, не торкаючись їх, і що в цьому приміщенні вони молитимуться Богові з довірливою покірністю і спокоєм, коли справжнє Пасхальне Ягня віддадуть на заколення.
Господь говорив, що надходять нові часи, коли жертви, які приносять згідно з законом Мойсея, відмінять, бо невдовзі заколять спражню Жертву, прообразом якої були старозавітні. Вперше Господь говорив апостолам про нову Жертву, яку будуть приносити відтоді до кінця віку.
Вони підійшли до печі, розташованої біля стіни, якраз над тим місцем, де колись у підвалі зберігався Ковчег Завіту. Вогонь у печі вже горів, і Господь скропив кров’ю вогнище, освятивши його, як вівтар.
Нутрощі ягняти вкинули у вогонь. Двері були зачинені. Співаючи псалми, Спаситель з апостолами обійшли навколо трапезної, освячуючи її, як храм Нового Завіту.
Ягня розтягнули між двома перекладинами, прив’язали передні та задні кінцівки, що символізувало розп’яття Господа. Ще троє ягнят приготували для обсмажування і поклали поруч.
Настав час споживати ягня. Надійшов Юда, і почали накривати на стіл. Одягли традиційний дорожній одяг: білі, подібні на сорочки туніки, короткі спереду і довгі ззаду плащі. Дорожнє взуття також було особливої форми. Припідняли та підв’язали поли одягу (щоб не перешкоджало під час ходи), підгорнули широкі рукави туніки. Потім рушили до столів: учні – до того, що стояв у першій залі, Христос з апостолами – у трапезній.
Вони підходили парами з дорожніми патерицями в руках. Кожен ставав на своє місце і піднімав догори одну руку. Христос став біля середини столу і отримав від розпорядників трапезної дві невеличкі палички, ледь зігнуті, подібні на невеличкі патериці. Він склав їх навхрест і, застромивши за пояс, опер на них руки, підняті для молитви. Усі думки Господа вже були спрямовані до Хреста, знаряддя Його тортур. Тепер Він опирався на хрест, а незабаром Його рамена триматимуть увесь тягар Хреста.
Заспівали псалми. Коли закінчили молитись, Господь передав палички: одну – Петрові, другу – Іванові. Апостоли поклали їх на стіл, потім передали далі.
Напівкруглий стіл був вузьким та низьким, не вище колін людини, яка стояла. Навпроти Господа залишилось вільне місце для прислуги. Справа від Спасителя були Іван, Яків Молодший (Алфеїв) та Яків Старший (Заведеїв), Бартоломей. Навпроти стояв Тома й останнім – Юда Іскаріот. Зліва від Господа були Петро, Андрій, Тадей (Юда Алфеїв), Симон Каноніт (навпроти Бартоломея), потім Матвій та Пилип.
Посередині столу на тарелі лежало пасхальне ягня: голівкою на передніх витягнутих схрещених ніжках, обкладене часником. На столі стояли ще два тарелі з печенею для святкування Пасхи. За ними – таці з овочами та зеленю. Поруч – таріль з гіркими травами. Перед Спасителем стояли два тарелі: один – з жовтою травою і другий – з червоним соусом. Замість тарілок у кожного в руці була кругла скибка хліба і ніж з кістяним руків’ям.
Коли закінчили молитись, слуга подав Господеві ніж, щоб Він розтяв ягня на частини. Перед Господом поставили Чашу з вином і наповнили Чаші, що стояли перед апостолами. Господь поблагословив вино і надпив; апостоли пили по двоє з однієї Чаші.
Господь розрізав ягня і роздавав апостолам на скибках хліба, вони притримували їжу маленькими дерев’яними зігнутими паличками. Ягня їли поспіхом, відрізаючи м’ясо ножами. Кістки зібрали і спалили. Також похапцем з’їли часник та зеленину, які вмокали в соус. Усі стояли, злегка обіпершись на спинки крісел.
Господь розламав один з прісних хлібів, накрив серветкою одну половину, а другу розділив між апостолами. Вони з’їли також ті скиби, які використовували замість тарілок.
Принесли другу Чашу з вином. Господь подякував, але не пив з неї, сказавши апостолам: “Візьміть і розділіть між собою. Я вже не питиму від виноградного плоду, допоки не прийде Царство Отця Мого Небесного!”
Коли випили вино, заспівали псалми. Господь помолився, трішки порозмовляв з апостолами. Потім помив руки. Досі всі стояли, після цього сіли.
Розділ 4
Попередження Юді
Господь поділив на частини ще одне ягня, яке віднесли святим жінкам у прилеглу будівлю, де відбувалась їхня трапеза. Апостоли сидячи їли салат та інші овочі, вмокаючи їх у соус.
“Господь був спокійним та зосередженим, заглибленим у Себе, таким я Його ніколи до цього не бачила, – розповідала Еммеріх. Пресвята Діва була спокійною та смиренною. Вона була надзвичайною у Своїй незвичайній простоті, з якою відповідала святим жінкам, коли вони зверталися до Неї, коли підходили і торкались її покривала”.
Продовжуючи сердечно та велелюбно розмовляти з апостолами, Спаситель смутнішав та серйознішав. Раптом Він сказав: “Один з вас зрадить Мене! Він тут, за цим столом”. І Господь передав таріль з салатом Юді, щоб той пригостив тих, котрі сиділи вкінці столу (Юда сидів майже навпроти Спасителя).
Ці слова стривожили всіх, адже вони свідчили проти одного з них, хто пив та їв разом з Господом, одного з найближчих, хто був серед них. Своїми словами Господь хотів застерегти Юду: слова, які Він вимовив в цю мить, стосувалися саме його. Господь продовжував: “Син Людський іде, як сказано в Письмі. Але горе тій людині, котра Його зрадить. Краще б їй не народжуватись!”
Стривожені апостоли почали запитувати: “Господи, чи не я це?” – знаючи, що не зрозуміли Його слів цілком. Петро навіть підійшов до Івана і з-поза пліч Спасителя зробив знак, щоб той запитав, хто стане зрадником? Господь часто робив Петрові зауваження, і тому той переживав, що мова йде про нього.
Іван сидів справа від Спасителя (слід зауважити, що апостоли опирались на ліву руку, а їли правою), голова апостола майже торкалась грудей Ісуса. Він припав до грудей Христа і запитав: “Господи, хто це?” Іван зрозумів, що Господь показує йому на Юду: Спаситель умочив скибку хліба в соус та подав Юді. “Слів Христа я не чула, – говорила Еммеріх. – Але зрадник відразу ж запитав: “Чи не я?” Звернений на нього погляд Христа був сповнений любов’ю, але Його відповідь була невизначеною, нечіткою. Та й передати тому, хто сидить поряд, хліб, умочений у підливу, означало висловити найбільшу довіру та приязнь. Зворушливо й ніжно Господь цим знаком ще раз попередив Юду, але не вказав конкретно на нього іншим апостолам. Проте Юду це надзвичайно роздратувало. Еммеріх бачила страшну бридку тварину біля ніг Юди, яка сягала аж до його серця.
Іван нічого не відповів Петрові, але погляд улюбленого апостола, яким він подивився на стурбованого Петра, заспокоїв останнього. Всі підвелися, щоб переодягнутись у звичайний одяг і підготуватись до урочистої молитви. Увійшов розпорядник столу з двома слугами прибрати стіл та відсунути стільці. Спаситель сказав їм, щоб приготували воду.
Перебуваючи наодинці з апостолами, Він довго та переконливо говорив їм про Своє повернення до Отця, про прихід Його Царства. Він ще раз повторив, що залишає їм все, що має. Навчав їх покуті, душевній скрусі, упокоренню та прощенню гріхів. Апостоли, крім Юди, з глибоким жалем покаялися у своїх гріхах.
Коли Спаситель закінчив довгу та урочисту промову, послав Якова Молодшого по воду. Відтак наказав поставити півколом стільці. Вийшов у першу залу, зняв з Себе верхній одяг, підібрав і підперезав рушником нижній. Один кінець рушника звисав.
У цей час апостоли почали сперечатись, хто з них старший. З останньої проповіді Господа вони вирішили, що Він знає якусь Таємницю, яка стосується Його Царства, і що в ці Його останні дні має відбутися щось урочисте.
Спаситель послав Івана по мидницю. Сам налив води в посудину і, зайшовши в трапезну, кількома словами заспокоїв апостолів. Сказав, що буде Сам прислуговувати їм, і звелів сісти в тому ж порядку, як сиділи за столом.
Апостоли ставили босі ноги на нижню частину стільців, а Спаситель переходив від одного до іншого. Іван тримав міх з водою, а Господь натискав на нього і поливав на ноги апостолам, мив і витирав їх рушником, яким був підперезаний. Використану воду зливали в мидницю, яка стояла у світлиці, і Спаситель переходив разом з Іваном та Яковом до наступного апостола.
Здійснюючи цей обряд, Господь виявляв найніжнішу любов. Спаситель показував, що для Нього цей звича – святий і з його допомогою Він хоче виявити прихильність до Своїх учнів. Петро покірно ухилився від миття ніг і сказав: “Господи, чи Тобі мити мої ноги?” Христос відповів, і відбулася розмова, про яку розповідається в Євангелії: “Не всі з вас чисті”. Спаситель мав на увазі Юду Іскаріота. Господь пояснив апостолам таємниче значення обмивання ніг як символічного очищення від щоденних гріхів і помилок, які прилипають до недостатньо пильної душі, мов курява до ніг.
Петро зі своєю поспішною запальністю вирішив, що обмивання ніг – це приниження Його Учителя. Петро не знав, що наступного дня, аби порятувати його і всіх нас, його Учитель принизиться до ганебної смертної кари на Голготському Хресті.
Підійшовши до Юди, Господь виявив йому найніжнішу любов: цілуючи ноги зрадника, Господь просив його зазирнути в закутки своєї душі. Спаситель тихо сказав Юді, що ось уже рік, як він виношує думки про зраду, але Юда вдав, що не чує Його слів, і спробував заговорити з Іваном. Обурений цим Петро вигукнув: “Юдо! Господь говорить!” Зрадникові довелося відповісти. Він невизначено і невпевнено відрікся від звинувачення, сказав, що нічого такого і на гадці не мав. Апостоли взувалися, тож ніхто не звернув уваги на цю розмову.
Зрада Юди була для Спасителя болючішою за всі Його майбутні страждання.
Останнім Господь обмив ноги Іванові та Якову, а міх з водою тримав Петро. Спаситель говорив їм про упокорення, про те, що найбільший з них має бути їм усім слугою.
Коли закінчилось обмивання ніг, усі опустили туніки, а Спаситель знову вбрався у верхній одяг.
Розділ 5
Тайна віри. Причастя
Уже багато сторіч у євреїв існував звичай ламати хліб і пити з однієї Чаші перед розлукою друзів чи під час зустрічі після довгої розлуки. Це було свідченням міцного єднання. Господь же в останній Свій вечір перетворив цей звичай у Велику Тайну.
На прохання Спасителя розпорядник трапези встановив стіл, трішки піднявши його. Поверх килима, який покривав стіл, поклали червону скатертину, а поверх неї – білу, мереживну.
Поставили Чашу з вином і ще одну – з водою. Петро та Іван принесли на підносі Чашу, яку отримали від Вероніки. Вона була прикріплена до підносу. Чашу поставили навпроти Спасителя. Тут же стояв таріль з подовгастими прісними хлібцями, на яких зверху були витиснені прямі лінії (маца – святий хліб юдеїв). Хлібів було три, і Господь уже переламав один з них, коли споживав ягня, іншу половину поклав на серветку. На столі також була густа олія, біля якої лежав черпак.
Двері до світлиці були зачинені. Христос став поміж Петром та Іваном. З Чаші зняли футляр і сховали його в особливе потайне місце.
Господь помолився та звернувся до учнів. З благоговінням, урочисто і шанобливо пояснив Своїм апостолам Тайну Причастя.
Так досвідчений пастир пояснює священикам, як потрібно служити Літургію.
Господь висунув дощечку з підносу і накрив її білою хусткою. Зняв з Чаші металеву пластинку (подібну до нашого дискоса) і поклав її на хустку.
На дискос Спаситель поклав хліби, які лежали поряд з Ним. Він витягнув з більшої Чаші меншу і поставив її в один ряд з шістьма іншими, які були на підлозі.
Спаситель поблагословив хліби, обома руками підняв дискос догори. Він помолився і пожертвував Богові, дивлячись на небо; запропонував хліби, опустив дискос та накрив його. Потім Спаситель узяв Чашу, влив у неї вино, яке подав Петро, і воду, яку подав Іван. Поблагословив їх, наливаючи ложечкою, яка була в підставці Чаші. Поблагословивши Чашу, Господь підняв її догори, молячись та жертвуючи. Потім поклав на стіл.
Іван з Петром налили трохи води на пальці Спасителя над тим тарелем, на якому до того лежав хліб. Ложечкою, витягнутою з Чаші, Він полив воду з тареля і на руки апостолів.
Господь усе робив зосереджено. Востаннє повторив, що віддає все, що має!
Говорячи це, Він переходив у них: раптом став прозорим, сяючим. Він переломлював хліб на частки і клав на дискос у формі піраміди. Відламавши частину від однієї частки, занурив її в Чашу.
Цієї миті Пресвята Діва Марія отримала Святе Причастя в особливий духовний спосіб, хоч Її не було серед апостолів. Невідомо, як це відбулося, проте здавалось, ніби Божа Матір наблизилась до столу там, де було вільно, і отримала від Спасителя Святе Причастя. Адже вранці Господь сказав Своїй Матері, що духовло розділить з Нею Пасху. Він навіть сказав Їй, коли саме, зосередившись у Бозі, Вона зможе духовно з’єднатись з Ним через Святе Причастя. Христос молився та повчав апостолів. Слова, які Він промовляв, проникали в серце кожного, за винятком Юди.
Спаситель узяв дискос з хлібом та промовив: “Прийміть і їжте – це Тіло Моє, що за вас ламається!” Він підняв руку, благословляючи апостолів, і вогняний промінь вийшов від Нього! Слова, наче світло, линули від Нього. І хліб, як сяюче тіло, увіходив до уст апостолів. Здавалось, що Сам Господь переходить у них, бо всі вони були залиті світлом, крім Юди, який перебував у пітьмі. “Мені здавалося, що слова Господа відбивалися від уст зрадника, – говорила Еммеріх. – Це було так страшно, що я не в змозі передати свої почуття”.
Третьому Господь дав хліб Юді та сказав: “Поспішай зробити те, що робиш”, – і продовжував причащати інших апостолів, що по двоє підходили до Нього, тримаючи в руках тканину, якою раніше була накрита Чаша.
Юда не повернувся на своє місце, а відразу покинув світлицю. Апостоли не здивувались: вони подумали, що Господь дав йому якесь термінове доручення.
А Господь підняв Чашу на рівень Своїх очей і промовив слова освячення:
“Я знову бачила Його начебто прозорим, Він наче реально переходив у те, що давав. Дав пити Петрові та Іванові з Чаші, яку тримав, відтак відклав її, а Іван, черпаючи ложкою, наповнив Причастям маленькі чаші апостолів. Петро подавав чаші, і вони пили по двоє з кожної, передаючи її один одному.
Під час трапези я бачила біля ніг Юди невелике чудовисько червоного кольору, – продовжувала Еммеріх. – Його єдина нога була подібна на суху кістку. Коли Юда підійшов до дверей, то поряд з ним я побачила вже трьох нечистих духів: один увійшов у його вуста, другий тягнув його, третій йшов перед ним. Була темна ніч, але духи, здавалось, світили йому, і він біг, як одержимий”. Юда вийшов, не подякувавши і не помолившись. У Чаші залишалось небагато Святої Крові. Христос перелив її в ту малу Чашу, яку вийняв з великої.
Відтак витер велику Чашу, вклав у неї малу із залишком Святих Тайн, поклав на неї дискос з рештою Святого Хліба, накривши все пластиною та пеленою. Навколо Чаші Він поставив шість малих чаш. (Еммеріх бачила, як після Господнього Воскресіння апостоли споживали Святі Тайни, які залишилися).
У Святому Причасті Господь давав апостолам Себе, мовби творячи акт найвищого милосердя. Цю Таємницю не можливо висловити словами.
Усі рухи Спасителя під час Тайного встановлення Святої Євхаристії були урочистими й спокійними. Його дії мали символічне та містичне значення. Так зародився чин Святої Літургії.
Апостоли дещо записували на невеличких згортках, які вони, за звичкою, завжди мали з собою. Під час обряду вони кланялись один одному, наче віддаючи честь, як тепер роблять священики.
“Мені було відкрито, чому священики також отримують Святе Причастя, а Ісус Його не приймав, – оповіла Еммеріх. – Якби Ангели уділяли людям Святе Причастя, то не спживали би Його. Якби, однак, священики самі не живилися Ним, то Воно б уже давно не існувало. А так Святе Причастя єз нами”.
Розділ 6
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 245; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!