НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПО ВИВЧЕННЮ ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ
Тематика та зміст лекцій з дисципліни
Модуль 1. Методологія прийняття проектних рішень
Тема 1 . Концепція проекту та його життєвий цикл
Питання, що розглядаються:
Поняття проекту. Оточення проекту та його учасники. Класифікація проектів. Життєвий цикл проекту.
Проект – це комплекс взаємопов’язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях.
Головними ознаками проекту є: цілеспрямованість, обмеженість у часі, обмеженість ресурсів, унікальність.
Кожен проект реалізується в певному середовищі, яке відображає оточуючі предмети, умови і впливи. Оточення проекту – це чинники впливу на його підготовку та реалізацію, які поділяються на зовнішні та внутрішні.
До зовнішніх чинників відносять ті, які знаходяться за межами проекту та в тій чи іншій мірі впливають на нього: політичні, правові, економічні, соціально-культурні, науково-технічні, природні.
До внутрішніх належать чинники, пов’язані з організацією проекту, яка є розподілом прав, відповідальності та обов’язків між учасниками проекту. До внутрішніх чинників відносяться: узгодженість взаємин між учасниками проекту; професіоналізм команди проекту; стиль керівництва проектом; засоби комунікації.
Серед головних учасників проекту виділяють ініціаторів, замовників, інвесторів, керуючих та контракторів.
|
|
|
Існує декілька класифікацій проектів:
1) за об’єктами вкладення (реальні та фінансові);
2) в залежності від мети (комерційні та некомерційні);
3) за властивостями (масштабом – малі, середні та великі; за складністю – монопроекти, мультипроекти та мегапроекти; тривалістю – короткострокові, середньострокові та довгострокові; за якістю – звичайні та бездефектні);
4) за характером та сферою діяльності (промислові, дослідження та розвитку, організаційні, економічні, соціальні);
5) за ступенем зв’язаності (альтернативні, незалежні, взаємодоповнюючі).
Життєвий цикл проекту являє собою алгоритм, за допомогою якого відбувається встановлення певної послідовності дій при розробці та впровадженні проекту.
Універсальним підходом до визначення робіт, які відносяться до різних фаз і стадій циклу проекту, є підхід Міжнародного банку реконструкції та розвитку. За цим підходом проектний цикл поділяється на такі етапи: ідентифікація, розробка, експертиза, переговори, реалізація (експлуатація), завершальна оцінка.
Організацією промислового розвитку ООН (ЮНІДО) запропоновано своє бачення проектного циклу, який складається з трьох фаз: передінвестиційної, інвестиційної та експлуатаційної.
|
|
|
Знання життєвого циклу проекту дозволяє: максимально повно врахувати на кожному етапі всі витрати і вигоди, пов’язані з проектом; прогнозувати всі ризики, пов’язані з реалізацією проекту; розробляти графік контролю за реалізацією проекту.
Питання до самоконтролю знань.
1. Поняття проекту.
2. Основні ознаки та властивості проекту.
3. Класифікація проектів.
4. Функції основних учасників проекту.
5. Середовище проекту.
6. Сучасні підходи до поділу життєвого циклу проекту на фази, стадії, етапи.
7. Зміст робіт на передінвестиційній фазі проекту.
8. Зміст робіт на інвестиційній фазі проекту.
9. Зміст робіт на експлуатаційній фазі проекту.
10. Впорядкування видів робіт за фазами, етапами життєвого циклу проекту.
Літературні джерела: [7, с. 5-47; 11, с. 62-84, 301-330; 12, с.12-131; 20, с.9-41; 3, с.9-11; 5, с. 8-20, 35-55; 21, с. 8-46].
Тема 2 . Методологічні засади проектного аналізу
Питання, що розглядаються:
Витрати і вигоди в проектному аналізі. Поняття альтернативної вартості. Фактори впливу на цінність грошей у часі. Майбутня та теперішня вартість грошей. Види грошових потоків. Врахування інфляції в розрахунках ефективності проектів.
Для того, щоб визначити ефективність проекту потрібно оцінити всі його позитивні результати (вигоди (benefit) – В) та негативні результати (витрати (cost) – С) у вартісних показниках і з’ясувати, чи проектні вигоди перевищують витрати протягом усього життєвого циклу.
|
|
|
Всі витрати та вигоди за проектом поділяються на явні та неявні.
Явні вигоди (витрати) – вигоди (витрати), величина яких очевидна, що дозволяє здійснити їх вартісну оцінку.
Неявні вигоди (витрати) – побічні вигоди (витрати), які супроводжують проект, але не мають безпосереднього впливу на нього (економічні, екологічні, соціальні результати проекту).
В проектному аналізі приймається рішення про доцільність інвестицій, оцінюючи майбутні вигоди і витрати, а витрати, які вже зроблені до прийняття рішення про реалізацію проекту, не повинні враховуватися. Безповоротні (минулі) витрати – це вже зроблені витрати, які неможливо відшкодувати прийняттям чи неприйняттям даного проекту.
При визначенні цінності проекту потрібно враховувати альтернативну вартість інвестиційних рішень, яка є вартістю (цінністю) найкращої з відхилених альтернатив.
При оцінці ефективності проекту необхідно враховувати не тільки загальний розмір витрат (вигод), але й їх розподіл у часі.
|
|
|
Фактори, що впливають на цінність грошей: інфляція, ризик, схильність до ліквідності.
Методика, яка дозволяє оцінити ефективність проектів і врахувати зміну цінності грошей з часом називається методикою “нарахування складних відсотків”. Вона передбачає визначення майбутньої та поточної вартості грошей.
Майбутня вартість грошей (FV) – це сума інвестованих тепер коштів, в яку вони перетворяться через певний період часу з урахуванням певної ставки відсотка:
FV = PV (1+ r ) t , (2.1)
де PV – розмір інвестованого капіталу, гр.од.;
r - ставка відсотка;
t - період вкладення коштів.
(1+r)t – коефіцієнт нарощування складних відсотків (капіталізації відсотка).
Механізм нарощування грошей по складних відсотках також називають капіталізацією відсотка або компаундування.
У випадку капіталізації відсотків декілька (m) разів на рік майбутня вартість грошей визначається за формулою:
FV = PV (1+ r / m ) t * m (2.2)
У проектному аналізі при оцінці ефективності інвестиційного проекту порівняння поточних та майбутніх витрат та вигід здійснюється шляхом приведення (дисконтування) їх реальної грошової вартості до початкового періоду.
Метод дисконтування дозволяє визначити теперішню вартість сум грошових коштів різних періодів:
, (2.3)
де 
– коефіцієнт дисконтування.
Загальна теперішня вартість потоку грошових коштів проекту за весь період визначається за формулою:
(2.4)
Ануїтет (А) – це однакові суми грошей, які отримують чи виплачують через рівні проміжки часу. Розмір ануїтету розраховується за формулою:
, (2.5)
де 
– коефіцієнт відновлення капіталу.
Теперішня вартість ануїтету визначається як:
, (2.6)
де 
– фактор ануїтету.
У всіх формулах оцінки цінності грошей у часі використовується ставка відсотка, (дисконту). При проведенні конкретних інвестиційних розрахунків вона визначається на рівні альтернативної вартості капіталу.
Для обґрунтування ефективності проектів використовуються прогнозні оцінки грошових потоків. Грошовий потік ( cash flow – CF ) – це різниця між грошовими надходженнями та виплатами.
Види грошових потоків, які використовуються при аналізі проектів:
1) операційний грошовий потік (CFo) – це фактичні надходження або виплати грошових коштів у результаті поточної (операційної) діяльності підприємства;
2) інвестиційний грошовий потік (CFinv) – це надходження та виплати грошових коштів, пов’язані з придбанням засобів довгострокового користування (основних фондів, нематеріальних активів);
3) фінансовий грошовий потік (CFf) – це надходження та виплати грошових коштів, пов’язані зі змінами власного та позикового капіталу;
4) чистий грошовий потік (CFt) – це загальні зміни у залишках грошових коштів підприємства за певний період;
5) загальний (кумулятивний) грошовий потік (∑CF)– це накопичений грошовий потік за певні періоди;
6) традиційний (проектний) грошовий потік (CF) – показує чисті вигоди за проектом (суму чистого прибутку та нарахованої амортизації).
При оцінці ефективності інвестиційних проектів необхідно по можливості враховувати вплив інфляції на показники проекту.
На практиці використовуються наступні методи врахування інфляції:
1) коригування грошових потоків на індекс інфляції (індекс цін), який показує в скільки разів зросли ціни за певний період;
2) врахування темпу інфляції в ставці процента за формулою Фішера:
r н = r р + h + r р h , (2.7)
де rн – номінальна ставка відсотка;
rр – реальна ставка відсотка, яку потребує кредитор за відмовлення від реального споживання або альтернативних інвестицій;
h – темп інфляції, що очікується, який показує приріст цін за певний період;
rрh – премія за інфляційний ризик (ризик того, що темп інфляції буде вищим, ніж сподівалися).
Загальні рекомендації щодо врахування інфляції при визначенні ефективності проектів:
· якщо темп інфляції різний за окремими складовими витрат і доходів, необхідно скоригувати потоки на індекс цін і при дисконтуванні застосувати номінальну ставку відсотка;
· якщо темп інфляції однаковий за окремими складовими витрат і доходів, можна не враховувати інфляцію при визначенні грошових потоків і при дисконтуванні застосувати реальну ставку відсотка.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 190; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!