Загальна оцінка активів підприємства
Загальна оцінка активів підприємства проводиться в такій послідовності.
Вивчається загальний обсяг, склад, структура активів (капіталу), а також зміни, які відбулися в ньому, та оцінюються їх наслідки.
На цьому етапі застосовується горизонтальний та вертикальний аналіз.
Горизонтальний аналіз базується на вивченні динаміки окремих статей активу балансу в часі. Вертикальний – дає змогу оцінити активи з погляду їх структурної динаміки. Ці форми порівняльного аналізу доповнюють одна одну, тому в практиці аналітичної роботи використовуються макети таблиць, які дозволяють простежити не тільки динаміку окремих показників, але і їх структуру.
Співвідношення основного і оборотного капіталу визначається галузевими особливостями, рівнем автоматизації виробництва, політикою в галузі капітальних вкладень і конкретними умовами роботи підприємства. Якщо абстрагуватися від цих особливостей, то збільшення частки оборотних активів у складі активів підприємства веде до підвищення рівня мобільності капіталу, одного із найважливіших показників фінансового стану.
Однак ріст оборотного капіталу не повинен відбуватися за рахунок росту основного, а разом з ним, при цьому темп росту оборотного повинен перевищувати темп росту основного. Наявність такого співвідношення свідчить про приріст виробничого потенціалу і прискорення оборотності оборотних активів.
|
|
|
Тому при необґрунтованому збільшенні необоротних активів у складі капіталу підприємства структура балансу погіршується, знижуються показники ліквідності, оборотності капіталу, величина власного оборотного капіталу. В результаті погіршуються показники забезпеченості поточної діяльності власним оборотним капіталом, що веде до погіршення фінансової стійкості підприємства.
Ріст частки оборотних активів, у цілому, свідчить про позитивні зміни в складі активів підприємства, бо вказує на формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності капіталу; про розширення виробничої діяльності. Однак треба брати до уваги, що абсолютний і відносний ріст оборотних активів також може бути пов’язаний з уповільненням їх обороту, що викликає збільшення їх маси, або ж з дією факторів інфляції. Тому детальні дослідження змін у структурі оборотних активів дозволяють отримати важливу інформацію про позитивні і негативні зміни у складі майна підприємства.
У процесі вивчення динаміки оборотних і необоротних активів значна увага приділяється факторам, які спричинили зміну як оборотних, так і необоротних активів.
Умовний приклад . За даними балансу підприємства проаналізуємо склад та структуру його активів на основі даних таблиці 2.69
|
|
|
Статья LXXXVIII. Таблиця 2.69.
Загальна оцінка активів підприємства
| Показники | На поч. звітного періоду | На кін. звітного періоду | Динаміка | Темп зміни, % |
| Всього активів, тис. грн., у т.ч.: | 10167,7 | 25462,9 | 15295,2 | 250,4 |
| 1.Необоротні активи, тис. грн. в % до вартості активів | 4335,7 | 17611,4 | 13275,7 | 406,2 |
| 2. Оборотні активи, тис. грн. у % до вартості активів, з них: | 5832,0 | 7845,8 | 2013,8 | 134,5 |
| 2.1. Матеріальні оборотні активи, тис. грн. у % до вартості оборотних активів | 3143,3 53,9 | 4274,0 54,5 | 1130,7 0,6 | 135,97 – |
| 2.2. Поточні фінансові інвестиції, тис. грн. у % до вартості оборотних активів | – – | 300,0 3,8 | 300,0 3,8 | – – |
| 2.3. Грошові кошти і їх еквіваленти, тис. грн. у % до вартості оборотних активів | 571,4 9,8 | 440,6 5,6 | –130,8 –4,2 | 77,1 – |
| 2.4. Засоби в розрахунках, тис. грн. у % до вартості оборотних активів | 2117,3 36,3 | 2831,2 36,1 | 713,9 –0,2 | 133,72 – |
| Витрати майбутніх періодів, тис. грн. у % до вартості активів | – – | 5,7 0,02 | 5,7 0,02 | – – |
Розглядаючи в динаміці показники, узагальнені в таблиці, можна відмітити, що загальна вартість майна підприємства і його боргових прав збільшилася за звітний період на 15295,2 тис. грн., або на 150,4%.
|
|
|
Необоротні активи протягом звітного періоду за абсолютною сумою збільшилися на 13275 тис. грн., або на 306,2%. Такий значний приріст обумовлений дооцінкою вартості основних засобів.
За звітний період оборотні активи зросли на 2013,8 тис. грн., або на 34,5%. Слід відмітити, що темп приросту оборотних активів нижчий ніж необоротних. Це негативна тенденція, що визначає сповільнення оборотності всієї сукупності активів підприємства. Про погіршення мобільності капіталу свідчить також зниження в його складі частки оборотних активів. На початку звітного періоду в оборотні активи підприємство вклало 57,4% свого капіталу, на кінець звітного періоду ця частка склала 30,81%.
Таким чином, висока частка необоротних активів свідчить про високу фондомісткість виробництва, а низька – оборотних активів – про слабку мобільність капіталу.
Структура оборотних активів за звітний період суттєво не змінилася. Матеріальні оборотні складають 54,5% вартості всіх оборотних активів. Високий рівень запасів робить необхідним детальний аналіз їх складу, виявлення зайвих і непотрібних.
36,1% оборотних активів підприємства відволікається на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг, що свідчить про вилучення цієї частини оборотних активів з обороту. Значний обсяг і сума дебіторської заборгованості підвищує вимоги до її якості. Результатом росту дебіторської заборгованості є зниження обсягу грошових активів. На кінець звітного періоду вони знизилися на 130,8 тис. грн. і склали лише 5,4% вартості всіх оборотних активів підприємства.
|
|
|
Вивчається динаміка рівня ефективності використання активів підприємства.
Для цього використовуються показники: «рентабельність активів (капіталу)», «тривалість обороту капіталу», «коефіцієнт оборотності капіталу», «капіталовіддача».
Алгоритми розрахунку показників рентабельності розглянуто в § 2.6.7.
Капітал, обслуговуючи неперервний процес відтворення, знаходиться в постійному русі, проходячи три стадії кругообігу. На першій стадії, заготівельній, відбувається придбання предметів праці і засобів праці, тобто формування операційних активів (оборотних і необоротних). Капітал тут змінює свою форму з грошової на матеріальну (продуктивну). На другій стадії, виробничій, відбувається процес продуктивного споживання предметів і засобів праці і перетворення їх у готову продукцію. Капітал на цій стадії набуває товарної форми. На останній, збутовій стадії капітал надходить у сферу обігу і після реалізації продукції в грошовій формі знову повертається на підприємство (див. рис. 2.27).
Рис. 2.27. Стадії кругообороту капіталу
Оборот виміряний у часі, називається оборотністю капіталу. Оборотність характеризується коефіцієнтом оборотності – КОА і тривалістю одного обороту (операційного циклу) – ТОА.
Коефіцієнт оборотності відображає швидкість обороту капіталу і вказує на середнє число оборотів, котрі здійснює капітал за аналізований період.
,
де: КОА – коефіцієнт оборотності активів (капіталу) за відповідний період;
ОР – обсяг реалізації за відповідний період;
– середня вартість активів.
Середня вартість активів у цілому чи окремих елементів капіталу розраховується за формулою середньої хронологічної. При цьому, чим більше часових інтервалів використано для розрахунку, тим точнішим буде середній залишок активів і коефіцієнт оборотності. При розрахунку цього показника, за даними річного балансу, використовують формулу середньої арифметичної.
За наведеною вище формулою розраховують і показник капіталовіддачі. Однак, різниця між цими показниками полягає в економічній інтерпретації. Так, капіталовіддача характеризує обсяг реалізації продукції, що припадає на одиницю авансованого капіталу, тобто в певній мірі слугує вимірником ефективності операційної діяльності підприємства. Зокрема, за даними нашого прикладу (табл. 2.70), коефіцієнт оборотності складає 1,9, це означає, що за звітний період засоби, вкладені власниками в активи підприємства зробили за звітний період 1,9 обороти. Показник капіталовіддачі свідчить про те, що на кожну гривню вкладену власниками в активи підприємства, в звітному періоді отримано 1,9 гривні виручки від реалізації.
Тривалість одного обороту характеризує число днів, упродовж яких капітал здійснює повний оборот, тобто вказує на середній проміжок часу між придбанням запасів для здійснення операційної діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.
Для розрахунку цього показника користуються формулою:
,
де: ТОА – тривалість обороту активів (капіталу) підприємства в днях;
– середня вартість активів за певний період;
ОРод – одноденний обсяг реалізації продукції в періоді, за який проводиться аналіз;
або: 
, 
,
де: Т – кількість календарних днів у періоді, за який проводиться аналіз;
Ко – коефіцієнт оборотності активів.
Чим менша тривалість обороту і більший коефіцієнт оборотності капіталу (швидкість обороту), тим вища ефективність його використання на підприємстві, тому що кожний оборот приносить додаткову суму прибутку.
Слід зазначити, що оборотність всього капіталу, з одного боку залежить від швидкості обороту основного і оборотного капіталу, а з другого – від його органічної будови (частки оборотного капіталу в загальній його сумі). Чим більшу частку займає основний капітал, тим нижчий коефіцієнт оборотності і вища тривалість одного обороту сукупного капіталу, тобто:
,
де: КОК – коефіцієнт оборотності капіталу;
ПВОБк – питома вага оборотних активів;
КООБк – коефіцієнт оборотності оборотних активів.
,
де: ТОк – тривалість обороту капіталу;
ТООБк – тривалість обороту оборотних активів.
Умовний приклад . На основі показників фінансової звітності, що відображені в таблиці 2.70, визначимо та оцінимо динаміку показників оборотності капіталу підприємства.
Як свідчать дані таблиці, ефективність використання капіталу погіршилася, про це свідчить зниження коефіцієнта оборотності і ріст тривалості обороту капіталу. Сповільнення оборотності капіталу відбулося як за рахунок зміни структури капіталу (збільшення частки основного і, відповідно, зменшення частки оборотного капіталу), так і за рахунок сповільнення оборотності оборотного капіталу.
За допомогою методу ланцюгових підстановок можна кількісно визначити інтенсивність впливу кожного з факторів на зміну оборотності капіталу.
У процесі аналізу необхідно вивчити причини зміни оборотності оборотного капіталу на всіх стадіях його кругообіг, що дозволить прослідкувати, на яких стадіях відбулося прискорення чи сповільнення оборотності капіталу (див. §2. 7.5).
Статья LXXXIX. Таблиця 2.70
Оцінка показників оборотності капіталу
(тис. грн.)
| Показники | Базовий період | Звітний період | Відхилення |
| 1. Чистий дохід (виручка від реалізації) | 31126,10 | 33900,50 | 2774,40 |
| 2. Середній обсяг сукупного капіталу (активів) | 9943,80 | 17815,30 | 7871,50 |
| 3. Середній обсяг оборотного капіталу (активів) | 5941,15 | 6838,90 | 897,75 |
| 3.1. Питома вага оборотного капіталу в загальній величині сукупного капіталу, % | 59,80 | 38,40 | –21,4 |
| 4. Коефіцієнт оборотності сукупного капіталу, разів | 3,13 | 1,90 | –1,23 |
| 4.1. У т.ч. оборотного капіталу | 5,24 | 4,96 | –0,28 |
| 5. Тривалість обороту сукупного капіталу, днів | 115,00 | 189,20 | 74,20 |
| 5.1. У т.ч. оборотного капіталу | 68,71 | 72,162 | 3,91 |
Вивчаються основні фактори, які вплинули на зміну рівня ефективності використання капіталу.
У процесі аналізу використовується Дюпонівська система інтегрального аналізу ефективності використання капіталу підприємства. Ця система передбачає розкладання показника «коефіцієнт рентабельності капіталу» на ряд часткових коефіцієнтів його формування, взаємопов’язаних в одній системі:
,
де: РА – коефіцієнт рентабельності активів (капіталу);
Рор – коефіцієнт рентабельності реалізації;
КОА – коефіцієнт оборотності активів, який рівний за своїм значенням коефіцієнту капіталовіддачі.
Результати аналізу дозволять виявити основні резерви і сформувати напрямки підвищення більш ефективного використання активів:
· при низькій прибутковості продукції необхідно намагатися прискорити оборотність активів і їх елементів;
· низька ділова активність підприємства, що проявляється у зниженні оборотності активів, може бути компенсована тільки зниженням витрат на виробництво продукції чи ростом цін на продукцію, тобто підвищенням рентабельності реалізації.
Оптимізація складу капіталу в розрізі його видів (основний, оборотний, окремі елементи основного і оборотного капіталу – основні засоби, нематеріальні активи, запаси товарно-матеріальних цінностей, грошові активи, дебіторська заборгованість, інші види активів).
Така оптимізація вимагає врахування основних етапів розвитку підприємства на різних стадіях життєвого циклу (створення, розширення, реконструкції, модернізації підприємства, формування нових структурних підрозділів), галузевих особливостей основної діяльності, середньої тривалості операційного циклу на підприємстві, а також оцінки негативних і позитивних особливостей функціонування активів.
Аналіз основного капіталу
Аналіз основного капіталу проводиться з метою вивчення динаміки загального обсягу, складу, рівня придатності, інтенсивності оновлення і вибуття, використання необоротних активів та відшукання резервів росту ефективності господарювання.
Аналітичне дослідження здійснюється в такій послідовності.
Вивчається динаміка загального обсягу основного капіталу, його частка в складі активів підприємства, оцінюється співвідношення темпів його зміни з темпами зміни обсягу виробництва, реалізації продукції і прибутку.
Даючи оцінку динаміки основного капіталу, частки в складі активів, необхідно брати до уваги негативні наслідки їх росту для фінансового стану підприємства. При цьому слід зауважити, що позитивною тенденцією є перевищення темпів росту обсягу виробленої і реалізованої продукції, а також прибутку над темпами росту основного капіталу. Така тенденція веде до росту показників капіталовіддачі, рентабельності, тобто свідчить про підвищення ефективності використання капіталу.
Вивчається склад основного капіталу і його структурна динаміка.
В процесі такого вивчення розглядається співвідношення нематеріальних активів, основних засобів, інвестиційних активів (реальних і фінансових), довгострокової дебіторської заборгованості в складі основного капіталу.
Значна частка інвестиційних активів і її ріст вказує на активізацію інвестиційної діяльності підприємства. Це змушує аналітика детально вивчити склад інвестиційних цінних паперів, дати оцінку їх ліквідності і прибутковості, а також зробити висновок про доцільність відволікання засобів на ці вкладення.
Об’єкти незавершеного будівництва аналізуються з точки зору своєчасності вводу їх в експлуатацію і перспектив подальшого використання.
Висока частка основних засобів у складі основного капіталу свідчить про значний рівень фондомісткості виробництва і ріст собівартості продукції внаслідок збільшення рівня амортизаційних відрахувань. Враховуючи те, що вартість і питома вага основних засобів може змінюватися внаслідок впливу зовнішніх факторів (інфляція), то в процесі аналізу необхідно виділити ріст вартості основних засобів за рахунок її дооцінки.
Ріст частки нематеріальних активів у складі основного капіталу свідчить про реалізацію підприємством інноваційних стратегій свого розвитку за рахунок створення (придбання) науково-технічної продукції у вигляді розробок, патентів, ліцензій, «ноу-хау», франчайзингу і т.п.
Для того, щоб зробити однозначні висновки про причини структурної динаміки основного капіталу, і відтак відшукати основні резерви росту ефективності виробництва, необхідно провести детальний аналіз його складу.
Вивчається обсяг, структура і динаміка основних засобів підприємства, їх технічний стан та ефективність використання (див.§ 2.2.3 і 2.2.4).
Оцінюючи динаміку вартості основних засобів, враховують те, що ці активи важко піддаються оперативному управлінню, поміняти їх структуру за короткий період не вдається, тому спад виробництва неминуче призводить до зниження рівня їх корисного використання. Крім того, вони морально зношуються і відносяться до слаболіквідних активів і потребують достатньо тривалого часу для перетворення їх у грошову наявність.
Позитивною тенденцією в зміні основних засобів є перевищення темпів росту виробничих засобів порівняно з невиробничими, активної частини над пасивною. Це свідчить про правильну економічну політику підприємства щодо підвищення ефективності використання основних засобів.
У процесі аналітичного дослідження вивчається забезпеченість підприємства основними засобами та ефективність їх використання на основі розрахунку показників фондоозброєності праці та фондовіддачі, фондомісткості, часу роботи одиниці устаткування, коефіцієнтів змінності, екстенсивного чи інтенсивного навантаження, використання площ і т.п. Для оцінки руху слугують коефіцієнти вибуття, оновлення.
Проводиться оцінка обсягу і динаміки нематеріальних активів; аналізується структура і стан нематеріальних активів за видами, строками корисного використання і правовою захищеністю; значимістю (престижністю); ліквідністю, напрямками вибуття; оцінюється ефективність використання нематеріальних активів.
Нематеріальні активи неоднорідні як за своїм складом, так і за характером використання у виробництві і мірою впливу на фінансовий стан підприємства. Проаналізувати склад, структуру нематеріальних активів можна за певними групами в розрізі таких класифікаційних ознак.
За видами:
· права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);
· права користування майном (право користування земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо);
· права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);
· права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, «ноу-хау», захист від недобросовісної конкуренції тощо);
· авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);
· гудвіл;
· інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
За джерелами надходження:
· внесені учасниками;
· придбані за плату чи в обмін на інше майно;
· отримані безкоштовно від юридичних чи фізичних осіб.
За рівнем правової захищеності:
Захищені:
· патентами на винаходи;
· зареєстрованими ліцензіями;
· патентами на промислові зразки;
· свідоцтвами на товарний знак;
· свідоцтвами на офіційну реєстрацію програмних продуктів;
· авторськими правами.
За напрямками вибуття:
· списано після закінчення строку служби;
· списано раніше встановленого строку служби;
· безкоштовна передача;
· продаж прав.
За рівнем ліквідності:
· високоліквідні;
· обмежено ліквідні;
· низьколіквідні.
Ліквідність нематеріальних активів може бути оцінена лише експертним шляхом, бо, в цілому, ці активи, як і, зрештою, всі елементи основного капіталу, є слаболіквідними.
За значимістю:
· прогресивні, але поки що економічно неефективні нововведення. Вони ґрунтуються на досягненнях, для експлуатації яких у суспільстві ще не створені необхідні економічні умови;
· прогресивні й економічно ефективні нововведення.Доцільність їх споживання в суспільному виробництві обґрунтована техніко-економічним рівнем його розвитку;
· морально застарілі, але економічно ефективні нововведення. Вони є новими тільки для конкретного споживача, бо економлять його ресурси. Однак їх науково-технічний рівень нижчий, ніж у сучасних засобів аналогічного призначення;
· морально застарілі й економічно неефективні нововведення.
Оцінюючи динаміку нематеріальних активів, виходять з того, що їх необґрунтований ріст має всі ті негативні наслідки, які притаманні росту основного капіталу в цілому.
Оскільки використання нематеріальних активів спрямоване на вдосконалення якісних параметрів виробництва продукції: зниження витрат, збільшення обсягів збуту продукції, збільшення прибутку, підвищення платоспроможності і стійкості фінансового стану, тому основним критерієм доцільності вкладень у нематеріальні активи є підвищення ефективності операційної діяльності. При цьому, темпи віддачі капіталу повинні перевищувати темпи росту затрат капіталу. Іншими словами, в динаміці темпи росту виручки від реалізації чи прибутку повинні перевищувати темпи росту нематеріальних активів (див. табл. 2.71).
Статья XC. Таблиця 2.71
Оцінка ефективності використання нематеріальних активів
(тис. грн.)
| Показники | За мин. період | За звітний період | Динаміка | Темп росту, % |
| 1. Нематеріальні активи | 1,70 | 3,65 | 1,95 | 214,70 |
| 2. Чистий дохід | 31126,10 | 33900,50 | 2774,40 | 108,91 |
| 3. Валовий прибуток | 9675,6 | 11190,5 | 1514,9 | 115,67 |
| 4. Капіталовіддача засобів, вкладених у нематеріальні активи (ряд.2 : ряд.1) | 18309,40 | 9287,80 | –9021,6 | 50,70 |
Оцінюючи співвідношення темпів приросту вкладень капіталу в нематеріальні активи (114,7%) і рівень його віддачі (приріст виручки складає 8,91%, валового прибутку – 15,67%), можна стверджувати про недоцільність відволікання капіталу на ці вкладення.
Стан нематеріальних активів за рівнем зношеності оцінюються коефіцієнтами зносу і придатності, а рух – коефіцієнтами оновлення і вибуття.
Вивчається загальний обсяг інвестування капіталу у фінансові активи, темпи його зміни, частка фінансового інвестування в загальному обсязі інвестицій підприємства, частка довго-, короткострокового інвестування в загальному обсязі фінансових інвестицій.
Згідно з П(С)БО 2, фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора.
Вивчається склад фінансових інвестицій за видами фінансових вкладень та об’єктами інвестування, їх динаміка, частка в загальному обсязі фінансового інвестування, в обсязі довгострокового і поточного інвестування.
Для кращого сприйняття і розуміння значення, суті фінансових інвестицій їх класифікують за різними ознаками, основними серед них є
(табл. 2.72).
Фінансові інвестиції з позицій власності поділяють на боргові цінні папери та такі, що дають право власності.
Боргові цінні папери не дають права на участь у капіталі об’єкта інвестування, приносять дохід у вигляді процентів, мають визначений строк обігу і утримуються інвестором до строку погашення.
Статья XCI. Таблиця 2.72
Склад фінансових інвестицій за основними ознаками
| З позицій власності | Інвестиції в боргові цінні папери (облігації, довгострокові векселі інших підприємств і т.п.) Фінансові інвестиції, які дають право власності (акції) |
| У залежності від рівня впливу інвестора на підприємство | Інвестиції в асоційовані підприємства Інвестиції в дочірні підприємства Інвестиції в спільні підприємства |
| За методами оцінки | За собівартістю За ринковою вартістю За методом участі в капіталі |
| За формами фінансового інвестування | Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств Вкладення капіталу у фондові інструменти Вкладення капіталу в грошові інструменти |
| За часом інвестування | Довгострокові Поточні |
Пайові цінні папери надають право інвестору на частку в капіталі об’єкта інвестування та не мають встановленого строку обігу. Дохід по них виплачується у вигляді дивідендів.
У залежності від рівня впливу інвестора на підприємство розрізняють інвестиції в спільні, дочірні, асоційовані підприємства.
Спільне підприємство – об’єкт спільного контролю двох чи більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.
Якщо підприємство володіє більш ніж 50% акціями іншого, вважають, що інвестор володіє контрольним пакетом акцій і має можливість контролювати діяльність об’єкта інвестування, тобто приймати рішення з питань його діяльності. При цьому підприємство-інвестор розглядається як материнське, а підприємство, що є об’єктом інвестування, – як дочірнє.
Якщо інвестор володіє не менш ніж 20% акцій об’єкта інвестування, бере участь у прийнятті управлінських рішень, здійснює взаємообмін управлінським персоналом, то такий об’єкт інвестування називають асоційованим підприємством.
За методами оцінки виділяють фінансові інвестиції, які обліковуються за собівартістю, ринковою вартістю і за методом участі в капіталі.
Собівартість фінансових інвестицій включає ціну придбання, комісійні винагороди, гонорари, мито, податки, що не відшкодовуються підприємством та інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням інвестицій.
Згідно методу участі вартість інвестицій, яку спочатку оцінюють за собівартістю збільшують (зменшують) відповідно до частки інвестора у фінансових результатах асоційованого підприємства.
Ринкова вартість – це вартість реалізації фінансових інвестицій за ціною, яка склалася в момент їх продажу на фінансовому ринку (фіксована вартість по боргових цінних паперах і поточна курсова вартість по пайових фінансових активах).
Сума, яка відображена на бланку цінного папера, є його номінальною вартістю. Сума всіх акцій за номінальною вартістю відображає величину статутного капіталу підприємства.
За формами фінансового інвестування виділяють інвестиції в статутні капітали інших підприємств (купівля паю), в цінні папери та грошові інструменти (депозитні вклади).
Аналіз депозитних сертифікатів здійснюють у розрізі установ банку і строків відшкодування грошових коштів;
аналіз акцій – з врахуванням акціонерних товариств та видів акцій, їх номінальної та ринкової вартості;
аналіз облігацій – за строками, видами, емітентами.
За часом інвестування виділяють довгострокові та поточні фінансові інвестиції.
Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції на період більше від одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. Такий вид інвестицій відображається в складі основного капіталу.
Поточні фінансові інвестиції – це інвестиції, що легко реалізуються та призначаються для утримання протягом строку, що не перевищує один рік. Вони відображаються в складі оборотного капіталу.
Оцінюється рівень доходності окремих фінансових інвестицій і фондового портфеля в цілому.
Рівень доходності визначається як відношення суми доходу, отриманого від інвестування в грошові і фондові інструменти; вкладення капіталу в статутні фонди інших підприємств чи доходу за окремими фінансовими інструментами до обсягу інвестиційних витрат.
До складу інвестиційного доходу належать:
· проценти по вкладах у статутні фонди; депозитних вкладах у банках, по облігаціях та інших боргових цінних паперах;
· дивіденди по акціях і інших пайових цінних паперах;
· вартість реалізації фінансових інструментів по ціні, яка склалася в момент їх продажу на фінансовому ринку.
Сума інвестиційних витрат – це фактичні витрати для інвестора, пов’язані з придбанням цінних паперів, сума наданих позик, обсяг грошових коштів, перерахованих на депозит, і т.п.
Рівень доходності фінансових інвестицій підприємства зіставляється з середнім рівнем доходності на фінансовому ринку і рівнем доходності інших активів і власного капіталу. Позитивною тенденцією слід рахувати відставання темпів росту останніх.
Оцінюється ліквідність окремих інструментів фінансових інвестицій, а також вивчається співвідношення рівня «доходність – ліквідність» по кожній з них.
Рівень ліквідності характеризує можливу швидкість реалізації інструментів інвестування по їх реальній ринковій вартості і вимірюється за допомогою коефіцієнта ліквідності
Ліквідність впливає на рівень доходності (рентабельності). Чим нижчий рівень ліквідності інструменту інвестування, тим вищий повинен бути розмір інвестиційного доходу чи премії за ліквідність ( див.§ 2.12.6) .
Оцінюється ризик інвестування та вивчається співвідношення рівня доходності і ризику.
Для оцінки ризику інвестування використовуються: математико-статистичні методи (дисперсія, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, бета-коефіцієнт) і евристичні (експертні) оцінки, що базуються на опитуванні кваліфікованих спеціалістів з наступною математичною обробкою результатів цього опитування.
З підвищенням рівня доходності зростає і величина ризику об’єктів фінансування і знижується рівень їх ліквідності.
Вивчається динаміка загального обсягу інвестованого капіталу в приріст об’єктів реального інвестування; питома вага реального інвестування в загальному обсязі інвестицій підприємства, в сумі сукупного капіталу підприємства.
Основними формами реального інвестування є: капітальне інвестування, що здійснюється у формі придбання цілісних майнових комплексів, нового будівництва, реконструкції і модернізації основних засобів, оновлення окремих видів устаткування; інноваційне інвестування в нематеріальні активи; інвестування приросту оборотних активів.
Оцінюється рівень завершеності окремих інвестиційних проектів та освоєння інвестиційних ресурсів у розрізі окремих об’єктів реального інвестування; уточнюється необхідний обсяг інвестиційних ресурсів для їх повного завершення (див. §2. 12.5).
Вивчається ефективність реальних інвестиційних проектів, які вказують на доцільність відволікання капіталу з цією метою (ЧТВ, ВНО, індекс доходності, період окупності).
Методика аналізу ефективності реальних інвестицій відображена детально в § 2.12.3.
Оцінюється ефективність використання загального обсягу основного капіталу на основі розрахунку і вивчення в динаміці рівня наступних показників:
· рентабельності основного капіталу,який показуєобсяг прибутку, що генерує одна гривня, вкладена підприємством в основний капітал:
де: РОСк – рентабельність основного капіталу за певний період;
ЧП – чистий прибуток підприємства за певний період;
ОСк – середня величина основного капіталу за певний період, що аналізується;
· коефіцієнта капіталовіддачі основного капіталу (КОСск). Він показує обсяг чистого доходу, що приносить одна гривня основного капіталу:
,
де: ОР – обсяг реалізації продукції за період, що аналізується;
– середня величина основного капіталу за період, що аналізується;
· швидкості оновлення операційних необоротних активів (ШО):
,
де: КОН – коефіцієнт оновлення операційних необоротних активів у звітному році, або в середньому за ряд років.
Аналіз оборотного капіталу
Згідно з П(С)БО 2 оборотні активи (капітал) – це грошові кошти та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи дванадцяти місяців з дати балансу. Актив класифікують як оборотний, коли передбачається, що він:
· буде реалізований або утримуватиметься для продажу чи використання за нормальних умов операційного циклу підприємства;
· або утримується з комерційною метою чи протягом короткого терміну і буде реалізований впродовж 12 місяців з дати балансу;
· або є активом у вигляді грошових коштів чи їх еквівалентів, що необмежені для поточного використання.
Рис. 2.28 Класифікація оборотних активів підприємства
Склад оборотних активів підприємства відображений у другому розділі активу балансу. Для кращого сприйняття і розуміння складу і суті оборотних активів, задоволення інформаційних потреб широкого кола споживачів їх класифікують за різними ознаками (див. рис. 2.28).
За джерелами фінансування виділяють валові, чисті та власні оборотні активи.
Валові оборотні активи – це загальний обсяг оборотних активів підприємства, які формуються за рахунок власного та позиченого капіталу.
Чисті оборотні активи відображають ту частину оборотних активів, яка сформована за рахунок власного капіталу та позиченого капіталу, що залучається підприємством на довгостроковий період.
Власні оборотні активи характеризують ту частину оборотних активів, яка створена за рахунок тільки власних джерел фінансування.
Оцінюючи склад оборотного капіталу, можна виділити наступні види активів: запаси (виробничі запаси, біологічні активи, незавершене виробництво, готова продукція, товари), поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість та інші оборотні активи.
До складу оборотних активів, які обслуговують виробничий цикл належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція. Прикладом оборотних активів, які обслуговують фінансовий (грошовий) цикл, є дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції.
За часом, протягом якого оборотні активи можуть бути перетворені в грошову наявність без відчутних втрат їх ринкової вартості, поділяють на високоліквідні (готові засоби платежу), швидколіквідні та низьколіквідні.
Основною метою аналізу оборотного капіталу є оцінка ефективності його використання та оптимізація структури, тобто встановлення оптимальних пропорцій між складовими.
Аналіз оборотного капіталу проводиться в такій послідовності.
Розглядається динаміка оборотного капіталу, який використовується на підприємстві, темпи його зміни зіставляються з темпами зміни обсягу реалізації продукції і всього капіталу підприємства; вивчається динаміка питомої ваги оборотного капіталу підприємства.
Даючи оцінку динаміки оборотного капіталу, частки в складі активів, необхідно брати до уваги позитивні наслідки їх росту для фінансового станупідприємства. Однак абсолютне і відносне зростання оборотних активів в складі майна підприємства, спричинене дією факторів інфляції, уповільненням оборотності оборотних активів, оцінюється негативно.
У процесі аналітичного дослідження необхідно зважати, що позитивною тенденцією є перевищення темпів росту обсягу виробленої і реалізованої продукції, а також прибутку над темпами росту оборотного капіталу. Така тенденція веде до росту показників капіталовіддачі, рентабельності, тобто свідчить про підвищення ефективності використання капіталу.
Вивчається динаміка оборотних активів підприємства в розрізі основних видів – запасів сировини, матеріалів, готової продукції, дебіторської заборгованості, залишків грошових активів, оцінюється динаміка питомої ваги основних видів оборотних активів у загальній їх сумі, їх ліквідність.
Оцінюючи абсолютну і структурну динаміку оборотного капіталу, необхідно брати до уваги наступне.
Ріст виробничих запасів може свідчити про ряд позитивних і негативних моментів у роботі підприємства.
Позитивними є розширення масштабів господарської діяльності; підвищення рівня ділової активності підприємства; прагнення зберегти грошові кошти від знецінення через інфляцію в умовах недорозвинутості фондового ринку.
До негативних моментів можна віднести недоліки роботи відділу матеріального постачання, нераціональне управління виробничими запасами, внаслідок чого значна частина капіталу направляється в оборотні активи з незначним рівнем ліквідності.
Ріст незавершеного виробництва може свідчити не тільки про розширення масштабів діяльності і ріст ділової активності, а й бути наслідком росту тривалості виробничого циклу через зниження продуктивності праці, ефективності використання виробничих потужностей, низької організації виробництва, недостатнього рівня техніки і технології.
Ріст дебіторської заборгованості, зумовлений підвищенням попиту на продукцію, підприємства, збільшенням обсягу товарного кредиту, оцінюється позитивно, бо свідчить про підвищення ефективності використання капіталу. Якщо ріст дебіторської заборгованості зумовлений неефективною кредитною політикою, нерозбірливим вибором партнерів, відсутністю оцінки їх кредитоздатності, фінансового стану, то це свідчить про вилучення частини активів з обороту і неминуче веде до погіршення фінансової стійкості, платоспроможності, генерує ризик банкрутства.
Зменшення дебіторської заборгованості може свідчити про ефективну кредитну політику, обґрунтований вибір партнерів, покращення їх фінансового стану, або ж про скорочення продажу в кредит, втрату споживачів продукції. Таке зниження супроводжується ростом залишків нереалізованої продукції і оцінюється негативно.
Ріст залишків готової продукції на складі свідчить про втрату ринків збуту, низьку купівельну спроможність споживачів, високу собівартість та неритмічність випуску і відвантаження продукції. Це в свою чергу веде до сповільнення оборотності капіталу, відсутності готівки та росту частки позиченого капіталу в джерелах фінансування підприємства.
При оцінці грошових коштів слід знати, що раніше у всіх випадках позитивно оцінювалося їх збільшення, адже це вказує на ріст абсолютної ліквідності, збільшення обсягу реалізації продукції, підвищення ділової активності підприємства. Однак, враховуючи те, що ці активи є монетарними і зазнають втрат через інфляцію, сьогодні підприємства повинні прагнути раціонально використовувати вільні грошові кошти (надавати позики іншим підприємствам, здійснювати довго-, короткострокові фінансові вкладення, купувати патенти, ліцензії і т.п.). Мистецтво управляти грошовими коштами полягає в тому, щоб на рахунках тримати лише мінімальну суму грошових коштів, яка може знадобитися для поточної операційної діяльності і покрити тимчасову незбалансованість грошових потоків у часі.
Для того, щоб зробити однозначний висновок про причини зміни структури активів, необхідно проводити детальний аналіз окремих балансових статей. Це дасть можливість не тільки оцінити зміни в майновому стані підприємства, але і відшукати шляхи підвищення ефективності використання капіталу.
Оцінюється тривалість операційного циклу підприємства та його складових і вивчаються основні фактори його формування.
Введення поняття оборотного капіталу зумовило потребу визначення часу, потрібного для його обороту, який називають операційним циклом.
Операційний цикл – це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням грошових коштів і їх еквівалентів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.
Тривалість операційного циклу визначається тривалістю обороту окремих складових оборотного капіталу, а саме:
,
де: ТОЦ – тривалість операційного циклу підприємства, в днях;
ТОга – тривалість обороту грошових активів, у днях;
ТОс – тривалість обороту запасів сировини, матеріалів та інших матеріальних факторів виробництва в складі оборотних активів, у днях;
ТОгп – тривалість обороту запасів готової продукції, в днях;
ТОдз – тривалість інкасації дебіторської заборгованості, в днях.
Вивчається оборотність оборотного капіталу на основі розрахунку показників:
· тривалість обороту оборотного капіталу; коефіцієнт оборотності оборотного капіталу:
,
де: ТООБк – тривалість обороту оборотного капіталу за період, що аналізується (в днях);
ОБк – середня вартість оборотних активів за період, що аналізується;
ОРод – одноденний обсяг реалізації в періоді, за який проводиться аналіз;
,
де: КООБк – коефіцієнт оборотності оборотного капіталу за відповідний період (число оборотів);
ОР – обсяг реалізації продукції за відповідний період;
– середня вартість оборотних активів за відповідний період.
Оцінюються наслідки сповільнення (прискорення) оборотності оборотних активів і здійснюється розробка заходів по прискоренню їх оборотності.
У рамках цього етапу визначається сума засобів, додатково залучених або вивільнених з обороту (С) внаслідок сповільнення (прискорення) оборотності оборотних активів, адже від швидкості обороту залежить розмір коштів, що їх потребує підприємство для здійснення операційної діяльності.
,
де: ТООБк1 – тривалість обороту оборотних активів у звітному періоді, дні;
ТООБк0 – тривалість обороту оборотних активів у базовому періоді, дні;
ОРод – одноденний обсяг реалізації в звітному періоді.
Основні шляхи прискорення оборотності оборотного капіталу відображені в таблиці 2.73.
Статья XCII. Таблиця 2.73
Основні шляхи прискорення оборотності оборотних активів
| Шляхи прискорення оборотності оборотних активів | Методи реалізації |
| 1 | 2 |
| Скорочення тривалості виробничого циклу за рахунок інтенсифікації виробництва | Використання нових технологій, механізації і автоматизації виробничих процесів, підвищення рівня продуктивності праці, більш повне використання виробничих потужностей підприємства, трудових і матеріальних ресурсів і т.д. |
| Краща організація матеріально-технічного постачання | Неперервне забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами, контроль за утворенням зайвих запасів |
Статья XCIII. Продовження таблиці 2.73
| 1 | 2 |
| Прискорення процесу відвантаження продукції | Своєчасне оформлення документації на відвантажену продукцію, якісне банківське обслуговування |
| Скорочення часу знаходження ресурсів у дебіторській заборгованості | Перетворення дебіторської заборгованості в інші форми оборотних активів (грошові кошти і високоліквідні короткострокові цінні папери). Використання певних форм рефінансування дебіторської заборгованості (факторинг, форфейтинг і т.д.) |
| Підвищення рівня маркетингових досліджень, спрямованих на прискорення руху товарів від виробника до споживача | Вивчення ринку, вдосконалення товару і методів стимулювання збуту; формування правильної цінової політики; організація ефективної реклами і т.д. |
Умовний приклад. Використовуючи дані фінансової звітності підприємства, узагальнені в таблиці 2.74, оцінимо ефективність використання ним оборотного капіталу та визначимо, на яких стадіях кругообороту відбулося його прискорення, а на яких сповільнення.
Статья XCIV. Таблиця 2.74
Оцінка ефективності використання оборотного капіталу
(тис. грн.)
| Показники | Базовий період | Звітний період | Відхилення |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1. Чистий дохід від реалізації | 31126,10 | 33900,50 | 2774,40 |
| 2. Одноденна реалізація, грн. | 86,46 | 94,17 | 7,71 |
| 3. Середній обсяг оборотного капіталу, в т.ч. | 5941,15 | 6838,90 | 897,75 |
| 3.1. Виробничих запасів | 1971,50 | 2488,50 | 517,00 |
| 3.2. Незавершеного виробництва | 68,4 | 85,85 | 17,45 |
| 3.3. Готової продукції | 1142,00 | 1049,35 | –92,65 |
| 3.4. Дебіторської заборгованості | 2263,5 | 2474,25 | 210,75 |
| 3.5. Грошових коштів та поточних інвестицій | 446,30 | 656,00 | 209,70 |
| 3.6. Товарів | 49,49 | 84,95 | 35,46 |
| 4. Загальна тривалість обороту оборотного капіталу, дні, в т.ч. | 68,71 | 72,62 | 3,91 |
| 4.1. Виробничих запасів | 22,80 | 26,40 | 3,60 |
| 4.2. Незавершеного виробництва | 0,79 | 0,91 | 0,12 |
| 4.3. Готової продукції | 13,20 | 11,14 | –2,06 |
| 4.4. Дебіторської заборгованості | 26,18 | 26,27 | 0,09 |
Статья XCV. Продовження таблиці 2.74
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 4.5. Грошових коштів та поточних інвестицій | 5,16 | 6,97 | 1,81 |
| 4.6. Товарів | 0,57 | 0,90 | 0,33 |
| 5. Вивільнення (залучення) коштів в оборот у зв’язку з прискоренням (сповільненням) оборотності: у днях у сумі | Х Х | Х Х | 3,91 368,2 |
Як свідчать дані таблиці, зменшилась тривалість знаходження капіталу в готовій продукції, що свідчить про підвищення рівня маркетингових досліджень, спрямованих на прискорення руху товарів від виробника до споживача, включаючи вивчення ринку, вдосконалення товару і форм його просування до споживача, організацію ефективної реклами, цінової політики.
Разом з тим, збільшився час знаходження капіталу у виробничих запасах і незавершеному виробництві. Це свідчить про збільшення тривалості виробничого циклу і часу зберігання запасів на складі. Така ситуація можлива через зниження ділової активності підприємства, а також через нагромадження зайвих, непотрібних матеріальних ресурсів у зв’язку з недоліками матеріально-технічного постачання, або за рахунок придбання додаткових матеріальних ресурсів через ріст темпів інфляції. Тому за даними складського обліку необхідно встановити ті запаси, за якими залишки великі, а витрачання матеріальних ресурсів протягом звітного періоду не було. Для оперативного управління запасами доцільно складати сигнальну довідку, де порівнювати фактичний запас з нормативним.
За звітний період зріс час знаходження капіталу в готівці. При наявності прострочених платежів це може свідчити про нерівномірне надходження і витрачання грошових коштів, тобто про незбалансованість грошових потоків підприємства.
Оцінюється рентабельність оборотного капіталу, вивчаються фактори її формування. Рентабельність оборотного капіталу (РОБк) розраховується за формулою:
,
де: ВП – валовий прибуток підприємства в періоді, за який проводиться аналіз;
– середня вартість оборотного капіталу в періоді, за який проводиться аналіз.
У процесі аналізу використовується модель, створена спеціалістами компанії «Дюпон» в двадцяті роки ХХ століття, яка стосовно до цього виду капіталу має вигляд:
,
де: РОБк – рентабельність оборотних активів;
Рор – рентабельність реалізації продукції;
КООБк – оборотність оборотного капіталу (кількість оборотів).
На цьому етапі визначається також коефіцієнт капіталовіддачі оборотного капіталу (КОБк):
,
де: ОР – обсяг реалізації в періоді, за який проводиться аналіз;
– середня вартість оборотного капіталу підприємства за цей же період.
Здійснюється перевірка відповідності фактичних залишків оборотних активів їх обґрунтованій потребі та оптимізація оборотного капіталу на майбутній період.
Враховуючи результати аналізу, а також політику формування оборотних активів, плановий обсяг виробництва і реалізації окремих видів продукції, розраховується обґрунтований розмір виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів.
Аналіз запасів
Значну частку в складі оборотного капіталу займають запаси. Згідно з П(С)БО 9 «Запаси», запаси – це активи, які:
·утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
·перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
·утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Запаси включають:
· сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
· незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
· готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
· товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
· малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
· молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства.
Складові запасів визначаються галузевими особливостями підприємства.
Аналіз запасів здійснюється в такій послідовності.
Оцінюється обсяг загальної величини запасів товарно-матеріальних цінностей; темпи її динаміки; питома вага в загальному обсязі оборотних активів і т.д.
Значний обсяг і частка запасів у складі оборотного капіталу може призвести до спаду активності підприємства, сповільнення оборотності оборотних активів, погіршення фінансового стану, збільшення непродуктивних втрат, пов’язаних з псуванням, старінням запасів, зниженням ліквідності і т.п. Нестача запасів, у свою чергу, негативно позначається на результатах роботи підприємств і проявляється у невиконанні виробничої програми, рості собівартості придбання матеріальних ресурсів через терміновість поставки, порушенні ритму роботи, втраті споживачів продукції і т.п.
Оцінюється стан і структура запасів у розрізі видів і основних груп (сортів, марок, типів, розмірів), виявляються причини змін та оцінюються наслідки; здійснюється оптимізація запасів.
Оскільки запаси, як правило, є нормованими активами, то в процесі аналізу перевіряється відповідність їх фактичних залишків обґрунтованій потребі. Обґрунтований розмір запасів може визначатися різними методами. Основними серед них є: метод прямого рахунку, аналітичний, досвідно-статистичний методи. Суть і порядок їх застосування показано в § 2.3.2.
З метою виявлення залежалих, неходових запасів необхідно провести аналіз виробничих запасів за часом їх зберігання на складах. У процесі вивчення оцінюється ймовірність використання у виробництві запасів залежно від строків зберігання. Якщо протягом періоду не було ні надходжень, ні витрачань того чи іншого виду запасів, і він зберігається більше одного року, то ймовірність його використання у виробництві близька до нуля. Якщо складає один рік і більше, то ймовірність дорівнює одиниці, при терміні 9 місяців ймовірність невикористання запасів у виробництві становитиме 0,75, бо 9 місяців – це 3/4 року. Аналогічно визначається ймовірність невикористання матеріалів протягом будь-якого періоду.
З метою попередження непродуктивних витрат, пов’язаних з псуванням товарно-матеріальних цінностей, деталізуємо залишки окремих груп виробничих запасів за строками зберігання їх на складі на основі даних таблиці 2.75.
Статья XCVI. Таблиця2.75
Оцінка виробничих запасів за часом їх зберігання
на складах [28, с. 376]
| Строк знаходження видів виробничих запасів на складах | Вартість виробничих запасів, тис. грн. | Ймовірність невикористання у виробництві | Вартість запасів, що не використовується, тис. грн. |
| А | 1 | 2 | 3=1х2 |
| До одного місяця Від 1 до 3 місяців Від 3 до 6 місяців Від 6 до 9 місяців Від 9 до 12 місяців Понад одного року | 178,4 122,5 27,9 10,5 7,1 3,5 | 0 0,08 0,25 0,50 0,75 1,0 | 0 9,800 6,975 5,250 5,325 3,500 |
| Всього | 349,9 | х | 30,850 |
Згідно даних таблиці, можна зробити висновок, що запаси на суму 30,850 тис. грн. не використовуються підприємством протягом тривалого періоду. Їх реалізація дозволить знизити витрати на їх обслуговування та прискорить оборотність капіталу.
Вивчається ефективність використання різних видів запасів і їх обсягу в цілому, яка характеризується показниками їх оборотності.
Тривалість обороту запасів (сировини і матеріалів) ТОс дорівнює часу (строку) зберігання їх на складі з моменту надходження до передачі у виробництво:
.
Ріст показника свідчить про підвищення ділової активності підприємства, зменшення – про сповільнення оборотності виробничих запасів за рахунок нагромадження зайвих, залежалих матеріальних цінностей, а також придбання додаткових у зв’язку з очікуванням росту темпів інфляції, дефіциту. Наявність матеріальних ресурсів, за якими залишок великий, а витрачання протягом достатньо довгого періоду не було, свідчить про те, що оборотний капітал на довгий час заморожений у виробничих запасах, що веде до зниження його оборотності. Такий висновок можна зробити на підставі даних складського обліку.
Тривалість обороту готової продукції (ТОгп) дорівнює часу зберігання готової продукції на складах з моменту поступлення з виробництва до відвантаження покупцям:
.
Для аналізу складу, тривалості і причин утворення понаднормативних залишків готової продукції по кожному її виду використовують дані аналітичного і складського обліку, інвентаризації та оперативні дані відділу збуту, служби маркетингу. З метою розширення та пошуку нових ринків збуту необхідно вивчати шляхи зниження собівартості продукції, підвищення її якості, структурної перебудови економіки підприємства, організації ефективної реклами і т.п.
Тривалість обороту незавершеного виробництва дорівнює часу, протягом якого з сировини виробляються готові товари:
.
Якщо для визначення вказаних вище показників відсутня необхідна інформація, то методика розрахунку оборотності запасів аналогічна оборотності оборотного капіталу підприємства.
У процесі аналізу необхідно з’ясувати фактори тривалого перебування капіталу в запасах. Одні з них пов’язані з виробничою діяльністю (номенклатура, кількість, якість, строки поставки матеріальних ресурсів, скорочення тривалості виробничого циклу і т.д., інші – з фінансовою і маркетинговою діяльністю (своєчасне оформлення документів на відвантаження продукції, реклама, ділові зв’язки із споживачами і т.д. – див. табл.2.73).
Вивчається обсяг і структура витрат, пов’язаних з обслуговуванням запасів – витрати на опалення, освітлення, водопостачання складських приміщень, оплату праці працівників складського господарства, нестачі, псування, знецінення запасів.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 564; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!