Математичні методи комплексної рейтингової оцінки об’єктів аналізу

 В умовах переходу до ринкової економіки суттєво змінюються взаємовідносини між різними суб’єктами господарювання. Підприємства з різними формами власності, які функціонують в умовах конкуренції як самостійні товаровиробники, зацікавлені в завоюванні ринку й отриманні прибутку. Ця обставина змушує кожне з них навчитися вільно орієнтуватися в складних ринкових умовах, правильно оцінювати виробничий потен­ціал і перспективи розвитку не тільки свого підприємства, але і можли­вості конкурентів, партнерів. Це стає можливим за умови застосування різних методів комплексної рейтингової оцінки.

Комплексна (інтегральна) оцінка діяльності суб’єктів господарювання є характеристикою, отриманою в результаті одночасного і узгодженого вивчення сукупності показників, що відображають різні аспекти такої діяльності. Оскільки на основі такої оцінки можна здійснити ранжування об’єктів аналізу, тому її називають ще й рейтинговою.

Алгоритм розрахунку показників комплексної рейтингової оцінки можна представити у вигляді таких етапів:

1. Конкретизація мети і завдань комплексної оцінки

2. Вибір вихідної системи показників

3. Організація збору вихідної інформації

4. Розрахунок і оцінка значень окремих показників

5. Забезпечення порівняльності оцінюваних параметрів

6. Вибір методу розрахунку комплексної оцінки

7. Розрахунок кількісного значення комплексної оцінки

8. Ранжування об’єктів аналізу на основі кількісного значення їх комплексних оцінок

 

Існують різні методи розрахунку показників комплексної оцінки. Найбільш розповсюдженими є методи сум і відстаней. Кількісне визначення показників комплексної оцінки на основі цих методів є досить простим. Однак, труднощі в побудові цих показників все ж існують, і пов’язані вони з правильним відбором системи оцінювальних параметрів, які визначаються метою і завданнями комплексної оцінки, можливістю збору вихідної інформації, її вимірюванням.

Наприклад, використовуючи метод сум, інтегральний показник оцінки отримують сумуванням фактичних значень окремих порівнювальних показників за формулою:

,

де: X_ijф – фактичне значення і-го показника на j-му аналізованому об’єкті;

n – число показників.

Чим вище значення комплексної оцінки об’єктів аналізу, тим вища рейтингова оцінка об’єктів аналізу.

Для деяких показників, які використовуються в процесі оцінювання, кількісна оцінка не викликає ніяких труднощів, бо кожен з них має певні фізичні одиниці виміру. Наприклад, вага, розмір, потужність і т.п. Складність викликають якісні показники, що не мають фізичних одиниць виміру, наприклад, естетичні – дизайн, ко­лір, упаковка. Оцінка таких показників можлива лише за допомогою органоліптичних методів, побудованих на суб’єктивному сприйнятті лю­диною тієї чи іншої властивості об’єкта і відображення результату в цифровій бальній оцінці.

Однією з умов забезпечення порівняльності досліджувальних показників є їх однакова спрямованість, а саме: збільшення часткового показника повинно розцінюватися як покращення інтегрального і навпаки. Досягається однакова спрямованість показників шляхом вводу обернених величин, що розраховуються як частка від ділення одиниці на прямий показник. Так, ріст собівартості і прибутку викликає протилежну оцінку. Тому при роз­рахунку показника комплексної оцінки замість показника собівартості необхідно взяти величину обернену вихідній, – економія собівартос­ті
(1 : собівартість). Тоді більше значення цього показника буде від­повідати кращим результатам діяльності, як і збільшення прибутку.

Велике значення у забезпеченні порівняльності показників є врахування їх важливості, яка оцінюється коефіцієнтом важливості. Коефіцієнти важливості встановлюються групою експертів. Виходячи з певної шкали оцінок, сума таких коефіцієнтів повинна дорівнювати від 1, до 100. Для розрахунку коефіцієнтів важливості може бути використаний метод розташування пріоритетів.

Розрахунок показника комплексної оцінки методом сум покажемо на такому умовному прикладі.

Умовний приклад. Результати роботи виробничих підрозділів підприємства характе­ризуються такими даними (див. табл. 1.19):

Таблиця 1.19

Результати роботи підрозділів підприємства

№ виробничих підрозділів	Рівень виконання плану, в %
	за обсягом продукції	за прибутком	за договорами постачання	за продуктивністю праці	за зниженням собівартості
1	105,6	106,2	98,0	104,5	101,3
2	103,8	103,5	99,5	102,6	102,6
3	99,3	96,4	96,7	107,3	100,5
4	101,4	98,6	97,3	104,9	103,1

 

Необхідно ранжувати підрозділи підприємства за результатами роботи за квартал (табл. 1.20).

Таблиця 1.20

Порядок розрахунку показника комплексної оцінки методом сум

№ виробничих підрозділів	Значення показників комплексної оцінки	Місце виробничих підрозділів за результатами ранжування
1	514,6	І
2	512,0	ІІ
3	500,2	IV
4	505,5	III

 

Розрахунок комплексних (інтегральних) показників можливий не тільки сумуванням абсолютних і відносних значень порівнювальних показників, але і сумуванням параметричних індексів. Ці індекси отримують внаслідок попарного зіставлення параметрів аналізованих об’єктів. Приклад їх застосування – оцінка конкурентоспроможності продукції.

Сумувати можна також і місця, бальні оцінки, що присвоюються показникам, які характеризують певні об’єкти аналізу. Так, у нашому умовному прикладі – по кожному показнику, кожному підрозділу можна присвоїти певні місця за досягнуті результати і сумувати не показники, а місця. Тоді, чим менше значення інтег­рального показника, тим вища його рейтингова оцінка.

Суть бальної оцінки полягає в тому, що по кожному показнику, що аналізується, визначаються або верхні і нижні критеріальні межі, або їх оптимальні значення, або в якості критерію оцінки прийма­ється тенденція їх зміни. В залежності від відхилень досягнутого рівня показника від вибраного критерію встановлюється бальна оцінка.

Якщо досягнутий рівень показника відповідає оптимальній величині (наприклад, 0,8), то значення показника оцінюється максимальною кіль­кістю балів (наприклад, 10). Якщо досягнутий рівень показника менше оптимальної величини і складає, наприклад, 0,38, то по певній шкалі зменшується кількість балів, що присвоюється даному показнику. Так, якщо за кожні 0,06 зниження значення показника порівняно з критеріальним рівнем знімається по 1 балу, то фактичний рівень цього показника оцінюється в 3 бали.

Інший приклад. Для аналізованого показника встановлюються верхні і нижні межі, наприклад від 1 до 2. Якщо досягнутий рівень показника складає 1, то його оцінюють у 0 балів, за кожні 0,1 росту показника його оцінка зростає на 1 бал. Наприклад, досягнутий рівень показника склав 1,5, тоді він оцінюється в 5 балів.

Розрахунок показника комплексної оцінки методом сум з врахуванням важливості порівнювальних показників здійснюється за формулою:

,

де: а _і – коефіцієнт вагомості і-го показника на j-му аналізованому об’єкті.

Основою методу відстаней є вимір близькості аналізованих об’єктів за порівняльними показниками до об’єкта-еталона.

У загальному вигляді алгоритм порівняльної рейтингової оцінки може бути представлений у вигляді наступних дій:

1. Вихідні дані подаються у вигляді матриці (b_ij),тобто таб­лиці, де в рядках записані номери (j = 1, …, m) об’єктів аналізу, а у стовпцях – номери показників (і = 1, 2, … ,п).

2. За кожним показником знаходиться максимальне значення і заноситься в рядок умовного еталонного об’єкта (т + 1).

3. Вихідні дані матриці b_ij стандартизуються по відно­шенню до відповідного показника еталонного об’єкта за формулою:

,

де: Х_ij – стандартизовані показники стану j-го об’єкта.

4. Для кожного аналізованого об’єкта значення його комплекс­ної оцінки визначають за формулою:

 ,

де: R _j – рейтингова оцінка для j-го об’єкту;

x_{1 j,} x_{2 j},…, x _{n j}  – стандартизовані показники j-го аналізованого об’єкта;

 а₁,а₂, …, а_п – коефіцієнти вагомості і-го показника на j-му об’єкті;

 п – число показників.

5. Впорядкування (ранжування) об’єктів аналізу проводиться в порядку зменшення комплексної оцінки.

Покажемо розрахунок показника комплексної (інтеграль­ної) оцінки методом відстаней на вихідних даних попереднього умов­ного прикладу.

Подамо вихідні дані умовного прикладу у вигляді таблиці 1.21.

 

Таблиця 1.21

Матриця показників роботи підрозділів підприємства

№ виробничих підрозділів	Виконання плану, в%
	за обсягом випуску продукції	за прибутком	за договорами постачання	за продуктивністю праці	за зниженням собівартості
1	105,61	105,2	98,2	104,5	101,3
2	103,8	103,5	99,5	102,6	102,6
3	99,3	96,4	96,7	107,3	100,5
4	101,6	98,7	97,3	104,9	103,1
Еталон	105,61	105,2	99,5	107,3	103,1
1	1,000	1,000	0,985	0,974	0,983
2	0,983	0,984	1,000	0,956	0,995
3	0,940	0,916	0,972	1,000	0,975
4	0,962	0,937	0,978	0,978	1,000

 

;

 

;

 

= 0,07956.

Результати розрахунку відобразимо в таблиці 1.22.

 

Таблиця 1.22

Ранжування виробничих одиниць

Виробничі одиниці	Значення показників комплексної оцінки	Місце за результатами аналізу
1	0,03472	І
2	0,0501	ІІ
3	0,11	ІV
4	0,07956	III

Об’єкти аналізу в цьому випадку ранжуються в порядку зменшення комплексної оцінки. Найменше віддалення від етало­на отримує найвище значення рейтингової оцінки.

Розраховуючи показник комплексної (інтегральної) оцінки, треба пам’ятати, що даний показник є лише операційним поняттям, не має самостійного економічного змісту, а тому має право на існування лише в практиці порівняльного аналізу з метою ранжування об’єктів і прийняття рішень.

Вищевикладене свідчить, що показник комплексної оцінки може стати надійним критерієм ранжування діяльності різних підприємств і їх структурних підрозділів за показниками ефективності, конкурентоспроможності продукції, інвестиційної привабливості різних господарюючих суб’єктів, по­мічником у виборі надійного ділового партнера, основою вибору можливих варіантів розвитку виробництва. Тому його розрахунок слід виділити в окрему ланку аналітичної роботи.

 

3.8. Метод сум в аналізі конкурентоспроможності
продукції

На ринку, де пропозиція переважає попит, збут стає сферою гострого суперництва, сферою конкурентної боротьби. Головним арбітром у цій боротьбі виступає споживач. Власне він, порівнюючи різноманітні товари-претенденти, робить остаточний вибір на користь кращих. У таких умовах кожен виробник, який має на меті забезпечити прибутковість своїх опера­цій, намагається завоювати споживача, створити умови для перетворення його потенційного платоспроможного попиту в реальний і таким чином гаран­тувати збут своєї продукції.

Завоювати споживачів на ринку можна, лише запропонував­ши товар, що має переваги порівняно з товарами-конкурентами, товар, який задовольняє вимоги споживачів на більш високому рівні. В цьому зв’язку питання оцінки конкурентоспроможності товару і розробка заходів по її підви­щенню є надзвичайно важливими.

Конкурентоспроможність – порівняльна характеристика товару, яка містить комплексну оцінку всієї сукупності його властивостей (параметрів) відносно виявлених вимог ринку, або властивостей іншого товару.

На ринку оцінка конкурентоспроможності товару здійснюється з точки зору споживача. При цьому справедливо думати, що покупця насамперед цікавить ефективність споживання (Ес), яка визначається як відношення сумарного корисного ефекту (Р) до повних затрат на придбання і використання товару (С). Відповідно, умова конкурентоспроможності продукції з точки зору споживача набуде вигляду:

.

Це не означає, що, забезпечуючи найкращі умови для споживача з метою підвищення конкурентоспроможності товару на ринку, товаровиробник повинен забувати про свою вигоду. Рентабельність його власної діяльності – необхідна передумова його комерційного успіху. Однак, треба пам’ятати, що установка на рентабельність є необхідною, але не достатньою умовою успіху на ринку. Успіх у споживачів визначається їх власною оцінкою конкурентоспроможності товару. Власне через це виробники повинні використовувати цю оцінку як основний орієнтир у своїй роботі.

Враховуючи основну умову конкурентоспроможності товару, визначимо основні етапи її аналізу і способи їх забезпечення.

Для оцінки конкурентоспроможності товару товаровиробнику необхідно визначити внутрішню структуру Р і С, розрахувати абсолютні величини кожного їх елемента, і вибравши певну стратегію, впливати на них, максимізуючи (або відносно підвищуючи) конкурентоспроможність (К).

Корисний ефект кожного товару описується своїм набором якісних і кількісних параметрів, які називаються споживчими.

До них належать технічні параметри, які поділяються на функціональні, ресурсозберігальні і природоохоронні.

Особливу групу параметрів складають параметри відповідності міжнародним і національним стандартам, нормативам, законодавчим актам і т.д. Зміна цих названих регламентованих параметрів призводить до порушення умов міжнародних угод, контрактів і т.п.

Вихідною точкою аналізу конкурентоспроможності товару є визначення набору споживчих параметрів товару. Далі необхідно ці параметри кількісно оцінити. Достатньо просто це зробити для технічних параметрів, кожен з яких має певну величину, виражену в тих чи інших одиницях (наприклад, потужність, розмір, точність і т.д.). Складніше з естетичними і ергономічними параметрами, які не мають, як правило, фізич­ної міри і важко піддаються безпосередній кількісній оцінці. Кількісна їх оцінка і використання в аналізі конкурентоспроможності можливі за умови використання органолептичних методів, побудованих на суб’єктивному сприйнятті людиною тієї чи іншої властивості об’єкта і вираженні результату сприйняття в цифровій (бальній) формі. Корисною може бути оцінка виробу групою експертів, які орієнтуються не стільки на його безпосереднє сприйняття, скільки на досвід роботи на ринку, на розумінні (часто інтуїтивному) ролі тієї чи іншої властивості в задоволенні потреби. На основі узагальнення висловлених думок будується загальна оцінка якісного параметра.

Кількісно визначивши споживчі параметри виробу, можна перейти до їх зіставлення з параметрами взірця (еталона), припускаючи, що за величиною параметра покупець визначає, наскільки властивість виробу (представлена даним параметром) задовольняє відповідний елемент його потреби.

Вибір взірця (еталона) є одним із найвідповідальніших етапів конкурентоспроможності. Помилка на цьому етапі може призвести до фальсифікації результатів аналізу. Перш за все, взірець (еталон) повинен належати до того ж класу товарів, що й виріб, який аналізується. Він повинен бути найбільш представницьким для даного ринку, а його основні параметри повинні розглядатися в динаміці з врахуванням фактора часу в швидкозмінній ринковій ситуації. Це може бути якийсь неіснуючий товар, що задовольняє потребу на сто відсотків. Наприклад, якщо універсальна ЕОМ має фактичну продуктивність 100 млн. операцій за секунду, а споживачу потрібна ЕОМ з продуктивністю 500 млн. операцій за секунду, то його потреба за даним параметром може бути задоволена лише на 20%. Аналогічний розрахунок можна провести за всіма параметрами, які піддаються кількісній оцінці, побудувавши для кожного з них відповідний параметричний індекс (j):

, (і = 1, ..., п),

де: Р_і – значення і-го споживчого параметра товару, що оцінюється;

Р_і° – значення і-го споживчого параметра товару-взірця.

Слід мати на увазі, що значення тих чи інших споживчих параметрів у формуванні сумарного корисного ефекту може сильно змінюватись. Тому необхідно ранжувати споживчі параметри, виділивши на перший план ті з них, котрі мають найбільшу значимість (вагу) для споживача.

Визначення ваги параметра – непроста задача. Її розв’язання доцільно доручити сформованій на підприємстві групі експертів, які володіють надійною ринковою інформацією. В разі необхідності уточнення виробленої ними позиції можна отримати додаткові відомості шляхом телефонного опитування або розсилання письмових анкет спеціалістам із інших компетентних у цьому питанні організацій. Методику визначення коефіцієнта важливості параметрів розглянуто в параграфі 1.4.3.

Оцінка рівня задоволення покупця споживчими властивостями виробу може бути проведена за допомогою зведеного параметричного індексу (І_p), який розраховується за наступною формулою:

 (і = 1, 2, …, n)

де: п – число кількісно визначених споживчих параметрів, що аналізуються;

а_і – вага і-го параметра, виявлена групою експертів;

j_i – параметричний індекс і-го параметра.

Розрахунок зведеного параметричного індексу споживчих властивостей товару, який безпосередньо характеризує величину корисного ефекту (Р), – важливий етап аналізу конкурентоспроможності. Однак аналіз буде неповний, якщо не розглядати за аналогічною схемою вартісні параметри товару, які відображають елементи витрат покупця на придбання і використання виробу упродовж всього періоду його споживання. Ці параметри, отримавши назву економічних, вказують на витрати, котрі несе споживач у момент купівлі товару і в процесі його використання.

Розмір витрат, а значить, і величина економічних параметрів визначається ціною виробів (С₁), витратами на його транспортування (С₂), монтаж (С₃), експлуатацію (С₄), ремонт (С₅), технічне обслуговування (С₆), навчання персоналу (С₇), податки (С₈), страхові внески (С₉) і т.д. В сукупності всі ці витрати складають величину ціни споживання (С), яка показує обсяг засобів, необхідних споживачу упродовж всього терміну служби товару.

У загальному ціна споживання буде мати вигляд:

С = С₁ + С₂ + С₃ + С₄ + С₅ + С₆ + С₇ + С₈ + С₉ +…+ С_m,

де набір її складових (економічних параметрів) і їх конкретні значення індивідуальні для кожного товару.

Розрахунок параметричного індексу за економічними параметрами проводиться на основі наступної формули:

, (j = 1, …, m),

де: С_j – значення j-го економічного параметра товару;

С_j° – значення j-го економічного параметра взірця.

Після розрахунку параметричних індексів і ваги для кожного економічного параметра можна визначити зведений індекс конкурентоспроможності за економічними параметрами (I _c), котрий буде мати наступний вигляд:

 (j = 1, 2, …, m),

де: m – число економічних параметрів, які аналізуються;

а_j – вага j-го параметра;

і_j – параметричний індекс j-го параметру.

На основі зведених індексів конкурентоспроможності за споживчими і економічними параметрами розраховується загальний показник рівня конкурентоспроможності виробу (К) відносно до взірця, який відображає відмінності між ними в споживчому ефекті, що приходиться на одиницю витрат:

.

Якщо К > 1, то виріб, який аналізується, перевищує за конкурентоспроможністю взірець, якщо К < 1, – поступається, якщо К = 1, – знаходиться з ним на однаковому рівні.

Розглянемо застосування методики аналізу конкурентоспроможності на умовному прикладі.

Необхідно оцінити конкурентоспроможність вітчизняного телевізора «Електрон 51ТЦ-5163», порівнявши його з зарубіжним аналогом «AKAI CT-V2007D». Зробимо розрахунок зведеного параметричного індексу за споживчими (табл. 1.23) та економічними (табл. 1.24) параметрами.

 

Таблиця 1.23

Розрахунок зведеного параметричного індексу
за споживчими параметрами

Важливі споживчі параметри	Одиниці виміру	Значення параметрів		Розрахунок параметричних індексів	Ваги параметрів	Розрахунок зведеного параметричного індексу
		взірця-еталона	аналізованого товару
А	1	2	3	4 = 3 : 2	5	6 = 4 · 5
		Pi◦	Pi	ji	аі	Iр
1. Споживана потужність. 1а. Економія споживаної потужності	Вт   Вт	90   0,011	110   0,009	1,22   0,82	0,22   0,2	0,244   0,164
2. Розмір екрана	см	54	51	0,94	0,1	0,094
3. Звукова потужність	Вт	4	2,5	0,625	0,1	0,0625
4. Максимальна дальність дії ПДУ	м	6	6	1	0,2	0,2
5. Кількість стандартів кольорового телебачення	одиниць	3	1	0,33	0,3	0,099
6. Дизайн	бали	5	2	0,4	0,1	0,04
					S 1,0	S 0,6595

 

Дизайн оцінюється за 5-бальною шкалою.

Таблиця 1.24

Розрахунок зведеного параметричного індексу
за економічними параметрами

Важливі економічні параметри	Од. виміру	Значення параметрів		Розрахунок параметричних індексів	Ваги параметрів	Розрахунок зведеного параметричного індексу за економічними параметрами
		взірця-еталона	аналізованого товару
А	1	2	3	4 = 3 : 2	5	6 = 4 · 5
		Сj °	Сj	ij	aj	Ic
1. Ціна товару	дол	250	210	0,84	0,4	0,336
2. Витрати на ремонт	дол	10	16	1,6	0,6	0,96
					S1,0	S1,296

 

Значення коефіцієнта конкурентноспроможностності свідчить про те, що вітчизняний телевізор «Електрон» значно поступається зарубіжному аналогу, тобто є менш конкурентноспроможним.

Заключним етапом аналізу є оцінка прийнятності рівня конкуренто-
спроможності і розробка заходів по його підвищенню.

Слід пам’ятати, що визначення напрямків удосконалення продукції і реалізація відповідних заходів по підвищенню рівня конкурентоспроможності є ефективними ще на стадії створення товару. Робота в цій галузі повинна проводитися регулярно з періодичністю, яка задається тривалістю життєвого циклу товару, необхідністю оновлення асортименту, змінами попиту.

Етапи аналізу конкурентоспроможності узагальнено у схемі на рис. 1.4.

Для більшості виробів якість оцінки конкурентоспроможності можна визначити за глибиною порівняльного аналізу, а саме:

 

Оцінка якості аналізу	Представництво взірців
	країни	фірми	вироби
Задовільна Добра Відмінна	5 6-8 9-12	5 6-12 13-20	15-20 21-45 46-100

 

 

Рис. 1.4. Основні етапи аналізу конкурентоспроможності товару

Таким чином, оцінку конкурентоспроможності можна рахувати задовільною при порівнянні товару не менш ніж з 15-ма товарами-взірцями, взятими з 5 фірм з 5 країн.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.   Дайте загальну характеристику економіко-математичних методів, які використовуються в економічному аналізі.

2.     У чому полягає суть економіко-математичного моделювання?

3.     Поясніть суть явищ колінеарності і мультиколінеарності. Яким чином вони повинні бути враховані при стохастичному факторному моделюванні?

4.     Поясніть зміст основних категорій дисперсійного аналізу.

5.    Назвіть сферу використання методів масового обслуговування та теорії ігор.

6.    Назвіть основні етапи методики побудови комплексних рейтингових оцінок.

7. Що є об’єктом кількісної оцінки вартості грошей в часі?

8. Поясність зміст процесів дисконтування і компаундування. Який зв'язок між вартістю грошей в майбутньому і теперішньому часі?

9. Назвіть причини зміни вартості грошей в часі?

10. В чому суть простого і складного відсотка при визначенні майбутньої вартості грошей? Яка відмінність між ними?

11. Що таке ануїтет? Яка різниці між звичайним і авансовим ануїтетом?

 

 

Розділ 4.   Роль і місце евристичних методів у
загальній системі економічного аналізу

---

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 371; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!