Чого прагнули навчити своїх дітей спартанці?
Велику увагу спартанська влада приділяла вихованню дітей. Життя новонародженої дитини в Спарті залежало від рішення ради старійшин. Хворі діти, вважали спартіати, не потрібні ні батькам, ні державі. До семи років дитину виховували в сім’ї, а потім розпочиналося її навчання в громадських школах. У 14 років хлопчики проходили випробування в храмі Артеміди. Після іспиту (а потрібно було витримати удари різкою без сліз та зойків) хлопець міг продовжувати навчання. У 18 років його зараховували до загонів ефебів, які займалися військовими вправами, іноді пошуками їжі та крадіжками, оскільки ці загони не утримувалися за рахунок общини. Закінчувалося виховання чоловіків у 30 років. Повноліття в дівчат визначалося 18-річним віком, який давав можливість узяти шлюб.
Про які подробиці виховання спартанців довідуємося з розповіді Плутарха?
«Лікург позабирав семилітніх дітей, об’єднав їх у загони й виховував їх спільно, привчав до спільних ігор і навчання. На чолі загонів він ставив найкмітливішого й найхоробрішого в бійках. Діти в усьому брали з нього приклад, виконували його накази, зносили покарання, відтак усе навчання полягало в тому, щоб виховувати в дітях покірливість. Читання та письма вони вчилися тільки в межах необхідності.
Виховання полягало в тому, щоб навчити безвідмовно коритися, терпляче зносити негаразди й перемагати супротивника.
|
|
|
Виховання старших було ще суворішим, їх стригли коротко, привчали ходити босоніж і грати голими. Коли вони досягали 12 років, хлопці переставали носити хітон, одержуючи раз на рік гіматій, ходили брудними, не вмивалися й не змащували нічим тіло, за винятком декількох днів на рік, коли їм дозволялося користуватися всім цим.
Хітон - довга натільна сорочка без рукавів.
Гіматій - верхній одяг у вигляді шматка тканини, який одягали поверх хітона.
Дітей привчали висловлюватися гостро, але дотепно й небагатьма словами. Лікург вважав, що й кілька простих слів повинні мати глибокий зміст. Примушуючи дітей довго мовчати, він навчав їх давати влучні, глибокодумні відповіді... Сам Лікург, коли в нього хтось став вимагати, щоб він запровадив у державі демократію, відповів: “Запровадь спочатку демократію в себе в домі”».
- Чому спартанці так суворо виховували своїх дітей?
Працюймо самостійно.
Завдання 2.
1-2. Скориставшись уривком із твору Плутарха, поясніть походження висловів спартанське виховання та лаконічна мова. (робота з підручником)
3. Доповніть твердження, використовуючи дієслова.
Спартанських хлопців навчали...
Працюймо самостійно.
Палестра - приватна гімнастична школа. Такі школи мали відкриті майданчики, бігові доріжки, гімнастичні зали, басейни.
|
|
|
АФІНСЬКА ТА СПАРТАНСЬКА ДЕРЖАВИ
Обладнання: підручник, атлас, контурна карта, робочий зошит
Мета: Закріпити знання матеріалу попереднього уроку, проаналізувати особливості Спартанської держави, проаналізувати причини та наслідки утворення Афінської держави
Одним зі способів збереження демократії в Афінах наприкінці 6 ст. до н. е. був остракізм (голосування черепками розбитого посуду). Раз на рік народні збори вирішували питання: «Чи є в державі людина, яка загрожує демократії?». Громадяни видряпували на черепках ім’я, і, якщо на 6 тис. черепків було написане те саме ім’я, цю людину виганяли з Афін на 10 років.
• Поміркуйте, чи був такий спосіб боротьби за збереження порядку справедливим.
Що визначало суспільне життя Афінського поліса у 8—7 ст. до н. е.?
Ви вже дізналися, що вся Греція складалася з багатьох полісів великих та малих. Проте два поліси були найвідоміші. Давні греки казали, що їхня країна Еллада ніби стоїть на двох ногах - однією були Афіни, іншою - Спарта, найпотужніші грецькі держави.
Територія Афінського поліса займала весь півострів Аттика в Центральній Греції. Самі Афіни розташовано в центрі родючої рівнини за 5 км від моря.
|
|
|
Панівне становище в новій державі належало родовій знаті. Вищі урядові посади обіймали аристократи. Найвища влада належала ареопагу, що складався з представників родової знаті, і 9 архонтам - державним чиновникам (голові, верховному жерцю, головнокомандувачу, шістьом громадським суддям).
Поступово бідніші члени громади розорювалися й були змушені брати позики в багатіїв. На землі позичальників ставили борговий камінь. Коли ж вони не могли повернути борг з відсотками, то втрачали землю. Ті, хто брав землю в оренду, залишали собі лише шосту частину врожаю, а решту віддавали власникові землі.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 1326; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!