Порівняльний аналіз та обґрунтування вибору конструкції допоміжного гальма
У якості допоміжних гальмівних пристроїв широко поширені гідродинамічні і електромагнітні гальма із замкнутою системою водяного охолодження. Вони приєднуються до підйомних валів лебідок за допомогою кулачкових або пневматичних муфт. Допоміжні гальма призначені для полегшення праці бурильника, так як в зв’язку зі збільшенням глибин свердловин і ваги бурильних труб при гальмуванні лебідки під час СПО необхідно прикладати великих зусиль до стрічкового гальма. До підіймального валу лебідки за допомогою муфти приєднується допоміжне гальмо, автоматично обмежує і регулює швидкість спуску бурильних або обсадних труб. При цьому частина енергії, що виділяється перетворюється в тепло.
Г'ідравлічні гальма бурових лебідок є допоміжними і служать для обмеження швидкості спуску бурильних або обсадних труб за рахунок перетворення механічної енергії, що виникає при спуску колони від її ваги, в теплову. Гальмівний момент гідрогальм зменшує навантаження на основні стрічкові гальма лебідок.
Регулюючі гальма зазвичай сполучають з валом лебідки муфтою і включають досягши глибин 200…300 м. При підйомі ненавантаженого елеватора при спуску колон гальмо не повинне гальмувати барабан, тому воно повинно або відключатися, або мати одностороннє гальмування, в цьому випадку ротор гальма повинен мати невеликий динамічний момент інерції. На включення і виключення регулюючого гальма при спуску кожної свічки повинен витрачатися мінімальний час.
|
|
|
При підйомі бурильної колони регулюючі гальма слід зовсім відключати від валу барабана лебідки для зменшення зносу і полегшення спуску ненавантаженого елеватора.
Регулююче гальмо має бути досить потужним, оскільки при спуску виділяється короткочасно велика потужність (іноді 2,5 МВт і більше).
Гідродинамічні гальма мають регульований гальмівний момент, який залежить від наповнення їх робочою рідиною. Для наповнення гідродинамічних гальм робочою рідиною служать регулятори (холодильники) з безступінчатим або ступінчастим регулюванням рівня рідини.
Таблиця 3.1 – Технічні показники допоміжних гальм бурових лебідок [14]
| Технічні показники | Чисельні значення по типах і моделях | |||||||||||||
| І. Гідродинамічні допоміжні гальма російського виробництва | ||||||||||||||
| Моделі гальм | УТГ-2- -1000 | ТГ-1- -1200 | ШТГ-1- -1200 | УТГ- -1450 | ||||||||||
| 1 Активний діаметр ротора, мм | 1000 | 1200 | 1200 | 1450 | ||||||||||
| 2 Число роторів в гальмі, шт. | 2 | 1 | 1 | 1 | ||||||||||
| 3 Найбільша частота обертання ротора nмакс, хв.-1 | 500 | 400 | 400 | 400 | ||||||||||
| 4 Допустимий гальмівний момент Ммакс, кН×м | 50 | 50 | 50 | 170 | ||||||||||
| 5 Гальмівний момент при n=250 хв.-1, кН×м | 20 | 45
| 45 | 110 | ||||||||||
| 6 Коефіцієнт гідравлічного моменту l | 0,32 | 0,39 | 0,29 | 0,27 | ||||||||||
| 7 Спосіб регулювання гальмівного моменту | С1) | Б2) | Б2) | С1) | ||||||||||
| 8 Маса комплекту гальма, кг | 3306 | 3600 | 2730 | 5200 | ||||||||||
| ІІ. Румунські гідродинамічні гальма за стандартом STAS 9593-7 | ||||||||||||||
| 1 Активний діаметр ротора, мм | 380 | 560 | 1015 | 1170 | 1525 | |||||||||
| 2 Число роторів в гальмі, шт. | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | |||||||||
| 3 Найбільша частота обертання nмакс, хв.-1 | 1500 | 1000 | 400 | 300 | 300 | |||||||||
| 4 Допустимий гальмівний момент Ммакс, кН×м |
10 |
30 |
66 |
75 | 167 | |||||||||
| 5 Маса гальма (без регулятора-холодильника і муфти), орієнтовно, кг |
140 |
470 |
1600 |
2200 | 3000 | |||||||||
| ІІІ. Електромагнітні допоміжні гальма російського (радянського) виробництва | ||||||||||||||
| Модель допоміжного гальма | ЭМТ- -4500 | ЭМТ- -7500 | ЭМТ- 10000 | ТЭП- -4500 | ТЭП- -7500 | |||||||||
| 1 Номінальний гальмівний момент, кН×м | 45 | 75 | 100 | 45 | 75 | |||||||||
| 2 Пусковий гальмівний момент, кН×м | 60 | 95 | 120 | 60 | 80 | |||||||||
| 3 Номінальна частота обертання ротора, хв.-1 |
500 |
500 |
200 |
500 |
500 | |||||||||
| 4 Споживана потужність збудження, кВт | 10,2 | 17,0 | 29,0 | 3,0 | 3,5 | |||||||||
| 5 Момент інерції ротора, кг×м2 | 26 | 58 | 58 | 3,75 | 15 | |||||||||
| 6 Маса гальма, кг | 5300 | 9100 | 8600 | 4200 | 6500 | |||||||||
Примітки: розділ І, показник 7: С1) - ступінчасте (дискретне) регулювання, Б2) - безступеневе (безперервне) регулювання; гальма моделей ЭМТ – електромагнітні індукційні; гальма моделей ТЭП - електромагнітні з порошковим заповненням.
|
|
|
В таблиці 3.2 наведені технічні характеристики гідродинамічних гальм, зо виготовляються Волгоградським заводом бурової техніки (ВЗБТ) в залежності від навантаження на гак бурової установки [15].
Таблиця 3.2 - Технічна характеристика гідродинамічних гальм ВЗБТ
| Параметри | Вантажопідйомність бурової установки, МН | |||
| 0,8 | 1,25 | 0,8 | 1,6 | |
| Діаметр роторів ротора, мм | 800 | 1000 | 950 | 1200 |
| Число роторів | 1 | 1 | 1 | 1 |
| Максимальна швидкість обертання ротора, хв.- 1 | 500 | 500 | 500 | 500 |
| Гальмівний момент при швидкості обертання ротора 230 хв.-1, Н(м | 70 | 180 | 150 | 500 |
| Спосіб регулювання наповнення | Ступінчасте | Безступінчасте | ||
| Межі регулювання наповнення | 1; 0,75; 0,55; 0,33 | 1; 0,8; 0,6; 0,4 | 0,1-1 | 0,1-1 |
| Місткість, регулятора (холодильника), м3 | 0,3 | 0,31 | 0,4 | 0,7 |
| Маса з регулятором, кг | 1230 | 1975 | 2206 | 4258 |
Корпус гідродинамічного гальма (рисунок 3.1) представляє собою два литих чавунних статора, внутрішні поверхні яких облаштовані похилими лопатками. Всередині корпусу на валу монтується ротор, що також має похилі фігурні лопатки. Для вільнішої циркуляції робочої рідини у маточин статорів і ротора половина лопаток підрізані. Робоча рідина підводиться в бокові камери статорів, а звідти через спеціальні отвори в кожній лопатці потрапляє в робочу порожнину. Для кращого заповнення гальма робочою рідиною в нижній частині статорів додатково просвердлено вісім отворів.
|
|
|
Вал ротора монтується на роликопідшипниках, що захищені від попадання робочої рідини манжетами і лабіринтними ущільненнями. Мащення манжет і роликопідшипників здійснюється через кулькові мастильниці. Протікання рідини через спеціальні дренажні отвори в статорах свідчить про несправність манжет. На валу ротора є отвори для підведення повітря до шинно-пневматичної муфти ШПМ1070.
1 - стійка права; 2 - пробка; 3 - стійка ліва; 4 - манжета; 5 - статор лівий; 6 - кришка ліва; 7, 19 - прокладка; 8 - маточина; 9 - планшайба; 10 - балон шинопневматичної муфти ПШМ1070; - розрядник; 12 - кришка права; 13, 15 - роликопідшипники; 14 - стакан; 16 - мастильниця; 17 - кришка; 18 - вал; 19 - ротор; 20 - статор правий; - патрубок; 23 - маслопровід; 24 - зливний кран
Рисунок 3.1 - Гідродинамічне гальмо ТГ-1200 мм
Безступеневий регулятор гідрогальма (рисунок 3.2) має зварний корпус, в якому змонтована поворотна труба із зливним патрубком і важелем повороту труби.
Положення верхнього кінця труби визначається рівнем робочої рідини в регуляторі і гідродинамічному гальмі. Рідина з регулятора подається в гальмо через два отвори, а зливається назад через один. В корпусі регулятора є кран для підводу робочої рідини або пари при прогріванні гідродинамічного гальма в зимовий час. Усі отвори підведення робочої рідини до гідродинамічного гальма ущільнюються гумовими прокладками, а поворотна труба в корпусі - манжетами.
1 - корпус; 2 - труба поворотна; 3, 8,12 - кришки; 4,5 - крани сальникові муфтові; 6 - патрубок зливний; 7, 13 - кільця ущільнююче; 9 - важіль; 10 - манжета; 11 - пружина
Рисунок 3.2 – Безступеневий регулятор гідрогальма
Механізм управління регулятора гідрогальма складається з системи важелів, змонтованих на рамі лебідки, і руків'я, виведеного до пульта бурильника. Положення руків'я визначається за шкалою з поділками, що показують міру наповнення гальма в долях одиниці. Одиниці відповідає повне наповнення гальма робочою рідиною і максимальний гальмівний момент. При повороті руків'я зливна поворотна труба регулятора гідрогальма нахиляється.
Гідродинамічні гальма з діаметром ротора 800 мм і 1000 мм відрізняються від вказаних вище гальм виконанням робочих лопаток ротора і статорів, а також систем подачі рідини в робочу зону.
Регуляторами наповнення служать холодильники, що забезпечують чотириступінчасте наповнення гідродинамічних гальм.
Робочою рідиною гідродинамічних гальм є вода. У зимовий час можливе застосування незамерзаючих рідин, антифризу і мінеральних масел при забезпеченні замкнутої системи їх циркуляції.
Установки гідрогальм діаметром 1200 мм ТГ-1200 відрізняються від гальма УЗТМ-1450 тим, що вони укомплектовані безступінчатими регулювальниками і з'єднання гальм з підйомним валом лебідки здійснюється шинно-пневматичною і кулачковою муфтами.
Двохроторне гідрогальмо УТГ-2-1000 з діаметром ротора 1000 мм, виробництва Уралмашзавод (рис. 3.3) складається з корпусу 9, встановленого на двох стійках 1, вала 5 з посадженими на ньому на шпонках двома роторами 10 діаметром 1000 мм, бокових кришок 8 і 11, роликопідшипників 3, на яких обертається вал 5, стаканів 7 з кришками 6 для роликопідшипників і текстолітових шайб 2. Шайби сприймають осьові навантаження і оберігають стакани від зносу. На шліцах валу 17 лебідок на ходовій посадці розташована кулачкова півмуфта 18, що з'єднується при включенні гідравлічного гальма з кулачковою півмуфтою 16, нерухомо посадженою на валу ротора [16].
Кулачки півмуфт мають скоси, що гарантують надійність з'єднання. Середня частина корпусу і бокові кришки утворюють статор гідрогальма, відлитий, як і ротори, з чавуну. На бокових поверхнях роторів 10 і повернених до них поверхнях статора знаходяться нахилені лопатки, напрям яких видно на розрізі А-А по робочій частині гідрогальма.
1 – стійка; 2 – шайба текстолітова; 3 – роликопідшипник; 4, 12, 15 – мастильниця; 5 – вал; 6 – кришка; 7 – стакан; 8, 11 – кришка бокова; 9 – корпус; 10 – ротор; 13 – манжета; 14 – дренаж; 16 – півмуфта; 17 – шліци; 18 – півмуфта; 19 – хомут; 20 – порожнина бокової кришки; 21 – порожнина середня корпуса; 22 - поглиблення
Рисунок 3.3 - Гідравлічне двохроторне гальмо з діаметром ротора 1000 мм (УТГ-2-1000)
При обертанні валу гідрогальма вода, що наповнює гальмо, під впливом відцентрової сили прагне рухатися від центру до периферії.
По закругленням в зовнішній частині міжлопаткових каналів ротора, вода спрямовується на нерухомі лопатки статора, при ударі об які відбувається поглинання значної частини енергії, що підводиться до гідрогальма. Далі вода переміщається в міжлопаткових каналах статора до його центру і знову потрапляє на лопатки ротора.
Завдяки високим швидкостям циркуляції води в міжлопаткових каналах гідрогальма створюється значний гальмівний момент. При цьому його значення прямо пропорційно квадрату частоти обертання ротора.
При спуску колони труб частота обертання підйомного валу лебідки зростає до тих пір, поки опір гідрогальма не урівноважить колону і її рух стане рівномірним. При правильному виборі кількості води у баку і гідрогальмі і при частоті обертання валу 250-350 хв.-1 швидкість спуску стає постійною (спуск колони на довжину свічки 24 м відбувається приблизно за 15-20 с).
На розрізі А-А стрілками показаний напрям обертання ротора при спуску. Лопатки статорів і роторів при цьому спрямовані одна назустріч іншій. При зворотному обертанні ротора, наприклад при підйомі незавантаженого гака, опір обертанню гальма різко падає. Енергія вантажу, що падає, перетвориться в гідрогальмі в теплову, нагріваючу воду.
Якщо вода в гідрогальмі нагрівається до 100°С, то пара, що утворилася, витіснить воду з робочого простору і гальмівний момент різко падає. Щоб уникнути перегрівання води, в гальмі передбачена друга циркуляційна система. При обертанні ротора рідина з його порожнини частково йде в кільцеві зазори між статором і ротором. У верхній частині гальма цей зазор вужчий, оскільки стакани 7 посаджені в ексцентричних розточках бокових кришок 8 і 11 (ексцентриситет 6 мм).
Явище «заклинювання» рідини, що захоплюється у вузьку частину зазору в силу зчеплення з поверхнею ротора 10 і особливо завдяки захопленню її поглибленнями 22 (рис. 3.3), створює у верхній частині зароторного простору тиск, і вода спрямовується по трубі 1 (рисунок 3.4) в холодильник 2. На її місце по трубі 6 в гальмо поступає охолоджена вода. Вона піднімається в порожнині 21 (рисунок 3.3) середньої частини корпусу і в порожнині 20 бокових кришок, а звідти через похилі отвори 22 в міжлопатковий простір статора.
Постійна зміна води в гальмі перешкоджає перегріванню. При тривалому спуску важкої колони і високій температурі повітря холодильник може не створити необхідних умов тепловіддачі. У такому разі температура води в системі неприпустимо підвищуватиметься. Тоді через вентиль 5 (рисунок 3.2) в холодильник подають холодну воду. Надлишок нагрітої води з холодильника, що наповнився, зливається по трубі 3. Для спостереження за рівнем води в гальмівній системі на холодильнику встановлені пробні крани 4. Чим вище первинний рівень води в системі, тим більший об'єм її циркулюватиме в міжлопаткових порожнинах і тим вище буде гальмівний момент.
Опори валу гальма, що змащуються консистентним мастилом через мастильниці 4 (рисунок 3.3), захищені від попадання води з гальма трьома ущільнюючими манжетами 13. Волога, яка просочилася, стече назовні через дренажні канали 14. Для змащування манжет 13 через мастильницю 12 нагнітають ручним насосом густе мастило. Півмуфта 18 охоплена хомутом 19 з регулювальними гвинтами і мастильницею 15. Важелем пересувають муфту при включенні і виключенні гальма.
Однороторне гідравлічне гальмо з діаметром ротора 1450 мм (рисунок 3.2) по конструкції і принципу дії аналогічне двороторному гідрогальму з діаметром ротора 1000 мм. Відмінність полягає тільки у збільшенні діаметра ротора від 100 до 1450 мм. Це має вирішальне значення для збільшення гальмівного моменту, оскільки він підвищується зі збільшенням діаметра ротора в п'ятій ступені. Канали виконані похило і рідина поступає в робочі камери по дотичній до внутрішньої поверхні, що утворює ці кишені, у напрямі руху рідини в цій камері. Такий підвід рідини підвищує ефективність гідрогальма. У цьому гідрогальмі застосовані потужніші підшипники кочення і сальникова набивка для оберігання попадання рідини в підшипники [17].
1 – шланг подачі води; 2 – холодильник; 3 – труба; 4 – клапан регулювальний; 5 – патрубок з вернтилем; 6 – трубопровод живлення
Рисунок 3.4 - Однорядне гідрогальмо УТГ-1450 з діаметром ротора 1450 мм
Слід зазначити, що сучасні гальма виготовляють лише однороторними, багатороторні конструкції гальм себе не виправдали. Вони мають значно велику відносну масу і вимагають великих витрат при виготовленні, експлуатації і ремонті, ніж однороторні.
Для підвищення потужності, що поглинається, представляється вигіднішим збільшувати активний радіус і об'єм протічної частини, ніж число роторів.
Завжди слід пам’ятати, що чим менша швидкість спуску, тим менший гальмівний момент сприймає гідродинамічне гальмо і тим більше навантаження на стрічкове гальмо. Щоб при підйомі колони і ненавантаженого елеватора на подолання тертя лопатей ротора об рідину, що знаходиться в гальмі, не витрачалася зайва потужність, необхідно гальмо відключати від підйомного вала муфтою. Це легко виконується в тому випадку, якщо гальмо відключається один раз на початку підйому труб. Але при відключенні його перед кожним підйомом елеватора в процесі спуску труб значно збільшується час СПО. Для прискорення і полегшення відключення гальма застосовують шинопневматичні фрикційні муфти.
У дво- і трироторних гальмах великого діаметра втрати на тертя, що виникають при підйомі гака, досягають значних величин, тому однороторні гідрогальмами поширені більше.
Гальмівний момент, який створюється гідродинамічним гальмом, залежить від частоти обертання ротора гальма і ступеня заповнення його порожнини рідиною. Чим вище частота обертання ротора, тим більше розвивається ним гальмівний момент. Останній збільшується також пропорційно активному діаметру ротора в п’ятому ступені.
На рис. 3.5 наведено графік залежності потужності гальмування від швидкості спуску бурильних колон для однорядних гідродинамічних гальм. З цього графіка випливає, що при збільшенні діаметра ротора з 1,02 до 1,17 м гальмівна потужність при одній і тій же частоті обертання (390 хв.-1) зростає від 1000 до 3500 кВт, або в 3,5 рази. Таким чином, чим більше діаметр ротора гальма і вище швидкість спуску труб в свердловину, тим більше гальмівний момент і тим надійніше працює гальмо [18].
Для полегшення і скорочення витрат часу на відключення гальма від підйомного валу лебідки гідродинамічні гальма іноді укомплектовують обгінними муфтами, які при зворотному напрямку обертання валу автоматично відключають гальмо від лебідки та включають його при прямому обертанні. Таким чином, застосування потужних обгінних муфт скорочує значні втрати енергії при обертанні барабана під час підйому ненавантаженого елеватора.
Відомі конструкції гідродинамічних гальм, в яких підшипники вала встановлені на виносних опорах. Внаслідок цього покращується доступ для огляду і заміни сальникової набивки, а підшипники вала повністю ізолюються від робочої рідини. Недолік цих конструкцій — збільшення довжини валу, що вимагає для установки гальма відповідного подовження рами лебідки.
Рисунок 3.5 – Залежність потужності гідрогальм від частоти обертання ротора гальма
Американські гальма випускаються у великому діапазоні активних діаметрів ротора (від 380 до 1540 мм). Це пояснюється тим, що вони застосовуються не лише для бурових установок, але і широко використовуються у вантажопідйомних кранах, лебідках, підйомниках і так далі.
Відсутність надійного пристрою для гальмування в момент спуску колони, що забезпечує автоматичне відключення порожнього елеватора (при підйомі) і з'єднання валу гідрогальма з валом барабана, а також відсутність пристрою, що автоматично регулює гальмівний момент залежно від маси колони, що спускається, роблять небажаним застосування гідродинамічних гальм.
Усі ці недоліки створюють об'єктивну необхідність заміни гідравлічних гальм спеціальними електричними гальмівними машинами, наприклад електромагнітним індукційним гальмом типу ЭМТ-4500-У1, як в лебідках ЛБУ-1100. Найраціональніше використати в якості гальмівної машини приводні електродвигуни постійного струму, як в лебідках У2-300 і ЛБУ-3000.
Електродинамічні допоміжні гальма відрізняються від механічних і гідравлічних зручністю управління, стійким режимом роботи, легкістю і плавністю переходу з одного режиму на інший або повного відключення.
У якості регулюючих гальм застосовують електричні гальмівні пристрої трьох типів: трифазні синхронні генератори, що працюють в системі гальмування; електродинамічні, в яких гальмівний момент створюється в результаті взаємодії наведених в роторі і статорі вихрових струмів, і порошкові.
Електродинамічне гальмо являє собою електричну машину, що працює в режимі динамічного гальмування. За допомогою муфти воно з’єднується безпосередньо з підйомним валом барабана лебідки. У комплект електрогальмівної установки входять генератор, станція управління, гальмівні опори, збудливий агрегат, командоконтроллер і кнопки управління.
Задіяння цих гальм здійснюється від незалежних генераторів постійного струму. Гальмівний момент регулюється шляхом зміни збудження генератора або величини опору в ланцюзі статора збудника. Схеми управління дозволяють отримувати різні гальмівні режими, наприклад максимальний момент при великих або малих частотах обертання. Електрогальма вмикаються і вимикаються без витрати додаткового часу, так як не потрібно від’єднання обертового ротора гальма від вала лебідки, а за рахунок включення і виключення струму збудження.
Спроби застосування синхронних генераторів в якості регулюючих електрогальм успіху не мали, так як ротор генератора володіє великою масою і моментом інерції і без відключення гальма від вала лебідки на розгін при підйомі незавантаженого елеватора витрачалося багато часу.
Як електрогальма використовують або динамічні гальма, або електропорошкові. Ці гальма мають ротор з невеликим моментом інерції, що не вимагає його відключення від вала лебідки при підйомі не завантаженого елеватора. Тому для з’єднання ротора електрогальма з валом лебідки застосовують жорсткі сполучні кулачкові або зубчасті муфти з місцевим управлінням, що включаються тільки при спуску колони.
Електродинамічне гальмо з перехресними полюсами показано на рис. 3.6.
1 – магнітний статор; 2 – корпус; 3 – ротор; 4 – обмотка збуджувача; 5 – підшипник; 6 – вал
Рисунок 3.6 – Допоміжне елетродинамічне гальмо бурової лебідки
Гальмо складається з легкого Т-подібного ротора, що обертається в двох статорах з полюсами оригінальної конструкції і обмотками збуджень. Керуючи щільністю магнітного потоку, можна змінювати момент гальмування в широких межах. Виникаюче тепло добре відводиться водою, що заповнює всю порожнину статора і добре омиває ротор. Вода в порожнину надходить по трубопроводу А і Б, повертається в систему охолодження через зливний патрубок В.
Електромагнітні гальма з феропорошковим наповненням застосовуються в якості допоміжних гальм бурових лебідок. Таке гальмо відрізняється від електродинамічного тим, що в ньому зазор заповнений феромагнітним порошком, який сприяє підвищенню провідності зазору між ротором і статором, в результаті чого створюється велика сила гальмування, яка майже не залежить від частоти обертання. Це є перевагою порошкових гальм. Ними можна гальмувати барабан лебідки до повної його зупинки. У динамічних же гальмах має бути обов’язково деяке ковзання.
На рисунку 3.7 показане електромагнітне порошкове гальмо ТЕП-4500. Воно складається з двох нерухомих кільцевих масивних електромагнітів постійного струму і сталевого звареного ротора, що має форму шківа, закріпленого шпонками на валу, який змонтований на підшипниках кочення. Недоліками цих гальм є знос і пригорання порошку і необхідність його ущільнення спеціальними магнітними сальниками. Відведення тепла в цих гальмах здійснюється охолоджуючою водою, що циркулює по спеціальних каналах, що погіршує тепловідвід і призводить до перегріву.
Між циліндричними поверхнями (активна зона) електромагніту і ротора є зазор, рівний 2,5-3,5 мм. У внутрішню порожнину гальма через спеціальний отвір засипається металевий порошок з частинками діаметром 40-200 мкм, одержуваний спеціальним методом розпилення заліза «Армко». Кількість порошку повинно бути значно більше обсягу зазорів і визначається експериментальним шляхом за найбільшим гальмівним моментом.
Для електромагнітного порошкового гальма типу ТЕП коефіцієнт надлишку порошку до 1,5 (по відношенню до обсягу робочих зазорів). При збудженні електромагнітів, які знаходиться в порожнині гальма феромагнітний порошок втягується в зазори активної зони, утворює між циліндричними поверхнями статора і ротора ланцюжок зв’язку і розташовується вздовж напрямку силових ліній магнітного поля. Сумарна величина зв’язків від всіх ланцюжків зростає зі збільшенням струму збудження.
Рисунок 3.7 – Магнітопорошкове електродинамічне допоміжне гальмо
Залежно від величини зазору, розмірів частинок і параметрів порошку (напруження зсуву) 0,084-0,12 МПа. Електромагнітне гальмо з феропорошковим наповненням (ТЕП) відрізняється від гідродинамічних і електродинамічних тим, що його гальмівний момент залежить не від частоти обертання валу, а відтоку збудження електричної системи і може плавно змінюватися від нуля до максимуму [16].
Частота обертання гальма ТЕП-4500 досягає 500 хв.-1 і може розвивати постійний номінальний гальмівний момент 45 кНм [18].
Незважаючи на ряд недоліків гідродинамічних гальмівних пристроїв бурових лебідок, в якості прототипу вибираємо гідродинамічне однороторне гальмо УТГ-1450 з ступінчастим регулюванням. Вибір аргументуємо тим, що в дизель-гідравлічних бурових установках з допустимим навантаженням на гак до 1600 кН в основному використовують гідродинамічні допоміжні гальма.
Дата добавления: 2019-01-14; просмотров: 221; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!