Конституційно-правовий статус Верховної Ради України
ричні традиції формування та функціонування представницьких ус-танов. Зокрема, чисельність Верховної Ради України у 450 народних депутатів України вперше було визначено в ст. 98 (в редакції від 27 жовтня 1989 р.) Конституції (Основного Закону) Української РСР 1978 р. із змінами і доповненнями. Згодом такий самий склад парламенту було зафіксовано в ст. 2 Закону України від 7 жовтня 1993 р. «Про назву, структуру і кількісний склад нового парламенту України» і ст. 6 Конституційного договору між Президентом України та Верховної Радою України від 8 червня 1995 р.1
Конституційно-правова регламентація колегіальності Верховної Ради України полягає не тільки у закріпленні кількісного складу, а й у визначенні умов, за наявності яких вона є повноважною. Так, відповідно до частини другої ст. 82 Конституції України Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третий від її конституційного складу. Наприклад, ст. 15 Регламенту Верховної Ради України містить положення, згідно з яким Верховна Рада України нового скликання збирається після офіційного оголошення про її обрання не менш як двох третий народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради (тобто не менше 300 народних депутатів). Це означав, що розпочати виконання своїх функцій Верховна Рада України має право лише у колегіальному складі.
Колегіальність Верховної Ради України зумовлена також процедурою розгляду питань і прийняття рішень парламентом. Відповідно до частини першої ст. 91 Конституції Верховна Ради України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією. Регламент Верховної Ради України також містить ряд положень, присвячених питанням підготовки, організації, обговорення та розгляду питань та прийняття відповідних рішень. Наприклад, ст. 47 глави 8 «Прийняття рішень Верховної Ради» визначає, що Верховна Рада приймає рішен-ня виключно на її пленарних засіданнях після обговорення питань більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради2.
|
|
1 Конституція України: Науково-практичний коментар / В. Б. Авер'янов, О. В. Ба
танов, Ю. В. Баулін та ін.; Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевои та
ін. — X.; К., 2003. — С. 366-367.
2 Постанова Верховної Ради України «Про Регламент Верховної Ради України» від
19.09.2006 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 23, № 24-25. —
Ст. 202.
293
Розділ 17
Виборність. Верховна Рада України є виборним органом державної влади. Відповідно до Конституції України народні депутати обира-ються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборний спосіб формування Верховно!" Ради України логічно випливає з проголошеного принципу народного суверенітету.
|
|
Щодо виборності як ознаки парламенту існує багато різних поглядів. Наприклад, російський вчений Ю. Тихомиров визначає вибори як єдиний можливий спосіб формування представницьких органів, які надають їм «авторитету всезагальності»1. Така думка має ряд прихильників. Наприклад, А. Махненко зазначає, що вищий орган державної влади має право виражати суверенну волю народу за умови його дійсно представницького складу. Такий склад державного органу забезпечується послідовно демократичними виборами2.
Саме завдяки такій властивості, як виборність органи народного представництва набувають своєї визначальної якості — представницького характеру, вважає дослідниця російського парламентаризму I. Котелевська3.
Отже, в Україні демократичні вибори народних депутатів дають змогу громадянам виразити свою причетність до представницьких ус-танов, сприяють встановленню зв'язку між народними представни-ками і виборцями. Виборність зумовлює особливе місце Верховної Ради України як загальнонаціонального представницького органу в системі органів державної влади. Виборний спосіб формування парламенту зумовлює та забезпечує тісний зв'язок цього органу з ук-раїнським суспільством. Під час проведення парламентських виборів відбувається процес інтеграції настроїв, інтересів суспільства у представницьку установу з метою їх реалізації та захисту. I саме в цей момент парламент України набуває рис так званого інтеграційного центру, що сприяє виявленню суспільних інтересів у державі. Але інтеграція має відносний (умовний) характер, тому що Український народ під час виборів представляють виборці, тобто громадяни, які
|
|
1 Тихомиров Ю.А. Власть в обществе: единство и разделение // Советское государство
и право. — 1990. — №2. — С. 11.
2 Махненко А. X. Верховньіе органьі народного представительства социалистических
стран. — М., 1972. — С. 8.
3 Котелевская И. В. Современньій парламент // Государство и право. — 1997. —
№3. —С. 12.
294
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 172; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!