В залежності від спеціалізації страховика
§ Страхування життя
§ Страхування ризиків
Залежно від статусу страхування
§ Страхування фізичних осіб
§ Страхування юридичних осіб
За видами ризиків
Страхування від:
§ Вогневих
§ Інженерних
§ Сільськогосподарських
§ Транспортних
§ Фінансових ризиків.
Найбільш повною і загальною є класифікація за об'єктами, яка передбачає поділ страхування на такі галузі:
> майнове страхування, яке передбачає страхування майна юридичних та фізичних осіб. Прикладами майнового страхування є страхування нерухомого майна та обладнання, будівель, транспорту, тварин, урожаю, багажу та вантажів;
> особисте страхування, яке передбачає страхування життя, медичне страхування, страхування від нещасних випадків. Об'єктом страхування виступає життя, здоров'я та працездатність громадян;
> страхування відповідальності - це галузь страхування, у якому об'єктом виступає відповідальність перед третіми особами, які можуть зазнати збитків внаслідок діяльності чи бездіяльності страхувальника. Видами страхування відповідальності є страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, екологічне страхування, страхування кредитних ризиків, страхування біржових, експортно-імпортних операцій;
> страхування підприємницьких ризиків (комерційних або фінансових) полягає у відшкодуванні втрат, які виникли внаслідок непередбачених умов при здійсненні підприємницької діяльності. Прикладами страхування підприємницьких ризиків є страхування невиконання договірних зобов'язань, страхування інвестицій, страхування депозитних вкладів, страхування валютних ризиків та інші.
|
|
|
За організаційно-правовими формами страхування поділяється на:
ü комерційне страхування, яке здійснюється страховими організаціями, створеними у формі акціонерних товариств, командитних товариств та товариствами з обмеженою відповідальністю;
ü взаємне страхування, яке надається товариствами взаємного страхування;
ü державне страхування, яке здійснюється державними страховими організаціями.
За формами проведення розрізняють добровільне і обов'язкове страхування. Добровільне страхування здійснюється на добровільних засадах на основі договору між страховиком та страхувальником. Загальні умови та порядок цього страхування обумовлюються правилами, які визначає страховик відповідно до вимог чинного законодавства. Обов'язкове страхування зумовлене суспільною доцільністю. Види обов'язкового страхування регламентує держава у законодавчих актах; відповідальність за його здійснення покладається на державні страхові органи. Перелік обов'язкових видів страхування наводиться в Законі України "Про страхування". Обов'язкове страхування поширюється на окремі види професійної діяльності (військовослужбовців, працівників органів юстиції, державних контрольних органів), пасажирів громадського транспорту, власників транспортних засобів. Обов'язковими в Україні є страхування від безробіття, від тимчасової втрати працездатності, пенсійне страхування, від нещасних випадків на виробництві, медичне страхування окремих категорій працівників, деякі види майнового страхування та інші.
|
|
|
Страховики можуть надавати страхові послуги юридичним особам або фізичним особам. За видами ризиків страхування поділяють на страхування від вогневих, сільськогосподарських, транспортних, фінансових ризиків тощо.
Сучасні форми і види страхування визначаються рівнем розвитку ринкових відносин у країні і залежать від національних особливостей сфери підприємницької діяльності.
Поняття і структура страхового ринку
Поняття страхового ринку в економічній літературі трактується у двох аспектах:
1. Страховий ринок як особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічний товар - страхова послуга.
|
|
|
2. Страховий ринок як сукупність страхових та перестрахових організацій (страхувальників), які здійснюють страхову діяльність.
* Страховий ринок - це особливе соціально-економічне середовище, сфера економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист (страхова послуга), формується попит і пропозиція на них, а також інфраструктура і конкуренція.
Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства. Головним учасником страхового ринку є страховики - продавці страхових послуг.
Необхідність виникнення і розвитку страхового ринку зумовлена:
· наявністю суспільної потреби на страхові послуги;
· наявністю страховиків, здатних надати ці послуги.
Суб'єктів страхового ринку поділяють на основних (страховиків, страхувальників та страхових посередників) і неосновних (застрахованих осіб, об'єднання страховиків, перестраховиків, товариств взаємного страхування, органів державного нагляду за страховою діяльністю). Страховими посередниками виступають страхові агенти і страхові брокери (брокерські фірми). Посередники можуть бути прямими та непрямими посередниками (це оцінювачі ризику та оцінювачі збитку).
|
|
|
Страховий ринок передбачає:
> самостійність суб'єктів ринкових відносин;
>рівноправне партнерство суб'єктів ринкових відносин;
>розвинену систему горизонтальних та вертикальних зв'язків. Розрізняють організаційно-правову, інституціональну, галузеву і територіальну структуру страхового ринку (рис. 14.3).
Головними учасниками страхового ринку є страховики (продавці страхових послуг), які в Україні визнаються як фінансові установи, створені у формі акціонерних товариств (закритих і відкритих), повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Законодавство передбачає можливість створення державних страховиків та товариств взаємного страхування.
Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України. Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників в особі страхових або перестрахових брокерів та страхових агентів.
Учасником страхового ринку є держава, яка формує правові засади страхової діяльності та здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства у сфері страхування. Система правового забезпечення страхової діяльності включає закони та нормативні акти, в яких визначені вимоги до страховиків, порядок їх створення та реєстрації, правила надання страхових послуг, права й обов'язки страховиків та страхувальників. Держава також регламентує механізм здійснення страхової діяльності, порядок формування страхових резервів, правила обліку і звітності.
Інституційна структура страхового ринку передбачає поділ страхових організацій за формами власності: приватні, державні та змішаної форми власності. Таким чином виділяють страхові компанії, створені за участю капіталу фізичних осіб, юридичних осіб, фізичних та юридичних осіб, держави та шляхом поєднання приватного і державного капіталу.
Галузева структура страхового ринку передбачає поділ страхування на особисте, майнове, страхування відповідальності та підприємницьких ризиків.
За територіальною ознакою страховий ринок поділяють на місцевий (регіональний), національний (внутрішній) та світовий. Місцевий страховий ринок обмежений певною територією та є вузькоспеціалізованим. Національний страховий ринок покликаний задовольняти економічні потреби страховиків та страхувальників у межах національної економіки. Світовий страховий ринок сприяє задоволенню потреби у страховому захисті в глобальному масштабі на світовому ринку.
Страховики можуть утворювати об'єднання страховиків - спілки, асоціації та інші об'єднання з метою координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить чинному законодавству України.
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 257; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!