Основні риси права у Великому князівстві Литовському.
В Статутах досить детальній регламентації підлягає інститут приватної власності. Громадське землеволодіння на час дії III Статуту було майже ліквідоване. Власниками землі могли бути лише "вільні люди шляхетського стану". Землі шляхти поділялись на родові та вислуги. Родові землі переходили в спадщину тільки за законом. У випадку продажу такої землі родичі користувалися переважним правом її купівлі. Вислуги —землі, які з часом прирівнювали до інших видів земельної власності, і їхні власники отримували право вільного розпорядження ними. Спадкове право- Статути знали спадкування за законом і за заповітом. За законом спочатку спадкували діти, потім онуки і правнуки. За відсутності таких спадкове майно переходило до бокових родичів (братів, сестер тощо).Шлюбні та сімейні відносини - Шлюбні та сімейні відносини регулювались нормами, які складались ще в Київській Русі і були перенесені в Статути. Заслуговує на увагу підвищення шлюбного віку за Статутом 1566 року. Для жінок він становив 15 років, для чоловіків — 18. Згодом III Статут знову зменшив шлюбний вік жінки до 13 років. Шлюбу передувала змова батьків сторін. Кримінальне право- Під впливом соціально-економічного розвитку змінилося поняття злочину. Замість "обіди" під злочином стали розуміти шкоду або злочинство, заподіяне власнику чи громаді. Поняття злочину все більше зміщується в сферу порушення правової норми. Злочин став зватись "виступом", а злочинець — "виступцем
|
|
|
Державно-правове становище Галичини у складі Польського королівства (серед. XIV – серед. XVI ст.).
У XIV-XVI ст. в українській Галичині відбулися значні зміни у правовому регулюванні суспільних відносин. Передусім це стосується співіснування на її території правових систем колишньої Галицько-Волинської держави й Польського королівства.
Правова система Галицько-Волинської держави сформувалася під впливом Київської Русі, культура якої була зорієнтована на східноєвропейську цивілізацію візантійського типу. Польська влада після приєднання Галичини у 1349 р. аж до 1434 р. не запроваджувала в повному обсязі свого державно-правового ладу. Правові відносини тут здебільшого регулювалися джерелами права Галицько-Волинської держави: українським звичаєвим правом, редакціями Руської Правди, грамотами галицько-волинських князів, магдебурзьким правом. На відміну від руської правової системи, правова система Польського королівства сформувалася під впливом західної традиції права, яка зазнала безпосередньої рецепції права римського. З розвитком польської державності тут формувалося національне писане право. Вперше його встановили польські королі у формі статутів і привілеїв. Згодом з'явилися й інші джерела писаного права, видані королем разом із сеймом: королівські статути, сеймові конституції, королівські декрети тощо.
|
|
|
ПРАВОВА система України формувалася за романо-германським типом. Це стосується, зокрема, основного джерела права - нормативно-правового акта у вигляді князівських грамот, привілеїв, статутів, кодифікацій як способу систематизації таких актів.
Політико-адміністративний устрій українських земель у складі Молдавії та Угорського королівства (серед. XIV – серед. XVI ст.).
Боротьба угорців за підкорення слов’янського населення Закарпаття розтяглася на довгі століття. За часів розквіту Київської Русі та Галицько-Волинського князівства край неодноразово входив до їх складу. З ослабленням Галицько-Волинського князівства Закарпаття остаточно ввійшло до складу Угорщини, де було поділене на окремі територіально-адміністративні одиниці — комітати. Їх очолювали призначені королем з-поміж угорських панів намісники — ішпани (жупани), що здійснювали адміністративну, військову і судову влади. Землі, особливо в низинних районах Закарпаття, щедро роздавалися угорським землевласникам, а в міста переселялися угорці, німці, євреї. Слов’янське населення витіснялося в гори або піддавалося мадяризації.
|
|
|
У середині ХІV ст. спалахнула боротьба волоського та молдавського населення за створення власної держави, яка завершилася проголошенням у 1359 р. незалежного Молдавського князівства. Шипинська земля ввійшла до складу князівства як автономне утворення, що зберігала свій статус до середини ХV ст. Після ліквідації автономії перестала вживатися й назва Шипинська земля, яка була перейменована в Буковину. Уперше назва Буковина зустрічається в грамоті молдавського господаря (князя) Романа І від 30 березня 1392 р.Від другої половини ХV ст. Молдавії довелося вести жорстоку боротьбу за незалежність від Османської імперії, володіння якої наблизилися до кордонів князівства. Спочатку Молдавія (а в її складі й Буковина) була змушена визнати васальну залежність від турків, а згодом у 1514 р. безпосередньо ввійшла до складу Османської імперії, у залежності від якої перебувала до 1775 р. Висновки. У другій половині ХІV—ХV ст. не всі українські землі опинилися в складі Литви та Польщі. Так, на Закарпаття остаточно поширилася влада угорського короля. Буковина, під назвою Шипинська земля, увійшла до складу Молдавського князівства, що постало в 1359 р. Чернігово-Сіверщина наприкінці ХV ст. ввійшла до складу Московії. У Причорноморських степах і Криму сформувалася держава кримських татар — Кримське ханство, яке разом із Молдавським князівством потрапило у васальну залежність від Османської імперії. Наприкінці ХV — на початку ХVІ ст. трагедією для українських земель стали татаро-турецькі набіги, які спустошили значні території України на південь від Києва, що дістали назву Дике поле.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 929; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!