Творчість німа юшиджа (1897-1960)
Німа Юшидж - одна з найважливіших постатей у сучасному перському літературному процесі Ірану. Німа - основоположник і творець нового напряму в іранській поезії. Він затвердив новий погляд на дійсність (діде тазе), ввів нову систему зображальних засобів та нормативи вільного вірша.
Школа Сен Луі (викладач Незам Вафа)
Вже на початку 20х років Німа шукає новий стиль.
«Гасе раньге паріде» - поема у формі маснаві. Молода людина приїжджає у місто, мріючи бути корисною суспільству вона зустрічається з несправедлівистю, непорозумінням, презирством.
Він вирішує піти від людей, усамітнитись в горах, випити у самотності чашу розчарування.
У його поемі змішується елементи романтичного стилю з публіцистикою, просвітництвом. Мова поеми наближена до розмовної.
Наступна романтична поема «Афсане» - 1-ша ластівка шаере ноу. Поема про муки закоханого поета.
У творчості Німа поєднуються у різних комбінаціях елементи реалістичного метода зображення дійсності з нереалістичними методами (романтизм, модернізм)
Відомий його вірш «Ей шаб». Напружений душевний стан міричного героя передається через «ліричний пезаж», заповнений образами ночі, тривоного очікування, птаха у темряві, який спустився на короткий відпочинок перед польотом у невідомість.
Отцом новой персидской поэзии (šeʻr-e now) называют Ниму Юшиджа. Будущий новатор, навсегда изменивший персидский поэтический слог, родился в семье пастуха в небольшой деревне Юш (провинция Мазендеран). В 1907 году его семья переезжает в Тегеран, а сам он поступает в колледж Сен-Луи. Там он изучает персидскую и арабскую литературу, а также французский язык. Обучение в колледже западного образца и владение европейским языком сильно расширило кругозор юноши — он знакомится с произведениями западной литературы. Один из его учителей, Незам Вафа, пробуждает в Ниме интерес к поэзии. Его первые произведения написаны в русле классической персидской поэзии, однако постепенно он отходит от образов и тем, присущих стихам великих поэтов прошлого.
|
|
|
Со временем Нима все больше дистанцируется от норм и правил классической персидской поэзии. В 1922 году он публикует «Поэму о поблекшем» (qeṣṣe-ye rang-parīde), которая считается первым произведением, написанным в стиле «новой поэзии». Нима отказывается от метрической системы персидского стиха, «скованного цепями» стихотворного размера и играет с классическими образами. В своей поэме «Сказка» (afsāne) поэт обращается к Хафизу, называя его истории «о вине и чаше виночерпия» обманом и ложью. Сам Нима говорит, что в отличие от знаменитого предшественника, расскажет о настоящей любви.
|
|
|
Поэзия Нимы Юшиджа стала настоящим прорывом в персидской литературе — его стихотворения вдохнули новую жизнь в литературную жизнь Ирана, побудив многих поэтов к новым экспериментам с рифмой, ритмом, темами и образами. Сама по себе «новая поэзия» также известна в Иране под названием «поэзия стиля Нимы» (šeʻr-e nīmāyī), а поэт-первопроходец почитается его многочисленными последователями едва ли не больше, чем Рудаки — авторами классического периода.
Творчість Зої пірзад
Серед сучасних перських письменниць визначною постаттю є Зоя Пірзад (1952 р.), оповідання та романи якої в останні роки стали бестселерами. Її мати - вірменка, батько російської крові, але сама письменниця народилася на півдні Ірану, жила в Тегерані. На даний час вона разом з родиною проживає в Німеччині.
У сучасній перської жіночій прозі, на відміну від літератури класичної, особлива увага приділяється зображенню образів жінки, їх внутрішнього світу і душевних поривів, їх місця в особистому житті і житті суспільства. Письменниці, створюючи різні жіночі образи, перш за все, прагнуть захистити права жінки в суспільстві, розширити горизонти її духовності і зміцнити її позицію в новому світі.
|
|
|
Зоя Пірзад часто не називає своїх героїнь по імені, вони - безіменні. Тематика творів також нескладна: взаємини між чоловіком і жінкою, одруження, розлучення, народження дітей, побутові проблеми і т.д. Читач в них бачить свій світ, досить типовий і реалістичний. Продовжуючи чеховську традицію, письменниця прагне до стислості, стисло розповідаючи про зовнішні і внутрішні риси характерів персонажів, розвиваючи їх в ході подій. Прийом опису побуту дозволяє письменниці переважно відбивати внутрішнє, приховане від чужих очей, життя простих героїнь, одиноких жінок зі своїм болем й радощами.
Герої Зої Пірзад - жінки пасивні, приймають свою долю, вони не борються за досягнення своєї мрії. У першій збірці оповідань«Як усі вечори» (مثل همه عصرها) (1991) письменниця зображує повсякденне життя простих жінок середнього класу, дружин і матерів, які втомилися від одноманітного життя, але нічого не роблять для того, щоб його змінити.
Друга збірка оповідань «Смак в'язкої хурми»(طعم گس خرمالو) (1997) - теж про внутрішні переживання одиноких жінок, розчарованих повсякденністю життя, без пристрасті і надії. Героїні романів «Я вимикаю світло»(چراغ ها را من خاموش می کنم) (2001) і «Звикаємо»(عادت می کنیم) (2004) більше стурбовані щастям інших, ніж своїм власним. Однак на сторінках роману «Звикаємо» Зоя Пірзад нагадує читачеві, що жінка здатна на вчинки, вона може бути сильною і цілеспрямованою, і оточуючим її чоловікам краще це прийняти.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 255; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!