Принципи патолого-анатомічної діагностики отруєнь.
Діагностику отруєння ґрунтується на анамнезі, клінічних симптомах, результатах патолого-анатомічного розтину та хіміко-токсикологічного дослідження кормів, води, органів і тканин тварин вимушено забитих тварин.
Характерними особливостями діагности отруєнь є:
• раптовість захворювання з гострим перебігом та порівняно швидкою загибеллю тварини;
• масовість при однакових клінічних симптомах та патолого-анатомічних змінах;
• відсутність пропасниці (хворобливий стан, що супроводжується різким переходом то в жар то в холод) при більшості отруєнь;
• початок хвороби збігається у часі зі змінами годівлі та утримані тварин;
• швидкий перебіг хвороби і її припинення після вилучення спожитого корму і води.
Подумайте над питаннями:
Дайте загальну характеристику отруєнь.
Які патологоанатомічні зміни при отруєнні сполуками арсену?
Які патологоанатомічні зміни при отруєнні сполуками ртуті?
Які патологоанатомічні зміни при отруєнні сполуками фтору?
Які патологоанатомічні зміни при отруєнні сполуками міді?
Які патологоанатомічні зміни при отруєнні фосфідом цинку?
Які патологоанатомічні зміни при отруєнні кухонною сіллю?
Які патологоанатомічні зміни при отруєнні сечовиною?
Які патологоанатомічні зміни при отруєнні нітратами?
Які патологоанатомічні зміни при кормових отруєннях?
|
|
|
Який принцип патологоанатомічної діагностики отруєнь?
Патологоанатомічні зміни при інфекційних хворобах тварин.
1.Загальна клініко-анатомічна характеристика інфекційних хвороб, місцеві і загальні зміни, їх діагностичне значення.
2.Бактеріальні інфекційні хвороби з гострим перебігом:
2.1.Сепсис;
2.2.Сибірка;
2.3.Емфізематозний карбункул;
2.4.Бешиха свиней;
2.5.Пастерельоз;
2.6.Сальмонельоз;
2.7.Колібактеріоз;
2.8.Набрякова хвороба поросят;
2.9.Диплококова інфекція;
2.10.Лептоспіроз.
3.Бактеріальні інфекційні хвороби переважно з хронічним перебігом:
3.1.Туберкульоз;
3.2.Паратуберкульоз;
3.3.Бруцельоз;
3.4.Некробактеріоз;
3.5.Сап.
4. Вірусні хвороби:
4.1.Чума свиней, м’ясоїдних тварин;
4.2.Птиці;
4.3.Африканська чума свиней;
4.4.Хвороба Марека;
4.5.Сказ;
4.6.Віспа;
4.7.Хвороба Ауескі;
4.8.Інфекційний ринотрахеїт великої рогатої худоби;
4.9.Ензоотичний енцефаломіеліт свиней (хвороба Тешена);
4.10.Губчаста енцефалопатія великої рогатої худоби;
4.11.Лейкоз великої рогатої худоби, свиней, овець, птиці.
Загальна клініко-анатомічна характеристика інфекційних хвороб, місцеві і загальні зміни, їх діагностичне значення.
Інфекційні хвороби– група хвороб, що їх спричиняють або причиняються дією на організм різних за своєю природою біологічних чинників (агентів хвороботворних збудників) бактерії, мікоплазми, хламідії, рикетсії, спірохети, гриби, віруси та інші. Інфекційні хвороби характеризуються заразливістю, наявністю інкубаційного періоду, відповідними реакціями інфікованого організму на дію збудника і, як правило, циклічним перебігом та формуванням після інфекційного імунітету.
|
|
|
Розрізняють такі взаємовідношень організмів.
ü Індиферентне співжиття – характеризується незалежним існуванням живих організмів, які перебувають по сусідству (коралові поліпи, морські лілії);
ü Дружнє співжиття – може бути одностороннім або обопільно корисним. Співжиття двох різнорідних організмів, які приносять один одному користь називають мутуалізмом (симбіоз) (рубець жуйних населяє понад 100 видів війкових інфузорій та бактерій, які розщеплюють целюлозу і сприяють засвоєння її тваринами).
Симбіоз є:
- факультативний – це така форма співжиття організмів різних видів, коли кожний з двох видів може існувати самостійно;
- облігатний – коли принаймні один вид не може існувати без іншого (кишкова паличка в кишечнику);
|
|
|
- коменсалізм – особлива форма відносин між двома видами організмів, коли один із них користується перевагами за рахунок іншого, не завдаючи йому безпосередньої шкоди;
- ворожі взаємовідносини – це такі форми співжиття, коли один організм завдає шкоди 
іншому. Вони проявляються як хижацтво та паразитизм. Хижаком називають організм, як правило, значно сильніший від своєї жертви. Паразит менший або слабший від свого живителя.
| Фактори інфекційного процесу. v Збудник; v Механізм проникнення мікроорганізму в макроорганізм; v Механізм захисту макроорганізму. |
організму і його розмноження у макроорганізмі розвивається комплекс пристосувальних і компенсаторних процесів, які спрямовані на відновлення порушеного гомеостазу і біологічної рівноваги з навколишнім середовищем. Інфекційний процес є сукупністю складних реакцій взаємодії патогенного чинника з макроорганізмом з початку виникнення у процесі розвитку і до завершення хвороби.
|
|
|
На проникнення збудника хвороби організм реагує складними патофізіологічними та імуноморфологічними реакціями. Захисні реакції організму спрямовані на знищення збудника та відновлення структурних і функціональних порушень, що виникли в ході інфекційного процесу.
Потрапивши в організм тварини, збудник пристосовується до нових але необхідних для його життя умов, розмножується і утворює токсичні речовини.
| З боку організму проявляються певні хворобливі явища: ü загальне пригнічення; ü підвищення температури тіла; ü виникнення розладів серцево-судинної, нервової ті інших систем; ü посилення діяльності різних захисних механізмів; ü утворення антитіл тощо. |
| Розвиток інфекційної хвороби характеризується такими періодами: І – інкубаційний (прихований); ІІ – продромальний (період передвісників); ІІІ – прояв типових клінічних ознак і патморфологічних змін; IV – згасання; V – період видужування (реконвалесценція). |
Характер інкубаційного процесу залежить від виду і ступеня вірулентності мікроорганізмів та реактивності макроорганізму. При бактеріальних інфекціях відбувається розмноження збудників у просвіті порожнин, кишечнику, альвеолах і супроводжується чітко вираженою ексудативною та клітинною реакцією (лейкоцитарною). Фагоцитоз бактерій лейкоцитами і макрофагами є одним із основних захисних механізмів при бактеріальних інфекціях.
При вірусних захворюваннях збудники розмножуються переважно внутрішньо-клітинно, ексудативна та лейкоцитарна реакція відсутні або виражені дуже слабко.
Місце проникнення патогенного мікроба в організм людини чи тварини називають воротами інфекції.
На місці первинного контакту інфекційного агенту з тканинами організму відбувається його розмноження, накопичення. Розвивається вогнище запалення, що називається первинним афектом. Разом з ушкодженими лімфатичними вузлами і лімфосудинами, що йдуть до них утворюється первинний комплекс.
Інфекційний агент після розмноження в межах первинного вогнища може поширюватись в організмі називається дисемінацією збудника. Збудник потрапляє в кровоносні і лімфатичні судини. Проникнення бактерій в кров – бактеремія, а вірусів – вірусемія.
Такі явища відбуваються постійно на ранніх стадіях розвитку інфекційного процесу. При виникненні явищ в різних органах виникають патологічні явища, що спричинені одним і тим самим збудником, то цей процес називають генералізацією.
Майже всі інфекційні хвороби, супроводжуються гіперпластичними реакціями в лімфатичних вузлах і селезінці, що мають вогнищевий чи дифузний характер. Характерними морфологічними ознаками інфекційних хвороб є розлад кровообігу: гіперемії, крововиливи, тромбози, інфаркти, емболії, запальні набряки, а також запальні, дистрофічні та некробіотичні процеси.
Для багатьох інфекційних хвороб характерна ознака утворення інфекційних гранульом, що мають специфічну морфологічну будову і є наслідком імунологічних процесів, які обмежують подальше поширення збудника хвороби.
Принцип класифікації інфекційних хвороб:
v За етіологією розрізняють: бактеріальні (бактеріози), вірусні (віріози), спричинені рикетсіями (рикетсіози), хламідіями (хламідіози), грибами (мікози та мікотоксикози), мікоплазмами (мікоплазмози), паразитами: найпростішими (протозойні), кліщами і комахами ( арахно-ентомози), гельмінтами (гельмінтози). В свою чергу від типу гельмінтів поділяють: зумовлені трематодами (трематодози), стьожковими гельмінтами (цестодози), круглими гельмінтами (нематодози), прінні хвороби.
v За біологічним принципом: антропозоонози – інфекційні хвороби, спільні для людини і тварини; зоонози – хворіють тварини; антропонози – хворіють тільки люди; біоценози-антропозоонози, зоонози і антропонози, які передаються при укусах комахами, які є місцем розмноження збудника.
Залежно від тривалості захворювань і вираженості клінічних ознак розрізняють перебіг хвороби:
- над гострий;
- гострий;
- під гострий;
- хронічний.
v За механізмом передачі: інфекційні хвороби органів травлення – такі, які виникають і розвиваються при потраплянні в травний канал через рот; інфекційні хвороби органів дихання – повітряно-крапельним шляхом; інфекції органів сечостатевої системи – передаються при контакті; трансмісивні інфекції – через кровосисних членистоногих; інфекційні хвороби шкіри та м’яких тканин - через дію будь-яких чинників зовнішнього середовища (травма).
v За клініко-анатомічним проявом: переважно ураження окремих органів і систем організму (респіраторні інфекції).
v Зараженням певних видів: хвороби на які хворіє декілька видів тварин (сальмонельоз, пастерельоз) певних видів (хвороби свиней, птиці, жуйних).
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 345; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!