Князь К.-В. Острозький (1526—1608)
Nbsp; Спецкурс з історії: «Видатні постаті України» Алгоритм характеристики історичної особи: І. Ознайомлення з особистістю: 1) походження, освіта, особливості держави в якій народилася особа, формувалася і діяла; 2) риси характеру, їхній вплив на вчинки людини і результати її діяльності. ІІ. Характеристика життєдіяльності: 1) політичні, соціальні,релігійні інтереси та цінності історичної особи, суперечності в поглядах і діях та їх обумовленість; 2) основні напрямки діяльності, ідеї, наміри, мотивація вчинків; 3) засоби, що використовувала людина для досягнення своєї мети. ІІІ. Підсумки та значення діяльності, її оцінка свідками подій, сучасними істориками, самим учнем. Алгоритм опису архітектурної пам’ятки: 1. назва; 2. вид; 3. призначення; 4. час створення; 5. місце будування; 6. держава в якій створювалася; 7. замовник, або організатор виробництва; 8. автор, архітектор; 9. матеріал для будівництва; 10. основні компоненти споруди; 11. споруда поодинока, чи збудована в ансамблі; 12. види мистецтва, які застосовувалися під час будівництва; 13. значення пам’ятки архітектури для світової історії та культури; 14. особисті враження. Схема характеристики та оцінки діяльності історичного діяча I. Умови формування особистості: 1) вплив сімейного виховання; 2) найближче оточення; 3) ідейний вплив; 4) історичний час, за якого формувалась особистість діяча. II. Шлях формування особистості історичного діяча: 1) його реакція на навколишню дійсність; 2) перші життєві кроки; 3) риси характеру. III. Риси особистості, які проявились у його діяльності: 1) погляди (світогляд); 2) моральні принципи; 3) риси характеру. ІV. Оцінка діяльності: 1) роль і місце особистості в історичних подіях: 2) чиї інтереси захищав; 3) результати та значення його діяльності. Олег Віщий (882 – 912) Київська держава за правління князя Олега (882—912 рр.) Ігор Рюрикович (879 – 945)
|
|
|
Київська держава за правління князя Ігоря (912—945 рр.)
Княгиня Ольга
(890 – 24 липня 969)
Київська Русь за князювання Ольги (945—964 рр.)
Святослав Ігорович
(942 – березень 972)
Князювання Святослава (964—972 рр.)
Володимир Великий
(958 – 15 липня 1015)
Київська Русь за князювання Володимира (980—1015 рр.)
Значення діяльності князя Володимира:
1) в основному завершив формування єдиної держави;
2) укріпив князівську владу, створив сильну централізовану державу;
3) охрестивши Русь, зрівняв її з провідними європейськими державами.
Ярослав Мудрий
(близько 980?-1054?)
|
|
|
Київська Русь за князювання Ярослава Мудрого (1019—1052 рр.)
Феодосій Печерський
(1009? — 3 травня 1074)
Феодосій Печерський
Печерський Феодосій (Теодосій; бл. 1036, м. Василів, теперішній Васильків під Києвом — 03.05.1074, м. Київ) — церковний діяч, автор повчань; канонізований Православною Церквою.
Святий преподобний Феодосій (Теодосій) Печерський народився в заможній родині. З отрочих років Феодосій вирізнявся надзвичайною релігійністю, благочестям та смиренням. Цим викликав гнів матері, яка сподівалася виростити сина дбайливим господарем і спадкоємцем її багатств. Певно, ще зовсім юним Феодосій залишив рідний дім і вирушив до Києва. Тут, після марних спроб прийняти чернечий постриг в якомусь із міських (князівських) монастирів, дістався печери подвижників Антонія та Никона, оселився з ними і був пострижений Никоном у ченці. Феодосій став одним із перших ченців Києво-Печерського монастиря, а у 1062 р. поставлений його ігуменом.
У період ігуменства Феодосія посилився зв'язок Києво-Печерського монастиря з Візантією. Феодосій Печерський вважається творцем т. зв. печерської ідеології, яка принесла в давньоукраїнську духовну думку впливи містико-аскетичних положень візантійського і, перш за все, афонського чернецтва. При ньому в монастирі введено Студитський статут, який характеризувався надзвичайною суворістю. Феодосій прагнув здійснити головну вимогу цього статуту: усунути приватну власність для всіх ченців монастиря; висунув ідею духовного контролю над світською владою, проповідував думку, що шлях до спасіння пролягає через зречення людиною усього земного, гріховного. Ідеї Феодосія були сприйняті послідовниками, зокрема Нестором, який у 1080 р. написав «Житіє Феодосія».
|
|
|
Саме за ініціативи Феодосія було зведено багато монастирських споруд, розпочато будівництво церкви Успіння Богородиці у Києві (1073—1089). Однак, попри опікування суто монастирськими справами, він активно реагує і на політичні та світські події, що відбувалися у Київській державі у 1060—1070-х рр., у період боротьби за Київський стіл між трьома братами Ярославичами. І саме через свою тверду, принципову позицію Феодосій у ті часи зазнав переслідувань від князя Святослава Ярославича (який скинув з престолу свого брата Ізяслава), оскільки рішуче засудив ці його дії.
Феодосію приписувалося більше двадцяти творів, однак з достатньою підставою можна вважати його автором двох послань, восьми повчань і молитви «За всіх християн».
|
|
|
Послання Феодосія до князя Ізяслава Ярославича («Въпрошание Изяславле князя, сына Ярославля, внука Володимеря, игумена Феодосья Печеръскаго монастыря»), що збереглося в двох списках, містить відповідь Феодосія на запитання князя, чи можна по неділях їсти м’ясо. Тому ж Ізяславу адресоване й інше послання Феодосія («Слово святого Феодосія, ігумена Печерського монастиря про віру християнську і про латинську»), написане, як вважають, у 1069 р. і присвячене проблемам відмінності між православ’ям і католицтвом.
Феодосію приписуються також повчання «Про терпіння і про любов», «Про терпіння, і про любов, і про піст», «Про терпіння і милостині», «Про терпіння і про смиренність», два повчання «Про щиросердечну користь» і повчання «До келаря». У цих повчаннях, звернених до монастирської братії, він закликає дотримуватися євангельських заповідей, бути смиренним, терпляче зносити докори і приниження, засуджує «непотрібні розмови», схильність до взаємних докорів і гніву, ремствує на недбайливість у церковній службі, тобто засуджує брак тих моральних рис — смирення, лагідності, щирого благочестя, працьовитості, — якими вирізнявся сам.
Преподобний почив у монастирі, був похований у печері, звідки в 1091 р. його нетлінні мощі урочисто перенесено в Успенський собор; згодом упокоїлись у Дальніх печерах Києво-Печерського монастиря — у печері, що названа його ім'ям.
Данило Галицький
(1201 – 1264)
Князювання Данила Галицького (1219—1264 рр.)
Князь К.-В. Острозький 
(1526—1608)
Князь К.-В. Острозький (1526—1608)
(«не коронований король України-Русі»)
Петро Конашевич-Сагайдачний
(1577 – 1622)
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 598; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!