Банківське кредитування малих підприємств
РОЗДІЛ 4. КРЕДИТУВАННЯ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ
Економічні передумови кредитування малих підприємств
Банківське кредитування суб’єктів малого підприємництва
Комерційне кредитування малих підприємств
Економічні передумови кредитування малих підприємств
За економічною сутністю і механізмом функціонування кредит є складною і однією з найдавніших категорій товарно-грошових відносин. Прагнення з’ясувати значення кредиту для прискорення суспільного прогресу впродовж багатьох століть породжували пильну увагу людей і дискусії серед вчених. Але й нині точне визначення економічної сутності і ролі кредиту ще не вироблено. Кредит вдосконалюється одночасно з розвитком обміну грошей і товарного виробництва.
Конкретною економічною основою, на якій проявляються і розвиваються кредитні відносини, виступає кругообіг капіталу, який є безперервним. На першій стадії кругообігу капіталу грошова форма перевтілюється у продуктивну: за рахунок коштів купуються засоби виробництва. На другій стадії кругообігу капіталу відбувається його продуктивне споживання: засоби виробництва використовуються на виготовлення нових товарів, а капітал із продуктивної форми перетворюється у товарну. На третій стадії реалізується готова продукція. Товарна форма переходить у свою початкову грошову форму, найчастіше з деяким кількісним збільшенням у вигляді чистого доходу. Під час такого руху виникають коливання потреб у фінансових ресурсах та джерелах їх покриття.
|
|
|
У зв'язку з тим, що строки надходження грошових коштів від реалізації продукції і строки їх використання на виробничі потреби не збігаються, то у більшості суб’єктів господарювання виникає потреба в додаткових джерелах фінансування. Так виникає можливість мобілізації тимчасово вільних коштів для надання їх у формі кредиту іншим суб'єктам господарювання. Це є основною передумовою виникнення кредитних відносин.
При видачі кредиту майже завжди є ризик несвоєчасного чи неповного повернення коштів. Тому кредитору потрібні певні гарантії, які він може отримати, по-перше, від самого позичальника у формі застави, по-друге, від гаранта, тобто фізичної чи юридичної особи, яка має певний капітал чи майно і гарантує повернення кредиту.
Обов’язковою передумовою виникнення кредитних відносин є збіг економічних інтересів кредитора і позичальника. Він досягається через переговори між ними щодо умов кредитної угоди, де обумовлюється:
- розмір кредиту;
- термін кредиту;
- відсоткова ставка за користування кредитом;
|
|
|
- порядок надання та повернення кредиту.
За своєю природою кредитна угода зумовлює необхідність матеріальної відповідальності її учасників за виконання взятих на себе зобов'язань.
Важлива передумова кредитних відносин – це отримання позичальником регулярних доходів.
Кредит – це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення й оплати.
Згідно з Положенням НБУ «Про кредитування» кредит – це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Необхідність кредиту для малих підприємств обумовлена такими чинниками:
- існуванням товарно-грошових відносин;
- розвитком спеціалізації (залежність між виробниками) та кооперування;
- різною тривалістю кругообігу ресурсів на підприємствах;
- коливаннями потреби малих підприємств у фінансових ресурсах на різних стадіях кругообігу;
- сезонність виробництва.
При використанні кредитних ресурсів малі підприємства отримують такі переваги:
- збільшення фінансового потенціалу підприємства за необхідності суттєвого підвищення темпів зростання обсягів виробництва;
|
|
|
- можливість збільшення приросту рентабельності власного капіталу за рахунок забезпечення розширеного відтворення виробництва.
Водночас використання кредитних ресурсів несе деякі недоліки:
- складність залучення коштів, оскільки це залежить від рішень кредиторів, які за будь-яких негативних обставин можуть відмовити підприємству у таких коштах;
- необхідність надання відповідних гарантій, зокрема, страхових компаній, інших суб'єктів господарювання, або застави. При цьому гарантії надаються, як правило, на платній основі;
- зниження норми прибутку активів, оскільки прибуток підприємства зменшується на суму сплачених відсотків за кредит;
- зниження фінансової стійкості підприємства і відповідно зростання ризику банкрутства.
Мале підприємство, що використовує кредитні ресурси (поряд із власним капіталом), має вищий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості підвищення рентабельності власного капіталу за умови ризику втрати фінансової стійкості.
Місце та роль кредиту в економічній системі суспільства визначаються, насамперед, його функціями, які відображені на рис. 4.1.
|
|
|
  |
Перерозподільна функція кредиту полягає у перерозподілі грошового капіталу між різними суб`єктами народного господарства на засадах повернення та платності. Ця функція проявляється як в процесі мобілізації тимчасово вільних грошових коштів малих підприємств, так і в процесі їх розміщення на ринку позичкового капіталу. Таким чином, за допомогою цієї функції відбувається своєрідне зосередження позичкового капіталу у найпріорітетніших сферах економічної діяльності.
Емісійна (антипаційна) функція кредиту полягає у можливості створення за рахунок кредиту додаткових засобів платежу. Особливого значення дана функція отримала при переході від використання реальних грошей до кредитних засобів обігу. Будь-яка емісія грошей в обіг є результатом кредитної операції. Видача позики збільшує масу грошей в обігу, погашення кредиту її зменшує. Саме методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обороті.
Важливою функцією кредиту є прискорення науково-технічного прогресу, який є визначальним чинником економічного розвитку будь-якого малого підприємства. Фінансування діяльності науково-технічних організацій, значна кількість яких належить до сфери малого бізнесу, вимагає більшого, ніж в інших галузях, часового розриву між первісним вкладенням капіталу й реалізацією готової продукції. Саме тому нормальне функціонування більшості наукових центрів неможливе без використання кредитних ресурсів. Кредит є важливим і для здійснення інноваційних процесів у формі безпосереднього впровадження у виробництво наукових розробок і технологій, витрати на які спочатку фінансуються підприємствами.
Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредитування з боку суб`єктів кредитної угоди. Кредит значно посилює контрольні процеси у народному господарстві, підвищує ефективність використання коштів, стимулює процес розширеного відтворення.
За умов ринкової економіки кредит набуває виняткового значення для забезпечення процесу розвитку малих підприємств, для яких кредити є основним джерелом залучення зовнішніх ресурсів через неможливість виходу на фондовий ринок з метою розміщення цінних паперів.
Специфікою економічної основи кредитування малих підприємств є:
- прискорений кругообіг основного та оборотного капіталів;
- низький рівень власного капіталу;
- низький рівень рентабельності.
Суб'єкти кредитування – це юридичні та фізичні особи, які приймають участь у процесі кредитування (кредитор, позичальник). Істотною особливістю є включення в процес кредитування малих підприємств таких учасників, як держава та міжнародні фінансові організації.
Об'єкти кредитування – це певна частина вартості виробничих оборотних фондів та фондів обігу, основних виробничих фондів, яка формується за рахунок кредитних ресурсів.
До основних об'єктів кредитування слід віднести:
- додаткові потреби в коштах для оплати товарно-матеріальних цінностей;
- додаткові потреби в коштах для створення запасів для нормального режиму роботи;
- сезонні та несезонні затрати виробництва та обігу;
- потреба в додаткових коштах у зв'язку з тимчасовим їх замороженням;
- потреба в коштах для здійснення інвестицій в основні фонди.
Інфраструктура кредитування – це діюча система спеціально створених структур, що забезпечують розвиток малих підприємств шляхом надання послуг в галузі кредитування, в тому числі на пільгових умовах.
Елементами кредитної інфраструктури малих підприємств є:
- комерційні банки;
- кредитні спілки;
- колекторні агентства;
- лізингові, страхові, оціночні компанії;
- фонд підтримки малого підприємництва.
Малі підприємства можуть використовувати такі види кредитів, які відображено на рис. 4.2.
 |
Банківський кредит – це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.
Комерційний кредит – це короткостроковий кредит, що надається у товарній формі одним функціонуючим підприємством іншому у вигляді продажу товару, робіт та послуг з відстрочкою платежу.
Міжнародний кредит – це надання позичкових капіталів одних країн іншим у тимчасове користування на засадах оплати та повернення у домовлені строки. Розрізняють фірмовий, банківський, урядовий, фінансовий і комерційний кредит.
Лізинговий кредит – це економічні відносини між суб'єктами господарювання, які виникають з приводу орендування майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди.
Іпотечний кредит – надання позики під заставу нерухомого майна.
Податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду відповідно до чинного податкового законодавства.
Державний кредит – кредит, при якому позичальником є держава, а кредитором – юридичні та фізичні особи. У сфері міжнародного кредиту держава може бути як позичальником, так і кредитором. Для кредиторів державний кредит є формою заощадження або інвестування коштів у цінні папери, що дає їм додатковий гарантований дохід. Державні позики реалізуються розміщенням державних цінних паперів: облігацій, казначейських зобов'язань, ощадних сертифікатів.
Тіньовий кредит – видача позичок фізичними особами та підприємствами без відповідної ліцензії.
У практичній діяльності малих підприємств найбільшого поширення набули банківський, комерційний та лізинговий кредити.
Отже, можна вважати, що кредит мобілізує купівельну спроможність, яка в іншому випадку могла залишитися невикористаною, і перетворює потенційний попит на активний, який реально виходить на ринок.
Найголовнішим стримуючим фактором, який стоїть на заваді створенню та ефективному розвитку малих підприємств, є дефіцит фінансових ресурсів. Фінансове забезпечення малих підприємств значною мірою залежить від зовнішніх джерел фінансування, основним з яких є кредит.
Тому формування активного ринку кредитування малих підприємств розширило б можливості підприємців самостійно вирішувати власні фінансові проблеми, що, у свою чергу, дало б стабільний позитивний ефект для економіки країни на довгострокову перспективу. Через це подальший розвиток малих підприємств та ефективне виконання їх функцій потребує суттєвих змін у забезпеченні доступу до фінансових ресурсів, зокрема, кредитних, з огляду на нестачу їх власних коштів.
Банківське кредитування малих підприємств
Банківський кредит – основна форма кредиту, який надається комерційними банками у грошовій формі суб’єктам господарювання у тимчасове користування, за оплату, на умовах повернення та цільового використання.
Відповідно до Положення НБУ «Про кредитування» банківський кредит надається суб’єктам господарювання усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором.
На сьогодні банківські кредити дозволяють фінансувати витрати суб’єктів малого підприємництва, пов’язані з придбанням основних і поточних активів, покриттям сезонних потреб підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов’язаннями. Кредити банку дають змогу оптимізувати всі джерела оборотних коштів і здійснюють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.
Процесу залучення кредитних ресурсів малими підприємствами України притаманні такі риси:
- комерційні банки України займають все більш активну позицію у розвитку відносин з малими підприємствами, розширюючи обсяги кредитування;
- основними передумовами зростання банківського кредитування малих підприємств на сьогодні є: наявність у комерційних банків достатніх кредитних ресурсів; реальний попит малих суб'єктів господарювання на банківський кредит; наявність організаційно-правового механізму захисту інтересів банків-кредиторів; забезпечення доходності за кредитними операціями банків на рівні, достатньому для підтримки їх належної прибутковості;
- цілі кредитування: поповнення оборотних коштів, придбання необоротних активів, покриття касових розривів, інвестиційне кредитування, ремонт торговельних або виробничих приміщень, відкриття торговельних точок, розширення виробництва, розвиток бізнесу;
- строки кредитування – від 30 днів до трьох років залежно від мети кредитування;
- відсоткові ставки по кредитах – від 10% до 30% залежно від виду кредиту;
- забезпечення – товари в обороті, устаткування, автотранспорт, цінні папери, нерухомість, особисте майно власника підприємства, майно, що купується;
- участь третіх осіб – міжнародні фінансові організації, державні структури, неурядові громадські організації, страхові компанії, колекторські агентства, оціночні компанії й т.д.
Розвитку процесу кредитування малих підприємств з позицій комерційних банків перешкоджають:
-висока частка та абсолютна величина операційних (непроцентних) витрат у процесі кредитування, що пов'язане з незначним розміром і строком самого кредиту. Неможливо забезпечити достатню рентабельність операцій за рахунок невеликих в абсолютній величині процентних доходів банку;
-обмеженість або повна відсутність правових (і економічно виправданих) механізмів зниження кредитного ризику на всіх етапах кредитування;
-складності рефінансування й управління кредитним портфелем, що включає велику кількість різноманітних маленьких кредитів.
На сьогоднішній день малі підприємства в Україні мають свої внутрішні проблеми, які ускладнюють процедуру одержання банківських кредитів:
-обмеженість кредитної пропозиції для малих підприємств та відсутність конкурентного ринку послуг кредитування. Це призводить до збереження високих процентних ставок і неможливості одержання кредитів на строк більше 1 року;
-непрозора та недостовірна звітність, відсутність стимулів для адекватного відображення фінансових результатів у звітності, що зменшує можливості одержання в банках кредитів на поповнення оборотних коштів та інші цілі;
-незначні обсяги бізнесу, що ускладнює оцінку його реального стану;
-низька якість складання бізнес-планів при залученні кредитних ресурсів;
-нестабільність законодавства у сфері податків та функціонування організаційно-правових форм;
-незначний розмір власного капіталу та відсутність ліквідних активів, які малі підприємства могли б використати в якості застави;
-обмеженість програм кредитування під заставу автотранспортних засобів і нерухомості;
-замала рентабельність діяльності малого підприємства в порівнянні з розміром відсоткових ставок по кредитах з урахуванням різноманітних комісій банку;
-складність і тривалість процедури одержання банківського кредиту, яка досить часто ускладнюється недостатньою кваліфікацією позичальника для належного оформлення всіх необхідних документів.
Банківський кредит як економічна категорія виконує такі функції:
- акумуляція та мобілізація тимчасово вільних коштів – ефективне використання позики з боку позичальника дозволяє отримати не лише кредит, а й прибуток від його використання;
- перерозподіл залучених коштів між позичальниками – тимчасово вільні кошти передаються у користування малих підприємств для задоволення їх виробничих потреб;
- емісійну – здійснення емісії грошей як платіжних засобів методом кредитної експансії та кредитної рестрикції, що регулює кількість грошей в обігу;
- контрольну – здійснення взаємного контролю кредитора і позичальника за цільовим використанням кредиту і його поверненням.
Комерційні банки надають кредити малим підприємствам на основі таких принципів кредитування, які діють у сукупності та є взаємозалежними:
- принцип забезпеченості;
- принцип зворотності;
- принцип строковості;
- принцип цільової видачі.
Банківські кредити поділяються на види за такими ознаками:
1. Мета кредиту – в залежності від мети комерційний банк надає:
- цільові кредити – на купівлю конкретного (цільового) предмету (об‘єкту) або виконання конкретних (цільових) заходів (робіт, послуг);
- нецільові кредити – на поповнення оборотних коштів (для юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), на поточні витрати (для фізичних осіб), овердрафт.
2. Строки користування:
- короткострокові – надаються банками на термін до 1 року в разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у підприємств у зв'язку з витратами виробництва та обігу, не забезпеченими надходженнями коштів у відповідному періоді;
- середньострокові – надаються терміном до 3 років на оплату підприємствами обладнання, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень;
- довгострокові кредити (понад 3 роки) – можуть надаватись для формування основних фондів, здійснення витрат на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію тощо.
3. Забезпечення:
- забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);
- гарантовані іншими банками, майном третіх осіб;
- з іншим забезпеченням (порука, свідоцтво страхової організації);
- незабезпечені (бланкові).
4. Ступінь ризику:
- стандартні кредити;
- кредити з підвищеним ризиком.
5. Методи надання кредиту;
- кредити, що надаються у разовому порядку;
- відповідно до відкритої кредитної лінії;
- гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання).
6. Форма видачі кредиту:
- готівкові кредити;
- безготівкові кредити.
7. Строки погашення:
- кредити, що погашають водночас;
- у розстрочку;
- достроково;
- з регресією платежів;
- після закінчення обумовленого періоду.
На сучасному етапі банківський кредит надається малим підприємствам в таких основних видах, які відображені у таблиці 4.1.
Залучення банківського кредиту включає такі етапи.
Початковим етапом процесу кредитування є розгляд заявки клієнта на отримання кредиту. Для одержання кредиту позичальник звертається до банку з клопотанням, у якому, як правило, йдеться про розмір кредиту, строк користування, економічний ефект та інше.
Перелік документів для отримання банківського кредиту юридичними особами представлено на рис. 4.3.
Перелік документів для отримання банківського кредиту фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності представлено на рисунку 4.4.
Після ознайомлення з документами працівник банка проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником, що дозволяє з'ясувати важливі деталі щодо умов надання й погашення кредиту та відсотків. На цьому етапі банк приділяє увагу достовірності документів та інформації, на основі яких вирішується питання про надання кредиту.
Якщо початковий етап процесу кредитування пройшов успішно, починається наступний (другий) етап процесу кредитування, який полягає у вивченні кредитоспроможності потенційного позичальника й оцінюванні ступеня ризику за позичкою.
Банк здійснює глибоке і ретельне вивчення фінансового стану позичальника й оцінює його можливість і здатність повернути позичку.
Таблиця 4.1
Види банківських кредитів
| Вид кредиту | Характерні особливості |
| 1 | 2 |
| Бланковий | Бланковий (незабезпечений) кредит під здійснення окремих господарських операцій, як правило, дається комерційним банком, що здійснює розрахунково-касове обслуговування підприємства. Хоча формально він носить незабезпечений характер, але фактично забезпечується розміром дебіторської заборгованості підприємства і його коштів на розрахунковому й інших рахунках у цьому ж банку. Крім того, даний вид кредиту є звичайно "тим, що сам ліквідовується", бо здійснена при його посередництві господарська операція генерує при її завершенні грошовий потік, достатній для його повного погашення. Даний вид кредиту дається, як правило, тільки на короткостроковий період. |
| Овердрафт | Контокорентний кредит (овердрафт) дається банком, звичайно, під забезпечення, але ця вимога не є обов’язковою. При наданні даного кредиту банк відкриває підприємству контокорентний рахунок, на якому враховуються як кредитні, так і розрахункові його операції. Контокорентний рахунок використовується в якості джерела кредиту в обсязі, що не перевищує встановлене в кредитному договорі максимальне негативне сальдо (контокорентний ліміт). За негативним залишком контокорентного рахунку підприємство сплачує банку встановлений кредитний відсоток; при цьому договором може бути визначено, що за позитивним залишком цього рахунку банк нараховує підприємству депозитний відсоток. Сальдування надходжень і виплат за контокорентним рахунком підприємства відбувається через установлені договором проміжки часу з розрахунками кредитних платежів. |
| Продовження табл. 4.1
 Мы поможем в написании ваших работ! | |||