Оформлення розрахунково-графічної роботи

Методичні рекомендації

щодо виконання розрахунково-графічної робіт

для студентів очної форми навчання

з дисципліни БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

для студентів ___2,3,4___ курсу

факультету кібернетики

Херсон – 2011р.

    Методичні рекомендації щодо виконання розрахунково-графічної роботи для студентів заочної форми навчання з дисципліни «Безпека життєдіяльності».

     Укладач (і):_Малєєв В.О., кількість сторінок  - 30.

Рецензент: доцент Карманов В.В.____________

                     Затверджено

 на засіданні кафедри _екології та БЖД

                                                        протокол №_1__ від _30.08.2011р

                                                            Зав. кафедри               В.Д.Михайлик

Відповідальний за випуск ______________________________________
ЗМІСТ

1. ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ

РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ

1.1. Загальні вимоги до виконання розрахунково-графічної роботи

1.2. Оформлення розрахунково-графічної роботи

   2.ВАРІАНТИ РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНИХ РОБІТ

   3.РЕКОМЕНДОВАНІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

   4.Зразок титульної сторінки

   5.БЛАНК ЗАВДАННЯ

ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ

РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ

Загальні вимоги до виконання розрахунково-графічної роботи

Розрахунково-графічна робота виконується з метою закріплення, поглиблення узагальнення знань, одержаних студентами за період навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Виконання розрахунково-графічної роботи (РГР) передбачає:

- узагальнення отриманих результатів, їх якісний та кількісний аналіз;

- визначення теоретичного підходу до розв’язання визначеної проблеми, мети, завдань і методики дослідження;

- складання списку літературних джерел та їх критичний аналіз;

- обґрунтування рекомендацій та формування висновків.

При виконанні розрахунково-графічної  роботи студент повинен:

- самостійно осмислити проблему , творчо, критично її дослідити;

- зібрати, проаналізувати і систематизувати літературні (архівні) джерела;

- застосовувати отримані знання при вирішенні практичного завдань;

- навчитись формулювати висновки пропозиції та рекомендації.

До найважливіших вимог, які висуваються до написання розрахунково-графічної роботи з дисципліни "Безпека життєдіяльності", належать:

1. Знання теорії питання, основних понять теми. У ході виконання  розрахунково-графічної роботи студент повинен показати свою теоретичну підготовку. У викладі кожного питання має бути включена теоретична характеристика використовуваних категорій і понять. Такий підхід - неодмінна умова позитивної оцінки представленої роботи.

2. Виявлення основних підходів, поглядів, концепцій з розглянутої теми та їх аналіз. Необхідно викласти наявні в літературі підходи з досліджуваної проблеми та виконати їх аналіз.

3. Наявність власної позиції та її аргументація. У розрахунково-графічній роботі студент на основі вивченої літератури, нормативних правових актів повинен визначити свою точку зору з висвітленого питання й аргументувати її.

4. Самостійне і творче виконання роботи. Використання літературних та інших джерел не повинне заміняти власний стиль і пошук вирішення проблеми.

5. Наявність практичних пропозицій. При написанні розрахунково-графічної роботи доцільно звернути увагу на нові, пошукові ідеї, висловлені іншими авторами та сформулювати свої самостійні судження, пропозиції і рекомендації з досліджуваної проблеми.

7. Правильне оформлення роботи. Текст розрахунково-графічної роботи, як правило, набирається на персональному комп’ютері з дотриманням вимог щодо оформлення розрахунково - графічної робіти. Невиконання даних вимог є підставою для зниження оцінки чи повернення її студенту на доопрацювання.

Термін виконання розрахунково-графічної роботи визначається навчальним графіком.

При написанні роботи студент повинен показати хороше знання нормативних актів, літературних джерел тощо. Матеріали розрахунково-графічної роботи мають бути викладені відповідно до законів логіки - закону тотожності, закону суперечності, закону достатнього обґрунтування, що означає:

- не можна висловлювати два суперечні судження про один предмет;

- кожна висловлена думка, твердження мають бути обґрунтованими.

У практичній частині контрольної роботи необхідно навести алгоритм і обґрунтувати розв'язання конкретних задач, виконання завдань.

 Процес виконання розрахунково-графічної роботи можна розділити на декілька послідовних етапів.

1-й етап - добір та опрацювання джерел інформації. Цей етап передбачає:

1) ознайомлення зі змістом джерел;

2) опрацювання джерел за «цитатним» принципом з зазначенням авторів, назви роботи та сторінкою в тексті;

3) створення картотеки (бібліографічної, тематичної);

4) критична оцінка опрацьованих джерел, їх аналіз;

5) визначення пріоритетного шляху власного дослідження.

Добираючи джерела інформації, студент повинен складати бібліографію. Корисні поради у процесі добору літератури можна отримати від наукового керівника та працівників бібліотеки. Значно прискорить процес добору літератури використання алфавітних та систематичних каталогів літератури, реферативних журналів, бібліографічних довідників та інших джерел інформації, які є в наявності в  бібліотеці. Поглиблене вивчення літератури доцільно починати з розгляду найновіших публікацій, оскільки у них висвітлюються останні досягнення теорії та практики в галузі безпеки життєдіяльності. Решту літератури вивчають у порядку, зворотному до хронологічного. У процесі вивчення літератури студенту доцільно робити конспективні записи, виписки окремих цитат на окремих аркушах або картках. Слід обов'язково записувати прізвище та ініціали автора книги (брошури, статті тощо), а також назву публікації, видавництво, місто та рік видання, номер сторінки. Ці дані стануть у нагоді при оформленні списку літератури та посиланні на першоджерела.

Особливої уваги заслуговує критична оцінка змісту опрацьованих джерел інформації, оскільки це допоможе студентові виявити рівень вивченості обраної проблематики. Треба пам’ятати, що  розрахунково-графічна робота на 4 курсі, як правило, не може обмежуватись реферуванням джерел інформації, а повинна стати результатом самостійного опрацювання матеріалу з елементами набутих у процесі дослідження знань і досвіду.

2-й етап - збір і обробка матеріалу.Для написання розрахунково-графічної роботи потрібні не тільки літературні джерела, але й бажані статистичні, фактичні матеріали, на основі яких можна зробити обґрунтовані висновки щодо вирішення проблем, пов’язаних з безпекою життєдіяльності. Джерелами одержання цих даних можуть бути: статистичні збірники і довідники, різні інформаційні бюлетені з питань техніки безпеки, промислової безпеки та санітарії, ергономіки; звіти та первинна документація підприємств та ін.

3-й етап - написання та оформлення роботи.Зібраний на попередньому етапі матеріал класифікується, систематизується та опрацьовується відповідно до послідовності пунктів плану розрахунково-графічної роботи; у разі необхідності підбирається додаткова інформація. На цьому ж етапі проводяться розрахунки, будуються діаграми, обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбираються ілюстрації (схеми, графіки, таблиці) та здійснюється редагування. Завершується етап оформленням розрахунково-графічної роботи згідно з вимогами.

При написанні розрахунково-графічної роботи можна звертатися до викладачів кафедри екології та безпеки життєдіяльності, в обов'язки яких входить:

- надання студентам методичної допомоги, 

- визначення строків виконання розрахунково-графічної роботи;

-  аналіз висновків і результатів дослідження;

-  контроль за виконанням розрахунково-графічної роботи.

Структура розрахунково-графічної роботи:

- титульний лист;

- зміст;

- вступ;

- основна частина;

- висновки і пропозиції;

- додатки (при наявності);

- список використаних джерел інформації.

Титульний лист є першим аркушем зброшурованої контрольної роботи. Зразок оформлення додається. Друга сторінка-бланк завдання.

Зміст контрольної роботирозміщується після завдання. Він є відображенням плану виконання розрахунково-графічної роботи. Зміст послідовно включає найменування всіх розділів та частин роботи з зазначенням номерів сторінок, з яких починається виклад кожного розділу, у тому числі: вступу, висновків і пропозицій, списку використаних джерел інформації, додатків.

Приклад змісту розрахунково-графічної роботи (варіант 3):

ВСТУП

1.НОМЕНКЛАТУРА НЕБЕЗПЕК ДЛЯ СПЕЦІАЛЬНОСТІ ШАХТАР

2.СТАТИСТИЧНА ОЦІНКА НЕБЕЗПЕЧНИХ ЧИННИКІВ ДЛЯ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ.

3.КОМПЛЕКС ЗАХОДІВ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОШИРЕННЯ АЛКОГОЛІЗМУ.

4.ПРОЯВИ ПРИРОДНИХ ТА ТЕХНОГЕННИХ НЕБЕЗПЕК В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ.

5.ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ОТРУЄННІ ГРИБАМИ.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

ДОДАТКИ (ЗА НЕОБХІДНІСТЮ)

 Головним завданням вступної частини (вступу)є обґрунтування актуальності, мети і практичної значущості безпеки життєдіяльності, особливостей постановки і вирішення питань стосовно конкретних завдань. Виділяються дискусійні питання та невирішені проблеми. Обсяг вступу не повинен перевищувати однієї сторінки.

1.НОМЕНКЛАТУРА НЕБЕЗПЕК ДЛЯ СПЕЦІАЛЬНОСТІ. Для заданої спеціальності у відповідності до аксіоми про потенційну небезпеку скласти перелік найбільш вагомих небезпечних та шкідливих чинників та обґрунтувати даний перелік. Обсяг – одна-дві сторінки. ВАРІАНТИ: 1- водій автобусу, 2- студент, 3- шахтар, 4-поліцейський,5- вчитель,6-оператор ЕОМ, 7- електрик, 8-домогосподарка, 9-менеджер, 10-продавець, 11-будівельник,12-податковий інспектор, 13-космонавт, 14-водолаз, 15-автомеханік, 16-секретар-референт, 17-пожежник, 18-сапер, 19-міністр(НС), 20-лікар, 21-кухар, 22-моряк, 23-програміст, 24-фотограф, 25- лісник,

2.СТАТИСТИЧНА ОЦІНКА НЕБЕЗПЕЧНИХ ЧИННИКІВ ДЛЯ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ.

Необхідно оцінити небезпечність для життя мешканців України 25 чинників, наведених в таблиці 1.1, за такою шкалою: найнебезпечніший чинник (на думку студента) – оцінено в 25 балів, а далі – 24, 23, 22 і до останнього, який вважається найбільш небезпечним – в 1 бал. Чинник під номером 12- «Інші чинники» заповнюється опитуваним студентом на власний розсуд, наприклад: зґвалтування, моббінг або те, що не увійшло до основного переліку, а Ви вважаєте важливим чинником.

Зрозуміло, маючи неоднаковий життєвий досвід студенти (для студентів заочників це можуть бути співробітники, члени родини тощо) по-різному оцінюють небезпечність того чи іншого чинника, тому одержані результати треба статистично обробити. Для кожного чинника підраховують кількість балів, які йому визначили студенти (співробітники, члени родини), цю суму ділять на кількість опитаних студентів (людей) і одержана величина служить середньою оцінкою небезпечності того чи іншого чинника: чим вона є більшою, тим є небезпечніший чинник. Середню оцінку небезпечності j-го чинника  визначають за формулою:

,                                                               (1.1) 

Де S_ji- індивідуальні оцінки студентів для j-го чинника, n – кількість опитаних студентів. Якщо прийняти, що перелічені чинники охоплюють усі небезпеки для життя людини, то можна також оцінити відносну частку (у відсотках) кожного чинника q_i в сумарній кількості небажаних наслідків за формулою:

q_i = , %,                                                      (1.2) 

Результати заносяться у таблицю. За даними проведеної оцінки обов’язково будується діаграма ( стовпчикова, кругова тощо) відносної частки небезпечних та шкідливих чинників для життя людини.

Таблиця 1.1 - Статистична оцінка небезпечних та шкідливих чинників для життя людини

Підсумовуючи вищевикладене, зауважимо, що точність такої оцінки підвищується із збільшенням кількості опитаних і залежить від професії, віку та статі людини. В кінці розділу зробити аналіз отриманих даних.

3. РОЗРОБИТИ КОМПЛЕКС ЗАХОДІВ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО- ПОЛІТИЧНИХ, ПРИРОДНИХ ТА ТЕХНІЧНИХ НЕБЕЗПЕК.

ВАРІАНТИ: 1- наркотична залежність, 2 - натовп , 3 - алкоголь, 4 - тероризм, 5-освітлення приміщення, 6- отруйні рослини, 7- пожежа, 8- ураган, 9- повінь, 10-землетрус, 11- аварія з викидом хімічних речовин, 12- туберкульоз, 13-СНІД, 14- зсув, 15-отрутохімікати, 16-електромагнітні поля,17-бактериологічна зброя, 18-радіоактивне забруднення, 19-інформаційно-психологічна небезпека, 20-проституція, 21-насильство, 22-суїцид, 23-небезпеки військового характеру, 24-членство у небезпечних культах, 25- шумове забруднення.

Стисло на 2-3 сторінки зазначити спочатку актуальність тієї чи іншої соціально-політичної, природної або технічної небезпеки, потім навести основні шляхи вирішення проблеми. Особливу увагу при написанні розділу треба приділити питанням соціальної загрози небезпеки, економічним втратам суспільства через дану проблему, новітнім напрямкам вирішення проблематики.

4.НАНЕСТИ НА КАРТУ ОБЛАСТІ УКРАЇНИ ТА ОПИСАТИ МІСЦЯ ТА ПРОЯВИ ПРИРОДНИХ ТА ТЕХНОГЕННИХ НЕБЕЗПЕК.

ВАРІАНТИ:1- Дніпропетровська, 2- Донецька, 3- Запорізька, 4- Луганська, 5-Полтавська, 6-Сумська, 7- Харківська, 8- Вінницька, 9- Волинська, 10- Житомирська, 11-Закарпатська, 12-Івано-Франківська, 13- Київська, 14- Кіровоградська,15- Львівська, 16-Рівненська, 17- Тернопільська, 18- Хмельницька, 19- Черкаська, 20- Чернігівська, 21-Чернівецька, 22- АР Крим, 23- Миколаївська, 24- Одеська, 25- Херсонська.

При написанні даного розділу розрахунково-графічної роботи необхідно описати найбільш небезпечні прояви на території зазначеної області природних та техногенних небезпек.

В якості приклада наведемо описання природних та техногенних небезпек в Херсонській області.

Рисунок 1.1-Херсонський НПЗ

Серед техногенних небезпек області треба виділити насамперед, Херсонський нафтопереробний завод. На поточний момент він не працює, знаходиться на реконструкції.

Серед небезпечних екзогенних процесів треба виділити підтоплення. В межах території області виділити такі площі.

 Правобережна північно-східна частина території області представляє собою акумулятивну слабкорозчленовану лесову рівнину в межах степового вододільного плато з дуже пересіченим рельєфом, значними ухилами поверхні та розповсюдженням подів. Процес підтоплення розвивається як в природних, так і в техногенних умовах.

В останні 3 роки на ділянках з порушеним режимом формування процесу спостерігається зниження рівня грунтових вод. В 2008 році середньорічний рівень знизився на 0,54-1,04 м в порівнянні з 2007 роком. За багаторічний період (26 років) він також знизився в середньому зі швидкістю 0,05-0,07 м/рік.

 Правобережна північно-західна частина території області. Це – безстічна вододільна рівнина, що прилягає до правого берегового схилу р. Інгулець відноситься до блоку природно-техногенних умов схильності до розвитку процесу підтоплення, в місцях розташування населених пунктів посилена значним техногенним навантаженням. Вододільні плато межиріччя Ю. Буг-Інгулець-Дніпро характеризуються високим ступенем підтоплення, найбільш в межиріччі П. Буг-Інгулець (Білозерський район, Херсонська міськрада), де розташований Інгулецький зрошуємий масив, територія характеризується утрудненими умовами дренованності, що неминуче веде до підвищення рівня грунтових вод і підтоплення.

Таблиця Розвиток підтоплення по адміністративних районах Херсонської області

В 2008 році середньорічний РГВ піднявся (на 0,08-0,36 м), але не перевищив рівень 2006 року. Тому площі ділянок підтоплення, в основному, залишаються приблизно на тому ж рівні.

Східна частина Херсонської області (Токмакський підрайон Дніпро-Молочанського гідрогеологічного району). Підтоплені території крайньо локальне площадне розповсюдження, не дивлячись на те, що 5% території підрайону – його центральна і західна частини зрошуються. Підтоплені прируслові частини схилів лівобережжя Каховського водосховища та днища балок, які його прорізають. Основним фактором підтоплення являється низьке гіпсометричне положення цих площ і підпір їх водами Каховського водосховища. На вододільних плато в південній частині підрайону підтопленню підлягають невеликі площі подових знижень розміром 5х10-15 км. Не дивлячись на те, що вони попадають в зону зрошуваних масивів, основним фактором підтоплення є геологічна будова і рельєф.

    В 2008 році рівень грунтових вод знизився на 0,20-0,52 м на фоні зростання за багаторічний період в середньому зі швидкістю 0,02-0,11 м/рік.

    Олешківські піски на лівобережжі р. Дніпра, де зберігся природний режим підземних вод.

    РГВ знизився як в 2008 році – на 0,10-0,13 м, так і за багаторічний період – в середньому зі швидкістю 0,01-0,06 м/рік.

    Південна і південно-західна частини лівобережжя р. Дніпро, це низовинна пологохвиліста слабостічна рівнина, ускладнена багаточисельними подами і западинами, часто заболоченими. Дуже сильний ступінь ураженості підтопленням спостерігається в Голопристанському, Скадовському, Каланчаському, Генічеському районах, де рівні грунтових вод залягають в межах від 0 до 3 м, причому на більшій частині площі рівні залягають на глибинах менш 2,5 м. На півдні області розташовані крупні зрошувальні системи – Краснознаменська, Каховська, Генічеська, прокладені найбільші магістральні канали – Північно-Кримський, Каховський, Краснознаменський і інш., існує розгалужена мережа міжгосподарчих і внутрішньогосподарських каналів, втрати з яких є основним джерелом формування грунтових вод. Уздовж іригаційних каналів відбувається лінійне підтоплення. Окрім цього, наявність крупних каналів, розташованих в субширотному напрямку, призводить до порушення природного водообміну і відтоку підземних вод.

    Відзначається підйом середньорічного рівня грунтових вод за багаторічний період в середньому зі швидкістю 0,01-0,03 м/рік.

        Зсуви

    Зсувні процеси розвинуті на схилах Каховського водосховища та на правому схилі Дніпровського лиману.

    На схилах Каховського водосховища зафіксовано 33 зсуви: 18 на лівому схилі і 15 на правому. Вони розташовані на правому схилі на ділянці довжиною 6,0 км від східної околиці с. Ново-Воронцовка на південь в напрямку с. Осокорівка і на ділянці довжиною 6,5 км від південно-східної околиці с. Фірсовка до південної околиці с. Золота Балка в межах Нововоронцовського району та в Горностаївському районі на східній околиці с. Гаврилівка на протязі 550 м і між селами Республиканець і Милове на протязі 130 м, а на лівому березі в Верхньорогачицькому районі між селами Михайлівка і Бабіно на протязі 14 км і в Велико-Лепетихському районі між селами Мала і Велика Лепетиха на протязі 120 м. Під час останнього обстеження в 2005 році проявляли активність 18 зсувів (54%) – 13 зсувів на лівому схилі та 7 – на правому.

    На правому схилі Дніпровського лиману зсуви розвинені між селами Широка Балка та Олександрівка.

Таблиця 1.2 -Розвиток зсувів на території Херсонської області у 2008 році

Абразія

    Процеси абразія розвинуті на узбережжях Чорного та Азовського морів, схилах Дніпровського лиману та Каховського водосховища.

    Близько 87% схилів Каховського водосховища вражені абразією, у тому числі 99 км (82,5% від загальної довжини схилу) на лівобережжі та 101,2 км (91,8%) – на правобережжі. Швидкість абразії в основному не перевищує 0,3 м/рік, однак на локальних ділянках в місцях розповсюдження зсувів вона дорівнює 0,3-0,5 м/рік. На правому схилі такі ділянки мають протяжність 8,4 км 9тобто 8,3% від загальної довжини абразійного схилу), а на лівому – 37 км (37,4%). Обстеження зсувів на схилах каховського водосховища проводились одноразово в 2005 році.

    На правому схилі Дніпровського лиману, на південний захід с. Станіслав, активною абразією розмито (знівельовано) 3 зсувних тіла. На лівому схилі Каховського водосховища розмито 1 тіло зсуву.

Таблиця 1.3-Розвиток абразії на території Херсонської області

Забруднення р. Інгулець

Унаслідок скидання надлишку зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу здійснюється забруднення р. Інгулець елементами сольового складу. Річні обсяги скиду складають більш 10 млн м³.

Рівень забруднення води р. Інгулець у межах Херсонської області характеризується як високий, особливо в період скиду високомінералізованих шахтних вод та госпфекальних стоків Кривбасу. Це спричиняє негативний вплив на стан біоти і впливає на якість води р. Дніпро і води для зрошення. Середня мінералізація її за останні 20 років складає 0,6-3,6 г/л.

Незважаючи на розбавлення високомінералізованих вод р. Інгулець Дніпровською водою, якість води залишається низькою, особливо на початку поливного періоду. Природна відновлювальна функція річки вичерпана. Поливи водою підвищеної мінералізації призводять до осолонцювання ґрунтів та зниження урожайності сільськогосподарських культур. Підвищений вміст сульфатів, хлоридів, нітратів у підземних водах на території населених пунктів, по яких проходить р. Інгулець, не дає можливості використовувати підземну воду як питну. На сьогодні тільки у Великоолександрівському районі, по території якого проходить р. Інгулець, населення 13 населених пунктів користується привізною водою. Зменшилася також рибопродуктивність.

Розв’язання проблеми екологічного оздоровлення р. Інгулець на державному рівні розпочалося будівництвом у 80-х роках каналу Дніпро-Інгулець, уведеного в експлуатацію у 1988 році з потужністю 45 м/с, під час роботи якого передбачалася подача санітарних пропусків у розмірі 360 млн м³/ рік. Проте на даний час канал не працює в проектному режимі, тому практично не забезпечує підтримання нормального мінерального складу Інгулецьких вод.

    Крім цього, ситуація з забрудненням Інгульця погіршується тим, що Білозерська виправна колонія № 105 здійснює прийом неочищених стічних вод від Дар’ївської виправної колонії № 10 на очисні споруди, які не забезпечують очистку і потребують реконструкції. Стічні води надходять в накопичувач, який знаходяться в аварійному стані і не відповідає вимогам екологічної безпеки. Ситуація небезпечна у санітарно-епідеміологічному відношенні, так як, неочищені стічні води подаються у накопичувач, розташований у басейна р. Інгулець, виконаний у земляному руслі, який знаходиться в аварійному стані (існує загроза прориву дамби та забруднення р. Інгулець інфікованими стічними водами). Описані природн і та техногенні загрози треба показати на карті області (формат карти А-4).

    5.ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА. У даному розділі стисло на 1-2 сторінки необхідно описати дії щодо долікарської допомоги згідно варіанту завдання.

У висновках і пропозиціях стисло підсумовують результати проведеного   дослідження за темою. Стисло наводяться найбільш важливі теоретичні положення, які містять формулювання розв'язаної проблеми, дається оцінка ре­зультатів дослідження з точки зору їх відповідності теми  роботи, а також формулюються і обґрунтовуються пропозиції щодо удосконалення заходів з охорони праці. Обсяг висновків і пропозицій не повинен перевищувати одну сторінку.

Додаткидо розрахунково-графічної роботи мають містити інформаційні матеріали, що становлять базу аналітичних досліджень згідно з обраною темою, і розмішуються на останніх сторінках роботи. Крім того, у додатки доцільно включати допоміжний матеріал, потрібний для повноти сприяння роботи:

- проміжні математичні доведення, формули, розрахунки;

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- інструкції,

- методики,

- опис алгоритмів і програм вирішення задачна ПЕОМ,

- ілюстрації допоміжного характеру.

Список використаних джерел інформації вимагає розміщення усіх використаних джерел у такій послідовності:

1. Укази Президента України.

2. Закони Верховної Ради України.

3. Постанови Кабінету Міністрів України.

4. Доповіді та виступи керівників держави.

5. Спеціальна література за темою  роботи (за прізвищами авторів книг, брошур, статей, назвами збірників у алфавітному порядку).

6. Електронні джерела.

Список може містити від 5 до 15 джерел інформації з обов'язковим посиланням на них у тексті роботи.

Обсяг додатків та списку використаних джерел інформації не входять у загальний обсяг  роботи. На останній сторінці розрахунково-графічної роботи студент повинен поставити свій підпис і дату завершення роботи.

Остаточно оформлена розрахунково-графічної робота у зброшурованому вигляді здається на кафедру екології та безпеки життєдіяльності для реєстрації, перевірки, рецензування і прийняття викладачем рішення щодо можливості допуску роботи до захисту.

    Після реєстрації розрахунково-графічна робота передається викладачеві кафедри для попередньої перевірки та рецензування. У результаті перевірки роботи, науковий керівник складає рецензію (відгук) .

Робота не допускається до захисту, якщо:

- основні питання не розкриті, викладені  фрагментарно;

- у тексті міститься велика кількість помилок, текст написаний недбало.

Якщо науковий керівник дає позитивну рецензію, робота допускається до захисту у строки, встановлені кафедрою.

У випадку коли розрахунково-графічної робота при попередній перевірці отримує оцінку "незадовільно", вона повертається студентові на доопрацювання відповідно до рецензії наукового керівника.

“Доопрацювання” не означає “повна зміна”. Тому доопрацьований варіант роботи не повинен бути наново написаним (надрукованим) варіантом. Всі доповнення і зміни до початкового варіанту роботи додаються на аркушах паперу формату А4 і розміщуються після додатків з відміткою параграфу, до якого вони належать. Після доопрацювання робота знову подається на кафедру для повторної перевірки.

Викладач може двічі повертати роботу на доопрацювання. Однак, втретє її перевіряє комісія, до складу якої входять три викладачі кафедри.

Оформлення розрахунково-графічної роботи

Виконання розрахунково-графічної роботи передбачає її відповідне оформлення. Студент повинен дотримуватись певних вимог щодо оформлення розрахунково-графічної роботи. Розрахунково-графічної робота має бути надрукована на ПК українською мовою й правильно оформлена. Текст роботи має розміщуватися з однієї сторони аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм).  Шрифт – Times New Roman звичайної жирності. Розмір шрифту - кегль 14. Обсяг 12-17 сторінок.

Щільність тексту розрахунково-графічної роботи повинна бути однаковою по всьому тексту. Береги: зверху та знизу - 2см, зліва - 3 см, справа -1 см. Міжрядковий інтервал -1,5. На одній сторінці може розміщуватись до тридцяти рядків тексту.

Усі складові розрахунково-графічної роботи потребують відповідного оформлення. Текст основної частини друкується згідно загальних вимог, однак, допускається розміщення таблиць та інших ілюстративних матеріалів на аркушах паперу формату А3 (не більше 40 рядків на сторінку).

У разі необхідності дозволяється вписувати у друкований текст розрахунково-графічної роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні позначення. Робити це потрібно чорнилом, тушшю або пастою тільки чорного кольору. При цьому щільність вписаного тексту має бути наближеною до щільності основного тексту. Якщо у тексті роботи потрібно включити роздруковані на ПЕОМ програмні документи, то слід дотримуватися таких вимог:

- документи мають відповідати формату паперу А4,

- їх потрібно включати до загальної нумерації сторінок  роботи і розміщувати, як правило, у додатках.

Текст основної розрахунково-графічної частини роботи поділяється на розділи, підрозділи, пункти та підпункти згідно із планом.

Заголовки структурних частин  роботи ("ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ", "ДОДАТКИ"), пишуться або друкуються великими літерами симетрично до тексту (по центру рядка). Заголовки підроз­ділів, пишуться або друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам в основному тексті. Кожну структурну частину  роботи слід починати з нової сторінки.

НУМЕРАЦІЯ

Нумерація сторінок має бути наскрізною: номер сторінки проставляють арабськими цифрами у її правому верхньому куті або посередині, проте на титульному аркуші (перша сторінка роботи) номер сторінки не проставляють.

Структурні елементи роботи ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ та ПРОПОЗИЦІЇ, СПИСОК ВИ­КОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ, ДОДАТКИ не мають порядкового номера.

Нумерацію розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Підрозділи нумерують у межах кожною розділу, використовуючи номер розділу і порядковий номер підрозділу, між якими ставиться крапка. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка: наприклад, "1.4." (четвертий підрозділ першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

ІЛЮСТРАЦІЇ

Ілюстративний матеріал у формі схем, діаграм, графіків тощо, який подається у межах певного розділу, оформляється таким чином: під ілюстрацією пишуть слово «Рисунок» і проставляють номер, який складається з номера розділу та, через крапку, порядкового номера ілюстрації у даному розділі, наприклад: Рисунок 2.1 - перший рисунок другого розділу.

Ілюстрації нумерують послідовно у межах розділу, за винятком ілюстрацій у додатках. Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під ілюстрацією.

Ілюстрації слід подавати у розрахунково-графічній роботі безпосередньо після тексту, де їх згадано вперше або на наступній сторінці. Якщо вони містяться на окремих сторінках роботи, їх включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстративні або табличні матеріали, розміри яких є понад формату паперу А4, враховують як одну сторінку і розміщують так само після посилання на них у тексті роботи.

На всі ілюстрації мають бути посилання у тексті.

ТАБЛИЦІ

Розрахунки, які наводяться у тексті, доцільно подавати у вигляді таблиць, дані яких мають бути обов’язково проаналізовані в роботі.

Нумерація таблиць у тексті роботи здійснюється таким чином: праворуч над заголовком таблиці пишуть слово «Таблиця» та її порядковий номер. Номер таблиці складається з номера розділу та, через крапку, порядкового номера таблиці в даному розділі. Наприклад: Таблиця 2.1 — перша таблиця другого розділу.

Якщо таблиця має продовження на наступній сторінці, то пишуть: Продовження табл. 2.1.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком розміщених у додатках) у межах розділу.

Кожна таблиця мусить мати заголовок, який відображає її зміст.

Заголовок таблиці розміщують під словом “Таблиця” над самою таблицею і друкують по центру аркуша . Заголовок і слово "Таблиця" починають із великої літери. Їх не підкреслюють.

Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер) - Назва таблиці

Існують певні правила оформлення таблиць. У разі, коли показники, які містяться у таблиці, мають однакову одиницю виміру, то їх виносять у заголовок таблиці (наприклад: Розподіл трудових ресурсів, тис. чол.). Якщо ж одиниці виміру різні, то вони наводяться в найменуваннях відповідних граф та рядків таблиці. Всі дані однієї графи подаються з однаковою точністю. Під таблицею можуть бути примітки до окремих граф чи клітинок.

Об'єкти підмета та ознаки при­судка треба розміщувати в певній логічній послідовності. У присудку абсолютні значення часто доповнюють відносними та середніми.

Графи присудка нумерують, якщо таблиця займе кілька сторінок. У найменуваннях граф іноді наводиться спосіб обчислення показника. Наприклад, у найменуванні графи 3 може бути наведено обчислення "гр.2 : гр.1".

Таблиця не повинна мати незаповнених клітинок. Тому, якщо немає відомостей про розмір явища, проставляються крапки ( ... ), відсутність явища позначають тире ( - ), число 0,0 ставиться у випадках невеликої величини, коли число в даній клітинці знаходиться за межами точності, прийнятої у таблиці. Позначка “X” ставиться в тому разі, коли клітинка не заповнюється.

Заголовки граф починаються з великих літер, підзаголовки - з малих, якщо складають одне речення із заголовком, і з великих - якщо вони є самостійними.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту тексту або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблиці треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної таблиці потрібно залишати один вільний рядок.

ФОРМУЛИ

Формули в розрахунково-графічній роботі нумеруються арабськими цифрами у межах розділу. Порядковий номер формули вказують у круглих дужках праворуч від неї. Цей номер має складатися з номера розділу і порядкового номера формули в даному розділі, між якими ставиться крапка. Наприклад, (3.1) означає: перша формула у третьому розділі.

Номери формул пишуть біля правого берега сторінки на рівні відповідної формули у круглих дужках, наприклад: "(3.1)" (перша формула третього розділу).

Пояснення значень символів, числових коефіцієнтів у формулах треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані в формулі, і кожне - з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати один вільний рядок.

Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

ПОСИЛАННЯ

У тексті роботи обов’язково мають бути зроблені посилання на джерела, з яких були запозичені цифрова інформація і цитати, наведені в курсовій роботі.

Посилання на джерела слід здійснювати за допомогою квадратних дужок, у яких проставляється порядковий номер джерела зі списку використаних джерел інформації та відповідна сторінка. Наприклад: [8, с. 12].

Посилання на ілюстрації до контрольної роботи оформлюють порядковим номером ілюстрації: наприклад, "рис. 2.3"; на формули - порядковим номером формули: наприклад, "у формулі (3.1)". Посилання у тексті на таблиці пишуть скорочено: наприклад, "у табл. 1.2". У- повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вживати скорочене слово "дивись": наприклад, "(див. табл.1.2)".

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводите цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються  лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед пропущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оціню­вання його результатів, і робити відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора наукової роботи, до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знакпитання;

е) якщо автор розрахунково-графічної роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. - М.Х.), (підкреслено мною. - М.Х.).

ДОДАТКИ

Додатки до розрахунково-графічної роботи оформляють як її продовження на наступних сторінках і розміщують у порядку появи посилань на них у тексті роботи. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки.

 Оформляють додатки таким чином:

1) по центру рядка малими літерами з першої великої літери друкують слово «Додаток __» і великою літерою української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, вказують його порядковий номер. Нумерують додатки наскрізно від першого до останнього.

2) під словом “Додаток __” малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки друкують заголовок;

3) текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад. А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В;

4) ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділудодатка Д; формула (А. 1) - перша формула додатка А.

ОФОРМЛЕННЯ СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

Джерела у списку використаних джерел інформації можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ - елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після ВИСНОВКІВ.

Бібліографічний опис друкованої праці являє собою сукупність відомостей про неї (а також її частину або групу праць), які дають можливість ідентифікувати працю, одержати уявлення про її зміст, читацьке призначення, обсяг та інше. Бажано, щоб ці описи спочатку було зроблено на каталожних картках, щоб пізніше скласти з них робочу картотеку. Слід пам’ятати про те, що правильно записати джерело інформації – справа однієї хвилини, але ця хвилина збереже години роботи.

Бібліографічний опис має відповідати вимогам державного стандарту з обов'язковим дотриманням правил опису друкованих праць (із зазначенням назви праці, автора, міста видання, видавництва, року видання, номера, кількості сторінок та інших вихідних даних). Потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів:

- ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлення,

- ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления",

-  ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочен­ня слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", 

- ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила".

Бібліографічний опис джерела інформації складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерелом відомостей для бібліографічного опису може бути титульна сторінка, випускні дані (найчастіше вміщені на звороті титульної сторінки), вступ, сам текст конкретної друкованої праці та ін..

Бібліографічний опис роблять безпосередньо за тим виданням, яке описують, застосовуючи деякі чітко визначені скорочення (довільні скорочення слів не допускаються).

Елементи бібліографічного опису відокремлюють умовними розділовими знаками: крапкою (.), двома крапками (:), комою (,), крапкою з комою (;), крапкою й тире (. -), похилою лінією (/), двома похилими лініями (//) тощо.

Узагальнено бібліографічний опис книги включає відомості про автора (чи авторів), назву видання, його характер і призначення, відомості про авторство, відомості про повторність видання (місто, видавництво або установа, що здійснили видання), рік видання, кількість сторінок та ін.

Відомості про автора (чи авторів) включають його прізвище (у називному відмінку) та ініціали, наприклад, “Копетчук О.В.”. При потребі вказують додаткові відомості про автора (батько, син, спеціальність тощо).

Назву видання вказують у такому вигляді й послідовності, як і на титульному аркуші. Скорочувати слова у назві не дозволяється. У додатках, елементах бібліографічного опису застосовують уніфіковані скорочення.

При потребі назву видання доповнюють деякими додатковими відомостями про нього, які характеризують його тип (монографія, довідник, навчальний чи методичний посібник тощо), призначення (для якої категорії читачів призначене - школярі, студенти, викладачі та ін.), відомості про офіційний характер, про те, що його перекладено з іншої мови та інші. Перед першими відомостями цієї групи ставлять дві крапки (:). У разі наведення декількох указаних відомостей, їх відокремлюють крапкою (.).

Відомості про авторство наводять у тому разі, коли книгу написано колективом із трьох і більше авторів. До них відносять також відомості про всіх, хто брав участь у створенні книги, наприклад, “відповідальний редактор”, “перекладач” тощо. Перед цією групою відомостей ставлять умовний знак у вигляді похилої лінії (/).

Бібліографічний опис словника виконують за правилами бібліо-графічного опису книги. Не відрізняється від бібліографічного опису книги і бібліографічний опис довідника.

Зведений бібліографічний опис багатотомного видання теж подібний до опису книги. Відомості про те, із скількох томів складається видання, вказують безпосередньо після назви видання, відокремивши його двома крапками (:). Якщо багатотомне видання вийшло з друку протягом кількох років, то наводять рік виходу першого і через тире рік виходу останнього тому.

Відомості про повторність видання наводять в уніфікованій формі незалежно від того, як їх указано у самому виданні. Спочатку арабськими цифрами вказують порядковий номер видання, до якого через дефіс додається відмінкове закінчення, наприклад, “3-є випр. і доп. вид.”.

Місце видання, тобто місто, в якому знаходиться видавництво або установа, що здійснила видання, вказують повністю у називному відмінку. Як виключення скорочують назви: Києва - К., Москви - М, Ростова - на - Дону - Ростов н/Д, і в літературі мину­лих років - Ленінграда - Л., Мінськ-М. Відокремлюють позначення місця видання від попере­дніх відомостей знаком тире (-).

Назву видавництва або установи, що здійснила видання, наводять у називному відмінку, стисло, так, як це зроблено у самому виданні. Між попереднім елементом опису й назвою видавництва ставлять дві крапки (:). Назву видавництва в лапки не беруть, наприклад, “К.: Олді – плюс ”.

Рік видання завжди вказують арабськими цифрами (без літерних позначень) і відокремлюють від попереднього елемента комою.

Кількість сторінок дає уявлення про обсяг друкованої праці. Указують кількість сторінок арабськими цифрами з додаванням позначення одиниці підрахунку: “с.” (сторінки). Для деяких видань його обсяг указують в інших одиницях, наприклад, стовпчиках – “стп” (це характерно для енциклопедичних видань).

У кожному конкретному виданні елементи бібліографічного опису конкретизуються й мають деякі специфічні особливості.

Бібліографічний опис книги одного автора включає прізвище та ініціали автора, назву книги, відомості, що уточнюють зміст, призначення та повторність видання книги, місце видання, рік видання й кількість сторінок у книзі.

Приклад:

• Злобін Ю.А. Основи екології. - К.: ТОВ Лібра,1998.-248 с.

Бібліографічний опис книги двох і трьох авторів включає прізвища та ініціали всіх авторів, відокремлені комою, та всі інші елементи опису книги.

Приклад:

• Славов В.П., Високос М.П. Зооекологія - К.: Аграрна наука. -376 с.

• Ігнатенко М.Г., Малєєв В.О., Пилипенко Ю.В.Основи економіки природокористування. - Херсон: Олді-плюс, 2007.-304 с.

Як правило, якщо авторів чотири, їх прізвища не вказують на титульному аркуші видання. Про них можна дізнатися зі звороту титульного аркуша або вступу до книги. Тому відомості про авторів (зазначають спочатку ініціали, а потім прізвище) у цьому разі вказують після назви книги. Між назвою книги й переліком прізвищ авторів ставлять похилу лінію (/). У колективних виданнях передбачається, що крім авторів у створені книги можуть брати участь і інші особи, які здійснюють її редагування тощо. Відомості про це вказують після прізвищ авторів.

 Приклад:

• Організація самостійної роботи студентів / В.К. Тимченко,             Н.А. Ніколаєв, І.В. Миколайчук, Н.Р. Юлій / Під ред. О.Н. Рибачук. – Херсон.: Айлант, 2005. – 227 с.

У бібліографічному описі книги п’яти й більше авторів указують ініціали та прізвища тільки перших трьох із додаванням слів “та ін.”. 

При дуже значній кількості авторів у бібліографічному описі їх взагалі не вказують, а наводять тільки прізвища тих осіб, які здійснювали редагування книги.

У бібліографічному описі багатотомного видання для позначення кількості томів застосовують велику літеру “Т” і арабські цифри.

Приклад:

• Український Енциклопедичний Словник / Ф.С.Бабічев та ін. 2-ге вид. - К.: Голов, ред. УРЕ, 1986 - 1987. Т. 1 - 3.

Бібліографічний опис окремого тому багатотомного видання може бу­ти складений за двома варіантами.

За одним із них опис окремого тому може складатись із загальних відомостей про все видання, доповнене відомостями про окремий том. Цей варіант застосовують тоді, коли окремий том видання має власну назву. Тоді спочатку наводять відомості про цей том за правилами бібліографіч­ного опису звичайної книги, а вже після цього - відомості про те, до складу якого видання входить окремий том, позначення та номер цього тому:

• Величко В.Н. Шумят дожди: Роман. - Л.: Художественная литература, 1978. - 664 с. (Собр. соч.: T.I).

Другий варіант, коли окремі тома видання власних назв не мають:

• Бланк И.А. Основы финансового менеджмента: В 2-х т. – К.: Ника-Центр Эльга, 1999. – Т. 2.

Бібліографічний опис частини видання включає відомості як про саму складову частину, так і про документ, у якому її вміщено. Відомості про складову частину відокремлюють від відомостей про сам документ двома похилими лініями (//). Ця складова частина видання може являти собою самостійну працю (напри­клад, стаття у журналі, матеріал виступу на конференції) або певну частину праці, що має самостійний заголовок (це може бути розділ чи підрозділ книги).

У бібліографічному описі статті з періодичного видання спочатку наводять відомості про статтю, а потім про видання, у якому її вміщено. Відомості про статтю включають прізвище (у називному відмінку) й ініціали автора статті та її повну назву. Відомості про видання включають його назву (назву журналу в лапки не беруть), рік виходу журналу і його номер. Елементи відомостей про ви­дання відокремлюють між собою крапкою й тире (. -). У кінці опису вказують сторінки, на яких розміщена стаття у даному журналі (її початок і кінець), відо­кремлені від попередніх відомостей крапкою з тире. Для позначення кількості сторінок застосовують велику літеру “С.” і арабські цифри. Так само, як і статті в журналах, описують статті з періодичних видань:науково - технічних та науково - методичних збірників. Різниця полягає тільки в тому, що замість номера періодичного видання , вказують випуск збірника праць. Якщо випуск (том) видання, що продовжується, має ще окрему назву, її вказують додатково в дужках, після зазначення сторінок.

Приклад:

• Юрчишин В.В. Ефективність як вирішальний економічний критерій //Економіка України. - 2008. - № 12(170). - С. 143-145.

Коли авторів статті два чи три, то їх прізвища відокремлюють комою:

• Мармуль Л.О., Коваленко І.В. Державне регулювання інвестиційної діяльності переробних підприємств агропромислового комплексу //Економіка України. - 2008. - № 12(170). - С. 62-69.

При кількості авторів статті більше трьох, вказують прізвища тільки перших трьох із додаванням слів “та інші”.

Бібліографічний опис статті з неперіодичного видання повинен містити відомості про саму статтю та відомості про видання, виконані за правилами опису книги.

Приклад:

• Мохненко А.С. Аудит діяльності підприємств малого бізнесу //Таврійський науковий вісник: Зб. наук. праць. Вип.28. - Херсон: Айлант, 2003. - С.259-262.

Бібліографічний опис матеріалів виступу на науковій конференції виконують подібно до опису статті в журналі чи збірнику.

Бібліографічний опис статті з енциклопедії подібний до опису статті в журналі. Назви універсальних енциклопедій дозволяється у відомостях про видання вказувати абревіатурами. Місце видання енциклопедій і на­зву видавництва не вказують.

 Приклад:

• Бирюков Б.В., Гастев Ю.А., Геллер E.С. Моделирование // БСЭ 3-е изд., 1974. - Т. 16. - С. 393 - 395.

Приклад бібліографічного опису складової частини книги:

• Литвин В.М. Акт проголошення незалежності України //Енциклопедія історії України.-2003.-Т.1:А-В.-С.57-58.

Якщо студент користується електронним джерелом інформації, то оформляти його потрібно так:

http://www.nau.kiev.ua - Нормативні акти України.

2. ВАРІАНТИ РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНИХ РОБІТ.

  Варіанти розрахунково-графічної роботи видає викладач або відповідно до залікової книжки студента.

Таблиця 2.1- Варіанти розрахунково-графічної роботи.

Мы поможем в написании ваших работ!