Реформа цін та перехід до ціноутворення за правилами вільного ринку
Жорсткі бюджетні обмеження
При ринковій економіці підприємства мають отримувати прибуток, оскільки несуть самостійну відповідальність за результати своєї діяльності. На підприємстві мають розуміти, що відсутність прибутку в кінцевому рахунку веде до банкротства та економічних наслідків для керівництва.]
Приватизація
Позитивними політичними підсумками процесу приватизації стали:
· ліквідація державної монополії у багатьох галузях народного господарства, що стало основою формування конкурентної ринкової економіки;
· закладення основ корпоративного сектора економіки та фондового ринку;
· зменшення навантаження на державний бюджет.
Інші реформи
Ринкові перетворення вимагають розробки правової бази для функціонування вільної економіки, формування сучасної банківської системи, ліквідації будь-яких проявів монополізму, посилення фіскальної та грошово-кредитної політики для попередження галопуючої інфляції, а також забезпечення відкритості економіки.[1]
6. Тіньовий сектор економіки, його вплив на зайнятість та рівень життя населення.
Тіньова економіка – це економічна діяльність, яка не враховується і не контролюється офіційними державними органами, а також діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства. Наявність тіньової економіки в країні обумовлено корисливими цілями, бажанням різними шляхами організації підпільного виробництва, незаконного перепродажу товарів і послуг, приховування доходів, використання механізмів недобросовісної конкуренції та монополізму та іншими протизаконними діями отримати додатковий, прихований від сплати податків дохід. Появі, а потім і розширенню тіньової економіки сприяє і недосконалість законодавчої бази, потік в економіку кримінальних елементів, представників кримінального світу, корумпованість значної частини бюрократії і багато іншого. Тіньова економіка буває:«Прихована» -законнаекономічнадіяльність, яка приховується абоприменшується зметою ухиленнявід сплати податків; «Неформальна» -діяльність звиробництва продукції вдомашніх господарствах,індивідуальнимивиробниками, нереєструється, не підлягаєоподаткуванню (приватнеперевезення, будівництво, ремонтбудинку, дачі та ін); «Нелегальна» -діяльністьзаборонена законом(наркобізнес,проституція,контрабанда,торгівля зброєю,людьми та ін). Суб'єкти тіньової економіки поділяються на три рівні: 1. Кримінальні елементи. 2. «Тіньовики - господарники» (підприємці, комерсанти). 3. Наймані працівники з неформальною зайнятістю, держслужбовці, хабарі у яких складають до 60% їхнього доходу. У результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, що тіньовийсекторекономіки справляє негативний вплив на стан економічної безпеки країни. Наслідком посилення даної загрози є ослаблення соціального захисту населення і зниження його економічної активності, а також істотне зниження темпів економічного зростання на макрорівні в результаті залишку значної кількості фінансових ресурсів. Реалізація зазначених в статті заходів щодо подальшої детінізації економіки не лише сприятиме формуванню повноцінного ринкового середовища, розвитку економіки, процесу демократизації суспільства загалом, а й забезпеченню відродження та ефективного розвитку вітчизняного підприємництва.
|
|
|
|
|
|
7. Інституційні засади економічних перетворень
Трьома вимірами інституційних засад є: офіційні правила (закони) та неофіційні правила Деякі економісти та науковці (наприклад, Норт) також виділяють процедури виконання цих правил та обмежень.
Дуже важливу, але невелику частину, навіть у найрозвинутіших країнах світу, становлять офіційні правила. Офіційні правила можна змінити відносно швидко і цілеспрямовано, оскільки вони створюються зазвичай в інтересах тих, хто має владу, щоб генерувати для себе нові правила.
|
|
|
Неофіційні обмеження змінюються вкрай повільно і спонтанно, забезпечуючи історичну спадковість та формуючи поведінку суспільних суб'єктів повсякчас. Неформальні інститути (загальноприйняті звичні стереотипи та норми поведінки, що укоренилися в індивідуальній та суспільній свідомості), які складають найміцніше ядро системи інститутів, повільно, з трудом піддаються змінам. Неформальні норми та правила при всіх змінах навколишнього середовища змінюються поступово, в міру формування альтернативних моделей поведінки організацій та індивідів у відповідності з новим сприйняттям ними вигод та витрат.
Таким чином, формальні та неформальні інститути визначають економічну поведінку та результати, формують економічну політику у відповідності з економічними інтересами суб’єктів господарювання. Зміни інститутів змінюють характер та сприйняття економічної політики.
8. Інвестиції. Поняття, суть, важливість для економіки держави.
Саме поняття інвестиції (від лат. Investio - одягаю) значить вкладення капіталу в галузі економіки як в самій країні так і за її межами.
Інвестиції – це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх можна робити в основні та оборотні фонди, у нематеріальні ресурси й активи.
|
|
|
Одна частина інвестицій – це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина – це ресурси, які направляються на розширення виробництва (вклади в споруди, машини то будівлі).
Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, тому що на сам кінець результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав.
Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки. В результаті інвестування засобів в економіку збільшуються обсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть в перед в економічній конкуренції галузі та підприємства, що в найбільшому степені задовольняють попит на ті чи інші товари та послуги.
Отриманий приріст національного прибутку частково знову накоплюється, проходить подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким чином інвестиції, що утворюються за рахунок національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. При чому, чим ефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значніші абсолютні розміри накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову вкладеними в виробництво. При достатньо високій ефективності інвестицій приріст національного прибутку може забезпечити підвищення частки накопичення при абсолютному рості споживання.
Інвестиції — матеріально-фінансова основа оновлення і накопичення основного капіталу, що визначає структуру економіки, темпи її зростання і рівень конкурентоспроможності на світовому ринку.
Теоретично існує два граничних підходи стосовно державного втручання в інвестиційний процес. У першому випадку держава через виконавчі органи влади бере на себе якомога більше функцій управління: забезпечує проектно-кошторисною документацією, матеріально-технічними ресурсами та обладнанням, фінансує проект та розподіляє прибутки від інвестицій тощо. У другому випадку для інших суб’єктів інвестування держава повинна надати максимальну свободу і впливати на інвестиційний процес через податкову, амортизаційну, кредитну політику, систему пільг і санкцій.
Державна інвестиційна політика повинна враховувати такі принципові напрями використання державних і недержавних джерел фінансування:
· поступовий перехід до економічно обґрунтованого спрямування інвестицій тільки у високорентабельні виробництва і максимальне скорочення витрат на підтримку збиткових і малорентабельних виробництв;
· повна відмова від фінансування соціальної сфери за залишковим принципом, першочергове спрямування інвестицій у виробництво товарів народного споживання;
· перехід від адміністративних методів управління інвестиційними процесами, в тому числі державними, до ринкових через податки, амортизаційні норми і кредитні ставки;
· заміщення повного держбюджетного фінансування частковою участю держави;
· впровадження інвестування великих проектів за рахунок державних і муніципальних позик.
Інвестиційний процес у державі з ринковою економікою має виходити з додержання таких принципів:
· об’єктивна необхідність визнання довго- і середньотермінових циклів інвестиційної активності;
· взаємодія локальних, галузевих, регіональних і народно- господарських циклів інвестиційної активності;
· формування ринкових важелів в інвестиційній сфері одночасно з аналогічними процесами в інших галузях народного господарства;
· логічність і цілісність інвестиційного циклу;
· спадкоємність у реалізації конкретних заходів, пріоритетність спрямування коштів для реалізації інвестиційного процесу.
Інвестиційний ринок — це економічна категорія, що являє собою збалансованість попиту та пропозиції на інвестиції. Інвестиційний ринок формує суб’єкт — інвестор, тобто господарюючий суб’єкт, в якого виникає попит на інвестиції та інвестиційні товари.
Інвестиційний клімат — це сукупність політичних, соціально-економічних, фінансових, соціально-культурних, організаційно-правових і географічних факторів, які притаманні певній країні і визначають привабливість її для іноземного інвестора.
9. Взаємозв’язок глобалізації та внутрішнього соціально-економічного розвитку
Глобалізацію можна розглядати як загальне розширення та поглиблення міжнародних процесів інвестування, виробництва, постачання та збуту, фінансів, науково-технічного прогресу, освіти. Тобто глобалізація охоплює всі сфери суспільного життя, у результаті чого соціально-економічний процес однієї країни стає складовою інтернаціонального або світового процесу.
У новій сучасній економіці розвиваються дві стратегічні тенденції, що претендують на панування в новому світі, а саме: інформаційна (або оптимізаційна), яка заснована на фінансово-правовому регулюванні світової економіки, довгостроковому перерозподілі ресурсів і пов’язана з інститутом транснаціональних корпорацій (ТНК), та інноваційна, яка спирається на творчий дар людини. Суть останньої – одержання нових знань та якісні зміни штучного середовища проживання людства. Справді, базисом підприємств нової економіки поступово стають не основні фонди і навіть не управлінський ресурс, а людський капітал, і все частіше – деяка критична кількість творчих особистостей, від присутності яких значною мірою залежить доля великих організацій.
Розвиток людини як найвищої соціальної цінності, підвищення якості людського життя є одним із пріоритетів глобального сталого розвитку. На перший план виходять такі глобальні проблеми соціальної якості життя, як освіта, професійна підготовка, здоров’я, безпека людини, боротьба з організованою злочинністю, з тіньовою економікою, можливості розвитку народного підприємництва. Значно зростає роль і місце інтелектуальної та гуманітарної глобальної інтеграції.
Дослідження процесу глобалізації економіки свідчить, що він справляє неоднозначний вплив на соціальну сферу. В цілому можна зазначити, що внаслідок змін у глобальній економіці в останню чверть минулого століття реальний валовий світовий продукт, що визначає сукупний обсяг економічної діяльності всіх людей в усіх країнах, більш ніж подвоївся. При цьому якість життя більшої частини населення світу покращилася внаслідок зростання доходів на душу населення, збільшення тривалості життя і підвищення рівня освіти.
Проте, всі ці нові зміни можуть в перспективі призвести до нового загострення класових відносин, але тепер уже в планетарному масштабі. Таку думку, зокрема, висловлює президент Центру європейських досліджень при Гарвардському університеті С. Хофман: «Можливо ми знаходимося в ситуації європейського національного капіталізму початку ХІХ ст., до того, як держави почали його регулювати і говорити, що навіть стурбований прибутками капіталіст повинен час від часу займатися своїми робітниками, забезпечувати їм певний рівень соціального захисту, деякий мінімальний необхідний рівень заробітної плати. Нічого подібного в глобальному вимірі поки що немає» .
Тому світове співтовариство має враховувати соціальні аспекти процесу глобалізації, особливо при розробці правил, норм і політики управління світовою економікою. А це об’єктивно вимагає розвитку міжнародних інститутів з регулювання цих процесів в інтересах суспільства, економіки і збереження довкілля. В умовах глобалізації економіки регулювання соціальної політики виходить за національні межі і повинно відбуватися на регіональному рівні — в межах інтеграційних угруповань, та на глобальному рівні — в межах міжнародних організацій.
10. Основні джерела накопичення інвестиційного потенціалу
Джерела національного інвестиційного потенціалу – фонди та потоки тимчасово вільних коштів, що утворюються в процесі взаємовідносин між економ агентами з приводу потенційного формування заощаджень та\або подальшого їх використання у інцест напрямку.
Основним джерелом нац. інвестиційного потенціалу виступають заощадження або неспожита частина доходів нац. економіки :
На макроекономічному рівні джерела сприяють розширенню процесу виробництва у масштабах всього суспільства,посиленню заощаджувального процесу, приросту нац. виробництва.
За територіальною ознакою джерела нац. ін. пот. поділяється на зовнішній, які мобілізуються іноземцями, та внутрішній, що створюється господарчими одиницями даної країни.
Зовнішні джерела виступають як репатріаційні фонди та грошові фонди іноземців, представлені коштами між організацій, фондами інших держав, заощадженнями юридичних та фізичних осіб, які є нерезидентами, кредити надані між організаціями, іноземні вклади в цінні папери вітчизняних підприємств, капіталовкладень у спільні підприємства. Репатріаційні фонди-втрачене джерело, тому що не приймають участі в утворенні ВВП.
Внутрішні джерела : Централізовані (Державний бюджет, місцеві бюджети та позабюджетні фонди) та Децентралізовані(важливіші-сукупність нагромаджень секторів фінансових, нефінансові корпорацій та ДГ.
- Нефінансовий сектор-найважливішим джерелом є власні кошти - прибуток та амортизаційні відрахування корпорацій. Це джерело обмежене, але має високий рів доступності, не потребує сплати відсотків за використання та обов’язкового повернення.
- Фінансовий сектор - формування джерел відбувається шляхом:
§ 1. Залучення, накопичення та перерозподілу фін ресурсів ДГ та підприємницького сектору в інв. Сферу, тобто надання позикових коштів, проведення операцій на фондовому ринку, здійснення розрахункових, вексельних операцій
§ 2. Створення власних коштів за рахунок прибутку, власного статутного та резервного банківського капіталу, залучення фондів грошових засобів та фондових цінностей. Отже, система фін установ формує попит на інвестиції. Ресурси, та здійснює їх пропозицію в інвестиційному середовищі.
За характером утворення
1. Джерела, що акумулюють добровільно - характеризуються власними намірами економічного агента нагромаджувати інвестиційний потенціал. Утворюються в системі ринкового капіталізму та зовнішній економіці – це джерела ДГ, корпорацій.
2. Директивні джерела мобілізуються, опираючись на диктатурне керування державою обсягів нагромадження державних підприємств, розраховуються згідно з планом.
3. Вимушені джерела утворюються без наявності прямого тиску на суб’єктів нац. Економіки з боку держави,але водночас шляхом створення таких умов в економіці, за яких інші шляхи спрямованості доходу є невигідними, неефективними або їх просто не існує. – В СРСР це кошти населення, бо не було можливості реалізувати свої потреби повністю і люди змушені заощаджувати.
За напрямком використання:
1. Цільові-кошти призначені для інвестування конкретного проекту (бюджетні,для фінансування цільових програм.
2. Загальні-фонди,які відкладаються для вирішення задач поточного характеру.
За формою участі в інвестиційній діяльності :
1. Прямі – фонди, які спрямовуються у інвестиційну сферу їх власниками
2. Непрямі – кошти, що набувають інв. Характеру лише через фінансово-кредитні установи.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 199; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!