Мітохондрії та пластиди . Філогенез мітохондрій . Гіпотеза ендосимбіозу
Мітохондрії і пластиди, подібно до ядерної ДНК і на відміну від ДНК прокаріот, містять інтрони. Тобто деяка форма передачі генів між ядерним геномом і геномом органел повинна була мати місце (ймовірно органела ? ядеро ? органела) або, альтернативно, механізм для виключення частин ранньої прото-мітохондріальної/пластидної ДНК повинен був мати місце в ранніх ендосимбіонтах. 1. Мітохондрії: будова, функції, оновлення Мітохондрії (від грец. mitos - нитка і chondron - зерня) належать до енергопродукційної системи клітини і до мембранного типу органел. Виявлено, що ферменти циклу Кребса та дихального ланцюга окислювального фосфорилювання локалізуються в мітохондріях. Мітохондрії присутні в усіх еукаріотичних клітинах, за винятком окремих видів амеб та зрілих еритроцитів тварин. Гомологами мітохондрій у прокаріот є мезосоми (від грец. mesos - середній і soma - тіло) - складчасті випинання клітинної мембрани. Будова мітохондрій. Розрізняють видовжені (овальні або циліндричні), інколи розгалужені мітохондрії завдовжки 3–7 мкм і завтовшки 0,2–1 мкм та круглі (кулясті) діаметром 0,2–1 мкм. У мітохондріях енергетичний процес починається в матриксі, де відбувається розщеплення пірувату в циклі трикарбонових кислот. Під час цього процесу звільнюються атоми водню. Транспорт атомів водню здійснюється по ланцюгу НАДН ? ФАДН2 ? КоQН2, в якому виділяється його кінетична енергія у вигляді теплоти. Далі атом водню дисоціює на протон і електрон), які акцептуються коферментом нікотинамідаденіндинуклеотидом (НАД). Кількість мітохондрій у клітинах різних типів буває різною і залежить від енергетичних потреб клітини. Так, у печінкових клітинах налічують до 500 дрібних мітохондрій, тоді як у малих лімфоцитах крові їх всього декілька. Кількість крист у мітохондріях також пов’язана з енергетичними потребами клітини, зокрема в м’язових клітинах мітохондрії містять дуже велику кількість крист. При підвищеній функції клітини мітохондрії набувають більш овальної або видовженої форми і кількість крист у них зростає. 2. Пластиди Пластиди (від грец. plastos - утворений, виліплений, оформлений) - характерні для автотрофних еукаріот (рослин); належать до автопродукуючих органел, побудованих із плоских міхурців - тилакоїдів, в яких відбувається процес біосинтезу. Вони оточені двома ліпопротеїновими мембранами. Мають власну ДНК і трансляційний апарат. З огляду на роль, походження і забарвлення пластиди поділяють на декілька характерних груп. Субмікроскопічна будова хлоропласта. На внутрішній поверхні мембран тилакоїдів гран знаходяться численні грибоподібні утвори - квантосоми фотосинтетичного фосфорилювання. Мембрани тилакоїдів містять комплекси барвників, які забезпечують перетворення світлової енергії в хімічну і називаються фотосистемами. За хімічною природою хлорофіл - складний ефір двоосновної хлорофілової кислоти з двома спиртами (фітолом і метанолом). Розрізняють декілька видів хлорофілу (a,b,c,d, бактеріохлорофіл, бактеріовіредин). Крім хлорофілу в хлоропластах містяться пігменти з групи каротиноїдів, зокрема оранжево-жовтий - каротин і жовтий - ксантофіл. 3. Залозистий епітелій: будова, класифікація, функції У вищих тварин виділяють чотири типи тканин: 1. епітеліальну; 2. тканини внутрішнього середовища; 3. м'язову; 4. нервову. Епітеліальна тканина є „прикордонною” і покриває організм зовні, а також вистилає більшість порожнин і органи; входить до складу печінки, легень, різних залоз. Основні функції, виконувані епітеліальною тканиною: - захисна; - трофічна (живильна); - покривна; - секреторна; - дихальна; - видільна. За походженням всі типи епітеліальної тканини походять від епітеліальної тканини походять від ектодерми (епідерміс шкіри, ротової порожнини, частини стравоходу та деяких інших поверхонь, що контактують із зовнішнім середовищем та можуть зазнавати механічного впливу) та ентодерми (епітелій внутрішніх ділянок шлунково-кишкового тракту, легень, залозистий епітелій тощо). Внутрішній шар серця та кровоносних судин, який дуже схожий на одношаровий плоский епітелій, але має мезодермальне походження, отримав власну назву – ендотелій). Вживають також поняття "складні епітелії" - багатошарові покривні утворення, що утворюються епітелієм і сполучною тканиною, яка завжди під ним розташована та складається з аморфної речовини і волокон. Висновки За походженням всі типи епітеліальної тканини походять від епітеліальної тканини походять від ектодерми (епідерміс шкіри, ротової порожнини, частини стравоходу та деяких інших поверхонь, що контактують із зовнішнім середовищем та можуть зазнавати механічного впливу) та ентодерми (епітелій внутрішніх ділянок шлунково-кишкового тракту, легень, залозистий епітелій тощо). Основна функція залозистого епітелію – секреція (виділення) різних речовин. Утворення та виділення секрету в мерокринних залозах відбувається без порушення цілісності залозистих клітин. В апокринних залозах під час виділення секрету верхівка клітини разом з гранулою секрету відривається. У людини до таких залоз відносять молочні та деякі потові. Залози з голокринним типом секреції у хребетних тварин та людини трапляються рідко. До них відносять сальні залози. При виділенні секрету - сала (sebum) відбувається повне руйнування залозистих клітин.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Гіпотеза ендосимбіозу
|
|
|
31.Екологічна криза в умовах науково-техніч. Прогресу та здоров*я людини
Науково-технічна революція змінює стосунки людини і природи. Поява нових технологій, джерел енергії і матеріалів, впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і техніки призвели до глобальних змін у житті суспільства, людство стало впливати на природу в планетарному масштабі. З одного боку, вдосконалення технологій і зростання виробництва сприяють більш повному задоволенню потреб людей, збільшенню комфорту, виробництва продуктів харчування тощо. З іншого боку, забруднюється повітря, земля і вода, знищуються ліси, зменшується озоновий шар Землі, з’являються тисячі нових хімічних сполук, що, без сумніву, негативно впливає на здоров'я людей, зменшує тривалість життя, ставить під загрозу існування людини як біологічного виду.
Наше століття характерне тим, що екологічна ситуація на планеті з кожним роком ускладнюється,особливо гострою стала проблема негативного впливу забрудненого оточуючого середовища на здоров’я людини. Сьогодні людина, як ніколи раніше, стала екологічно залежною, а здоров’я переважної більшості людей, і, у першу чергу, дітей погіршилося через розвиток численних екологічно детермінованих захворювань та вад розвитку.
(Ну а тут можно сказать о Чернобіле и его последствиях…И упомянуть ООН и ее действия на борьбу с проблемами окружающей среді…..)
Екологічні фактори.
Екологі́чні фа́ктори, екологічні чинники або фа́ктори середо́вища — сукупність усіх чинників середовища (температура,вологість, світло, гравітація, субстрат, живі організми тощо), що діють на живий організм або надорганізмову систему (моноцен,демоцен, плейоцен, біом, біосфера). Не всі вони однакові за своїм значенням, вплив окремих компонентів взагалі незначний. Всю різноманітність екологічних факторів ділять за походженням і характером дії на три великі групи — абіотичні (гр. а — заперечна частка і bios — життя), біотичні та антропогенні. До абіотичних відносять фактори неорганічної, або неживої, природи, до біотичних — вплив живої природи, а також людини. Антропогенні фактори зумовлені діяльністю людини, вплив її на природу може бути як свідомим, так і стихійним, випадковим. Такий поділ певною мірою є умовним, бо кожен з факторів існує і проявляється лише як результат загальної дії середовища.
Абіотичні фактории:
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 723; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!